ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "27" серпня 2009 р. по справі № 01/76-40
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Індастрібау Груп Україна”, м. Луцьк
до товариства з обмеженою відповідальністю “Кромберг енд Шуберт Україна”, м. Луцьк
про визнання права на відшкодування збитків, стягнення 800 000 грн. збитків
Головуюча суддя Якушева І.О.,
судді: Гончар М.М.,
Бондарєв С.В.
за участю представників:
від позивача: Коломейчук О.М. –директор ТзОВ “Індастрібау Груп Україна”, Палій Р.М. (довіреність № 1 від 2.07.2009р.)
від відповідача: Денисенко Б.М. (довір. № 1137/10 від 2.07.2009р.), Олейник І.В. (довір. № 1138/10 від 2.07.2009р.)
Справу розглянуто в колегіальному складі суддів відповідно до розпорядження голови господарського суду Волинської області №01/76-40 від 27.08.2009р.
Суть спору: позивач в позовній заяві просить визнати за ним право на відшкодування збитків, яких йому було завдано в результаті порушення його цивільного права ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»через вчинення останнім господарського правопорушення під час виконання договору генерального підряду від 08.06.2005 року; стягнути з відповідача 800 000 грн. збитків (упущеної вигоди).
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке:
- 08.06.2005р. між ТзОВ «Індастрібау Груп Україна»(виконавцем будівельних робіт, далі за текстом як позивач) та ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» (замовником будівництва, далі за текстом як відповідач) був укладений договір генерального підряду на капітальне будівництво (під ключ) заводу бортових електричних мереж для автомобілів в с.Рованці Луцького району Волинської області (далі за текстом договір). Загальна тверда ціна договору становила 6 250 000 Євро. У січні 2006 року сторонами договору були укладені додаткові угоди, якими до тексту договору було внесено необхідність виконання позивачем ряду додаткових робіт та скориговано у зв'язку з цим суму договору на їх вартість.
02.02.2006р. у зв'язку із відсутністю у відповідача дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (далі за текстом - інспекція ДАБК) на виконання будівельних робіт, всі роботи з будівництва заводу позивачем були зупинені до моменту отримання відповідного дозволу, про що замовника будівництва було письмово повідомлено. Після зупинення будівельних робіт, на пропозицію відповідача, 08.02.2006р. сторонами договору було укладено додаткову угоду № 1, якою кінцевий термін будівництва заводу було продовжено до 05.03.2006 року, а здачу заводу було призначено на 12 березня цього ж року (копія додаткової Угоди № 1 від 08.02.2006 року додається). Після цього умови договору генерального підряду ще декілька разів змінювалися й доповнювалися його сторонами, а саме додатковими угодами до договору генерального підряду № 4 від 06.03.2006р. та № 6 від 27.04.2006р. Проте, навіть до спільно погодженої сторонами договору нової дати кінцевого замовнику, відповідач так і не отримав в інспекції ДАБК відповідного дозволу на виконання будівельних робіт за укладеним 08.06.2005 року з позивачем договором генерального підряду.
11.05.2006 року відповідачем було отримано дозвіл ДАБК, але на ТОВ «Техноцентр», з яким 15.05.2006р. всупереч приписам ст.320 Господарського кодексу України, в порушення положень п.19.1 договору генерального підряду, 15.05.2006р. укладено договір підряду № 12 на завершення будівництва заводу бортових електричних мереж для автомобілів у с. Рованці Луцького району Волинської області.
Вартість робіт нового підрядника по завершенню ним будівництва заводу становила 800 000 гривень.
Таким чином, відповідач, напевно знаючи, що порушить своє зобов'язання за договором при настанні строку його виконання (а саме, що не отримає відповідний дозвіл для виконавця робіт й укладе інший договір будівельного підряду), всупереч вимогам ст.226 ГКУ, не повідомив про це позивача як другу сторону за договором, чим вчинив ряд правопорушень у сфері господарювання.
18.05.2006р. відповідач в порушення умов п. 19.1 укладеного договору і всупереч приписам ст.ст.188, 193 ГК України в односторонньому порядку протиправно розірвав договір генерального підряду, надіславши повідомлення № 149/ф від 18.05.2006р. Статтею 188 ГК України чітко встановлено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Крім того, приписами п.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати свої господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону та договору.
У травні місяці 2006 року жодних правових підстав чи будь-яких поважних причин, встановлених сторонами в п. 19.1 договору, для його розірвання відповідачем в односторонньому порядку не існувало. Прострочення термінів будівництва сталося з вини відповідача, у якого не було відповідного дозволу інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт.
Відповідно до приписів пункту 3 ст.202 ГК України, до відносин щодо припинення господарських зобов'язань також застосовуються й відповідні положення Цивільного кодексу України, статтею 615 якого визначено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Не отримавши вчасно в інспекції ДАБК дозвіл на виконання будівельних робіт й не надавши його позивачу, безпідставно відмовившись від виконання умов укладеного із позивачем 08.06.2005р. договору генерального підряду на капітальне будівництво й розірвавши його в односторонньому порядку, відповідач вчинив правопорушення у сфері господарювання, що згідно приписів ст. 218 ГК України є достатньою правовою підставою для притягнення його як учасника господарських відносин до встановленої чинним законодавством України правової відповідальності.
Таким чином, відповідач, як учасник господарських відносин, що порушив своє господарське зобов'язання, відповідно до вимог ст. 224 ГКУ, повинен був відшкодувати позивачу, права та законні інтереси якого за договором при цьому було порушено, завдані йому таким порушенням збитки.
Під завданими збитками у відповідності до положень ст.ст. 224, 225 ГК України слід розуміти в тому числі й втрачену вигоду, яку ТзОВ «Індастрібау Груп Україна»могло утримати у разі належного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань.
Оскільки умовами договору генерального підряду на капітальне будівництво не було передбачено застосування до відповідача як замовника будівництва штрафних санкцій, тому позивач вважає, що завданими йому збитками за договором у вигляді втраченої вигоди є грошові кошти в сумі 800 000 грн., що була сплачена відповідачем новому генеральному підряднику за договором №12 від 15.05.2006р.
