Справа № 369/6263/16-ц

Провадження № 2/369/2947/16

РІШЕННЯ

Іменем України

03.11.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Завойській В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Київська обласна державна адміністрація, про розірвання Договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01 серпня 2012 року, зобов»язання повернути лісову ділянку у придатному для використання стані, демонтувати паркан,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1 про розірвання Договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01 серпня 2012 року, зобов»язання повернути лісову ділянку у придатному для використання стані, демонтувати паркан, посилаючись на те, що прокуратурою вивчено матеріали щодо додержання вимог природоохоронного законодавства при розпорядженні та використанні лісових ділянок на території Києво-Святошинського району Київської області і встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації за № 310 від 25 липня 2012 року виділено ОСОБА_1 лісову ділянку площею 30,0 га у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» (квартал 32 Приміського лісництва) та розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. На підставі вказаного розпорядження між ОСОБА_1 і ДП «Київське лісове господарство» укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 1979 від 01 серпня 2012 року, який зареєстровано в Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис 01 серпня 2012 року № 25.

Згідно п. п. 1.1. та 1.2. Договору ОСОБА_1 надано у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у виділах № № 3-10, 13-21 кварталу 32 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство», яка знаходиться в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області без вилучення її у постійного землекористувача (ДП «Київське лісове господарство») та без зміни цільового призначення.

Відповідно до умов Договору (п.п. 4.3.3., 4.4.1) ОСОБА_1 зобов»язаний дотримуватись норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, а також правил техніки безпеки та охорони праці і має право використовувати вказану лісову ділянку відповідно до умов Договору та діючого законодавства України.

Однак, в порушення умов Договору та вимог законодавства тимчасовий лісокористувач огородив вищевказану лісову ділянку парканом, складеним із бетонних конструкцій.

Факт будівництва ОСОБА_1 на лісовій ділянці, наданій йому у довгострокове тимчасове користування у виділах № № 3-10, 13-21 кварталу 32 Приміського лісництва в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району, капітального паркану з бетонних конструкцій підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 16 квітня 2014 року та судовими рішеннями у справі № 369/3939/14-ц.

Відповідно до вимог ст. 18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами-засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Так, положеннями ст. 20 Лісового кодексу України визначено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право, зокрема, здійснювати господарську діяльність у лісах, з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності в лісах, тощо.

Кореспондується дана норма закону із п. 6.4. «Правил використання корисних властивостей лісів», затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14 серпня 2012 року № 502, якими зазначено, що спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів), якими у спірних правовідносинах є, відповідно, Київська обласна державна адміністрація (ст. 8 Лісового кодексу України) та ДП «Київське лісове господарство».

Отже, тимчасові будівлі та споруди можуть зводитись тимчасовими лісокористувачами тільки з метою ведення господарської діяльності, визначення терміну якої міститься у ст. 3 Господарського кодексу України.

Такою є діяльність суб»єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Отже, господарською діяльністю можуть займатися лише суб»єкти господарювання.

Відповідно до вимог ст. 55 Господарського кодексу України суб»єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов»язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов»язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб»єктами господарювання є господарські організації-юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

З огляду на викладене, фізична особа, у даному випадку ОСОБА_1, який не набув в установленому порядку статусу суб»єкта підприємницької діяльності, у зв»язку з чим не може здійснювати господарську діяльність, а отже, в силу вимог чинного законодавства України не має права зводити тимчасові будівлі та споруди на спірній лісовій ділянці.

Відповідно до ст. 74 Лісового кодексу України та п. 5.3. Правил використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Пунктом 5.5. Правил визначені заходи щодо благоустрою лісової ділянки, які повинні бути спрямовані на збереження лісового середовища в умовах рекреаційних навантажень, створення необхідного комфорту та зручностей для відпочиваючих і включають в себе: оформлення входу, облаштування оглядових майданчиків, санвузлів, виготовлення та встановлення покажчиків, художніх барельєфів та скульптур тощо, тобто заходи, необхідні для цілей використання лісової ділянки-забезпечення масового відпочинку та оздоровлення громадян.

При цьому відповідно до п. 5.6. Правил при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та грунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території.

