ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

 

Іменем України

ПОСТАНОВА

 

 "26" липня 2006 р.                                                  Справа № 18/180

 

 

Позивач: Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1

 

АДРЕСА_1

 

Відповідач: Прокурор відділу прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації в Чернігівській області

 

14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 11

 

про  визнання нечинним рішення

Суддя  А.С. Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

 

Представники сторін:

 

Від позивача: ОСОБА_2 -предст., дор. від 15.05.2006р. № НОМЕР_1

Від відповідача: Бойко О.О. -нач. від., дов. від 20.07.2006р. № 2359/9/21-234

Прокурор не з'явився

 

Постанова виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 19.07.2006р. по 26.07.2006р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 26.07.2006р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

 

СУТЬ СПОРУ:

 

Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (надалі -Позивач) заявлено адміністративний позов до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Чернігівській області (надалі -Відповідач) про визнання нечинним рішення від 09.03.2006р. № НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач вказує на відсутність його вини в тому, що у нього в реалізації знаходився алкогольний напій з підробленою маркою акцизного збору, адже він не являється виробником цієї продукції і не здійснює її маркування. Алкогольні напої були отримані від Ніжинської філії ВКП ТОВ „Торгсервіс”, м. Ніжин, яке має ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями. Виробником горілки „Володимир Великий” є ЗАТ „Чернігівський лікеро -горілчаний завод „Чернігівська горілка”, який і маркував алкогольні напої акцизними марками. Чинним законодавством не встановлено обов'язку суб'єкта підприємницької діяльності звертатися до компетентного органу з метою проведення спеціального (експертного) дослідження марок акцизного збору на предмет підробки по кожній з отриманих партій, а самостійно виявити візуальні ознаки фальсифікації акцизних марок неможливо.

Також, Позивач вказує на невідповідність акту перевірки вимогам Порядку проведення оперативних перевірок та розгляду матеріалів по ним, затвердженого розпорядженням Державної податкової адміністрації України від 25.09.1998р. № НОМЕР_3, щодо реєстрації актів перевірок в книзі реєстрації актів оперативних перевірок, після чого документу надається реєстраційний індекс, який складається із порядкового номеру (за журналом реєстрації) та індексу по номенклатурі справ. Акт перевірки, на думку Відповідача, всупереч вимогам чинного законодавства, не пройшов відповідної реєстрації.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відповідність рішення про застосування фінансових санкцій та дій службових осіб податкового органу  вимогам чинного законодавства України. Як на підставу своїх заперечень Відповідач вказує на те, що згідно ст. 8 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України. На думку Відповідача, підставою застосування адміністративно -господарських санкцій є виключно правопорушення, якого припустився суб'єкт господарювання, в даному випадку це зберігання та реалізація алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору. Вина такого суб'єкта не є умовою застосування подібних санкцій, оскільки ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, що опосередковано закріплює принцип вини при застосуванні господарсько -правової відповідальності, не поширюється на адміністративно -господарські санкції. Відсутність вини суб'єкта господарювання не може бути підставою для звільнення його від застосування адміністративно -господарських санкцій. Застосування цих санкцій не охоплюється поняттям адміністративної відповідальності.

Щодо проведення самої перевірки Позивача, Відповідач вказує на те, що це була позапланова перевірка по здійсненню контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також касових операцій у національній валюті України, на підставі ст. ст. 15, 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. А оскільки на Державну податкову службу покладені також функції по проведенню роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів та організації роботи, пов'язаної із здійсненням контролю за наявністю акцизних марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації, Позивача було перевірено з питань дотримання вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Прокурором відділу прокуратури Чернігівської області, на підставі ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 35, 36¹ Закону України „Про прокуратуру”, подано письмову заяву від 19.07.2006р. про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Чернігівській області. Дана заява мотивована тим, що Відповідач підпорядковується Державній податковій адміністрації України, яка є центральним органом виконавчої влади і фінансується з державного бюджету України. Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з органами прокуратури, що в цілому є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді в особі Відповідача. Також, прокурор вказує, що ненадходження до державного бюджету України фінансових санкцій може завдати шкоди інтересам держави в сфері економіки.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін та прокурора, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

