КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.09.2009                                                                                           № 13/112

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 за участю секретаря

судового засідання

           

 за участю представників сторін:

 від позивача:         Краснов П.І., представник, довіреність б/н від 01.04.2009;

 від відповідача 1:  Козьмін О.М., представник, довіреність № 41/10 від 26.12.2008;

від відповідача 2:  Бігун О.М., представник, довіреність № 3280 від 12.08.2009;

від прокуратури:  Карпенко Н.М., прокурор, посвідчення № 17 від 18.01.2007;

 розглянувши апеляційне подання Котовського міжрайонного прокурора в Одеській області

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2007

 у справі № 13/112 (суддя  

 за первісним позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста"

 до                                                   1. Адміністрації Державної прикордонної служби України

                                                  2. Військової частини 2196 Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Котовський прикордонний загін)

 про                                                    стягнення суми  

 за зустрічним позовом                    Котовського міжрайонного прокурора в Одеській області в інтересах держави в особі Військової частини 2196 Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України

до                                                             Товариства з обмеженою відповідальністю „Фієста”

 про                                                   стягнення суми,

 

          постанова прийнята 02.09.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 14.01.2008 до 04.02.2008, з 04.02.2008 до 25.02.2008, з 25.02.2008 до 17.03.2008 та оголошувалась перерва з 19.08.2009 до 02.09.2009.

ВСТАНОВИВ:

 

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фієста” (далі – ТОВ „Фієста”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України та Військової частини 2196 Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Котовський прикордонний загін) (далі – В/Ч 2196) про стягнення 94 477,50 грн.

До прийняття рішення по суті спору, Котовським міжрайонним прокурором в Одеській області подано зустрічний позов в інтересах держави в особі В/Ч 2196 Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ТОВ „Фієста” про стягнення 90 953,69 грн. та розірвання договору від 14.06.2006 №440-06.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2007 у справі № 13/112 первісний позов задоволено частково. Припинено провадження у справі відносно відповідача 1. Стягнуто з В/Ч 2196 на користь ТОВ „Фієста” 87513,37 грн. основного боргу, 3854,22 грн. пені, 913,67 грн. держмита та 114,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позовних вимог відмовлено.

          Зустрічний позов задоволено частково.

          Стягнуто з ТОВ „Фієста” на користь Військової частини 2196 пеню у розмірі -2824,46 грн., 102 грн. держмита, 3,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2007, Котовський міжрайонний прокурор в Одеській області вніс апеляційне подання, в якому просить його скасувати.

          Апеляційне подання мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи по суті, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

          Зокрема, прокурор посилався на те, що представнику відповідача було відмовлено судом у задоволенні усного клопотання про проведення повторної експертизи вугілля на предмет якості та відповідності державним стандартам, поставленого ТОВ „Фієста”; суд не взяв до уваги, що наданий позивачем висновок експерта зроблений не чіткий, а саме: з висновку вбачається, що вугілля відноситься до марки „А”, тоді як предметом спірного договору є вугілля марки „АС 6-13”; В/Ч 2196 несе значні витрати, пов’язані зі зберіганням вугілля, у зв’язку з бездіяльністю постачальника щодо виконання ним своїх обов’язків за договором.

          ТОВ „Фієста” у відзиві на апеляційне подання Котовського міжрайонного прокурора в Одеській області та представник в засіданні суду проти його доводів заперечував та просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2007 залишити без змін, а апеляційне подання Котовського міжрайонного прокурора в Одеській області – без задоволення.

          В/Ч 2196 та Адміністрація Державної прикордонної служби України відзив на апеляційне подання прокурора не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку, але представники відповідачів в засіданнях суду доводи апеляційного подання Котовського міжрайонного прокурора в Одеській області підтримали, просили рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2007 скасувати.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 продовжено строк вирішення спору у даній справі.