Таким чином, зведення відповідачем бетонного паркану висотою 3,3 м., який встановлено на фундаменті залізобетонного блоку типу «стакан», будівництво якого здійснено на глибину 70 см, суперечить самій правовій природі та меті використання спірної лісової ділянки.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 9) закріплено право громадян України на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів.

Право загального природокористування виникає з приводу використання природних ресурсів як необхідної умови, джерела, засобу і місця забезпечення життєдіяльності людини; частини довкілля, що задовольняє пізнавальні, естетичні, освітні, наукові, рекреаційні, оздоровчі, туристичні та інші потреби людини. Право загального природокористування, як природне право, формує ті умови життєдіяльності людей, які об»єктивно необхідні для забезпечення нормального функціонування як конкретної особи, так і суспільства в цілому.

Нормами Лісового кодексу України, зокрема, ст. ст. 23, 66 визначено, що громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав»яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Постійним лісокористувачем у листі № 02-281 від 16 квітня 2014 року зазначено, що спорудження відповідачем бетонної огорожі на фундаменті стаканного типу унеможливило доступ громадян до лісу та створює перешкоди щодо використання спірної лісової ділянки ДП «Київське лісове господарство».

Отже, враховуючи відсутність обмежень у загальному користуванні громадян, у тому числі на лісовій ділянці, виділеній у довгострокове тимчасове користування, ОСОБА_1 внаслідок спорудження паркану порушено санкціоновану державою і встановлену законом можливість громадян на вільний доступ до спірної лісової ділянки для реалізації права загального природокористування, що у свою чергу, є порушенням ч. 2 ст. 20 Лісового кодексу України.

Відповідно до п. 11.4. спірного договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов»язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Статтею 22 Лісового кодексу України встановлено підстави припинення права постійного користування лісами, зокрема, використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення. Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених ст. 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.

Згідно ч. 4 ст. 78 Лісового кодексу України право використання лісових ресурсів припиняється в разі порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів.

Статтею 24 Лісового кодексу України визначено, що права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 всупереч істотним умовам Договору, вимогам ст. ст. 20, 24, 74 Лісового кодексу України та Правил зведено паркан з бетонних конструкцій та обмежено вільний доступ громадян до спірної лісової ділянки, що є порушенням конституційних прав громадян на користування природними об»єктами.

Порушення тимчасовим лісокористувачем зазначених вимог є істотними та одночасно є підставою для розірвання оспорюваного договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов»язання сторін припиняються.

Згідно договору, зокрема, п. 6 щодо умов повернення лісової ділянки визначено, що лісова ділянка повертається у такому ж стані, в якому її одержала сторона 2 (ОСОБА_1М.).

Зважаючи на те, що Договір був зареєстрований у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом його розірвання в судовому порядку та повернення лісової ділянки у користування постійного лісокористувача у придатному для використання стані шляхом демонтажу встановленого паркану.

Прокурор звернувся із вищевказаною позовною заявою в інтересах держави, оскільки відповідачем проігноровано встановлений чинним законодавством порядок використання лісової ділянки, яка є національним природним багатством та власністю Українського народу.

З огляду на зазначені порушення постійним лісокористувачем не вжито заходи для їх усунення, тому прокурор правомірно реалізує представницькі повноваження шляхом звернення до суду з даним позовом.

Крім того, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес».

