ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" квітня 2007 р. Справа № 15/16-06(02-2)
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Лісовського П.А. - представника за довіреністю від 03.04.2007р.,
від відповідача: Бондар Н.С. - представника за довіреністю №4 від 09.01.2007р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр", м.Вінниця
на ухвалу господарського суду Вінницької області
від "07" грудня 2006 р. у справі № 15/16-06(02-2)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр", м.Вінниця
до Вінницької районної державної адміністрації
про визнання рішення нечинним,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 07.12.2006р. господарський суд Вінницької області відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр" до Вінницької районної державної адміністрації про визнання рішення Вінницької районної державної адміністрації від 06.11.2006р. про відмову в продажу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр" нечинним та протиправним.
Вважаючи, що ухвала від 07.12.2006р. судом першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, а висновки суду, викладені в ухвалі не відповідають обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛіЯР" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи апеляційну скаргу, товариство зазначає наступне:
- висновок суду першої інстанції про те, що лист Вінницької райдержадміністрації №1603 від 06.11.2006р., вимогу про визнання нечинним якого ставив позивач у позовній заяві, не є ні рішенням, ні нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України і яким, до того ж, позивача лише поставлено до відома про неможливість погодження звіту про експертну грошову оцінку, а не відмовлено у продажу земельної ділянки, є необґрунтованим, оскільки суд не взяв до уваги, що лист від 06.11.2006р. виконаний на низькому правовому рівні, не відповідає вимогам "Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1153 від 17.10.1997р., а також зачіпає законні права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр" й містить ознаки акту індивідуальної дії по відношенню до вказаного товариства;
- постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції позбавив позивача права, наданого ст.128 Земельного кодексу України, щодо оскарження дій по відмові у продажу земельної ділянки, а також п.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, де визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Вінницька районна державна адміністрація у письмових запереченнях №661 від 02.04.2007р. на апеляційну скаргу зазначила, що оскаржена ухвала відповідає вимогам чинного законодавства, а вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими. Стверджує, що лист від 06.11.2006р., вимогу про визнання якого нечинним та протиправним ставить позивач, не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії.
Крім того, як зазначає відповідач, твердження позивача про те, що відповідач відмовив у продажу двох земельних ділянок площею 1,0233 га, є безпідставним, оскільки розпорядженнями голови райдержадміністрації від 10.03.2007р. та 18.08.2006р. позивачу до моменту його звернення з клопотанням про затвердження звіту експертної оцінки було погоджено викуп земельних ділянок площами, відповідно, 0,2233га та 0,80га для обслуговування виробничої бази, тобто відповідач виявив намір на продаж земельних ділянок, але фактично не погодився з ціною продажу земельних ділянок.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені у ній доводи. Просить судову ухвалу від 07.12.2006р. скасувати на направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечила, надавши пояснення в обгрунтування своїх заперечень. Вважає, що передбачені законом підстави для скасування оскарженої ухвали відсутні, в зв"язку з чим просить залишити її без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційній скарзі позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
06.12.2006р. в господарський суд Вінницької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр" з адміністративним позовом до Вінницької районної державної адміністрації про визнання нечинним і протиправним рішення Вінницької райдержадміністрації від 06.11.2006р. про відмову в продажу земельної ділянки та зобов'язання відповідача погодити звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок та продати земельні ділянки площею 1,0233га, розташовані на території Стрижавської селищної ради, за межами населеного пункту, товариству з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр".
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що на підставі договору оренди від 09.11.2004р., укладеного з Вінницькою районною державною адміністрацією, орендував земельну ділянку загальною площею 1,0859га для обслуговування виробничої бази по вул.Тарногородського,40 у с.Стрижавка Вінницької області, і в зв'язку з прийняттям 14.12.2004р. Стрижавською селищною радою рішення про включення цієї земельної ділянки до переліку земельних ділянок, що підлягали продажу в 2005 році, відповідно до договору №3428 від 21.12.2005р. замовив в ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлення технічної документації по експертній грошовій оцінці земельної ділянки.
Крім того, як вказує позивач, 10.03.2006р. та 18.08.2006р. головою Вінницької районної державної адміністрації було видано розпорядження про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр" викупу земельних ділянок площами, відповідно, 0,2233га та 0,80га по вул.Тарногородського,40, на території Стрижавської селищної ради для обслуговування виробничої бази та надано дозвіл на виготовлення експертної оцінки земельної ділянки, однак, після того, як товариство подало до Вінницької райдержадміністрації клопотання про затвердження звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки по вул.Тарногородського,40 , виконаного на підставі договору №3428 від 21.12.2005р., Вінницька райдержадміністрація направила товариству лист від 06.11.2005р. №1603, в якому повідомила про неможливість затвердження вказаного звіту з мотивів заниження ціни земельної ділянки.
На підтвердження своїх вимог позивач надав копії листа Вінницької районної державної адміністрації №1603 від 06.11.2006р., адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр"; клопотання товариства №49 від 16.03.2006р. про розгляд питання щодо викупу земельної ділянки площею 0,80га по вул.Тарногородського,40 на території Стрижавської селищної ради; доповнення до цього клопотання №53 від 31.03.2006р.; розпорядження голови Вінницької районної державної адміністрації №354 від 10.03.2006р. та №1339 від 18.08.2006р. "Про погодження викупу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр", для обслуговування виробничо бази, розташованої по вул.Тарногородського,40, на території Стрижавської селищної ради, за межами населеного пункту"; клопотання ТзОВ "ЛіЯр" про затвердження звіту про експертну оцінку земельних ділянок несільськогосподарського призначення площею 1,0233 га на території Стрижавської селищної ради; реєстраційного посвідчення про право колективної власності ТзОВ "ЛіЯр" на споруди по вул.Тарногородського,40 в смт.Стрижавка, виданого Вінницьким обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації 20.01.2006р.; рішення Стрижавської селищної ради від 14.12.2004р. "Про надання погодження ТОВ "ЛіЯр" на проведення експертної оцінки земельної ділянки з метою викупу", яким земельну ділянку по вул.Тарногородського,40 включено до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу в 2005 році та надано погодження на виконання експертної оцінки даної земельної ділянки для подальшого оформлення договору купівлі-продажу; договору оренду земельної ділянки площею 1,0859га на території Стрижавської селищної ради, укладеного між Вінницькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр"; договору №3428 від 21.12.2005р., укладеного між ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та ТзОВ "ЛіЯр" на предмет виконання землевпорядних робіт по складанню технічної документації по експертній грошовій оцінці земельної ділянки на території Стрижавської селищної ради, що перебуває в оренді ТзОВ "ЛіЯр"; акта приймання-передачі документації до Державного фонду документації із землеустрою від 23.02.2006р.; висновку державної експертизи звіту з експертної оцінки земельних ділянок, що знаходяться на території Стрижавської селищної ради по вул. Тарногородського,40, тощо (а.с.12-17,21-27).
Суд першої інстанції, розглянувши подані позивачем матеріали адміністративного позову, прийняв ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, посилаючись на те, що лист відповідача №1603 від 06.11.2006р., яким позивача повідомлено про неможливість погодження звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок площею 1,0233га по вул.Тарногородського,40 на території Стрижавської селищної ради, а не відмовлено у продажу земельної ділянки, як про це стверджує позивач, не містить ознаки рішення - нормативно-правового акта чи акта індивідуальної дії, оскарження яких може здійснюватися до суду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Як передбачено ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Пункт 1 ч.1 ст.3 КАС України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як визначено пунктом 6 ч.1 ст.3 КАС України, адміністративним позовом є звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Згідно пункту 7 цієї ж статті суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції у тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр", суд першої інстанції не зважив на те, що товариство виклавши у другому пункті прохальної частини позовної заяви вимогу про визнання рішення Вінницької районної державної адміністрації про відмову в продажу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр" від 06.11.2006р. нечинним та протиправним, фактично не погодилось з діями Вінницької райдержадміністрації, що полягають у непогодженні звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок площею 1,0233га по вул.Тарногородського,40 на території Стрижавської селищної ради, і це вбачається із змісту позовної заяви.
Враховуючи, що спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій (якими є здійснення певних функцій, виконання обов'язків у межах, наданих законодавством чи всупереч їм, вплив певною мірою на когось, тощо) чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у відкритті провадження у даній справі.
Питання правомірності чи неправомірності дій Вінницької районної державної адміністрації, а також наявності чи відсутності підстав для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр" має бути предметом судового розгляду.
До того ж, Кодексом адміністративного судочинства України передбачене право осіб, що звертаються з адміністративним позовом до суду, в процесі судового розгляду справи уточняти позовні вимоги або змінювати їх, виходячи з предмета спору.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Вінницької області від 07.12.2006р. підлягає скасуванню, як така, що прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи з направленням матеріалів справи №15/16-06(02-2) для подальшого розгляду.
Керуючись ст.ст. 195,199,202,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр", м.Вінниця задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 07 грудня 2006 року скасувати, справу №15/16-06(02-2) направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
3. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
4. Ухвала суду, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі, не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2 - ТзОВ "ЛіЯр"
3 - Вінницькій РДА4 - в наряд