Єдиний унікальний номер 243/3074/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1610/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 листопада 2016 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Гапонова А.В.

суддів Біляєвої О.М., Канурної О.Д.

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донець-кої області від 22 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до філії компанії «Людина в біді» в Україні про стягнення компенсації мате-ріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області із по-зовом до філії компанії «Людина в біді» в Україні, про стягнення компенсації матеріаль-ної шкоди та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він працював у філії компанії «Людина в біді». 31 грудня 2015 року сторони уклали трудовий договір, згідно якого він був прийнятий на роботу на посаду адміністративного помічника проекту. Договір був укладений на період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року включно. Зазначає, що він працював на повній зайнятості. Однак роботодавець в супереч вимог законодавства не видав йому трудову книжку, чим порушив його конституційне право на працю. Окрім того не повідомив його завчасно про звільнення та не розрахувався з ним під час звільнення.

Зважаючи на викладене просив стягнути з відповідача компенсацію у відшкоду-вання йому матеріальної шкоди у розмірі 1004 доларів США та компенсацію у відшкоду-вання йому моральної шкоди у сумі 7000 доларів США.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до філії компанії «Людина в біді» в Україні про стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

При ухвалені рішення суд виходив з того, що позивачем не була доведена несвоє-часна виплата коштів роботодавцем. Позивачем не надав суду деталізовану довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, де були б зазначені суми виникнення вказаної заборгованості щомісячно, що унеможливлює визначення розміру такої компенсації. Так само була недоведена і вимога про компенсацію моральної шкоди, оскільки жодного на-лежного і допустимого доказу з цього приводу позивачем не було надано.

На вказане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції було спотворено його позовні вимоги, зокрема у 15 рядку на першій сторінці оскаржуваного рішення, у 7 рядку третьої сторінки та 26 рядку 4 сторінки. Так, судом бу-ло зазначено, що позивач просив стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату коштів, проте жодних доказів не надав. В той час, як позивачем було надано докази про неповідо-млення його у належний термін про звільнення та про відмову видати йому трудову кни-жку, проте ці докази залишилися нерозглянутими.

В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав та на запитання суду пояснив, що відповідач не завів на нього та відповідно не видав при звільненні трудову книжку саме у зв’язку з цим він був вимушений звернутися до суду для стягнення відповідної компенсації.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, пояснив, що позивач прийнятий на роботу за сумісництвом. Відповідно трудова книжка на нього не заводилась й не видавалась при звільненні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши ма¬теріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апе-ляційний суд вважає, що скарга задоволенню підлягає частково, а оска¬ржуване рішення слід залишити скасувати й винести нове про відмову у задоволенні позову з інших підс-тав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 грудня 2015 року сторони уклали тру-довий договір строком з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року включно. Позивач працював на повну зайнятість за сумісництвом на посаді адміністративний помічник проекту, що підтверджується копією трудового договору від 31 грудня 2015 року та визнається сторонами (а.с. 3-6).

В мотивувальній частині рішення судом першої інстанції зроблено висновок, що під час укладення трудового договору між ОСОБА_2 та Філією компанії «Людина в біді» були допущені суттєві порушення законодавства України про працю, оскільки фа-ктично ОСОБА_2 прийнято на повний робочій день.

Суть порушень з боку відповідача – це не видача трудової книжки позивачу при звільненні, але вказуючи на допущені порушення трудового законодавства з боку відпові-дача судом першої інстанції вказано, що позивачем не надано доказів про те, за які конк-ретно місяці виникла заборгованість по заробітній платі, що є суттєвими обставинами для правильного вирішення справи, тому суд позбавлений можливості провести розрахунок у відповідності до вимог Закону.

Саме з приводу недоведеності позовних вимог у задоволенні позову судом першої інстанції було відмовлено.

Але з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду пер-шої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрун-тованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, за-явлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що позивачем був підписаний трудовий договір (а.с.3-6), від-повідно до п.1 він прийнятий на роботу за сумісництвом з 31.12.2015 року по 31.03.2016 року включно, що сторони визнали в судовому засіданні.

Відповідно до копій відомостей про отримання заробітної плати (а.с.95-160, 22-28), заробітна плата позивачу була виплачено вчасно й у повному обсязі.

Роботодавцем було попереджено про не продовження в майбутньому строку дії трудового договору (а.с.21).

Відповідно до абзацу 3 п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок пра-цівників, та осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за осно-вним місцем роботи.

Відповідач й не повинен заводити трудову книжку на позивача й відповідно не був повинен видавати йому трудову книжку при звільненні з роботи за сумісництвом по закінченню строку трудового договору.

Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є похідними та випливають з порушення відповідачем трудового законодавства, відповідно у їх задоволенні варто ві-дмовити, оскільки порушень трудового законодавства у вигляді неправомірної невидачі трудової книжки позивачу не було встановлено.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуємо рі-шення, що містить взаємовиключні висновки треба скасувати та відмовити у задоволенні позову з підстав, що описані вище.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької обла-сті, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2016 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до філії компа-нії «Людина в біді» в Україні про стягнення компенсації матеріальної шкоди у розмірі 1004 долара США та відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000 доларів США відмо-вити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: