АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/860/16 Справа № 705/2536/16-к Категорія: п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5

з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10

представника потерпілих – захисника ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, потерпілих, обвинуваченого ОСОБА_7, захисників ОСОБА_12,ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.07.2016 року, яким

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Любашівка Одеської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, тимчасово безробітного, неодруженого, утриманців не має, зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, селище Любашівка Одеської області, раніше не судимого, -

засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років;

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1-3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років із конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувється з 05.07.2016.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк остаточно призначеного покарання ОСОБА_7 зарахуваний строк попереднього ув’язнення з дня його затримання - з 06.01.2016 по 04.07.2016 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, що становить 11 місяців 28 днів.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишений без змін – тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 днів, – не довше ніж до 02.09.2016.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз у загальній сумі 2 091,68 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 78 095,35 гривень та моральної шкоди в сумі 250 000,00 гривень.

Вирішена доля речових доказів, відповідно до положень ст.ст. 100 КПК України, -

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_7, засуджений за те, що 04.01.2016, приблизно о 04 годині, діючи умисно, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, вчинив розбійний напад та умисне вбивство власниці вказаної квартири – ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, під час вчинення якого, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я ОСОБА_13, заволодів майном останньої за таких обставин. У вказаний час ОСОБА_7 перебував у зазначеній вище квартирі під приводом надання послуг з нанесення татуювань на тілі, де, діючи умисно, з корисливих мотивів, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, пов’язаних із позбавленням життя ОСОБА_13 та заволодінням чужим майном, у коридорі квартири підійшов до ОСОБА_13, яка знаходилась у вертикально-стоячому положенні спиною до нього, та за допомогою заздалегідь принесеного пристрою –«електро-шокер», тримаючи в правій руці, підвів його до правої ділянки шиї потерпілої, та електричним струмом здійснив приблизно три електричних розряди, обмеживши її волю до оборони. Остання, пручаючись, почала кричати та рукою відбила пристрій з рук ОСОБА_7, але він, не припинивши свої злочинні дії, спрямовані на умисне вбивство та заволодіння майном ОСОБА_13, кулаком правої руки наніс їй приблизно 10 ударів у скронево-потиличну ділянку голови зліва. Далі, реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_7, підняв з підлоги кухонний ніж, який попередньо заховав у правому рукаві свого одягу, а в подальшому випав від різких рухів, і, утримуючи його в правій руці клинком вперед, умисно наніс ножем одинадцять ударів по верхніх кінцівках та один удар в ділянку грудної клітки потерпілої, яка ще знаходилась у вертикальному чи близькому до нього положенні, обличчям до нападника. Потім, коли вона втратила здатність до боротьби і перебувала в горизонтальному положенні, а саме: лежачи на спині, обличчям до ОСОБА_7, останній наніс два удари ножем в ділянку грудної клітки, два удари в ділянку живота, три удари в грудну порожнину та один удар в ділянку шиї з розсіченням окістя хребця, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя, в результаті чого настала смерть потерпілої.

Після цього ОСОБА_7, розуміючи, що ОСОБА_13 мертва, продовжуючи знаходитись в квартирі № 8, розташованій в м. Умань по вул. Жовтневої Революції, №18, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на протиправне збагачення за рахунок чужого майна, що належить ОСОБА_13, заволодів такими її речами:

- мобільним телефоном «Fly IQ434» чорного кольору вартістю 1200 грн.;

- мобільним телефоном «LG E615» чорного кольору вартістю 2213 грн.;

- мобільним телефоном «APPLE IPhone-5» білого кольору вартістю 14587 грн.;

- скетч-картка мобільного оператора «Life» вартістю 25 грн.;

- скетч-картка мобільного оператора «МТС» вартістю 25 грн.;

- цифровою фотокамерою «Canon EOS 1100D» вартістю 10000 грн.;

- музичним МР3-плеєром «Transend 8GB» вартістю 382 грн.;

- навушниками «MonstepBeats» білого кольору вартістю 4000 грн.;

- навушниками «Samsung» білого кольору вартістю 50 грн.;

- ноутбуком «ЕКР. 15,6 ASUS CORE i3 2330M 2,2GHZ /RAM3072MB/ HDD500GB/ DVD RW» вартістю 5000 грн.;

- золотим ланцюжком вагою 16 гр. (585°) вартістю 15120 грн.;

- золотою каблучкою вагою 2,2 гр. (585°) вартістю 2079 грн.;

- золотою каблучкою вагою 4,08 гр. (585°) вартістю 3855грн. 60 коп.;

- золотою каблучкою вагою 2 гр. (585°) вартістю 1890 грн.;

- золотою каблучкою вагою 9,78 гр. (585°) вартістю 9242 грн. 10 коп.;

- золотим браслетом вагою 8,22 гр. (585°) вартістю 7767 грн. 90 коп.;

- золотою шпилькою вагою 0,75 гр. (585°) вартістю 708,75 грн.,

– заподіявши матеріального збитку на загальну суму 78 145,35 грн., що при неоподатковуваному мінімумі доходів громадян у 689,00 грн. на 2016 рік перевищує його розмір в 113,42 разів.

Не погоджуючись з вироком суду в апеляційних скаргах:

- прокурор, просить вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.07.2016 року скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого та з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок та визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ст.115 ч.2 п.6. ст.187 ч.4 КК України і призначити відповідне покарання: за п.6 ч.2 ст.115 КК України - довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Обвинувачений ОСОБА_14 свою вину в інкримінованих злочинах не визнав, вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, злочини скоїв з корисливих мотивів в стані алкогольного сп'яніння. Хоча вказана обтяжуюча обставина судом безпідставно була виключена. Крім того, суд призначаючи покарання за кожний злочин окремо не застосував за п.6 ч.2 ст.115 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є обов’язковим;

- адвокат ОСОБА_11, який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просить скасувати вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.07.2016 р. за м'якістю покарання та неправильним застосуванням кримінального закону, і ухвалити новий вирок. Визнати ОСОБА_14 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених пп. 4 та 6 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187 КК України і засудити його до довічного позбавлення волі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задовольнити повністю. Крім того зазначає, що послідовність нанесення ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, їх велика кількість і тривалість до 7 годин, безумовно свідчить про вбивство потерпілої з особливою жорстокістю і додатковій кваліфікації дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст.115 КК України. Але орган досудового слідства і прокуратура взагалі не розглядали питання про обвинувачення ОСОБА_14 за п. 4 ч. 2 ст.115 КК України, а Уманський міськрайонний суд Черкаської області безпідставно відмовив у клопотанні представника потерпілих допитати в судовому засіданні судово-медичного експерта з цих питань і дослідити обставини вчинення вбивства з особливою жорстокістю. Крім того, суд першої інстанції безпідставно задовольнив цивільний позов частково;

- у зміненій апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просять скасувати вироку суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Покази потерпілих, протокол огляду місця події від 04.01.2016 та висновок судово-медичної експертизи № 05-7-02/7 від 22.02.2016 у своїй сукупності підтверджують, що після завдання 3 ударів електричними розрядами. 10 ударів кулаком правої руки, і 1 ударів по верхнім кінцівкам та 1 удару в ділянку грудної клітини потерпілої, потерпіла ще знаходилась в вертикальному стані обличчям до нападника. А потім коли потерпіла ОСОБА_13 втратила здатність до боротьби та перебувала вже в горизонтальному положенні, однак була ще жива, обвинувачений не зупинив своїх дій, і достеменно усвідомлюючи, що після нанесення такої кількості ударів вказаними предметами ОСОБА_13 відчувала нестерпний біль. Обвинувачений у жодному з інкримінованих йому злочинів своєї вини не визнав, у скоєному щиро не покаявся, а навпаки намагався ввести суд в оману, посилаючись на те, що він відштовхнув потерпілу, а далі коли прийшов у свідомість, побачив ОСОБА_13Ю мертвою, що свідчить про намагання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності. Судом не в повній мірі враховано всі обставини вчинення злочинів, кількість та спосіб нанесення потерпілій ударів, використання електрошокеру під час вчинення вбивства. що свідчить про особливу зухвалість обвинуваченого при скоєнні злочинів. Обставини вчинених злочинів та спосіб їх скоєння, поведінка обвинуваченого в процесі та після їх вчинення, відношення ОСОБА_14 до скоєних злочинів свідчать про високий ступінь небезпечності злочинного діяння та визначають відношення обвинуваченого до загально прийнятих моральних та людських цінностей.

- захисник ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області 05.07.2016 року та ухвалити новий, більш м’який вирок по справі. Суд першої інстанції при постановлені вироку безпідставно відкинув та не взяв до уваги передбачену п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом'якшуючу вину обставину, що зазначена в обвинувальному акті, а саме щире каяття та характеризуючі особу винного обставини, що призвело до постановления надмірно суворого судового вироку по справі;

- адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 вважає вирок Уманського міськрайонного суду від 05.07.2016 року незаконним і таким, що підлягає зміні через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 свою вину у скоєні умисного вбивства ОСОБА_13 визнав повністю, але заперечив проти того, що вбивство скоїв з корисливого мотиву та не був згоден з кваліфікацією його дій за п.6 ч.2 ст.115 і ч.4 ст.187 КК України. Вважає, що висновок суду про умисне вбивство ОСОБА_13 з корисливих мотивів не відповідає дійсним фактичним обставинам справи. ОСОБА_15 висновок є припущенням самого суду і ґрунтується лише на показах які надав ОСОБА_14 слідчому під час досудового розслідування, що є не припустимим. Суд не взяв до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_14, що на квартиру ОСОБА_13 він прийшов за її запрошенням для нанесення тату, а не для скоєння розбійного нападу і умисного вбивства. Ця обставина повністю підтверджується показами свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_17 Поряд з цим, під час судового розгляду обвинувачений стверджував, що причиною умисного вбивства ОСОБА_13 стали її образливі висловлювання на його адресу, а майно забрав з собою з метою імітації пограбування. З огляду на ці та інші встановлені обставини, суд першої інстанції з врахуванням позиції Пленуму Верховного Суду України повинен був перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_14 на ч.1ст.115 КК України. Поряд з цим, призначаючи покарання ОСОБА_14 суд першої інстанції не врахував визнання останнім своєї вини та його щире каяття, що згідно з вимогами ст.66 КК України визнається пом'якшуючою обставиною. Те, що обвинувачений не погодився з кваліфікацією його дій за п.6 ч.2 ст.115 і ч. 4 ст.187 КК України суд розцінив це як не визнання ним своєї вини і як наслідок вказав на відсутність пом'якшуючої обставини, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання особі обвинуваченого через його суворість;

- обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок міськрайонного суду та ухвалити новий вирок, яким перекваліфікувати його дії з п.6 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України; з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.185 КК України та за сукупністю злочинів остаточно призначити мінімальну міру покарання. Обвинувачений ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи та призначив покарання яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_7 зазначає, що умислу на скоєння вбивства з корисливих мотивів, а саме на заволодіння майном ОСОБА_18 у нього не було. Умисел на заволодіння майном потерпілої виник після її смерті, оскільки він злякався та вирішив імітувати пограбування. Пам’ятає, що Павленко почала його ображати, а після цього прийшов до тями коли в нього в руках був ніж, а поряд лежав закривавлений труп. Судом першої інстанції у вироці зазначено, що обставин, які згідно зі ст.66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого в суді не встановлено. Тоді як, суд призначаючи покарання врахував, що ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується позитивно, неодружений, утриманців не має, тимчасово безробітний, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, його молодий вік.

В запереченні на апеляційні скарги потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просять апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 і його захисника залишити без задоволення. Скасувати вирок суду першої інстанції за мякістю призначеного покарання та неправильним застосуванням кримінального закону та ухвалити новий вирок. Вважають, що апеляційні скарги ОСОБА_7 і його захисника мають надуманий характер, не ґрунтуються на вимогах кримінального закону і суперечать матеріалам кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора Уманської місцевої прокуратури, доводи потерпілих та їх захисника ОСОБА_11 в підтримку своєї апеляційної скарги, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8, які просили перекваліфікувати дії обвинуваченого та пом’якшити призначене судом покарання, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілих і їх захисника та про залишення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у кримінальних правопорушеннях передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об’єктивно.

Як свідчать матеріали кримінальної провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом 1 інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого та його захисників про те, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, неповно з’ясовані всі обставини справи, була допущена однобічність судового слідства, не грунтуються на матеріалах справи.

Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд 1 інстанції обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_7 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, тому доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників про неправивильну кваліфікацію, у зв’язку з тим, що його дії слід перекваліфікувати з п.6 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.115 КК України та з ч.4 ст.187 на ч.3 ст.185 КК України є безпідставними та не грунтуються на матеріалах справи.

Органами досудового розслідування та судом в ході розгляду достовірно встановлено, що ОСОБА_7 прийшов до квартири ОСОБА_13 з метою вчинення розбійного нападу та умисного вбивства останньої, про що свідчить факт зазделегіть приготовлених знарядь злочину, а саме електрошокера та ножа, які ОСОБА_7 застосував при вчиненні злочину. Спочатку з метою подолання опору, ОСОБА_7 застосував до потерпілої електрошокер, а потім наносив чисельні удари ножем саме у життєво важливі органи. ОСОБА_7 попередньо повідомляв ОСОБА_13, що бажає провести вечір з потерпілою, при цьому щоб не було інших осіб.

ОСОБА_15 про умисел на вчинення саме розбійного нападу ( а не імітація крадіжки, як вказує ОСОБА_7С.) свідчить кількість та характер викрадених речей, які знаходились в різних місцях квартири та одягнені на потерпілій, для чого був потрібен значний проміжок часу та певні зусилля. Після вчиненні злочину ОСОБА_7 спокійно зібрав у сумку викрадені речі та через короткий проміжок часу почав їх реалізовувати.

Так, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_9, який показав, що 04.01.2016 зранку його дружина ОСОБА_10 не могла додзвонитися дочці ОСОБА_19, хоча телефонувала неодноразово. Приблизно о 17 год. приїхали в Умань до квартири ОСОБА_15 по вул. Ж.Революції, 18, № 8. Квартира була зачинена на один замок. Зайшли в коридор, увімкнули світло і побачили тіло дочки в коридорі, яке лежало головою до вхідних дверей вздовж коридору, бачили, що в дочки перерізане горло. З дочкою також жив їх син ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_5, який з 24.12.2015 приїхав від неї додому в Ульяновський район. При огляді квартири виявили, що відсутні мобільні телефони «Fly», «APPLE IPhone-5», «LG», із сім-картами операторів мобільного зв’язку, цифровий фотоапарат «Canon», МР3-плеєр, ноутбук «ASUS», 4 пари навушників, чотири золоті каблучки, золотий ланцюжок, золотий браслет, золота шпилька, гаманець, гроші в сумі приблизно 3 000,00 грн., банківські картки «ПриватБанк». Під час досудового розслідування він надавав слідчому документи і упаковки (коробки), що містять відомості про викрадені в ОСОБА_15 речі – мобільні телефони, фотоапарат, МР3-плеєр тощо.

Зокрема, ці показання узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від 04.01.2016 по вул. Ж.Революції, 18, квартира на другому поверсі № 8, в м. Умані Черкаської області, в квартирі був виявлений труп ОСОБА_13, який лежав на спині на підлозі в коридорі та був розташований по діагоналі головою в сторону вхідних дверей, а ногами – в сторону проходу на кухню. На трупі був одяг: майка чорного кольору, темно-сині джинсові штани. Під час огляду місця події були зафіксовані видимі зовні тілесні ушкодження на трупі: на горлі, руках, грудній клітці, животі; були виявлені та вилучені сліди пальців рук, зразки речовини бурого кольору, схожої на кров, біля трупа ОСОБА_13, на стіні коридору поряд з трупом, у ванній; волосся з умивальника ванної кімнати; електричний предмет у вигляді мобільного телефону, на якому виявлене волосся, що був поряд з трупом на підлозі коридору; циліндричний механізм замка з ключем з вхідних дверей; та інші предмети. ОСОБА_15 були відібрані експертні зразки з трупа ОСОБА_13 – волосся, зрізи нігтьових пластин з пальців рук трупа, мікронакладення з долонь рук трупа. (т. 1 а.п. 133-175). У подальшому всі виявлені і вилучені речі з вказаного місця події були оглянуті слідчим зі складанням відповідного протоколу огляду речей від 05.01.2016 із фототаблицею до нього (т. 1 а.п. 223-241) і постановою слідчого від 05.01.2016 визнані речовими доказами в кримінальному провадженні (т. 1 а.п. 242).

Ці показання узгоджуються з показами потерпілої ОСОБА_10, яка показала, що 02.01.2016 її дочка ОСОБА_13 по телефону сказала, що зустрінеться з ОСОБА_19 з приводу татуїровки. Зі слів дочки, остання познайомилася з ОСОБА_19 в соцмережі 24.12.2015. 02.01.2016, приблизно о 16–16:30 год., вона з ним зустрічалася, пила з ним чай, але не сказала де це було. Згадувала, що ОСОБА_19 трохи заїкається. 03.01.2016 ОСОБА_13 під вечір подзвонила і казала, що її подруга ОСОБА_16 має прийти до неї ночувати, бо посварилася з чоловіком, і приблизно о 22 год. дзвонила, що буде лягати спати. О 23 год. вона бачила, що дочка ще у соцмережі «ВКонтакті» – сказала дочці лягати спати, але остання не відповіла на це повідомлення. 04.01.2016 вона неодноразово телефонувала дочці, однак не могла до неї додзвонитися. Тому з чоловіком ОСОБА_9 вирішили поїхати в Умань Черкаської області, щоб з’ясувати що трапилося. Інші показання щодо приїзду до квартири ОСОБА_13 в м. Умані і виявлення трупа дочки аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_9

Крім того вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України підтверджується:

- даними висновку експерта № 05-7-02/7 від 22.02.2016 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13, з якого вбачається, що смерть ОСОБА_13 настала в наслідок множинних різаних і колото-різаних ран шиї, грудей, живота, верхніх кінцівок, з ушкодженнями трахеї, обох кивальних м’язів, обох загальних сонних артерій, лівої легені, серця, серцевої сорочки, великого сальника, що супроводжувалися масивною зовнішньою та внутрішньою кровотечею і спричинили знекровлення організму. Під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 на ньому були виявлені: синці тильної поверхні лівої кисті та зовнішнього кута правого ока, крововиливи у м’які покрови голови лівої скронево-потиличної ділянки, які виникли від дії тупих твердих предметів, цілком можливо при нанесенні ударів руками і відносяться до легких тілесних ушкоджень; три поверхневі рани лівого передпліччя, які виникли від дії гострих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень; вісім колото-різаних ран верхніх кінцівок, а також не проникаюча колото-різана рана грудної клітки та рана живота, які виникли від дії гострих предметів, мають непрямий причинний зв’язок з настанням смерті і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я; проникаюча колото-різана рана живота з ушкодженням великого сальника, що має непрямий причинний зв’язок з настанням смерті і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечне для життя; колото-різана рана з розсіченням другого ребра зліва і проникненням в грудну порожнину та наскрізним ушкодженням верхньої частки лівої легені з внутрішньо-грудною кровотечею і стрімким розвитком лівобічного гемопневмоторакса; колото-різана рана з ушкодженням серцевої сорочки, правого передсердя з внутрішньо-грудною кровотечею і розвитком правобічного гемопневмоторакса; проникаючі в грудну порожнину три колото-різаних рани, а також різана рана шиї з розсіченням трахеї, обох кивальних м’язів та обох сонних артерій, які виникли від дії гострих предметів, мають прямий причинний зв’язок з настанням смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. При цьому зазначена рана шиї є абсолютно несумісною із життям. Усі тілесні ушкодження є прижиттєві і виникли незадовго до смерті потерпілої. Наявні на трупі тілесні ушкодження – синець тильної поверхні лівої кисті, а також всі колото-різані та різані рани верхніх кінцівок в кількості 11 ушкоджень, – є характерними для самооборони і, ймовірно, утворилися після нанесення ОСОБА_13 ударів по голові, коли потерпіла знаходилась у вертикальному чи близькому до нього положенні обличчям до нападника і чинила відчайдушний опір. У такому ж положенні вона була і під час нанесення їй рани грудної клітки зліва (№ 12) з ушкодженням верхньої частини лівої легені, після отримання якої потерпіла втратила здатність до боротьби і

перебувала в горизонтальному положенні, лежачи на спині обличчям до нападника і отримуючи наступні ушкодження, аж до настання смерті.

Згідно з названим висновком експерта при дослідженні крові трупа ОСОБА_13 алкоголь не був виявлений. Давність настання смерті може становити 24-48 годин до початку дослідження трупа, яке було розпочате 05.01.2016 о 12 год. (т.1 а.п. 181-187);

- даними протоколу огляду трупа ОСОБА_13 від 05.01.2016 з фототаблицею до нього, в якому зафіксовані видимі зовнішні ушкодження на тілі; татуювання у формі пера чорного кольору в області лівого бедра, яке було прикрите паперовою серветкою;

- даними висновку експерта № 05-1-09/19 від 13.01.2016, якою встановлена групова належність крові ОСОБА_7;

- даними висновку експерта № 05-1-08/9 від 01.02.2016 року з якого вбачається, що на виданих ОСОБА_7 джинсах виявлена кров людини, яка може походити від потерпілої ОСОБА_13;

- даними висновку експерта № 05-1-08/ від 22.01.2016 року з якого вбачається, що на зразках змивів з місця пригоди – зі стіни в коридорі біля трупу ОСОБА_13 та з поверхні ванни – виявлена кров людини, яка може походити від потерпілої ОСОБА_13, даних про походження крові від ОСОБА_7 не виявлено;

- даними заяви ОСОБА_7 від 06.01.2016 про видачу одягу – джинсів та черевиків, в яких він був під час вбивства ОСОБА_13 04.01.2016 (т.2 а.п. 123), які були оглянуті слідчим зі складанням відповідного протоколу огляду речей від 08.01.2016 з фототаблицею до нього (т. 2 а.п. 124-129) і постановою слідчого від 08.01.2016 визнані речовими доказами в кримінальному провадженні (т. 2 а.п. 130). На виданих ОСОБА_7 джинсових штанах в районі колін на обох штанинах і з внутрішньої сторони внизу на лівій штанині були виявлені плями світло-бурого кольору;

- показами свідка ОСОБА_17, яка в суді показала, що знайома із ОСОБА_7 з початку 2014 року, зустрічалася з ним, вони жили разом деякий час, їздили один до одного до батьків. І в період грудень 2015 року-початок січня 2016 року вони також проживали разом в квартирі, яку вона винаймає з іншою дівчиною. Пристрій «електрошокер» у виді мобільного телефону ОСОБА_7 придбав у середині грудня 2015 року, з його слів, для самозахисту. 03.01.2016 ОСОБА_7 пішов до ОСОБА_13 ввечері із машинкою для татуювання,

яку замовив собі 05.12.2015, щоб зробити останній татуювання. Коли він пішов з квартири, зачинивши її зовні, вона не змогла знайти на кухні свій кухонний ніж з синьою ручкою, який вона потім побачила у ОСОБА_7 04.01.2016, після того як він

прийшов від ОСОБА_13. До ОСОБА_19 пішов приблизно о 21 год., казав, що повернеться за кілька годин. Однак він повернувся приблизно о 6 год. Тоді вона прокинулася і побачила ОСОБА_19, який стояв «над нею». Віталій сказав, що вбив ОСОБА_13. Його джинсові штани, кофта, куртка були в крові. У його сумці були речі, які він взяв з квартири ОСОБА_13: мобільні телефони, цифровий фотоапарат, ноутбук, 4 пари навушників, гаманець, в якому були золоті каблучки, ланцюжок, шпилька, браслет. Вона злякалася і почала переживати за себе. З розмови з ОСОБА_7 вона зрозуміла, що якщо вона не буде його слухатися і допомагати з викраденими речами, зі зборами його речей, щоб поїхати з Умані, і звернеться до когось по допомогу, то з нею чи її близькими він теж може зробити щось погане. Вона на його вимогу пішла купила нову куртку, «почистила» ноутбук ОСОБА_13, допомогла зібрати речі. Золоті вироби були в слідах крові і ОСОБА_7 у ванній їх помив. А вона спробувала відіпрати сліди крові на штанах, кофті, куртці. Вона приблизно о 09 год. викликала таксі і вони поїхали до автовокзалу м.Умані, щоб з відти виїхати до м. Одеси. По дорозі вона неподалік автовокзалу вийшла та пішла до ломбарду на вул. Тищика, де здала одну золоту каблучку, яку їй дав ОСОБА_7, щоб були гроші на автобус і на житло. По приїзді в ОСОБА_10 вони зняли квартиру, після чого пішли по ломбардам, в яких на паспорт ОСОБА_7 здали золотий ланцюжок, дві золоті каблучки і шпильку, ноутбук «ASUS», а на наступний день вони здали в ломбарди на її паспорт мобільний телефон «IPhone-5», золотий браслет і каблучку. Отримані гроші ОСОБА_7 забирав собі до кишені. А в квартирі він поділив гроші пополам і одну частину віддав їй. ОСОБА_15 з викрадених речей ОСОБА_15 вона залишила в себе навушники «Samsung» білого кольору. Ввечері 05.01.2016 вони вирішили поїхати з ОСОБА_10 на маршрутці: ОСОБА_7 – до Любашівки, вона – до Умані. В ОСОБА_10, коли збирали речі, ОСОБА_7 викинув у сміття кухонний ніж, кофту, черевики, цифровий фотоапарат, який не змогли здати в ломбард;

- даними заявою ОСОБА_17 від 07.01.2016 про добровільну видачу навушників «Samsung» білого кольору, які їй дав ОСОБА_7 (т. 2 а.п. 120), які були оглянуті слідчим зі складанням відповідного протоколу огляду предметів від 08.01.2016 з фототаблицею до нього;