Крім цього, позивач просить визнати за ним право на відшкодування збитків, яких йому завдано в результаті порушення його цивільного права відповідачем через вчинення останнім господарських правопорушень під час виконання договору генерального підряду від 8.06.2005р., посилаючись на те, що це право відповідачем не визнається.
Відповідач у клопотанні №1089/20 від 24.06.2009р. просив провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України припинити у зв’язку з відсутністю предмету, посилаючись на таке:
- предметом договору генерального підряду на капітальне будівництво від 08.06.2005р. було будівництво заводу бортових електричних мереж для автомобілів на території села Рованці Луцького району Волинської області, замовником якого був відповідач, а зобов'язання по належному виконанню до повного їх завершення під ключ згідно умов п.1.2. договору було покладено на ТОВ «Індастрібау Груп Україна».
У відповідності до умов вищевказаного договору, а саме п. 3.1, пп.3.4-3.5, окрім проведення будівельно-монтажних робіт, ТОВ «Індастрібау Груп Україна»зобов'язувалося розробити проектно-кошторисну документацію та отримати для будівництва дозвільну документацію, а також до обсягу виконання робіт належали всі частини поставок та виконання робіт, навіть якщо вони конкретно не вказані в документах угоди, але є необхідними для повного виконання обсягів та комплектації загальної споруди.
Кінцевим терміном будівництва заводу із врахуванням внесених змін згідно додаткової угоди №1 від 08.02.2006р. було встановлено 05 березня 2006 року та визначено, що підтвердженням належного виконання ТОВ «Індастрібау Груп Україна» взятих на себе зобов'язань за договором є акт державної комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію як кінцевий результат виконання доручених ТОВ «Індастрібау Груп Україна»робіт до їх повного завершення (під ключ).
Загальна тверда ціна договору становила 6.250.000 Євро без ПДВ та передбачала згідно п.3.5, п.14.2., п.п. 17.3-17.6 договору та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва заводу (затверджувальна частина робочого проекту, том 3) всі поставки, підготовчі і додаткові роботи, оплату матеріалів, проектних робіт, а саме - робіт по будівництву, які необхідні для здачі об'єкту готового до експлуатації, в тому числі - кошторисний прибуток ТОВ «Індастрібау Груп Україна»у разі стовідсоткового виконання умов договору.
У п.15. договору сторони погодили умови та план платежів за договором у відповідності до яких оплата повинна була здійснюватися наступним чином:
- 5% сплата першого взносу при пред'явленні планів офісу та виробничого приміщення;
- 5% з початком фундаментних робіт;
- 15% при доставці сталевих конструкцій на майданчик;
- 5% після виготовлення сталевої конструкції;
- 5% з початком покрівельних робіт виробничого приміщення;
- 10% з виготовлення подушки з щебеню, даху, стіни, зенітних ліхтарів виробничого приміщення;
- 10% після виготовлення основи виробничого приміщення;
- 10% після виготовлення безшовної підлоги;
- 15 % після монтажу спринклерів, опалення, вентиляції, компресорного приміщення;
- 5 % після виготовлення енергоблоку з трансформаторною установкою;
- 6% після виготовлення загорожі, розсувних воріт;
- 6% після передачі ключів, перед цим генеральна прийомка;
- 3% після усунення всіх недоліків. Гарантійне утримання Замовником терміном на два роки, яке підлягає викупу через банківську поруку.
У випадку спірного, незадовільного виконання робіт гарантійне утримання у відповідності до п.17.1. могло бути збільшено на 20%.
У главі 4 договору сторони узгодили терміни виконання будівельних робіт, який є істотною умовою для даної категорії договорів, а також погодили відповідальність ТОВ «Індастрібау Груп Україна», виконавця за договором, за їх прострочення у вигляді штрафних І санкцій.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Згідно зі ст.2 ГПК України підприємства та організації звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Право на захист прав та охоронюваних законом інтересів кореспондується з повноваженнями суду, які передбачені, зокрема, Законом України «Про судоустрій України»щодо їх захисту.
Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2009р. по справі №32/464 касаційний суд звернув увагу не те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав.
Частиною 2 ст.16 ЦКУ передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує: право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналогічні положення містяться і в ст.20 ГК України.
Позовна вимога ТОВ «Індастрібау Груп Україна»перед судом в частині п.1 позовної заяви визнати право ТОВ «Індастрібау Україна» на відшкодування збитків, яких йому було
завдано у результаті порушення його цивільного права ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»через вчинення останнім господарського правопорушення під час виконання договору генерального підряду від 08.06.2005р. має виконуватися в силу та на умовах передбачених даним договором, носить декларативний характер і в разі задоволення позову в цій частині судове рішення не буде виконано шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбуватись шляхом зобов'язання виконати такі дії, які неможливо присудити в натурі, в даному випадку зобов'язати відповідача визнати право позивача, яке передбачене в силу та на умовах погоджених сторонами в договорі.
Одночасно, предметом позовних вимог ТОВ «Індастрібау Груп Україна»не є встановлення вчинення ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»господарського правопорушення, аргументуючи яке позивач посилається на те, що ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»не отримав вчасно в інспекції ДАБК дозволу на виконання будівельних робіт і не надав його позивачу в зв'язку із чим безпідставно відмовився від виконання умов укладеного договору генерального підряду на капітальне будівництво й розірвав його в односторонньому порядку, позбавивши ТОВ «Індастрібау Груп Україна»виконати взяті на себе зобов'язання та відповідно отримати за їх виконання винагороду, передбачену умовами договору.
Дане твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки станом на сьогоднішній день є діючою постанова інспекції ДАБК №15 від 27.04.2006р. про накладення штрафу у розмірі 14 725 415 грн. на ТОВ «Індастрібау Груп України»за порушення у сфері містобудування, а саме проведення будівництво заводу бортових електричних мереж для автомобілів за відсутності дозволу на початок таких робіт.
Оскарження правомірності накладення даної постанови було предметом окремого позову ТОВ «Індастрібау Груп Україна»у справі №4/126-11, рішення за яким набрало законної сили.