          В/Ч 2196 подано правове обґрунтування зустрічних позовних вимог, в якому ставиться питання про розірвання договору від 14.06.2006 № 440-06 та стягнення з ТОВ „Фієста” 90 954,69 грн. та забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на грошові активи та майно ТОВ „Фієста” в межах позовних вимог, яке колегія суддів вирішила долучити до матеріалів справи.

          Колегія суддів відмовляє В/Ч 2196 в задоволенні клопотання про забезпечення зустрічного позову на стадії апеляційного перегляду спірного рішення, оскільки відповідачем 2 в силу ст. 66 ГПК України не доведено, що невжиття зазначених вище заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Представником ТОВ „Фієста” 19.02.2008 через канцелярію суду подано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

          В засіданні суду 25.02.2008 представниками ТОВ „Фієста” та В/Ч 2196 подані клопотання про проведення судової експертизи вугілля марки АС 6-13 та представник Адміністрації Державної прикордонної служби України заявив усне клопотання про з’ясування достовірності видачі посвідчення якості вугілля.

          Розглянувши зазначені вище клопотання представників позивача, відповідачів 1 та 2, колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення та ухвалою суду від 25.02.2008 було зобов’язано сторони надати письмовий перелік питань, які слід поставити на вирішення експертизи.

          Від представника ТОВ „Фієста” 14.03.2008 надійшло клопотання про відмову від експертизи у зв’язку з неможливістю її проведення.

          В засіданні суду 17.03.2008 представником В/Ч 2196 на виконання вимог ухвали суду від 25.02.2008 надано гарантійний лист б/н від 14.03.2008 та подані необхідний перелік питань для відповідної експертизи.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2008 у справі №13/112 зупинено апеляційне провадження та призначено судову товарознавчу експертизу.

          На адресу Київського апеляційного господарського суду 25.06.2009 надійшов висновок спеціаліста від 16.06.2009 № 432/2 ТОВ „Севастопольська лабораторія № 1” щодо проведення судової товарознавчої експертизи.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 поновлено апеляційне провадження у даній справі, розгляд апеляційного подання Котовського міжрайонного прокурора в Одеській області призначений на 19.08.2009.

          В засіданні суду 19.08.2009 представником В/Ч 2196 подано клопотання б/н від 18.08.2009 про долучення до матеріалів справи додаткових документів, в якому він просить суд розірвати договір від 14.06.2006 № 440-06 та стягнути з ТОВ „Фієста” кошти за зберігання неякісної продукції, штрафні санкції і пеню на загальну суму 278 226,23 грн.

          Розглянувши зазначене клопотання представника відповідача 2, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення.

          Через канцелярію суду 02.09.2009 позивачем подано письмове пояснення стосовно суті спору у даній справі.

          02.09.2009 в судовому засіданні представником позивача заявлено усне клопотання про призначення повторної експертизи, яке колегія суддів відхилила, з огляду на те, що представником не доведено, що висновок судової товарознавчої експертизи є необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, а також викликає сумніви у його правильності.

          Також, в засіданні суду 02.09.2009 представником Адміністрації Державної прикордонної служби України заявлено усне клопотання про стягнення з позивача грошових коштів в сумі 4 940,00 грн. за проведення експертизи та надано документи (договір від 29.04.2009 № 41-09 про надання послуг, специфікація до договору від 29.04.2009, платіжне доручення від 30.04.2009 № 398), що підтверджують сплату цих коштів В/Ч 2196 за відповідні послуги експертною установою.

          Колегія суддів заявлене представником відповідача 1 клопотання задовольнила.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між Адміністрацією Державної прикордонної служби України (Замовник), В/Ч 2196 (Представник Замовника) та ТОВ „Фієста” (Постачальник) 14.06.2006 укладено договір № 440-06/59-06 поставки продукції, за умовами якого, Постачальник зобов’язався поставити Представнику Замовника вугілля АС 6-13 (продукція) у кількості, зазначеній у специфікації, що додається до цього договору, а Представник Замовника зобов’язався прийняти цю продукцію й оплатити її. Ціна товару вказана у специфікації, відповідно до додатку № 1, що є невід’ємною частиною цього договору, включає ПДВ та вартість провізної плати (п. 1.1 договору).