В позовній заяві прокурор також зазначив, що строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом не пропущено, оскільки про вказані порушення прокурору стало відомо лише у 2014 році після вивчення матеріалів щодо додержання вимог природоохоронного законодавства при розпорядженні та використанні лісових ділянок на території Києво-Святошинського району Київської області, тому прокурор звертається до суду з даним позовом в межах строків, передбачених ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області з посиланням на вимоги ст. 121 Конституції України, ст. ст. 18, 20, 74 Лісового кодексу України, ст. ст. 526, 598, 611, 651, 653 ЦК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просив розірвати Договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01 серпня 2012 року № 197, укладений між ОСОБА_1 і ДП «Київське лісове господарство», зобов»язати ОСОБА_1 повернути ДП «Київське лісове господарство» лісову ділянку площею 30,0 га, яка розташована у виділах № № 3-10, 13-21 кварталу 32 Приміського лісництва та знаходиться в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у придатному для використання стані, демонтувати установлений ним паркан, та стягнути понесені витрати по сплаті судового збору.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав і просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача Державного підприємства «Київське лісове господарство» позов підтримав і просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнав і заперечував проти його задоволення.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Київської обласної державної адміністрації, позов підтримав і не заперечував проти його задоволення.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 25 липня 2012 року № 310 «Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування гр. ОСОБА_1М.» відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 18, 67, 74 Лісового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», враховуючи погодження постійного лісокористувача-державного підприємства «Київське лісове господарство» від 08 травня 2012 року № 02-327, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства від 08 травня 2012 № 01-04/675, вирішено: 1. Виділити громадянину ОСОБА_1 лісову ділянку площею 30,0000 га у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» (квартал 32, виділи 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 Приміського лісництва) та розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; 2. Установити, що лісова ділянка, зазначена у пункті 1 цього розпорядження, виділена без вилучення її у постійного лісокористувача-ДП «Київське лісове господарство» та без зміни цільового призначення; 3. Громадянину ОСОБА_1: 3.1. Укласти з постійним лісокористувачем ДП «Київське лісове господарство» договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою; 3.2. Зареєструвати в Київському обласному управлінні лісового та мисливського господарства укладений з постійним лісокористувачем ДП «Київське лісове господарство» договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою; 3.3. Приступити до використання лісової ділянки після підписання договору, зазначеного у пункті 3.1. цього розпорядження, та його реєстрації.

01 серпня 2012 року між Державним підприємством «Київське лісове господарство» і ОСОБА_1 був укладений Договір № 197 про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, відповідно до умов п. 1.1. якого Державне підприємство «Київське лісове господарство» виділяє, а ОСОБА_1 приймає у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у виділі № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 кварталу № 32 Приміського лісництва, ДП «Київське лісове господарство», яка знаходиться в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області без вилучення її у постійного користувача ДП «Київське лісове господарство» та без зміни її цільового призначення.

Відповідно до умов п. п. 1.2., 1.3. Договору загальна площа лісової ділянки, вказаної в п. 1.1. цього Договору, становить 30,0 га відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Особливості лісової ділянки, які можуть вплинути на її використання, відсутні.

Згідно умов п. 2.1. вказаного Договору цей Договір укладено терміном на 49 років до 01 серпня 2061 року. ОСОБА_1 після закінчення терміну дії цього договору має переважне право на поновлення Договору на новий термін на тих же умовах.

Відповідно до умов п. 4.1 вказаного Договору Державне підприємство «Київське лісове господарство» зобов»язане: 4.1.1. Виділити лісову ділянку в довгострокове тимчасове користування в порядку та на умовах, передбачених цим Договором; 4.1.2. Забезпечувати безперешкодне використання ОСОБА_1 лісової ділянки, вказаної в п. 1.1. цього Договору; 4.1.3. Забезпечувати безперешкодне використання ОСОБА_1 лісової ділянки, вказаної в п. 1.1. цього договору; 4.1.4. Здійснювати складені лісовпорядкуванням плани заходів (рубки, догляду, санітарні рубки, інші заходи), які необхідно проводити на лісовій ділянці, вказаній в п. 1.1. цього Договору; 4.1.5. Виконувати інші обов»язки, передбачені чинним законодавством України.

Згідно умов п. 4.2. вказаного Договору Державне підприємство «Київське лісове господарство» має право: 4.2.1. Контролювати використання ОСОБА_1 лісової ділянки відповідно до умов цього договору, а у випадку одержання інформації про порушення цього Договору-вжити заходів для їх усунення; 4.2.2. Вжити заходів до припинення використання лісової ділянки, вказаної в п. 1.1. цього Договору, у разі припинення дії цього Договору; 4.2.3. інші права, передбачені чинним законодавством України .

Відповідно до умов п. 4.3. вказаного Договору ОСОБА_1 зобов»язаний: 4.3.1. Використовувати лісову ділянку, вказану в п. 1.1. цього Договору, тільки відповідно до цільового призначення та на умовах цього Договору; 4.3.2. Своєчасно проводити оплату за використання лісової ділянки, вказаної в п. 1.1. цього Договору; 4.3.3. Дотримуватися норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, а також правил техніки безпеки та охорони праці; 4.3.4. Допускати представника Державного підприємства «Київське лісове господарство» з метою перевірки умов використання лісової ділянки відповідно до цього договору; 4.3.5. Виконувати інші обов»язки, передбачені чинним законодавством України.

Згідно умов п. п. 4.4.1., 4.4.2. вказаного Договору ОСОБА_1 має право використання вказаної лісової ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у відповідності до умов цього договору та діючого законодавства України, інші права, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до умов п. 6 вказаного Договору № 197 про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01 серпня 2012 року, що регулює умови повернення лісової ділянки: 6.1. ОСОБА_1 протягом десяти календарних днів після закінчення дії цього Договору повертає ДП «Київське лісове господарство» лісову ділянку, вказану в п. 1.1. цього Договору у такому ж стані, в якому він її одержав; 6.2. ОСОБА_1 у випадку погіршення з його вини стану і корисних властивостей лісової ділянки, вказаної в п. 1.1. цього договору, відшкодовує ДП «Київське лісове господарство» збитки в розмірі, визначеному сторонами відповідно до чинного законодавства країни; 6.3. Якщо сторони не досягли згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується в судовому порядку, визначеному п. 9.2. цього Договору; 6.4. Поліпшення лісової ділянки, здійснені ОСОБА_1 без письмової згоди ДП «Київське лісове господарство», які неможливо відокремити без заподіяння шкоди лісовій ділянці, не підлягають відшкодуванню; 6.5. Поліпшення лісової ділянки, здійснені ОСОБА_1 за письмовою згодою ДП «Київське лісове господарство», які неможливо відокремити без заподіяння шкоди лісовій ділянці, підлягають відшкодуванню; 6.6. Розмір фактичних витрат ОСОБА_1 визначається на підставі документально підтверджених даних.

Згідно умов п. п. 8.1., 8.2. вказаного Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору сторони несуть відповідальність на підставі чинного законодавства України та цього Договору. Виплата пені, компенсація збитків не звільняє сторони від виконання взятих на себе згідно і цим Договором зобов»язань.

Відповідно до умов п. 9.1., 9.2. вказаного Договору усі спори, що виникають у зв»язку з виконанням цього Договору, сторонами вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони не досягли домовленості, то спір вирішується у судовому порядку.

Згідно умов п. 11.1. вказаного Договору зміна умов цього Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Відповідно до умов п. п. 11.2, 11.3., даного Договору у разі, якщо не досягнуто згоди щодо зміни умов цього Договору, спір вирішується у судовому порядку. Дія цього Договору припиняється у випадку: закінчення строку дії цього Договору; добровільної відмови від використання лісової ділянки, вказаної в пункті 1.1. цього Договору; припинення діяльності ОСОБА_1; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно умов п. 11.4. вказаного Договору дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов»язків, передбачених цим Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2012 року між ДП «Київський лісгосп» і ОСОБА_1 було укладено Угоду № 9 щодо взаємної охорони та благоустрою лісової ділянки ДП «Київський лісгосп» Приміське лісництво, відповідно до якої сторони уклали цю угоду щодо взаємної охорони та благоустрою лісової ділянки ДП «Київський лісгосп» приміське лісництво кв. 32, виділ 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10. 13, 14. 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 площа 30,0 га з метою покращення її благоустрою, охорони від пожеж, засмічення побутовими та промисловими відходами. Відповідно до умов п. 1 даної Угоди ДП «Київський лісгосп» зобов»язується: 1.1. Виконувати роботи по охороні та утриманні в належному санітарному стані даної лісової ділянки; 1.2. Нести перед іншою стороною майнову та іншу відповідальність, передбачену у законах України за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку; 1.3. Дозволити ОСОБА_1 за рахунок власних коштів надавати допомогу в проведенні робіт, пов»язаних з благоустрієм і охороною даної ділянки від пожеж, засмічення побутовими та промисловими відходами, а також інших робіт по влаштуванню території з метою покращення рекреаційних, культурно-оздоровчих властивостей, санітарного стану даної ділянки без обмеження виконання своїх службових обов»язків лісовою охороною; 1.4. на протязі дії угоди не погоджувати іншим суб»єктам господарювання можливість вилучення даної лісової ділянки зі зміною цільового призначення.

Відповідно до умов п. 2 цієї Угоди ОСОБА_1 зобов»язується: 2.1. За рахунок власних коштів по можливості надавати допомогу ДП «Київський лісгосп» для проведення робіт на даній лісовій ділянці по її благоустрою, охорони від пожеж, засмічення побутовими та промисловими відходами; 2.2. Утримувати дану ділянку в належному стані і виконувати інші вимоги чинного Лісового кодексу України; 2.3. Дотримуватися правил пожежної безпеки на даній ділянці.

Згідно умов п. 3 вказаної угоди громадянин ОСОБА_1 не несе відповідальності за пошкодження даної ділянки внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які неможливо передбачити ні попередити прийнятими заходами (повінню, пожежами, землетрусами, осіданням грунту), стихійними лихами, явищами природи та іншими факторами внаслідок форс-мажорних обставин, а також військових дій та неправомірних вчинків інших осіб.

Відповідно до умов п. 4 термін дії угоди 15 років.

Згідно умов п. 5.1 вказаної Угоди підставою для припинення дії угоди є: закінчення її строку, якщо угоду не було поновлено; взаємна згода сторін; добровільна відмова ОСОБА_1.

З матеріалів справи вбачається, що в обгрунтування заявлених позовних вимог прокурором надано суду в якості доказів копії розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 25 липня 2012 року № 310 «Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування гр. ОСОБА_1М.», Договору № 197 про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01 серпня 2012 року, план-схему ДП «Київський лісгосп», Ірпінське, квартал 32, вид. 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, площа 30,0000 га, План лісової земельної ділянки площею 30,0000 га за межами населених пунктів, що перебуває в користуванні ДП «Київський лісгосп» (квартал 32, виділ 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19. 20, 21), Схему розташування лісової земельної ділянки площею 30,0000 га за межами населених пунктів, що перебуває в користуванні ДП «Київський лісгосп» (квартал 32, виділ 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21), Акту № А44/170 перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 26 березня 2014 року, Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм і правил Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, відповіді ДП «Київське лісове господарство» від 16 квітня 2014 року, Угоди № 9 щодо взаємної охорони та благоустрою лісової ділянки ДП «Київський лісгосп» Приміське лісництво від 26 червня 2012 року, листа ОСОБА_1 голові Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 від 2012 року, заяви ОСОБА_1 директору державного підприємства «Київське лісове господарство» ОСОБА_3 від 07 травня 2012 року, відповіді Київського обласного управління лісового та мисливського господарства від 08 травня 2012 року на заяву ОСОБА_1, відповіді Державного підприємства «Київське лісове господарство» від 27 березня 2013 року № 02-237, від 08 травня 2012 року № 02-327 ОСОБА_1, вихідні дані для розрахунку нормативної грошової оцінки лісової земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району, яка надана в довгострокове тимчасове користування громадянину ОСОБА_1.

З долучених до матеріалів справи копій судових рішень вбачається, що у квітні 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового господарства та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» звертався із позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою та повернення земельної ділянки, у якому посилався на те, що відповідач порушив умови договору про довгострокове тимчасове користування земельною ділянкою та при користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення не дотримався вимог ст. ст. 18, 20, 74 Лісового кодексу України, і тому просив розірвати договір про довгострокове тимчасове користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення від 01 серпня 2012 року № 197, укладений між ДП «Київське лісове господарство» та ОСОБА_1, повернути ДП «Київське лісове господарство» земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 30 га, розташовану у виділах № № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 кварталу 32 Приміського лісництва в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2014 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2014 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2014 року скасовано і ухвалено по справі нове рішення, яким в задоволенні позову Заступнику прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року рішення апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2014 року залишено без змін.

У вказаних рішенні апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2014 року і в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року, яким рішення апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2014 року залишено без змін, було встановлено, що Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 25 липня 2012 року № 310 ОСОБА_1 виділено лісову ділянку площею 30,000 га, що знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство» (квартал 32 Приміського лісництва) та розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району, у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей.

У подальшому сторонами укладено договір від 01 серпня 2012 року №197 про довгострокове тимчасове користування вищевказаною лісовою ділянкою.