26.09.2005р. Позивач, згідно видаткової накладної № НОМЕР_4 отримав від Ніжинської філії ВКП ТОВ „Торгсервіс” алкогольні напої, зокрема, п'ять пляшок горілки „Володимир Великий” виробництва ЗАТ „Чернігівський ЛГЗ”.

03 січня 2006 року, згідно плану -графіку на січень 2006 року (додаток до наказу начальника Ніжинської ОДПІ від 30.12.2005р. № НОМЕР_5), службовими особами Ніжинської ОДПІ, на підставі посвідчень № НОМЕР_12 та № НОМЕР_13, була проведена позапланова перевірка відділу у магазині, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить ПП ОСОБА_1

          За результатами перевірки складено акт № НОМЕР_6

          Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими встановлені, зокрема, наступні порушення:

„- зберігання, реалізація алкогольних напоїв з марками акцизного збору з візуальними ознаками фальсифікації. На момент перевірки на вітрині у відділі у магазині АДРЕСА_2, що належить п/п ОСОБА_1 знаходяться алкогольні напої марковані марками акцизного збору з візуальними ознаками фальсифікації, а саме: одна пляшка горілки „Володимир Великий” 0,5 л., 40 % об., дата розливу 28.09.05р., виробник ЗАТ „ЧЛГЗ” м. Чернігів, вул. Котляревського, 38, код 31597869, ліцензія № 11 по ціні 9,60 грн. за пляшку, маркована ІНФОРМАЦІЯ_1 0,5 л. вміст спирту етилового 25 % і більше об'ємних одиниць. На момент передвіки накладну на вищевказану горілку не пред'явлено. Вищевказана горілка залишена на відповідальне зберігання”.

Як вказано в акті перевірки, зазначеним порушено вимоги ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995р. № 481/95-ВР (надалі -Закон № 481/95), абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15.09.1995р. № 329/95-ВР (надалі -Закон № 329/95), п. 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. № 567 (надалі -Положення).

Перевірка була проведена в присутності продавця ОСОБА_2, 1959 року народження, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, яка підписала акт перевірки без зауважень, отримала один примірник акту та надала пояснення наступного змісту: „горілку одержували з оптової бази, документи у бухгалтера”.

Із протоколу вилучення речей і документів від 25.01.2006р. вбачається, що оперуповноваженим СОБНОТ Ніжинського ВПМ УПМ ДПА України в Чернігівській області лейтенантом податкової міліції Чоботком В.М. в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 в присутності завідуючої магазином ОСОБА_3 та понятих гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 проведено огляд торгового залу, під час якого встановлено, що на зберіганні та реалізації знаходиться горілка виробництва ЗАТ „ЧЛГЗ Чернігівська горілка”, маркована акцизними марками з ознаками фальсифікації (шестизначний номер акцизної марки не має червоного ореолу).

В результаті проведеного огляду добровільно було видано одну пляшку горілки „Володимир Великий”, ємністю 0,5 л, дата виготовлення 28.09.2005р., акцизна марка ІНФОРМАЦІЯ_1 0,5. Всього було вилучено одну пляшку по ціні 9,60 грн. В акті зазначено, що вилучена горілка буде зберігатися в камері зберігання речових доказів Ніжинського ВПМ УПМ ДПА в Чернігівській області. Протокол підписано службовою особою податкового органу, завідуючою магазином та понятими.

Відібраний зразок акцизної марки був направлений Ніжинським ВПМ УПМ ДПА в Чернігівській області до Держзнаку Міністерства фінансів України для проведення експертних досліджень на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення (лист від 30.01.2006р. № НОМЕР_7).

Згідно акту експертизи марки акцизного збору для маркування алкогольних напоїв від 09.02.2006р. № НОМЕР_8, затвердженого начальником Управління по контролю за виробництвом цінних паперів, акцизних марок та документів суворої звітності (Держзнак) Міністерства фінансів України 23.02.2006р., в результаті проведених досліджень встановлено, що надана на дослідження марка акцизного збору для маркування лікеро -горілчаної продукції вітчизняного виробництва з реквізитами ІНФОРМАЦІЯ_1, дата виготовлення 05/3, 0,5 л, вміст спирту етилового 25 % об'ємних одиниць, виготовлена не Державним підприємством „Поліграфічний комбінат „Україна” по виготовленню цінних паперів” і є підробленою.

21 березня 2006р. оперуповноваженим СОБНОТ Ніжинського ВПМ УПМ ДПА України в Чернігівській області лейтенантом податкової міліції Чоботком В.М. в магазині № НОМЕР_9, розташованому за адресою: АДРНОМЕР_2 в присутності ПП ОСОБА_1 та понятих гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_6 проведено виїмку та огляд оригіналів документів стосовно горілчаних виробів виробник яких є ЗАТ „ЧЛГЗ „Чернігівська горілка”. В результаті чого було вилучено для залучення до матеріалів кримінальної справи видаткову та податкову накладні від 26.09.2005р. № НОМЕР_4. За результатами проведеної виїмки складено протокол виїмки та огляду від 21.03.2006р.

Із листа начальника відділення СВ ПМ ДПА в Чернігівській області Березовського О.Д. на ім'я Відповідача від 04.07.2006р. № НОМЕР_10 вбачається, що оригінал акцизної марки ІНФОРМАЦІЯ_1, якою була маркована пляшка горілки „Володимир Великий”, вилучена у ПП ОСОБА_1, надати для огляду в судове засідання неможливо, оскільки вказана марка направлена на дослідження в рамках призначеної по кримінальній справі № 901/0594 судово- технічної експертизи документів від 07.03.2006р. Оригінали видаткової та податкової накладної № НОМЕР_4 в якості речових доказів приєднані до матеріалів кримінальної справи.

Ухвалою суду від 04.07.2006р. Відповідача було зобов'язано надати відомості щодо кримінальної справи № 901/0594 (підстав та дати її порушення, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушено справу, осіб які вчинили злочин) до якої були залучені в якості речових доказів: видаткова накладна № НОМЕР_4, податкова накладна №  НОМЕР_4, акцизна марка ІНФОРМАЦІЯ_1 0,5 25% і більше, вилучені у СПД ОСОБА_1

Представником Відповідача надані письмові пояснення від 19.07.206р. із змісту яких вбачається, що порушення кримінальних справ до повноважень регіональних управлінь Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів не входить.

Представник Позивача пояснив, що будь -якої кримінальної справи відносно СПД ОСОБА_1 у зв'язку з вилученням алкогольного напою з візуальними ознаками фальсифікації акцизної марки порушено не було.

На виконання вимог суду, Позивачем були надані копії першого примірника видаткової накладної від 26.09.2005р. № НОМЕР_4 та копії податкової накладної від 26.09.2005р. № НОМЕР_4, що залишилися у постачальника товару -Ніжинської філії ВКП ТОВ „Торгсервіс”, оригінали яких були вилучені у Позивача податковою міліцією (протокол виїмки та огляду від 21.03.2006р.).

Представник Відповідача звернув увагу суду на ту обставину, що в акті перевірки від 03.01.2006р. вказана дата розливу вилученої горілки -28.09.2005р., а Позивачем надано копії накладних на отримання горілки від 26.09.2005р., тобто горілка була отримана раніше, ніж була розлита.

З огляду на те, що після 03.01.2006р. будь -яких перевірок Позивача щодо дотримання вимог Закону № 481/95 не проводилося, в акті перевірки не зазначено номер та дата накладної, згідно якої Позивач отримував горілку „Володимир Великий”, податковою міліцією було вилучено оригінали саме видаткової та податкової накладної № НОМЕР_4, які підтверджують факт купівлі - продажу Позивачем у Ніжинській філії ВКП ТОВ „Торгсервіс” п'яти пляшок горілки „Володимир Великий”, суд вважає, що в акті перевірки від 03.01.2006р. дата розливу вилученої горілки -28.09.2005р. зазначена помилково.

У відповідності з преамбулою Закону № 481/95, цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі ... алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону № 329/95, марка акцизного збору -спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів;

маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів -наклеювання марки акцизного збору в порядку, передбаченому Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

У відповідності з частинами 1 та 2 ст. 7 Закону № 329/95, марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводять маркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Маркування алкогольних напоїв здійснюється марками акцизного збору, які відрізняються за дизайном для окремих видів продукції, визначених Кабінетом  Міністрів України. Кожна марка акцизного збору на алкогольні напої повинна мати окремий номер та найменування виду продукції. Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам. Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

На виконання ст. 7 Закону № 329/95, постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. № 567 затверджено Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

У відповідності з п. п. 19, 20 Положення, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції. Марки наклеюються виробниками на кожну пляшку, пачку (упаковку) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) виробів. Алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції, вважаються немаркованими.

Також, пунктом 12 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996р. № 854 дозволено зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в  Україні, тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.

Згідно абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

·          зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору -100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій до Позивача від 09.03.2006р. № НОМЕР_2 у розмірі 1700,00 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору.

Разом з тим, приймаючи постанову, суд виходить із наступного:

відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь -якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 15 Закону № 481/95, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта підприємницької діяльності таке місце зберігання було внесено до Єдиного  реєстру.

В ст. 1 Закону № 481/95 під терміном „місце зберігання” розуміється місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Враховуючи, що відділ магазину, в якому проводилась перевірка не являється місцем зберігання алкогольних напоїв, в розумінні ст. ст. 1, 15 Закону № 481/95, оскільки відомості про його місцезнаходження не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, підстави для застосування фінансових санкцій за зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, в даному випадку, відсутні.

За ч. ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько -правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно -господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно -господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно -господарські санкції -уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 217 Господарського кодексу України).

Із аналізу вищевказаних положень Господарського кодексу України слід зробити висновок, що адміністративно -господарські санкції є різновидом господарських санкцій, як правового засобу відповідальності у сфері господарювання. В результаті їх застосування для правопорушника також настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Одним із видів адміністративно -господарських санкцій є адміністративно -господарський штраф.

Згідно ст. 241 Господарського кодексу України, адміністративно -господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько -правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. 

Одним із загальновідомих елементів правової конструкції правопорушення являється його суб'єктивна сторона до якої входить і вина особи.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання Позивачем горілчаних виробів виробництва ЗАТ „ЧЛГЗ „Чернігівська горілка” від Ніжинської філії ВКП ТОВ „Торгсервіс”, тобто Позивачем доведено документами джерело придбання підакцизних товарів.

В провадженні СВ ПМ ДПА в Чернігівській області знаходиться кримінальна справа № 901/0594 до якої в якості речових доказів залучено оригінал акцизної марки ІНФОРМАЦІЯ_1, якою була маркована пляшка горілки „Володимир Великий”, та оригінали видаткової та податкової накладної № НОМЕР_4, вилучені у СПД ОСОБА_1 Доказів, що ця кримінальна справа порушена відносно Позивача або по факту вилучення у нього алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору Відповідачем надано не було.

Крім того, як вбачається із акту перевірки, перевіряючими були встановлені ознаки фальсифікації акцизної марки. Проте, які саме ознаки фальсифікації, а також те, що Позивач міг їх встановити, в акті перевірки не зазначено.