          Загальна сума договору з урахуванням вартості провізної плати становить 102 372,00 грн. у т.ч. ПДВ – 17 062,00 грн. (п. 2.1 договору).

          Одержувачем продукції та платником за цим договором є Представник Замовника – В,Ч 2196, розташована за адресою: 63300, Одеська обл., м. Котовськ, вул. Самборського, 21 (п. 2.3 договору).

          Пунктом 2.4 договору визначено, що продукція, що поставляється, оплачується Представником Замовника за фактом поставки Продукції протягом 20 банківських днів після підписання акта приймання-передачі. Підставою для проведення оплати вважається рахунок Постачальника і накладна.

          Постачальник повинен поставити продукцію за цим договором до 15.08.2006 відповідно до графіка постачання (додаток № 2), що є невід’ємною частиною договору (п. 3.5 договору).

          Даний договір, в силу п. 7.2 договору, діє до 31.12.2006.

          Специфікацією № 1, що є додатком № 1 до договору від 14.06.2006 визначено марку вугілля (АС 6-13), одиницю виміру (тони), кількість (280) та ціну (102 372,00 грн.).

          Додатком № 2 до договору від 14.06.2006 встановлено, що одержувачем продукції (вугілля марки АС 6-13) є В/Ч 2196, станція призначення – ст. Котовськ, код станції – 406802, кількість продукції та термін постачання (серпень).

          22.09.2006 на адресу В/Ч 2196 трьома вагонами № 64650823, № 63651392, №60709946 було поставлено товар у кількості 276 тис. кг., про що свідчить залізнична накладна № 48190099 та 25.09.2006 вагоном № 65363111 було допоставлено товар в кількості 69 тис. кг., що вбачається із залізничної накладної № 41151144.

          Враховуючи вимоги п. 3.5 договору, позивачем було порушено строки поставки вугілля, а саме: по накладній № 48190099 – на 38 днів, а по накладній № 41151144 – на 41 день.

          Пунктом 2.4 договору визначено строк оплати за продукцію, а саме: протягом 20 банківських днів після підписання акта приймання-передачі, але в матеріалах справи відсутні докази складання між сторонами відповідного акта.

          Оскільки підставою для проведення оплати вважається рахунок ТОВ „Фієста” і накладна (п. 2.4 договору), товариством було виставлено видаткові накладні (від 18.09.2006 № РН-1733 на підставі рахунка-фактури від 18.09.2006 № СФ-1833 на суму 22 548,30 грн.; від 18.09.2006 № РН-1734 на підставі рахунка-фактури від 18.09.2006 № СФ-1834 на суму 22 548,30 грн.; від 18.09.2006 № РН-1735 на підставі рахунка-фактури від 18.09.2006 № СФ-1835 на суму 22 548,30 грн., від 18.09.2006 № РН-1736 на підставі рахунка-фактури від 18.09.2006 № СФ-1836 на суму 22 548,30 грн.) на загальну суму 901 193,20 грн.

          В матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення розрахунків між ТОВ „Фієста” та В/Ч 2196 за поставлене за залізничними накладними №№ 48190099 та 41151144 вугілля на підставі вищезазначених видаткових накладних.

          Натомість, В/Ч 2196 листом від 23.09.2009 № 614/4061 просила ТОВ „Фієста” відповідно до п. 3.4 договору від 14.06.2006 направити представника товариства для участі в комісійному прийманні продукції та прийнятті рішення про її подальше використання.

          Зазначений лист був доставлений адресату 24.09.2006 (а.с. 70 т. 2).

          Комісією, в складі представників В/Ч 2196, 24.09.2006 складено та затверджено акт обстеження вугілля, з якого вбачається, що поставлене за залізничними накладними №№ 48190099 та 41151144 вугілля не якісне, містить велику кількість вугільної пилюки, породи та зазначено про доцільність проведення експертизи якості вугілля. Також, в даному акті вказано, що сертифікати якості на адресу загону не надходили.

          Також, комісією, в складі представників В/Ч 2196 складено акт від 25.09.2006 №58 про прийняття відповідачем 2 спірного вугілля на відповідальне зберігання до моменту з’ясування якості продукції та прийняття рішення про подальше її використання.

          В/Ч 2196 та ТОВ „Фієста” 30.09.2006 складено акт обстеження вугілля (яке надійшло від ТОВ „Фієста” на станцію Котовськ) про те, що представниками сторін взято проби вугілля для проведення експертизи вугілля по якості.

          Як вбачається із листа від 03.10.2006 № 1590 Інститутом „Укрндівуглезбагачення” було проведено дослідження наданих ТОВ „Фієста” проб вугілля та встановлено, що поставлене відповідачу 2 вугілля згідно ДСТУ 3472-96, відноситься до марки А.

          ТОВ „Фієста” листом від 23.01.2007 № 23/02/юр звернулось до В/Ч 2196 з претензією, в якій зазначило, що у В/Ч 2196 наявна заборгованість перед товариством за поставлене останнім вугілля за накладними №№ 48190099 та 41151144 та просило провести розрахунки за поставлену продукцію з урахуванням штрафних санкцій за несвоєчасну оплату продукції зазначивши при цьому, що спірне вугілля згідно ДСТУ 3472-96, відноситься до марки А.

          Задовольняючи позовні вимоги ТОВ „Фієста” в частині стягнення з В/Ч 2196 суми основного боргу та пені (з урахуванням перерахунку суду), суд першої інстанції виходив з того, що поставлене відповідачу 2 позивачем спірне вугілля за якістю відповідає умовам договору від 14.06.2006 (лист Інституту „Укрндівуглезбагачення” від 03.10.2006 № 1590), але колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки зазначеним листом, уповноважена особа інституту дала свій висновок, що „спірне вугілля згідно ДСТУ 3472-96, відноситься до марки А”, а не відповідає за якістю.

          При цьому, предметом договору № 440-06/59-06 поставки продукції від 14.06.2006 є поставка ТОВ „Фієста” вугілля АС 6-13 (п. 1.1 договору), а не марки А.

          Під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції, до матеріалів справи представником позивача надано посвідчення від 17.09.2006 № 1185, видане Державною холдинговою компанією „Шахтарантрацит” в якому зазначено, що спірне вугілля, яке було поставлене позивачем відповідачу 2 відповідає марці АС класу 6-13.

          Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

          Враховуючи, що спір у справі виник внаслідок невизначеності сторін щодо марки поставленого позивачем відповідачу 2 вугілля за залізничними накладними №№ 48190099 та 41151144 і марка вугілля (АС 6-13) є істотною умовою договору № 440-06/59-06 поставки продукції від 14.06.2006, а також те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Інститут „Укрндівуглезбагачення” листом від 03.10.2006 №1590 дав висновок саме щодо якості товару, то колегія суддів, беручи до уваги, що для визначення точної марки поставленого позивачем відповідачу 2 спірного вугілля, необхідні спеціальні знання.

Оскільки зазначене вище питання відноситься до компетенції судової товарознавчої експертизи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2008 у справі була призначена судова товарознавча експертиза, проведення якої, відповідно до ухвали суду від 22.04.2008 доручено Севастопольській лабораторії № 1.

На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:

          1) Чи відповідає марці АС класу 6-13 вугілля, яке знаходиться на відповідальному зберіганні у В/Ч 2196 (акт № 58 від 25.09.2006), отримане за накладними №№48190099, 41151144 та відвантажене з вагонів № 64650823, 65363111,63651392,60709946?

          2) Чи відповідає вугілля, яке знаходиться на відповідальному зберіганні у В/Ч 2196 (акт № 58 від 25.09.2006), отримане за накладними №№ 48190099, 41151144 та відвантажене з вагонів № 64650823, 65363111,63651392,60709946 марці та нормам, які зазначені в посвідченні від 17.09.2006 № 1185, виданого Державною холдинговою компанією „Шахтарантрацит”?