Згідно із п.п.1.1. та 1.2. вказаного договору ОСОБА_1 надано у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у виділах №№ 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 кварталу №32 Приміського лісництва в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області без вилучення її у постійного землекористувача - ДП «Київське лісове господарство» та без зміни цільового призначення цієї земельної ділянки. Вказаний договір зареєстровано у Київському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис від 01.08.12 р. №25.

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.03.2014 року №А 44/170, складеному представниками Державної інспекції сільського господарства в Київській області, зазначено, що відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об»єднання «Київліс» та таксаційного опису поквартальних сум площ та загальних запасів насаджень Приміського лісництва визначено ширину ґрунтових доріг і квартальних просік - 4 метри. При проведенні обстеження встановлено, що ширина ґрунтової дороги і квартальних просік, які розміщено впродовж усього бетонного паркану, складає орієнтовно 10 метрів. Також під час обстеження лісових ділянок було виявлено часткове пошкодження лісових насаджень (дерев). Проте, вказаним актом не встановлено коли, при яких обставинах і ким саме була розширена ґрунтова дорога і квартальні просіки, пошкоджені лісові насадження (дерева). Вищезазначені обставини не були встановлені і уповноваженими представниками інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області під час проведення перевірки і складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 16.04.2014 року б/н. В акті перевірки від 16.04.2014 року б/н зроблене посилання на лист ДП «Київське лісове господарство» №02-281 від 16.04.2014 року, у якому міститься інформація про те, що громадянами ОСОБА_1 і ОСОБА_4 по периметру земельних лісових ділянок встановлена огорожа з бетонних плит на фундаменті стаканного типу, розширено квартальні просіки з 4 до 10 метрів по периметру огорожі. Проте, вказаний лист постійного лісокористувача, адресований начальнику управління представництва захисту інтересів громадян та держави у суді прокуратури Київської області, містить лише інформативний характер. Обставини, про які зазначає ДП «Київське лісове господарство» у згаданому листі, мали бути підтверджені представниками інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області під час проведення відповідної перевірки, що зроблено не було.

Отже, докази по справі, які були надані позивачем, не підтверджують того факту, що саме відповідачем після укладання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01.08.2012 року №197, була розширена ґрунтова дорога і квартальні просіки з 4 до 10 метрів, а також пошкоджені лісові насадження (дерева).

В рішенні апеляційного суду від 18 вересня 2014 року також вказано, що з документів, наданих представником відповідача разом з апеляційною скаргою, вбачається, що споруда, яка огороджує лісову ділянку, є тимчасовою і її встановлення здійснювалось з дозволу ДП «Київське лісове господарство», відповідно до розробленого та погодженого з постійним лісокористувачем проекту. Так, 27 березня 2013 року ДП «Київське лісове господарство» звернулося до відповідача з листом № 02-237, яким зобов»язало відповідача провести роботи з прибирання та вивезення побутових відходів з лісової ділянки, встановлення паркану по периметру території лісової ділянки. 17 липня 2013 року відповідач звернувся до ДП «Київське лісове господарство» з листом, в якому просив погодити робочий проект тимчасової огорожі лісової ділянки (шифр: 13-06/13) та надати дозвіл на встановлення тимчасової огорожі означеної лісової ділянки. 18 липня 2013 року постійний лісокористувач ДП «Київське лісове господарство» своїм листом № 01-530 погодив означений робочий проект і надав дозвіл на встановлення тимчасової огорожі вищевказаної лісової ділянки.

28 січня 2014 року постійний лісокористувач ДП «Київське лісове господарство» звернувся до відповідача з листом №02-79, яким повідомив останнього про те, що на лісовій ділянці ним будуть проведені санітарно-оздоровчі заходи, а саме санітарно-вибіркова рубка та прибирання захаращеності.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 1 частини 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із п.п. 11.4 Договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01.08.2012 року №197, укладеного між ДП «Київське лісове господарство» та ОСОБА_1, дія договору достроково припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов»язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Суди апеляційної і касаційної інстанції дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи позивача по справі щодо здійснення відповідачем часткового пошкодження лісових насаджень та встановлення капітального бетонного паркану у виділах №№3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 кварталу №32 Приміського лісництва в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району без дозволу постійного лісокористувача ДП «Київське лісове господарство».

Відтак, вимоги Заступника прокурора Київської області про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01.08.2012 року №197, укладеного між ДП «Київське лісове господарство» та ОСОБА_1, та повернення лісової ділянки є безпідставними.