Зокрема у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2007р. у справі №4/126-11 апеляційний суд прийшов до висновку, що на дату укладення договору генерального підряду на капітальне будівництво від 08.06.2005р. сторони - замовник та виконавець - керуючись принципом свободи договору, закріпленого у ст.ст.6 та 627 ЦК України, принципом визнання договору укладеним за досягнення сторонами згоди з приводу його істотних умов, які передбачені законодавством для певного виду договорів, так і ті, щодо яких на вимогу однієї із сторін досягнута згода, закріплений у ч.2 ст.180 ГК України, вправі були у договорі генерального підряду визначити особу, яку вони уповноважили здійснити дії по зверненню до відповідних органів влади та отриманню дозволу на виконання будівельних робіт.
Що стосується вимоги позивача про відшкодування збитків у розмірі 800.000,00 грн., то господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже розглядався господарським судом, а рішення в даній справі набрало законної сили.
В зв'язку із значним простроченням термінів виконання будівельних робіт генеральним підрядчиком та у відповідності до умов укладеного договору ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»вимушено було розірвати договір генерального підряду від 08.06.2005р. та найняти іншого підрядчика для завершення будівництва.
Одночасно ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»звернулося до господарського суду Волинської області із позовом до ТОВ «Індастрібау Груп Україна»про відшкодування штрафних санкцій за договором генерального підряду, за яким було порушено провадження у справі №4/28-40.
Відповідачем у даній справі - ТОВ «Індастрібау Груп Україна»було заявлено зустрічний позов про відшкодування збитків в якості неотриманого доходу 8 888 809,12 грн., 190 374,36 грн. процентів річних, 766 168,78 грн. інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення збитків в якості неотриманих доходів ТОВ «Індастрібау Груп Україна»посилалося на те, що ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» скоїло правопорушення у сфері господарювання, а саме - неотримавши вчасно в інспекції ДАБК дозволу на виконання будівельних робіт й не надавши його позивачу, безпідставно відмовилося від виконання умов укладеного договору генерального підряду на капітальне будівництво й розірвало його в односторонньому порядку, чим завдало збитків позивачу в якості втраченої вигоди, власне як не одержаного доходу, який ТОВ «Індастрібау Груп Україна»одержало би у разі належного виконання відповідачем як другою стороною за цим договором взятих на себе зобов'язань.
На підтвердження ідентичності предмету спору та підстав його розгляду у справах N54/28-40 та №01/76-40 відповідачем наведено порівняльну таблицю.
Рішенням господарського суду Волинської області від 14.03.2007р. у справі №4/28-40 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»до ТОВ «Індастрібау Груп Україна»про стягнення штрафних санкцій за договором генерального підряду було відмовлено, а зустрічний позов ТОВ «Індастрібау Груп Україна»задоволено в частині стягнення з ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» 7.932.265,98 неотриманого доходу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2007р. рішення господарського суду Волинської області від 14.03.2007р. скасовано в частині задоволення зустрічного позову ТОВ «Індастрібау Груп Україна»до ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»щодо стягнення 7.932.265,98 грн. неотриманого доходу.
Вищим господарським судом України постановою від 24.03.2008р. касаційну скаргу Т0В "Індастрібау Груп Україна»залишено без розгляду, а ухвалою Верховного суду України від 05.06.2008р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з її перегляду.
2.07.2009р. позичав подав заперечення №279, в яких проти припинення провадження у справі заперечує, вважає, що підстави для припинення провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору відсутні.
21.07.2009р. відповідачем до суду подано відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:
- предметом договору генерального підряду на капітальне будівництво від 08.06.2005р. було будівництво заводу бортових електричних мереж для автомобілів на території села Рованці Луцького району Волинської області, замовником якого був відповідач, а зобов'язання по належному виконанню до повного їх завершення під ключ згідно умов п.1.2. договору було покладено на ТОВ «Індастрібау Груп Україна».
У відповідності до умов вищевказаного договору, а саме п. 3.1, пп.3.4-3.5, окрім проведення будівельно-монтажних робіт, ТОВ «Індастрібау Груп Україна»зобов'язувалося розробити проектно-кошторисну документацію та отримати для будівництва дозвільну документацію, а також до обсягу виконання робіт належали всі частини поставок та виконання робіт, навіть якщо вони конкретно не вказані в документах угоди, але є необхідними для повного виконання обсягів та комплектації загальної споруди.
Кінцевим терміном будівництва заводу, із врахуванням внесених змін згідно додаткової угоди №1 від 08.02.2006р. було встановлено 05 березня 2006 року та визначено, що підтвердженням належного виконання ТОВ «Індастрібау Груп Україна» взятих на себе зобов'язань за договором є акт державної комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію як кінцевий результат виконання доручених ТОВ «Індастрібау Груп Україна»робіт до їх повного завершення (під ключ).
Загальна тверда ціна договору становила 6.250.000,00 Євро без ПДВ та передбачала згідно п.3.5, п.14.2., п.п. 17.3-17.6, договору та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва заводу (затверджувальна частина робочого проекту, том 3) всі поставки, підготовчі і додаткові роботи, оплату матеріалів, проектних робіт, а саме - робіт по будівництву, які необхідні для здачі об'єкту готового до експлуатації, в тому числі - кошторисний прибуток ТОВ «Індастрібау Груп Україна»у разі стовідсоткового виконання умов договору.
У п.15. договору сторони погодили умови та план платежів за договором у відповідності до яких оплата повинна була здійснюватися наступним чином:
- 5% сплата першого внеску при пред'явленні планів офісу та виробничого приміщення;
- 5% з початком фундаментних робіт;
- 15% при доставці сталевих конструкцій на майданчик;
- 5% після виготовлення сталевої конструкції;
- 5% з початком покрівельних робіт виробничого приміщення;
- 10% з виготовлення подушки з щебеню, даху, стіни, зенітних ліхтарів виробничого приміщення;
- 10% після виготовлення основи виробничого приміщення;
- 10% після виготовлення безшовної підлоги;
- 15 % після монтажу спринклерів, опалення, вентиляції, компресорного приміщення;
- 5 % після виготовлення енергоблоку з трансформаторною установкою;
- 6% після виготовлення загорожі, розсувних воріт;
- 6% після передачі ключів, перед цим генеральна прийомка;
- 3% після усунення всіх недоліків. Гарантійне утримання Замовником терміном на два роки, яке підлягає викупу через банківську поруку.