- даними протоколу слідчого експерименту в м. Одесі з участю свідка ОСОБА_17 від 08.01.2016 із фототаблицею до нього, під час якого свідок розказала і показала, що 04.01.2016 в м. Одеса вона із ОСОБА_7, після приїзду з м. Умані приблизно о 16 год., зняли квартиру по вул. Малаарнаутській, 68, № 8. Потім вона і ОСОБА_7 пішли до ломбарду «Благо» по вул. Пушкінській, 83, де на паспорт ОСОБА_7 здали золотий ланцюжок за 6 тисяч гривень. Потім вони пішли до ломбарду «Меркурій» по вул. Пушкінській, 76, де на паспорт ОСОБА_7 були здані дві золоті каблучки і шпилька за 1 800,00 грн. ОСОБА_15 показала на ломбард «Скарбниця» (ломбард «Гроші Тут») по вул. Пантелеймонівській, 70, де на його паспорт здали ноутбук «ASUS» та веб-камеру за 3 000,00 грн., а 05.01.2016 на її паспорт –

мобільний телефон «IPhone-5» за 2 300,00 грн. Потім вона показала ломбард «Пальміра» по вул. Пантелеймонівській, 95, в якому 05.01.2016 вона з ОСОБА_7 на її паспорт здали золотий браслет і каблучку, за які отримали 5 000,00 грн.;

- відеозаписом з камери відеоспостереження з ломбарду «Донкредит» по вул. Тищика,

29, м. Умань за 04.01.2016, який був переглянутий в судовому засіданні, і на якому в

час з 09:22:53 по 09:27:51 04.01.2016 зафіксовано, як гр. ОСОБА_17 здавала один

предмет, за який отримала грошові кошти – кілька грошових купюр (т. 2 а.п. 158);

- даними відомостей, які містяться в повідомленні ломбарду «Гроші Тут» від

13.01.2016, від 15.01.2016, про те, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6,

заклав у м. Одесі 04.01.2016 о 18:51 год. ноутбук «екран 15,6 ASUS CORE i3 2330M

2,2GHZ /RAM3072MB/ HDD500GB/ DVD RW»; і 05.01.2016 о 13:09 год. в м. Одеса гр. ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_7, заклала мобільний телефон «IPhone- 5» (т.2 а.п. 159, 160);

- даними відомостей, які містяться в повідомленні ломбарду «Пальміра» від 22.01.2016 про те, що гр. ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_7 05.01.2016 о 12:28 год. уклала з вказаним ломбардом договір про надання фінансового кредиту та закладу майна строком до 06.01.2016 щодо браслету і каблучки, золотих 585 проби, загальною вагою 12,30грам, чистою вагою 12,05 грам (т.2 а.п. 161, 208, 209);

- відеозаписом з камери відеоспостереження з ломбарду «Пальміра» по вул. Пантелеймонівській, 95, м. Одеса, за 05.01.2016, який був переглянутий в

судовому засіданні, і на якому в час з 12:22:04 по 12:31:45 01.05.2016 зафіксовано, як гр. ОСОБА_17 в присутності ОСОБА_7, який стояв поряд, здавала один предмет, за який отримала грошові кошти – кілька грошових купюр, які передала ОСОБА_7, який поклав їх собі до внутрішньої кишені куртки (т. 2 а.п. 208, 209);

- показами свідка ОСОБА_21, який в суді показав, що 04.01.2016 він працював у ломбарді «Благо» ПТ «Донкредит» на Тищика, 29, в м. Умані Черкаської області, кредитним експертом. Того дня особа на ім’я ОСОБА_17 здавала одну каблучку, це був відразу продаж, без наміру викупу. Вона підписувала відповідний договір, в який були занесені її паспортні дані;

- показами свідка ОСОБА_16, яка в суді під час допиту 07.04.2016 і додаткового допиту 30.06.2016 показала, що з ОСОБА_13 була знайома приблизно 3-4 роки, познайомилися під час вступу на навчання. 03.01.2016 вона ввечері зустрілася з ОСОБА_13 в неї вдома. Вона була приблизно з 19 год. до 21 год. з ОСОБА_13 вдвох. Вони були на кухні спілкувалися, пили домашнє вино, випили за вечір по одному фужеру для шампанського, обсягом приблизно по 200 мл. ОСОБА_7 прийшов до квартири ОСОБА_13 приблизно о 21 годині, щоб зробити ОСОБА_13 татуювання. Коли вона була в квартирі, то ОСОБА_7 алкоголь не вживав, на пропозицію ОСОБА_13 випити вина відмовився. ОСОБА_7 не приніс машинку для виведення татуювань, тому вона вирішила зробити собі ще одне. Віталій робив їй татуювання приблизно з 21:30 до 22:30 год., потім обробив його маззю, перемотав місце тату на нозі. Потім приблизно о 22:45 год. вона викликала таксі «Студент» і приблизно о 23 год. повернулася до себе до дому, а ОСОБА_13 і ОСОБА_7 залишилися вдвох, робити татуювання ОСОБА_13. Про те, що після набивки тату поїде додому казала ОСОБА_13 і остання не просила її залишитися допоки піде ОСОБА_7. ОСОБА_15 сказала їй, що ОСОБА_7 хоче провести з нею вечір. Коли приїхала додому, то написала ОСОБА_15 в соцмережі «ВКонтакті», спитавши: що і як, – та відповіла, що «сидимо»;

- показами свідка ОСОБА_22, який приходиться чоловіком ОСОБА_16, який пояснив, що 03.01.2016 його дружина була в своєї подруги ОСОБА_13, для того щоб якийсь хлопець вивів їй тату. Пішла до неї одна приблизно о 19:00 – 20:00 год. Йому дружина казала, що вона з ОСОБА_13 пили вино, потім прийшов хлопець, але в нього не було з собою пристрою для виведення татуювань, тому вона вирішила зробити інше татуювання. Дружина викликала таксі, о 23 год. 45 хв. Наступного дня приблизно о 15 год. йому телефонував брат ОСОБА_13 - ОСОБА_20, питав про неї, тому що не міг з нею зв’язатися;

- даними заяви свідка ОСОБА_17 від 07.01.2016 про видачу переписки з соціальної мережі та самою перепискою з соціальної мережі «ВКонтакті», яка велась з її телефону між ОСОБА_7 і ОСОБА_13 в період з 24.12.2015 – від початку переписки, яку почала ОСОБА_13 з приводу «тату» і ціни за неї, до 04.01.2016, коли ОСОБА_7 написав останнє повідомлення о 08:48 год. з питанням: «что ты

там? Как тату?» (т.2 а.п 23-119). З цієї переписки за час з 15:01 год. до 21:00 год. 03.01.2016 (т. 2 а.п. 109-119) вбачається, що 03.01.2016 ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_13, що 04.01.2016 збирається їхати вранці в Київ, і запропонував їй зробити татуювання в цей же день у неї вдома, пославшись на те, що сусіди почали скаржитися, що водить чужих людей в дім до себе; перепитав, чи буде вона одна, написав, що хоче, щоб вона була одна, що хотів би провести цей вечір з нею; що бажано, щоб подруга ОСОБА_13, яка прийде, пішла. Домовилися, що він прийде до неї приблизно о пів на дев’яту. На прохання ОСОБА_13 взяти необхідне обладнання для виведення в подруги татуювання, ОСОБА_7 відмовив, написавши, що воно важке і він його не дотягне. О 20:53 написав, що буде через 20 хвилин, стерилізує обладнання. А о 20:59 год. вже підтвердив, що прийшов до її квартири;

- показми свідка ОСОБА_23, яка в суді показала, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_8, на першому поверсі в кв. 4. Квартира, де жила

ОСОБА_13, знаходиться на другому поверсі над її квартирою. У ту ніч вона в період з 24 год. до 03 год., коли час від часу просиналася, чула з квартири зверху музику, якісь голоси жіночий і чоловічий. Годині о 4-5 ранку вона чула як хтось ходив у квартирі над нею, щось наче впало, був якийсь стукіт-грюкіт, в подальшому по коридору з верху хтось пробіг, вийшов з квартири, захлопнув двері квартири і потім спустився вниз, стукнули двері до під’їзду. Про те, що в квартирі над нею жила ОСОБА_13, вона не знала, і нікого напередодні ввечері чи вночі не бачила, з тих, хто був у квартирі над нею;

- даними протокола впізнання за фотознімками від 04.01.2016 зі свідком ОСОБА_16 остання впізнала на фотознімку під № 2 хлопця, який був у ОСОБА_13 в квартирі ввечері і залишався з нею на одинці в ніч з 03 на 04.01.2016, після того як вона поїхала додому. Відповідно до доданої до протоколу довідки на фото № 2 зображений ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9;

- даними заяви ОСОБА_24 про видачу переписки з соціальної мережі та самою перепискою з соціальної мережі «ВКонтакті» за 04.01.2016, 05.01.2016, яка підтверджує намір ОСОБА_7 поїхати до м. Одеси.

- даними довідки про вартість золота АБ «Укргазбанк» від 16.03.2016, згідно з якою

курс продажу банківських металів – 1-грамового штампованого золотого злитку

становив 945,00 грн. станом на 30.12.2015, 05.01.2016 (т.2 а.п. 212);

- даними довідками про вартість мобільних телефонів б/у та інших електротоварів,

стартових пакетів операторів мобільного зв’язку, згідно з якими станом на 04.01.2016 вартість становила: мобільного телефону «Fly IQ434» б/у – 1 200,00 грн.; мобільного телефону «LG E615» б/у – 2 213,00 грн.; мобільного телефону «APPLE IPhone-5» б/у – 14 587,00 грн.; цифрової фотокамери «Canon EOS 1100D» – 10 000,00 грн.; музичного МР3-плеєру «Transend 8GB» б/у – 382,00 грн.; навушників «MonstepBeats» б/у – 4 000,00 грн.; навушників «Samsung» – 50,00 грн.; ноутбуку «ЕКР 15,6 ASUS CORE i3 2330M 2,2GHZ /RAM3072MB/ HDD500GB/ DVD RW» –5 000,00 грн.; стартового пакету мобільного оператора «Life» – 25,00 грн.; стартового пакету мобільного оператора «МТС» – 25,00 грн. (т.2 а.п. 213, 214);

- показами свідка ОСОБА_25, який в суді показав, що є батьком ОСОБА_7. Де був ОСОБА_7 3 і 4 січня 2016 року він не знає. У середині грудня 2015 року поїхав до м. Умані до своєї дівчини ОСОБА_17, з якою зустрічався роки півтора. Потім він зустрів його на трасі 05.01.2016 приблизно о 21 год. Він приїхав з двома сумками, що там були за речі, він не бачив.

- даними акту судово-психіатричного експерта № 41 від 27.01.2016 року (т.2 а.п. 172-177), проведеної 27.01.2016 комісією Черкаської обласної психіатричної лікарні Черкаської обласної ради, м. Сміла, ОСОБА_7 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованованого йому правопорушення, виявлені у нього прояви заїкання не супроводжуються розладами пам’яті, інтелекту, здатності до вольової регуляції своєї поведінки – що свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд 1 інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, а тому посилання обвинуваченого та його захисників на те, що висновки суду щодо доведеності вини ґрунтуються на припущеннях, суд не перевірив усіх доказів у справі, висновки суду, викладені у вироку не підтверджуються доказам, дослідженими в судовому засіданні - не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляцій.

