ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"25" липня 2006 р.                                                                            Справа  № 14/135

за позовом         Державне підприємство "Попільнянське лісове господарство"  

до відповідача    Закрите акціонерне товариство промислово-виробнича компанія "Інколіс"        

про стягнення в сумі 22 000 грн. 00 коп.

                                                                                                               Суддя  Марач В.В.

Представники:

Від позивача  :    не з"явився    

Від відповідача : виконавчий директор Овсіюк Р.С. (дов. у справі)   

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ  СПОРУ : Позивач просить стягнути з відповідача 22000,00 грн., за відпущену лісопродукцію на підставі договору № 12-Ж від 20.01.2005 року. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на залізно дорожні квитанції про приймання вантажу №32306414 та №32306508, на специфікації накладні  №37 і №42, на рахунок-фактуру №43.

Позивач подав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує посилаючись на те, що по вказаних позивачем документах він лісопродукції не отримував.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, давши оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до статті 33Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак поданими доказами позивач не довів того факту, що він поставив відповідачу лісоматеріали на вказану в позовній заяві суму.

Зокрема в залізно дорожніх квитанціях про приймання вантажу №32306414, №32306508 та в специфікаціях-накладних  №37 і №42 як одержувач вантажу (вантажоотримувач) значиться ВАТ „Красноїльський ДОК” смт.Красноїльськ, а не відповідач – ЗАТ ПВК „Інколіс”, який знаходиться в м. Рівне.

Позивач не надав суду доказів того, що відповідач доручав йому відправляти лісопродукцію вказаному одержувачу.

Пунктом 5.3 договору №12-Ж від 20.01.2005р. на поставку фанерного кряжу, який укладено між сторонами і на який посилається позивач, передбачено, що при оформленні товаротранспортних накладних на товар, що відвантажується необхідно в графі „Заяви  і відмітки відправника” вказати, що фанерна сировина є власністю ЗАТ ПВК „Інколіс” згідно договору №12-Ж від 20.01.2005р.. Однак у наданих позивачем перевізних документах цього вказано не було.

За наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні. 

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

      ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Суддя                                                           Марач В.В.

підписано "01" серпня 2006 р.