У випадку спірного, незадовільного виконання робіт гарантійне утримання у відповідності до п.17.1. могло бути збільшено на 20%.
У главі 4 договору сторони узгодили терміни виконання будівельних робіт, який є істотною умовою для даної категорії договорів, а також погодили відповідальність ТОВ «Індастрібау Груп Україна», виконавця за договором, за їх прострочення у вигляді штрафних І санкцій.
У своїх позовних вимогах ТОВ «Індастрібау Груп Україна»просить суд визнати за ними право на відшкодування збитків, яких позивачу було завдано у результаті порушення його цивільного права ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»через вчинення останнім господарського правопорушення під час виконання договору генерального підряду від 08.06.2005 року та на відшкодування завданих збитків стягнути з Відповідача суму грошових коштів у розмірі 800.000,00 (вісімсот тисяч) грн.
В обґрунтування позовних вимог щодо визнання цивільного права на отримання відшкодування збитків - ТОВ «Індастрібау Груп Україна»зазначає, про те що ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»було скоєно господарське правопорушення під час виконання договору генерального підряду від 08.06.2005р..
Зміст останнього полягає в тому, що ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»не отримавши вчасно в інспекції ДАБК дозволу на виконання будівельних робіт й не надавши його позивачу, безпідставно відмовився від виконання умов укладеного договору генерального підряду на капітальне будівництво й розірвав його в односторонньому порядку, чим завдав такими діями збитків Позивачу в якості втраченої вигоди, власне як не одержаного доходу, який ТОВ «Індастрібау Груп Україна» одержало би у разі належного виконання відповідачем як другою стороною за цим договором взятих на себе зобов'язань.
В якості аргументів, ТОВ «Індастрібау Груп Україна»посилається на ст.19.1 договору, в якій вказується на те, що якщо виконавець не вживає жодних заходів в випадку перевищення узгоджених термінів, щоб усунути прострочку, яка виникла, та прострочка складає більше 20 календарних днів, замовник може розірвати договір з важливої причини без терміну; Замовник має право за рахунок виконавця уповноважити інше підприємство для продовження робіт. В цьому випадку виконавцю оплачується тільки роботи виконанні ним згідно контракту, за вирахуванням гарантійного утримання. Вимоги замовника щодо відшкодування понесених збитків залишаються без змін. Гарантія виконання контракту може вимагатися замовником в повному обсязі.
Таким чином, ТОВ «Індастрібау Груп Україна»вказує не те, що у відповідності до положень п.19.1 договору у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»виникло зобов'язання в силу якого останнє, як зобов'язана сторона, повинно було утриматися від певних дій, в тому числі від одностороннього розірвання договору без поважних причин, а ТОВ «Індастрібау Груп Україна»як управнена сторона в цьому випадку набуло право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків за цим договором та за законом.
Оскільки умовами договору генерального підряду на капітальне будівництво не було передбачено застосування до відповідача як замовника будівництва жодних штрафних санкцій - ТОВ «Індастрібау Груп Україна»аргументує стягнення на відшкодування завданих збитків грошової суми саме у розмірі 800 000 грн. як не меншої, ніж свого часу сплачено ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»новому генеральному підряднику за укладеним договором №12 від 15.05.2006р. на завершення будівництва заводу.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Згідно зі ст.2 ГПК України підприємства та організації звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Право на захист прав та охоронюваних законом інтересів кореспондується з повноваженнями суду, які передбачені, зокрема, Законом України «Про судоустрій України»щодо їх захисту.
Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2009р. по справі №32/464 касаційний суд звернув увагу не те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав.
Частиною 2 ст.16 ЦКУ передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення містяться і в ст.20 ГК України.
Позовна вимога ТОВ «Індастрібау Груп Україна»перед судом в частині п.1 позовної заяви визнати право ТОВ «Індастрібау Україна» на відшкодування збитків, яких йому було завдано у результаті порушення його цивільного права ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»через вчинення останнім господарського правопорушення під час виконання договору генерального підряду від 08.06.2005р. має виконуватися в силу га на умовах передбачених даним договором, носить жларативний характер і в разі задоволення позову в цій частині, судове рішення не буде жонано шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбуватись пяхом зобов'язання виконати такі дії, які не можливо присудити в натурі, в даному випадку зобов'язати відповідача визнати право позивача, яке передбачене в силу та на умовах узгоджених сторонами в договорі.
Одночасно, предметом позовних вимог ТОВ «Індастрібау Груп Україна»не є встановлення вчинення ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»господарського правопорушення, аргументуючи яке позивач посилається на те, що ТОВ «Кромберг енд уберт Україна»не отримав вчасно в інспекції ДАБК дозволу на виконання будівельних робіт і не надав його позивачу в зв'язку із чим безпідставно відмовився від виконання умов укладеного договору генерального підряду на капітальне будівництво й розірвав його в односторонньому порядку, позбавивши ТОВ «Індастрібау Груп Україна»виконати взяті на себе зобов'язання та відповідно отримати за їх виконання винагороду, передбачену умовами зговору.
Дане твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки станом на сьогоднішній день є діючою постанова інспекції ДАБК №15 від 27.04.2006р. про накладення штрафу в розмірі 14.725.415,00 грн. на ТОВ «Індастрібау Груп України»за порушення у сфері містобудування, а саме проведення будівництво заводу бортових електричних мереж для автомобілів за відсутності дозволу на початок таких робіт.
Оскарження правомірності накладення даної постанови було предметом окремого позову ТОВ «Індастрібау Груп Україна»у справі №4/126-11, рішення за яким набрало законної сили.
Зокрема, у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2007р. у праві №4/126-11 апеляційний суд прийшов до висновку, що на дату укладення договору генерального підряду на капітальне будівництво від 08.06.2005р. сторони - замовник та виконавець - керуючись принципом свободи договору, закріпленого у ст.ст.6 та 627 ЦК країни, принципом визнання договору укладеним за досягнення сторонами згоди з приводу його істотних умов, які передбачені законодавством для певного виду договорів, так і ті, щодо яких на вимогу однієї із сторін досягнута згода, закріплений у ч.2 ст.180 ГК України, вправі були у договорі генерального підряду визначити особу, яку вони уповноважили здійснити дії по зверненню до відповідних органів влади та отриманню дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно із ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. З урахуванням змісту ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання можуть виникати в тому числі з договорів.
Стаття 237 ЦК України зазначає, що представництвом є правовідношення в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити право чин від імені другої сторони, яку вона представляє, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Таким чином апеляційний суд у справі №4/126-11 прийшов до висновку, що враховуючи зміст п.7.1 договору генерального підряду від 08.06.2005р., відповідно до якого виконавець є добре ознайомлений з усіма місцевими умовами щодо виконання будівництва, сторони у п.3.4. договору передбачили, що необхідні дозволи від органів влади отримує виконавець - ТОВ «Індастрібау Груп Україна», тобто узгодили, що звернення за необхідними дозволами здійснюватиме безпосередньо ТОВ «Індастрібау Груп Україна».
Аргумент ТОВ «Індастрібау Груп Україна»про те, що зміст п.3.4 договору генерального підряду від 08.06.2005р. суперечить актам цивільного законодавства, зокрема положенням Закону України «Про планування і забудову територій»та змісту Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України 05.12.2000р. за №273 був визнаний безпідставним, оскільки в суді було встановлено, що згаданий п.3.4 договору в судовому порядку не оскаржувався.
Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що пунктом 3.4. договору генерального підряду від 08.06.2005р, сторони створили правовідношення, згідно умов якого ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»уповноважило, а ТОВ «Індастрібау Груп Україна»взяло на себе зобов'язання по вчиненню ним певного правочину від імені другої сторони, яку воно представляє.
Якщо позивач вважав порушеним своє право на продовження робіт за договором від 08.06.2009р., то мав звернутися до суду із відповідним позовом про оскарження одностороннього розірвання ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна».
Станом по сьогоднішній день ТОВ «Індастрібау Груп Україна»не зверталося до господарського суду із позовом, предметом якого було визнання недійсним п.3.4. договору, або оскарження односторонньвго розірвання ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»договору, тобто позивач не довів те, що з його сторони було вжито заходів з попередження збитків.
Доказів звернення до суду позивач також не надав;
- відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
З метою однакового і правильного застосування законодавства при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в своєму роз'яснення «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»№02-5/215 від 01.04.1994р. Вищий арбітражний суд України рекомендував господарським судам вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків перш за все з'ясовувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, в роз'ясненні наголошено на те, що господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завданні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст.623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання _шкоди (глава 82 ЦК України).
Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України).
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоди (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК /країни).
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоди, і самою шкодою.
Відповідно до ст.11бб ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому діяння заподіювача шкоди має містити всі ознаки , передбачені ст.11бб ЦК України, а саме: 1) воно повинно заподіювати шкоду, 2) бути протиправним, 3) причинно пов'язаним зі шкодою, 4) винним. Тому для застосування позадоговірної відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Верховний Суд України у постанові від 25.09.2007р. у справі №18/475-4/536 у мотивувальній частині наголосив про те, що важливим елементом доказування збитків у вигляді очікуваного і не одержаного прибутку є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Одночасно ВСУ у вищевказаній постанові зазначив, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача повинна бути причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 із наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв’язок.
У своїх поясненнях по суті позовних вимог представники позивача у судовому засіданні 02.07.2009р. в якості правової підстави стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 800 000 грн. із ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»зазначили заподіяння останнім позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
На порушення ст.33 ГПК України позивач не довів факт скоєння цивільного правопорушення ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»та не надав суду доказів наявності причинного зв'язку між діями відповідача та шкодою.
Що стосується мотивації визначення розміру стягнення збитків саме у сумі 800.000,00 грн., позивач аргументував останню як теоретичну можливість одержання, виходячи з того, що саме в такому розмірі була здійсненна оплата відповідачем новому генеральному підряднику за договором №12 від 15.05.2006р. на завершення будівництва.
Сума в розмірі 800.000 грн. обґрунтовується позивачем умовним припущенням про можливість отримання прибутку. Жодних доказів про вжиття заходів з попередження та їх реальності позивачем не було надано.
У випадку розгляду стягнення збитків в якості договірної відповідальності, то жодним положенням договору від 08.06.2005р. не передбачена відповідальність ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна».
Задоволення позову у частині 2 позовної заяви може призвести до порушення ст. 14 ЦК України, якою передбачено те, що цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, а особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Оскільки, виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства, а особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
За відсутності достатньої правової підстави задоволення позову в даній частині може призвести у відповідності до ст.1212 ЦК України до безпідставного набуття ТОВ «Індастрібау Груп Україна»майна у розмірі 800.000 грн.
В зв'язку із значним простроченням термінів виконання будівельних робіт генеральним підрядчиком та у відповідності до умов укладеного договору ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»вимушено було розірвати договір генерального підряду від 08.06.2005р. та найняти іншого підрядчика для завершення будівництва.
Одночасно підприємство звернулося до господарського суду Волинської області із позовом до ТОВ «Індастрібау Груп Україна»про відшкодування штрафних санкцій за договором генерального підряду. Було порушено провадження у справі №4/28-40.
Проте, відповідачем у даній справі - ТОВ «Індастрібау Груп Україна»було заявлено зустрічний позов про відшкодування збитків в якості неотриманого доходу, який було господарським судом прийнято до провадження та об'єднано із первісним позовом для спільного розгляду.
У своїх позовних вимогах ТОВ «Індастрібау Груп Україна»у зустрічній позовній заяві у справі №4/28-40 просило стягнути з ТОв «Кромберг енд Шуберт Україна на свою користь суму збитків у розмірі 8 888 809,12 грн. неотриманих доходів, 190 374,36 грн. 3% річних, 766 168,78 грн. інфляції.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення збитків в якості неотриманих доходів ТОВ «Індастрібау Груп Україна»посилалося на те, що ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»скоїло правопорушення у сфері господарювання, а саме - не отримавши вчасно в інспекції ДАБК дозволу на виконання будівельних робіт й не надавши його позивачу, безпідставно відмовився від виконання умов укладеного договору генерального підряду на капітальне будівництво й розірвав його в односторонньому порядку, чим завдав такими діями збитків позивачу в якості втраченої вигоди, власне як неодержаного доходу, який ТОВ «Індастрібау Груп Україна»одержало би у разі належного виконання відповідачем як другою стороною за цим договором взятих на себе зобов'язань.
На підтвердження ідентичності предмету спору та підстав його розгляду у справах N54/28-40 та №01/76-40 відповідачем наведено порівняльну таблицю.
Рішенням господарського суду Волинської області від 14.03.2007р. у справі №4/28-40 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»до ТОВ «Індастрібау Груп Україна»про стягнення штрафних санкцій за договором генерального підряду було відмовлено, а зустрічний позов ТОВ «Індастрібау Груп Україна»задоволено в частині стягнення з ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» 7.932.265,98 неотриманого доходу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2007р. рішення господарського суду Волинської області від 14.03.2007р. скасовано в частині задоволення зустрічного позову ТОВ «Індастрібау Груп Україна»до ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»щодо стягнення 7.932.265,98 грн. неотриманого доходу.
Вищим господарським судом України постановою від 24.03.2008р. касаційну скаргу Т0В «Індастрібау Груп Україна»залишено без розгляду, а ухвалою Верховного суду України від 05.06.2008р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з її перегляду.
Ухвала Верховного суду України від 05.06.2008р. є остаточною і оскарженню не підлягає. Рішення у справі №4/28-40 набрало законної сили.
22.07.2009р. позивачем через канцелярію суду було подано заяву №282 про збільшення розміру позовних вимог. В заяві позивач просить визнати право ТзОВ «Індастрібау Груп Україна»на відшкодування збитків, завданих в результаті порушення його цивільного права ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»через вчинення останнім господарських правопорушень під час виконання договору генерального підряду від 08.06.2005 року; стягнути із ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»1 178 546 грн. збитків.
Подана позивачем заява по своїй суті не є власне заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
У позовній заяві позивач просив визнати право на відшкодування збитків, стягнути 800 000 грн. збитків, визначених як сума коштів, сплачених відповідачем новому генпірряднику.
В заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1 178 546 грн. збитків, включаючи до їх складу: 284 999 грн., що становить вартість виконаних субпідрядними організаціями робіт із виторфовки грунту (реальні збитки), 358 973 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, яка складається із вартості робіт на завершення будівництва заводу, визначеної позивачем на підставі складеного ним кошторису, які міг виконати сам позивач; проценти річних.
З наведеного вбачається, що позивач даною заявою змінив вимогу, яку було заявлено у позовній заяві, оскільки в заяві від №282 від 22.07.2009р. просить стягнути збитки, визначені зовсім в іншому порядку, ніж ті, що були визначені у позовній заяві, тобто інші збитки.
Отже, даною заявою позивач збільшив суму позову за іншою вимогою, про яку не йшлося в позовній заяві.
Разом з цим збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язане з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Додатково до вимог, заявлених у позовній заяві, позивач у заяві №282 від 22.07.2009р., крім упущеної вигоди просить стягнути з відповідача реальні збитки, обгрунтовуючи їх стягнення невиконанням відповідачем зобовязання по оплаті робіт з виторфовки грунту, а також обгрунтовує стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, включаючи їх до складу суми позовних вимог, що свідчить про те, що позивач змінив не лише предмет позову, але й підстави. Прийняття до розгляду поданої заяви призведе до одночасної зміни предмету та підстав позову, що є порушенням процессуального закону. Відповідно до п.п.2, 3. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 2.06.2006р. №01-8/1228 за змістом ст.22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленного на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
З огляду на викладене, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог судом відхилена.
27.08.2009р. позивачем подано заяву №289 від 27.08.2009р. про зменшення розміру позовних вимог шляхом його уточнення, в якій позивач просить стягнути з відповідача 956 206,68 грн., з них: 499 442,03 грн. реальних (прямих) збитків, завданих неоплатою робіт із виторфовки грунту, обчислених з урахуванням курсу Євро на день подачі заяви, 375 622,54 грн. неодержаного доходу, визначеного з урахуванням курсу Євро на день подачі заяви, 81 142,11 грн. процентів річних, посилаючись на те, що вимоги зменшено за тими ж вимогами, які були визначені і викладені в заяві №282 від 22.07.2009р. про збільшення розміру позовних вимог.
У зв’язку із відхиленням судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, підлягає відхиленню і заява про зменшення розміру позовних вимог як похідна від заяви про збільшення розміру позовних вимог.
З огляду на викладене, спір вирішено в межах вимог, заявлених у позовній заяві.
27.07.2009р. позивачем було подано клопотання про витребування у відповідача всіх актів приймання виконаних підрядних робіт із завершення будівництва заводу та всіх довідок про вартість виконаних підрядних робіт, яке в судовому засіданні представниками позивача підтримано.
Статтею 33 ГПК України визначено правила розподілу доказування, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, кожна сторона повинна самостійно визначити предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма права, яка визначає права і обов’язки сторін у конкретній справі.
Позивач має добросовісно відповідно до вимог ст.22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази на обґрунтування своїх доводів.
Згідно з вимогами законодавства при пред’явленні позову про стягнення збитків кредитор повинен довести факт порушення зобов’язання, розмір збитків та причинний зв’язок між порушенням зобов’язання і виниклими збитками.
Звертаючись з позовом до господарського суду, позивачем визначено розмір збитків у вигляді упущеної вигоди - 800 000 грн., яку, як він вважає, він не отримав внаслідок одностороннього розірвання відповідачем договору. При визначенні розміру збитків позивач виходив з того, що саме в такому розмірі визначено вартість робіт за договором, укладеним із ТзОВ "Техноцентр", який завершував підрядні роботи, і таку суму було сплачено відповідачем іншому генпідряднику. На обґрунтування своїх доводів позивачем самостійно визначено і подано необхідні докази.
Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство у господарських справах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.38 ГПК України сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Проте позивачем не зазначено, з якими саме підрядними організаціями відповідачем були підписані акти передачі-приймання виконаних підрядних робіт та довідки про їх вартість, на які конкретно суми.
З огляду на викладене, клопотання позивача судом відхилено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
в с т а н о в и в:
08.06.2005 року між ТОВ «Індастрібау Груп Україна»як виконавцем будівельних робіт, (надалі - позивач) та ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»як замовником будівництва, ( надалі - відповідач) було укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво (під ключ) заводу бортових електричних мереж для автомобілів в с. Рованці Луцького району Волинської області.
Загальна тверда ціна договору становила 6.250.000 Євро без ПДВ та передбачала згідно з п.3.5, п.14.2., п.п. 17.3-17.6, договору та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва заводу (затверджувальна частина робочого проекту, том 3) всі поставки, підготовчі і додаткові роботи, оплату матеріалів, проектних робіт, а саме - робіт по будівництву, які необхідні для здачі об'єкту готового до експлуатації, в тому числі - кошторисний прибуток ТОВ «Індастрібау Груп Україна»у разі стовідсоткового виконання умов договору.
У відповідності до умов вищевказаного договору, а саме п. 3.1, пп.3.4-3.5, окрім проведення будівельно-монтажних робіт, ТОВ «Індастрібау Груп Україна»зобов'язувалося розробити проектно-кошторисну документацію та отримати для будівництва дозвільну документацію, а також до обсягу виконання робіт належали всі частини поставок та виконання робіт, навіть якщо вони конкретно не вказані в документах угоди, але є необхідними для повного виконання обсягів та комплектації загальної споруди.
В січні 2006 року сторонами договору було укладено додаткові угоди №2 і №3, якими до тексту договору внесено умови щодо необхідності виконання позивачем ряду додаткових робіт та скориговано у зв'язку з цим суму договору на їх вартість.
2.02.2006р. у зв'язку із відсутністю у відповідача дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (надалі - інспекція ДАБК) на виконання будівельних робіт, всі роботи з будівництва заводу були позивачем зупинені до моменту отримання відповідного дозволу, про що замовника будівництва було письмово повідомлено, що підтверджується листом № 61 від 02.02.2006р.
Після зупинення будівельних робіт, на пропозицію відповідача 8.02.2006р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1, якою кінцевий термін будівництва заводу було продовжено до 5.03.2006р., здачу заводу призначено на 12.03.2006р., визначено, що підтвердженням належного виконання ТОВ «Індастрібау Груп Україна»взятих на себе зобов'язань за договором є акт державної комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію як кінцевий результат виконання доручених ТОВ «Індастрібау Груп Україна»робіт до їх повного завершення (під ключ).
Після цього умови договору генерального підряду ще декілька разів змінювалися й доповнювалися сторонами, а саме додатковими угодами до договору генерального підряду № 4 від 06.03.2006р. та № 6 від 27.04.2006р.
18.05.2006р. відповідач листом №149/ф (а.с.51) повідомив позивача про розірвання договору генерального підряду від 8.06.2005р., посилаючись на те, що позивач порушив строки будівництва більше, ніж на 73 календарних дні та не надав банківської гарантії в розмірі 1000 000 Євро, що передбачено п.18 договору.
Позивач у листі №122 від 5.06.2006р. пояснив, що строки будівництва порушено через те, що ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»не надало дозволу на проведення будівельних робіт.
Листом № 133 від 4.07.2006р. позивач просив надати відповідача дозвіл на проведення будівельних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт №15 було отримано відповідачем 11.05.2006р., але в інтересах ТОВ «Техноцентр».
15.05.2006р. між відповідачем і ТОВ «Техноцентр»було укладено договір будівельного підряду №12, за умовами якого ТОВ «Техноцентр»виступило підрядником робіт із завершення будівництва заводу бортових електричних мереж для автомобілів у с. Рованці Луцького району Волинської області. Вартість робіт за цим договором визначена в розмірі 800 000 грн.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульовано ст.188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пунктом 19.1 договору генерального підряду від 8.06.2005р. було передбачено, що у разі якщо виконавець не вживає жодних заходів в випадку перевищення узгоджених термінів, щоб усунути прострочку, яка виникла, та прострочка складає більше 20 календарних днів, замовник може розірвати договір з важливої причини без терміну; замовник має право за рахунок виконавця уповноважити інше підприємство для продовження робіт. В цьому випадку виконавцю оплачується тільки роботи виконанні ним згідно контракту, за вирахуванням гарантійного утримання.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 7.08.2007р. у справі №4/28-40, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2008р., встановлено, що невиконання будівельних робіт ТзОВ «Індастрібау Груп Україна»у строки, встановлені договором, мало місце внаслідок невиконання обов’язку, покладеного на ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» відповідними законодавчими актами України та рішенням Боратинської сільської ради №26/26 від 26.07.2005р. по отриманню дозволу на проведення будівельних робіт.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть ті самі сторони.
З врахуванням наведеного, у відповідача не було правових підстав для розірвання договору у зв’язку із порушенням позивачем термінів будівництва.
Вважаючи, що внаслідок одностороннього протиправного розірвання відповідачем договору генерального підряду, ТзОВ "Індастрібау Груп Україна" заподіяно збитків у вигляді втраченої ним вигоди, позивач звернувся з позовом до господарського суду, в якому просить визнати за ним право на відшкодування збитків, яких йому було завдано в результаті порушення його цивільного права ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»через вчинення останнім господарського правопорушення під час виконання договору генерального підряду від 08.06.2005 року; стягнути з відповідача 800 000 грн. збитків (упущеної вигоди).
Вимогу про визнання права на відшкодування збитків позивач обґрунтовує тим, що це право відповідачем не визнається. Збитками у вигляді втраченої вигоди позивач вважає грошові кошти в сумі 800 000 грн., сплачені відповідачем новому генеральному підряднику за договором №12 від 15.05.2006р.
У справах позовного провадження порушене право чи інтерес можуть бути захищені лише у спосіб, визначений законами України.
У статті 16 ЦК України передбачено коло можливих способів захисту прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У ст.20 ГК України також передбачено коло можливих способів захисту прав та інтересів.
Позовна вимога про визнання права позивача на відшкодування збитків суперечить припису ч.1 ст.1 ГПК України, відповідно до якого підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Якщо особа вважає, що їй заподіяно збитків внаслідок порушення її права, то в такому випадку відповідно до ст.16 ЦК України способом захисту її права є стягнення збитків з винної особи, а не визнання права на їх відшкодування. Тому в даному випадку позивачем обрано спосіб захисту, що не відповідає встановленим у ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України.
З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання за позивачем права на відшкодування збитків.
У відповідності із п.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
У відповідності із ст.218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Розірвавши в односторонньому порядку без достатніх на те підстав договір генерального підряду на капітальне будівництво від 8.06.2005р., відповідач вчинив правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною другою цієї норми визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини.
Позовна вимога про стягнення з відповідача 800 000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди до задоволення не підлягає.
Позивач, звертаючись з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, обґрунтовує втрачену ним вигоду сумою коштів в розмірі 800 000 грн., сплачених відповідачем новому генеральному підряднику за завершення будівництва заводу.
Згідно з п.п.4.1., 6.1. договору підряду №12 на завершення будівництва заводу бортових електричних мереж для автомобілів у с.Рованці, Луцького району, Волинської області від 15.05.2006р., укладеного між відповідачем і ТзОВ «Техноцентр», вартість робіт підрядника становить 666 666,66 грн., крім того ПДВ (20%) –133 333,34 грн., разом –800 000 грн.
З огляду на норму ч.2 ст.224 ГК України суму коштів в розмірі 800 000 грн. не можна вважати збитками позивача у вигляді упущеної вигоди, які він не отримав внаслідок одностороннього розірвання відповідачем договору, оскільки ця суму коштів, визначених як договірна ціна підрядних робіт, включає не лише доходи підрядника, але й витрати (витрати на будівельні матеріали тощо).
Судом не приймаються також до уваги доводи позивача про те, що він втратив прибуток в розмірі 800 000 грн., оскільки вартість робіт в розмірі 800 000 грн. на завершення будівництва заводу визначена договором від 15.05.2006р. саме для підрядника –ТзОВ «Техноцентр». Для позивача ж як підрядника робіт, вартість робіт було визначено договором від 8.06.2005р.
Згідно з п.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Пунктом 4 ст.623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Розірвавши в односторонньому порядку договір генерального підряду із ТзОВ "Інастрібау Груп Україна", відповідач уклав договір із ТзОВ "Техноцентр".
Якщо позивач вважав порушеним своє право одностороннім розірванням відповідачем з ним договору, то мав звернутися до суду з відповідним позовом.
Проте доказів на підтвердження оскарження позивачем одностороннього розірвання договору генерального підряду або інших доказів на підтвердження того, що позивач вживав заходів для подальшого виконання робіт з метою отримання доходів ним не подано, а отже не доведено реальності збитків.
Разом з цим судом враховано, що відповідно до п.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання доказується кредитором.
При визначенні розміру очікуваного прибутку враховуються тільки точні дані, що безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов’язань.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Всупереч вимог ст.33 ГПК України, п.2 ст.623 ЦК України позивач не подав доказів на підтвердження реальної вартості здійснених відповідачем після одностороннього розірвання договору будівельних робіт із завершення будівництва заводу, доказів на підтвердження понесення відповідачем реальних витрат на оплату вартості підрядних робіт в розмірі 800 000 грн. іншому генпідряднику - ТзОВ "Техноцентр", а отже не довів реального розміру збитків.
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 800 000 грн. збитків (упущеної вигоди) до задоволення не підлягає.
Правові підстави для припинення провадження у справі за позовом ТзОВ “Індастрібау Груп Україна” до ТзОВ “Кромберг енд Шуберт Україна” про визнання права на відшкодування збитків, стягнення 800 000 грн. збитків у зв’язку з тим, що господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже розглядався господарським судом (справа №4/28-40) і рішення у цій справі набрало законної сили, відсутні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Предметом судового розгляду у справі №4/28-40 було, зокрема, стягнення 8 888 809,12 грн. збитків (неотриманих доходів), визначених позивачем як різниця між кошторисною вартістю договору генерального підряду від 8.06.2005р., укладеного між ТзОВ “Кромберг енд Шуберт Україна” і ТзОВ “Індастрібау Груп Україна”, та фактично виконаними позивачем роботами.
У позовній заяві, за результатами розгляду якої було порушено провадження у справі №01/76-40, позивач просить стягнути збитки у вигляді втраченої вигоди, визначені як сума коштів в розмірі 800 000 грн., сплачених відповідачем новому генеральному підряднику за договором №12 від 15.05.2006р. за завершення будівництва заводу, тобто інші збитки, ніж ті, які він просив стягнути у справі №4/28-40.
Подаючи заяву про збільшення розміру позовних вимог №282 від 22.07.2009р., позивачем було сплачено 3786 грн. державного мита, що підтверджується квитанцією №40 від 22.07.2009р. (квитанція знаходиться в матеріалах справи –а.с. 72, т.3).
У зв’язку з тим, що цю заяву судом відхилено, ГУДК у Волинській області відповідно до ст.8 Декрету України «Про державне мито» слід повернути позивачу 3786 грн. державного мита.
Керуючись ст.ст.16, 22, ст.623 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 188, п.1 ст.193, ст.218, ч.ч.1, 2 ст.224 Господарського кодексу України ст.8 Декрету України «Про державне мито», ч.1 ст.1, ст.33, ч.2 ст.35, ст.ст.44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в:
1. В позові відмовити .
2. ГУДКУ у Волинській області повернути ТзОВ «Індастрібау Груп Україна»3786 грн. державного мита, сплаченого квитанцією №40 від 22.07.2009р.
Головуюча: суддя І.О.Якушева
Судді М.М.Гончар
С.В.Бондарєв
Дата виготовлення повного тексту рішення: 1.09.2009р.