В акті перевірки зазначено, що виявлені марки акцизного збору з візуальними ознаками фальсифікації, проте сам факт, що марки дійсно сфальсифіковані, на момент перевірки остаточно встановлений не був.

Безпосередньо факт фальсифікації був встановлений актом експертизи марок акцизного збору від 09.02.2006р. № НОМЕР_8, проведеної Управлінням по контролю за виробництвом цінних паперів, акцизних марок та документів суворої звітності Міністерства фінансів України.

З вищенаведеного вбачається, що для встановлення того факту, що вилучена марка акцизного збору сфальсифікована необхідно наявність особи, яка має спеціальні знання в даній галузі та має відповідне обладнання для дослідження марок акцизного збору.

Разом з тим, чинне законодавства не передбачає обов'язку чи необхідності суб'єкта господарювання тримати в штаті таку особу та самостійно проводити експертні дослідження. Всі інші вимоги щодо наявності супроводжуючих документів, посвідчення якості та сертифікату відповідності на отриману горілку, а також перевірки ліцензії продавця на право оптової торгівлі алкогольними напоями Позивачем було виконано.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів вини Позивача у скоєному правопорушенні, в тому числі, що Позивач без наявності спеціальних знань, відповідного обладнання та відокремлення марок, міг вжити залежних від нього заходів, які не суперечать чинному законодавству, для виявлення при купівлі алкогольних напоїв у постачальника факту фальсифікації марок акцизного збору, але не вжив, як і нормативно -правового обґрунтування, завдяки яким, залежним від Позивача заходам, які не суперечать чинному законодавству, Позивач міг без відокремлення виявити при купівлі алкогольних напоїв у постачальника факт фальсифікації марок акцизного збору, Відповідач не надав.

Конституційний Суд України у п.п. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004р. № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) відмітив наступне:

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права -це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість -одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд  України висловив у Рішенні від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально - процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора):

"Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи  правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.”

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для адміністративного, цивільного та господарського судочинства.

З урахуванням викладеного, а також того, що:

·          відділ в магазині, в якому проводилася перевірка, не є місцем зберігання алкогольних напоїв;

·          позивачем доведено документально джерело придбання даних алкогольних напоїв;

·          відсутні докази порушення кримінальної справи відносно Позивача або по факту вилучення у нього алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору;

·          для встановлення того факту, що марки акцизного збору сфальсифіковані, необхідна наявність особи, що має спеціальні знання в даній галузі, та має відповідне обладнання для дослідження відокремлених від алкогольних напоїв марок акцизного збору;

·          доказів вини Позивача у скоєному правопорушенні, в тому числі, що Позивач без наявності спеціальних знань, відповідного обладнання та відокремлення марок, міг вжити залежних від нього заходів, які не суперечать чинному законодавству, для виявлення при купівлі алкогольних напоїв у постачальника факт фальсифікації марок акцизного збору, але не вжив, як і належного нормативно - правового обґрунтування, можливості вжиття таких заходів, Відповідач не надав,

суд вважає, що притягнення до відповідальності Позивача без наявності його вини у скоєному правопорушенні, і без можливості Позивача вжити залежні від нього заходи, які не суперечать чинному законодавству, з метою уникнення скоєння правопорушення, суперечить вищевказаним принципам верховенства права та справедливості.  

Судом повністю відхиляються заперечення Відповідача і прокурора про те, що відсутність вини суб'єкта господарювання не може бути підставою для звільнення його від застосування адміністративно -господарських санкцій, що ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не поширюється на адміністративно -господарські санкції, оскільки, як вже зазначалося раніше, адміністративно -господарські санкції є різновидом господарських санкцій, як правового засобу відповідальності у сфері господарювання. Вони застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як прямо зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, відхиляються заперечення Відповідача про порушення Позивачем норм податкового законодавства з його посиланням на Закон України “Про державну податкову службу в Україні”.