          У висновку ТОВ „Севастопольська лабораторія № 1” від 16.06.2009 № 432/2 зазначено, що :

          1. Вугілля, яке знаходиться на відповідальному зберіганні у В/Ч 2196 (акт № 58 від 25.09.2006), отримане за накладними №№48190099, 41151144 та відвантажене з вагонів № 64650823, 65363111,63651392,60709946 не відповідає марці АС класу 6-13.

          2. Вугілля, яке знаходиться на відповідальному зберіганні у В/Ч 2196 (акт № 58 від 25.09.2006), отримане за накладними №№ 48190099, 41151144 та відвантажене з вагонів № 64650823, 65363111,63651392,60709946 не відповідає марці та нормам, які зазначені в посвідченні від 17.09.2006 № 1185, виданого Державною холдинговою компанією „Шахтарантрацит”.

          Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно – господарські повноваження на основі відносин власності.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ч. 3 ст. 673 ЦК України у разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

          Колегія суддів вважає, що належним виконанням позивачем зобов’язань за спірним договором щодо поставки продукції відповідачу 2, вважається передача вугілля саме погодженої сторонами марки та класу (АС 6-13).

          Оскільки вугілля, яке знаходиться на відповідальному зберіганні у В/Ч 2196 (акт №58 від 25.09.2006), отримане відповідачем 2 за накладними №№48190099, 41151144 та відвантажене з вагонів № 64650823, 65363111,63651392,60709946 не відповідає марці АС класу 6-13 і вугілля саме цієї марки є предметом договору від 14.06.2006, то колегія суддів вважає, що позивач неналежним чином виконав свої зобов’язання в частині поставки вугілля відповідачу 2 марки АС 6-13.

          У разі прибуття до Представника Замовника продукції не тієї марки, Представник Замовника повідомляє про це Постачальника і приймає цю продукцію на відповідальне зберігання. Усі витрати, пов’язані зі зберіганням та поверненням цієї продукції, відшкодовуються за рахунок Постачальника. Постачальник у п’ятиденний строк з дня отримання повідомлення зобов’язаний розпорядитись згаданою Продукцією (п. 3.3 договору).

          Як вже зазначалось вище, комісією, в складі представників В/Ч 2196 складено акт від 25.09.2006 №58 про прийняття відповідачем 2 спірного вугілля на відповідальне зберігання до моменту з’ясування якості продукції та прийняття рішення про подальше її використання.

          Відповідно до ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 690 ЦК України витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем.

          Беручи до уваги п. 3.3 договору та доведеність факту поставки позивачем відповідачу 2 товару не тієї марки, що обумовлена договором поставки продукції № 440-06, а також перебування спірного вугілля на відповідальному зберіганні у відповідача 2 (акт від 25.09.2006 № 58), колегія суддів вважає, що наявні всі об’єктивні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ „Фієста” витрат, пов’язаних зі збереженням продукції, в сумі 67 890,78 грн. з розрахунку вартості зберігання продукції з моменту першої поставки вугілля (22.09.2006 за накладною №48190099) та другої поставки (25.09.2006 за накладною № 41151144).

          Пунктом 5.5 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов’язань відповідно до умов цього договору Постачальник сплачує Представнику Замовника пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

          Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          ТОВ „Фієста” було порушено строки поставки вугілля, а саме: по накладній № 48190099 – на 38 днів, а по накладній №41151144 – на 41 день і даний факт не заперечується ТОВ „Фієста”.

          Враховуючи положення п. 5.5 договору та кількість прострочених днів з поставлення позивачем вугілля по кожній накладній, колегія суддів вважає, що з ТОВ „Фієста” підлягає стягненню на користь В/Ч 2196 пеня в розмірі 2 824,46 грн., а за прострочення понад 30 днів додатково підлягає стягненню штраф у розмірі 7 % вартості продукції – 5 247,01 грн.

          Що стосується вимог В/Ч 2196 відносно стягнення з ТОВ „Фієста” коштів в сумі 14 991,44 грн. у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків вартості неякісної продукції (п. 5.4 договору) за порушення умов щодо якості товару, то колегія суддів відмовляє В/Ч 2196 в задоволенні таких вимог, оскільки між сторонами передбачена відповідальність за поставку не якісної продукції, тоді як згідно експертного висновку ТОВ „Севастопольська лабораторія № 1” від 16.06.2009 № 432/2, вугілля поставлене не тієї марки, що обумовлена договором № 440-06.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

          Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що В/Ч 2196 доведено склад цивільного правопорушення в діях ТОВ „Фієста”.

          Також, В/Ч 2196 просить суд розірвати договір від 14.06.2006 № 440-6 у зв’язку з невиконанням його умов.

          Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Згідно з ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

          Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

          Оскільки матеріалами справи доведено неналежне виконання ТОВ „Фієста” умов договору № 440-06, то колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 666 ЦК України вимога про розірвання договору від 14.06.2006 № 440-6 у зв’язку з невиконанням його умов є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

          Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що провадження у справі відносно відповідача 1 підлягає припиненню, оскільки за істотними умовами договору передбачені правовідносини між В/Ч 2196 та ТОВ „Фієста”.

          В засіданні суду 02.09.2009 представником Адміністрації Державної прикордонної служби України заявлено усне клопотання про стягнення з ТОВ „Фієста” грошових коштів в сумі 4 940,00 грн. за проведення експертизи та надано документи (договір від 29.04.2009 № 41-09 про надання послуг, специфікація до договору від 29.04.2009, платіжне доручення від 30.04.2009 № 398), що підтверджують сплату цих коштів В/Ч 2196 за відповідні послуги експертною установою.

          В силу ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи.

          Оскільки наявні всі необхідні документи, що засвідчують сплату В/Ч 2196 грошових коштів за проведення ТОВ „Севастопольська лабораторія № 1” судової експертизи у даній справі, то дані витрати підлягають відшкодуванню В/Ч 2196.

          За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2007 у справі № 13/112 підлягає зміні.

          Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на ТОВ „Фієста” пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційне подання Котовського міжрайонного прокурора в Одеській області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2007 у справі № 13/112 задовольнити частково.

          2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2007 у справі № 13/112 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

          „В задоволенні первісного позову відмовити.

          Припинити провадження у справі відносно відповідача 1.

          Зустрічний позов задовольнити частково.

          Договір від 14.06.2006 № 440-06/59-06, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фієста”, Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Військовою частиною 2196 м. Котовськ, Одеської області розірвати.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фієста” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 31781098) на користь Військової частини 2196 (66301, Одеська обл. м. Котовськ, вул. Самборського, 21, код ЄДРПОУ 14321825) витрат, пов’язаних зі збереженням продукції, в сумі 67 890 (шістдесят сім тисяч вісімсот дев’яносто) грн. 78 коп., 2 824 (дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 46 коп. пені, 5 247 (п’ять тисяч двісті сорок сім) грн. 01 коп. штрафу, 759 (сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 62 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита та 98 (дев’яносто вісім) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити.

          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Фієста” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 31781098) розпорядитися вугіллям, яке знаходиться на відповідальному зберіганні у Військовій частині 2196 (66301, Одеська обл. м. Котовськ, вул. Самборського, 21, код ЄДРПОУ 14321825) і поставлене по залізничних накладних №48190099 та № 41151144.”.

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фієста” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 31781098) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 379 (триста сімдесят дев’ять) грн. 81 коп.

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фієста” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 31781098) на користь Військової частини 2196 (66301, Одеська обл. м. Котовськ, вул. Самборського, 21, код ЄДРПОУ 14321825) 4 940 (чотири тисячі дев’ятсот сорок) грн. 00 коп. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи.

          5. Зобов’язати Господарський суд міста Києва видати накази на виконання п.п. 2,3, 4 резолютивної частини постанови суду.

          6. Матеріали справи № 13/112 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 04.09.09 (відправлено)