Апеляційні вимоги потерпілих та їх захисника ОСОБА_11 про необхідність додаткової кваліфікації дій ОСОБА_7 за п.4 ч.2 ст.115 КК України – умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю не можуть бути задоволені з тих підстав, що суд розглядає справу в межах пред’явленого обвинувачення. При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування таке обвинувачення ОСОБА_7 не пред’являлось.

Щодо врахування в якості обтяжуючих обставин – скоєння злочину за попередньою змовою з іншою особою, то такі доводи апелянта також є необґрунтованими, оскільки таке обвинувачення ОСОБА_7 не пред’являлось і даний злочин він скоїв одноособово.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та захисту про неврахування судом пом’якшуючої обставини – щире каяття є безпідставним, так як ОСОБА_7 у пред’явленому обвинуваченні, саме за п.6 ч.2 ст.115 КК України вину не визнав, а визнав за ч.1 ст.115 КК України.

Щодо доводів обвинуваченого та його захисника ОСОБА_8 про необхідність врахування в якості обставин, що пом’якшують покарання – позитивних даних про його особу є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах ст.66 КК України. Підстав для зарахування даних обставин в якості пом’якшуючих на підставі ч.2 ст.66 КК України, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляції про те, що ОСОБА_7 вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння є необґрунтованими та безпідставними, які не знайшли свого підтвердження, як під час розгляду в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції. Доказів перебування обвинуваченого ОСОБА_7 у стані алкогольного сп’яніння на час вчинення 04.01.2016 злочину суду надано не було. Згідно з показаннями, які були дані під час судового розгляду, свідка ОСОБА_16 і обвинуваченого ОСОБА_7 в квартирі ОСОБА_13 алкогольні напої – не вживав, і будь-яких доказів такого вживання після залишення свідком квартири, суду сторона обвинувачення не надала. Слова ОСОБА_7 як підозрюваного під час проведення з ним слідчого експерименту 07.01.2016 про те, що він у квартирі ОСОБА_13 до її вбивства випив вина бокала чотири, суд першої інстанції правильно визнав такими, що не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки вони не підтверджені жодними іншими дослідженими в суді доказами, а їх правдивість була категорично заперечена обвинуваченим у судовому засіданні.

Твердження апеляції прокурора про те, що призначаючи покарання окремо за кожний злочин, суд не призначив за п.6 ч.2 ст.115 КК України обов’язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, є слушними та такими, що підлягають до задоволення, що тягне за собою скасування вироку.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляції прокурора та захисника ОСОБА_11, який діє в інтересах потерпілих про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі - є обґрунтованими.

Відповідно до змісту ч.2 ст.50 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначені покарання не виконав вимоги ст.50, 65, 66 КК України та вищевказаних роз’яснень Постанов Пленуму Верховного Суду України і належним чином не врахував, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкі злочини: розбій та умисне вбивство з корисливих мотивів молодої дівчини за який передбачено покарання від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав, та заподіяну шкоду не відшкодував, що свідчить про відношення ОСОБА_7 до скоєного, спосіб у який було вчинено кримінальні правопорушення з застосуванням близько трьох раз електричних розрядів електрошокером та кількість нанесених ударів кулаком та ножем в життєво-важливі органи, відсутність обставин, що пом’якшують покарання. Колегія суддів вважає, що вищевказані обставини позбавляють можливості призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, тому за даним законом, а саме за п.6 ч.2 ст.115 КК України слід визначити покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, тому доводи апеляції обвинуваченого та його захисника про пом’якшення покарання є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У зв’язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_11С, потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягають до часткового задоволення, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку за п.6 ч.2 ст.115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, так як в даному випадку погіршується становище обвинуваченого.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції з порушенням закону вирішив питання в частині розв’язання цивільного позова ОСОБА_9

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановления вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись КПК України, відповідними нормами ЦПК України, роз,ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.

Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіянної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Колегія суддів вважає, що судом 1 інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв’язання цивільного позову не виконані, оскільки у даному вироку взагалі не вказані мотиви задоволення цивільного позову ОСОБА_9, не вказані докази якими підтверджується сума задоволеного позову, не наведені розрахунки з приводу того чому саме в такому розмірі задоволено позов та не вказано з яких міркувань при цьому виходив суд.

За таких обставин вирок суду в частині розв’язання цивільного позову також підлягає скасуванню з направленням справи у цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

з а с у д и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_12 та ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

Апеляційні скарги прокурора, потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_11 – задовольнити частково.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.07.2016 року в частині призначеного покарання ОСОБА_7 та розв’язання цивільного позова потерпілого ОСОБА_9 – скасувати.

Ухвалити в частині призначеного покарання новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України та призначити покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України – у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна;

- за п.6 ч.2 ст.115 КК України – у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна;

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 06.01.2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 06.01.2016 року по 09.11.2016 року.

Справу в частині розв’язання цивільного позова ОСОБА_9 до ОСОБА_7 направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.07.2016 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3 місяців з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання його копії.

Головуючий :

Судді :