Відповідно ж до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що докази, які надано прокурором в даній цивільній справі, були також предметом дослідження в іншій цивільній справі № 369/3939/14-ц, про яку зазначено вище, і їм судом була надана правова оцінка.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до наданої прокурором суду копії Акту № А44/170 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26 березня 2014 року вбачається, що Державною інспекцією сільського господарства в Київській області проведена була перевірка з питання порушеного в листі прокуратури Київської області від 11 березня 2014 року № 05/3-645вих-14 щодо набуття ОСОБА_4 прав на земельні ділянки та використання ним земельних ділянок на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із зазначенням місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються: вул. Радісна, б/н, с. Дмитрівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Тобто, вказаний Акт № А44/170 складений був Державною інспекцією сільського господарства в Київській області відносно ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, який є відповідачем у даній цивільній справі, щодо набуття саме ОСОБА_4 прав на земельні ділянки та використання ним земельних ділянок на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Крім того, суд зазначає, що з вказаної план-схеми земельної ділянки до даного Акту № А 44/170 перевірки земельного законодавства від 26 березня 2014 року суду неможливо встановити які відомості зазначені в даному план-схемі земельної ділянки.

Щодо заявлених вимог про демонтування відповідачем ОСОБА_1 установленого ним паркану, то слід зазначити наступне.

Відповідно до складеного Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних. будівельних норм, стандартів і правил від 16 квітня 2014 року, складеного Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, було встановлено, що станом на 16 квітня 2014 року на вказаних земельних ділянках, наданих ОСОБА_1 і ОСОБА_4 загальною площею 48,2 га, виконані будівельні роботи з влаштування капітального паркану загальною протяжністю 3500 м.п. висотою 3 м. на фундаменті стаканного типу. Будівельні роботи з влаштування вищезазначеного капітального паркану виконані без дотримання документу, який надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У вказаному акті перевірки від 16 квітня 2014 року б/н наявне посилання на лист ДП «Київське лісове господарство» від 16 квітня 2014 року № 02-281, в якому міститься інформація про те, що громадянами ОСОБА_4 і ОСОБА_1 по периметру земельних лісових ділянок встановлена огорожа з бетонних плит на фундаменті стаканного типу, розширено квартальні просіки з 4 до 10 метрів по периметру огорожі.

Проте вказаний лист постійного лісокористувача, адресований начальнику управління представництва захисту інтересів громадян та держави у суді прокуратури Київської області, містить лише інформаційний характер. Обставини, про які зазначав ДП «Київське лісове господарство» у згаданому листі, не підтверджені Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області під час проведення відповідної перевірки.

Крім того, у матеріалах справи, є наявний лист ДП «Київське лісове господарство» від 27 березня 20134 року № 02-237, адресований ОСОБА_1, в якому вказано, що з метою забезпечення утримання лісової ділянки в належному санітарному стані, недопущення її засмічення побутовими та промисловими відходами у майбутньому, Державне підприємство «Київське лісове господарство» відповідно до умов Договору (п. 4.3.3.), зобов»язав ОСОБА_1 провести роботи з прибирання та вивезення побутових відходів з лісової ділянки, а також зобов»язав за рахунок власних коштів встановити паркан по периметру території лісової ділянки.

Відповідно до вимог ст. 18 Лісового кодексу України об»єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим-терміном від одного до п»ятдесяти років і короткостроковим-терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами-засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Суб»єктами правовідносин тимчасового користування лісами є власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Відповідно до вимог ст. 20 Лісового кодексу України тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації. Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов»язані: 1) приступити до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватись встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об»єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів. Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов»язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Згідно вимог ст. 74 Лісового кодексу України використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Як зазначав прокурор, фізична особа, у даному випадку ОСОБА_1, який не набув в установленому законом порядку статусу суб»єкта підприємницької діяльності, у зв»язку з чим не може здійснювати господарську діяльність, а отже, в силу вимог чинного законодавства України не має права зводити тимчасові будівлі та споруди на спірній лісовій ділянці.

Відповідно до вимог ст. 23 Лісового кодексу України, на яку посилається в позовній заяві прокурор, лісовий сервітут-право на обмежене платне або безплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою. Громадяни мають право вільно перебувати в лісах державної та комунальної власності, якщо інше не передбачено законом. Установлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею, а користувача-володіння, користування. Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений.

Згідно вимог ст. 66 Лісового кодексу України громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав»яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України. Максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав»яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо встановлюються органами виконавчої влади відповідно до цього Кодексу за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

В наданому суду листі ДП «Київське лісове господарство» від 16 квітня 2014 року зазначив, що ОСОБА_1 при використанні лісових ділянок Приміського лісництва ДП «Київський лісгосп» на підставі зазначених вище договорів загальною площею 48.2 га на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району, здійснюється в порушення умов вказаних договорів та правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Мінагрополітики України № 502 від 14 серпня 2012 року, зокрема, ОСОБА_1 внаслідок спорудження бетонної огорожі на фундаменті стаканного типу унеможливило доступ громадян до лісу та створено перешкоди використання лісових ділянок постійним лісокористувачам ДП «Київський лісгосп».

Як вказано в позовній заяві, ОСОБА_1 всупереч істотним умовам Договору, вимогам ст. ст. 20, 24, 74 Лісового кодексу України та Правил зведено паркан з бетонних конструкцій та обмежено вільний доступ громадян до спірної лісової ділянки, що є порушенням конституційних прав громадян на користування природними об»єктами, порушення тимчасовим лісокористувачем зазначених вимог є істотними та одночасно є підставою для розірвання оспорюваного договору.

Відповідно до вимог ст. 49 Лісового кодексу України державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Згідно вимог ст. 50 Лісового кодексу України державний лісовий кадастр призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об»єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.

Відповідно до вимог ст. 51 Лісового кодексу України державний лісовий кадастр включає: 1) облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) грошову оцінку лісів ( у необхідних випадках); 4) інші показники.

Згідно вимог ст. 52 Лісового кодексу України документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачів на підставі: 1) матеріалів лісовпорядкування; 2) рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів; 4) актів технічного приймання лісових культур; 5) актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; 6) актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів. Документація державного лісового кадастру може уточнюватися під час проведення чергового лісовпорядкування та державного обліку лісів України.

Відповідно до вимог ст. 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням, в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами. Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів. Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що до позовної заяви в якості доказів прокурором додані: план-схема ДП «Київський лісгосп», Ірпінське, квартал 32, вид. 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, площа 30,0000 га, План лісової земельної ділянки площею 30,0000 га за межами населених пунктів, що перебуває в користуванні ДП «Київський лісгосп» (квартал 32, виділ 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19. 20, 21), Схема розташування лісової земельної ділянки площею 30,0000 га за межами населених пунктів, що перебуває в користуванні ДП «Київський лісгосп» (квартал 32, виділ 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21).

Однак, вказані вище документи не посвідчені належним чином, не містять дати, даних про їх виконавців, вказані таблиці координат неможливо прочитати, відсутні посилання на джерела отриманої інформації, та які дані Державного земельного кадастру та інші обліковані дані державного підприємства використані, а у доданій план-схемі земельної ділянки до Акту № А 44/170 перевірки земельного законодавства від 26 березня 2014 року взагалі відсутні будь-які відомості про земельну ділянку.

Щодо наявних у матеріалах справи листів ДП «Київське лісове господарство» від 16 квітня 2014 року, від 27 березня 2013 року, які надані прокурором в обгрунтування заявлених позовних вимог, то інформація в листах є неконкретизованою, грунтується на припущеннях, оскільки не вказано, на підставі яких конкретно матеріалів надані вказані листи (назва, дата, зміст документу).

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. п. 6, 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, при ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК України оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов висновку, що Керівником Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надано суду доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог, і тому суд не знаходить правових підстав для розірвання Договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01 серпня 2012 року, зобов»язання відповідача ОСОБА_1 повернути лісову ділянку у придатному для використання стані та демонтувати паркан, у зв»язку з чим відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 3, 526, 598, 611, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст. ст. 18, 20, 23, 24, 49, 50, 51, 52, 54, 66, 74 Лісового кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 58, 59, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Київська обласна державна адміністрація, про розірвання Договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01 серпня 2012 року, зобов»язання повернути лісову ділянку у придатному для використання стані, демонтувати паркан, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.