Дійсно, цим Законом на Державну податкову службу покладені також функції по проведенню роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів та організації роботи, пов'язаної із здійсненням контролю за наявністю акцизних марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації. Однак, податкове законодавство -це законодавство, пов'язане із сплатою фізичними та юридичними особами до бюджетів і державних цільових фондів податків та зборів.

Згідно ст. 2 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) наведений у ст. ст. 14, 15 цього Закону.

В даному випадку, застосування Відповідачем штрафних санкцій жодним чином не пов'язано із необхідністю сплати Позивачем обов'язкового внеску до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, визначених законами України про оподаткування.

Додатково суд звертає увагу на дії службових осіб Ніжинської ОДПІ під час проведення перевірки.

Так, ст. держподатревізору -інспектору Ніжинської ОДПІ Скочію В.О. та гол. держподатревізору - інспектору Ніжинської ОДПІ Костюченко А.Ю. були видані направлення -посвідчення від 03.01.2006р. № 1009 та від 03.01.2006р. № 1010, якими доручено провести перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу ПП ОСОБА_1 з питання дотримання вимог Законів України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. № 265/95-ВР, „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. № 98/96-ВР, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995р. № 481/95-ВР, „Про підприємництво” від 07.02.1991р. № 698-ХІІ, Постанови Правління Національного Банку України „Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України” від 15.12.2004р. № 637, Указів Президента України та інших нормативно -правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні.

Відповідна перевірка була включена до плану -графіку позапланових виїзних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу на січень 2006 року, затвердженого наказом начальника Ніжинської ОДПІ від 30.12.2005р. № 325.

Згідно п. 16 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (надалі -Закон № 509), об'єднані державні податкові інспекції виконують функції, зокрема, по здійсненню контролю за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 11 Закону № 509 органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

У відповідності з ч. 7 ст. 11¹ Закону № 509, позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (ч. 8 ст. 11¹ Закону № 509).

Статтею 11² Закону № 509 визначені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок - посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової  виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відповідачем не надано доказів надання Позивачеві під розписку оригіналів направлень на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. В самих направленнях на перевірку не зазначено, що ця перевірка позапланова.

Посилання Відповідача на те, що це була позапланова перевірка по здійсненню контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків та касових операцій у національній валюті України, на підставі ст. ст. 15, 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а тому перевіряючі не зобов'язані були виконувати вимоги ст. 11² Закону № 509 судом не приймаються до уваги.

Відповідний механізм проведення позапланових виїзних перевірок був запроваджений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)»від 12.01.2005р. № 2322-ІV, а згодом відкорегований Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005р. № 2505-ІV.

Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 12.01.2005р. № 2322-ІV, до приведення законів та інших нормативно -правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" вважаються також позаплановими перевірками, перевірка Позивача мала проводитися саме в порядку, визначеному вищенаведеними ст. ст. 11¹, 11² Закону № 509.

Натомість, не приймаються посилання Позивача на невідповідність акту перевірки вимогам Порядку проведення оперативних перевірок та розгляду матеріалів по ним, затвердженого розпорядженням Державної податкової адміністрації України від 25.09.1998р. № НОМЕР_3.

Оскільки, дане розпорядження не було зареєстроване у встановленому Указом Президента України „Про державну реєстрацію нормативно -правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” порядку, за правилами ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, воно не може бути застосоване судом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірне рішення було прийнято Відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання принципу рівності перед законом, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 216 -218, 241 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 11, 15, 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, ст. ст. 1, 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, ст. ст. 8, 9, 11 -11² Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. ст. 2, 71, 94, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області від 09.03.2006р. № НОМЕР_2 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (код НОМЕР_6) фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору.

Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_11 в ВАТ АБ „Приватінвест”, МФО 353489, код НОМЕР_6) 03 грн. 40 коп. державного мита.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів  оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

 

Постанова складена у повному обсязі 31 липня 2006 року.

 

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко