ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2016 р.Справа № 922/3099/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Дергачі в інтересах держави в особі 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків 2. Одноробівської Першої сільської ради Золочівського району Харківської області, с. Одноробівка

до Державного підприємства "Івашківський спиртзавод", с. Івашки

про стягнення 36303,72 грн.

за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення №036152 від 29.10.2015 р.

1-го позивача - ОСОБА_1, довіреність №5196/01-25/09-14 від 01.10.2014 р.

2-го відповідача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (позивач-1), Одноробівської Першої сільської ради Золочівського району Харківської області (позивач-2) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (відповідача) про стягнення з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного водокористування в розмірі 36303,72 грн. Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що ОСОБА_1 перевірки №265/01-04/02-09 від 01.12.2015 р. дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами встановлено, що у період з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р. відповідачем було здійснено забір води 13579,1 м3 з поверхневих та підземних джерел за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статей 44, 49 Водного кодексу України.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області (1-м позивачем) був винесений припис від 07.12.2015 р. № 02-25/81, надісланий на адресу відповідача, Даним приписом керівника ДП "Івашківський спиртзавод" було зобов'язано усунути виявлені під час зазначеної перевірки порушення, у строки, визначені у приписі (а.с. 40-42).

Відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" 1-м позивачем було розраховано шкоду, загальний розмір якої складає 36303,72 грн. (а.с. 38).

Перший позивач надіслав відповідачеві претензію №22 від 04.02.2016 р. разом з розрахунком шкоди та з вимогою сплатити шкоду в розмірі 36303,72 грн. (а.с. 36-39). Однак відповідач залишив дану претензію без задоволення, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на положення ст. 14 Конституції України, ст. ст. 1, 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 38, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Прокурор та представник 1-го позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити.

Представники 2-го позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 35856 від 01.11.2016 р.) відповідач просить суд у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія XP-13-00-000555, довідки відділу Держкомзему у Золочівському районі Харківської ласті від 22.01.2010 р. № 217 та довідки відділу Держземагенства у Золочівському районі Харківської області від 10.02.2014 р. № 412 (а.с. 96-99) відповідачеві на праві постійного користування належать земельні ділянки, на яких розміщено свердловини. Вода видобувається відповідачем для власних господарсько-побутових потреб. На початку грудня 2014 р. відповідач намагався замовити проект техдокументації для погодження та отримання нового дозволу спецводокористування, однак у зв'язку з тим, що такі послуги є платними, а завод тривалий час не працював, відповідач не зміг отримати дозвіл, тому до отримання дозволу 27.02.2015 р. відповідач використовував воду в обсягах, визначених ст. 23 Кодексу України про надра межах, які дозволяють це робити за відсутності дозволу на спеціальне водокористування (до 300 м3 на добу).

Таким чином, відповідач стверджує, що у період з 01.01.2015 р. до 26.02.2015 р. ним було використано 13579,1 м3 води для водопостачання населення та господарсько-побутових потреб, тобто 238,2 м3 води на добу, що не перевищує межі водокористування, встановлені ст. 23 Кодексу України про надра, та не порушує умови водокористування.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилається на ст. ст. 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст. ст. 1, 2, 46 Водного кодексу України та на постанову Верховного суду України від 01.04.2015 р. у справі №922/2610/14 (№3-32гс15).

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та 1-го позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 4, 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 10.11.2015 р. №265/01-04 (а.с. 15) у період з 11.11.2015 р. по 01.12.2015 р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами у діяльності Державного підприємства "Івашківський спиртзавод", за результатами якої був складений ОСОБА_1 перевірки №265/01-04/02-09 від 01.12.2015 р. (далі - ОСОБА_1 перевірки).

Перевіркою встановлено, що відповідачем було отримано дозволи на спеціальне водокористування від 01.12.2009 р. Укр.№4683 А/Хар., строком дії до 31.12.2014 року та від 27.02.2015 р. Укр. №04.01-10-378 А/Хар., строком дії до 28.02.2018 р. (а.с. 81-84).

На підставі дозволу на спеціальне водокористування від 27.02.2015 р. Укр. №04.01-10-378 А/Хар., строком дії до 28.02.2018 р., водопостачання підприємства здійснюється з 6 артезіанських свердловин та із ставку №2, які розташовані у басейні р. Грайворонка, притока р. Ворскла, басейн р. Дніпро, на виробничі, госпитні потреби та передача населенню.

Термін дії попереднього дозволу на спеціальне водокористування від 01.12.2009 р. Укр.№4683А/Хар. закінчився 31.12.2014 р.

Кількість забраної води з артезіанських свердловин в період з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р. відповідно до довідки відповідача від 18.11.2015 р. за №461 становить 13579,1 м3 (а.с. 69).

Таким чином, вказаною перевіркою встановлено, що у період з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р. відповідачем здійснювався забір води з артсвердловини в об'ємі 13579,1 м3 за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим було допущено самовільне водокористування з поверхневих та підземних джерел, що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Акт перевірки був надісланий відповідачеві листом від 01.12.2015 р. № 4473/01-25/02-09 для ознайомлення та підписання (а.с. 34-35).

Держекоінспекцією (1-м позивачем) був винесений та надісланий відповідачеві припис від 07.12.2015 р. № 02-25/81, яким керівника ДП "Івашківський спиртзавод" було зобов'язано усунути виявлені під час зазначеної перевірки порушення у строки, визначені приписом (а.с. 40-42).

Відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783, 1-м позивачем було розраховано шкоду, загальний розмір якої складає 36303,72 грн. (а.с. 38).

Перший позивач надіслав відповідачеві претензію №22 від 04.02.2016 р. разом з розрахунком шкоди та з вимогою сплатити шкоду в розмірі 36303,72 грн. (а.с. 36-39). Однак відповідач залишив дану претензію без задоволення, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на положення ст. 13 Конституції України, ст. ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 38, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач, в свою чергу, вважає, що оскільки земельні ділянки, на яких розміщено свердловини, закріплені за відповідачем на праві постійного користування, використовуються для забезпечення населення сільради водою та власного виробництва, тобто для господарсько-побутових потреб і враховуючи те, що відповідачем у спірний період не було перевищено обсяги видобутку води, встановлені статтею 23 Кодексу України про надра, правові підстави для задоволення даного позову прокурора відсутні. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ст. ст. 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст. ст. 1, 2, 46 Водного кодексу України та постанову Верховного суду України від 01.04.2015 р. у справі №922/2610/14 (№3-32гс15).

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних/обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як зазначено в пунктах 1.3., 1.6. роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Стосовно наявності протиправної поведінки відповідача суд встановив наступне.

На підтвердження факту противоправної поведінки відповідача прокурор надав ОСОБА_1 перевірки (а.с. 16-33), яким встановлено здійснення відповідачем у період з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р. забору води 13579,1 м3 з поверхневих та підземних джерел за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статей 44, 49 ВК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає, що у період з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р. здійснював законне водокористування в порядку ст. 23 Кодексу України про надра, відповідно до вимог якої відповідач звільнений від обов'язку отримати дозвіл на спецводокористування.

Проаналізувавши доводи відповідача, суд вважає їх необґрунтованими з таких підстав.

Предметом розгляду даної справи є спір про стягнення з відповідача шкоди, завданої самовільним спеціальним водокористуванням, тобто забором води з поверхневих та підземних джерел з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р. за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в порядку ст. 49 Водного кодексу України, а не як вважає відповідач, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами в порядку ст. 19 Кодексу України про надра.

Вищевказані дозвільні документи не є тотожними, а необхідність та порядок отримання кожного із них регулюється різними нормами природоохоронного законодавства, а саме: дозвіл на спеціальне водокористування - вимогами Водного кодексу України, а спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр (підземні води) - Кодексу України про надра.

Так, згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права масності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до Водного Кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра, вони є частиною надр.

Зокрема, ст. 1 Водного кодексу України встановлено, що водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, а водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Статтею 2 Водного кодексу України встановлено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Згідно зі ст. ст. 48, 49 Водного кодексу України водокористування, зокрема, пов'язане із видобуванням підземних прісних вод, здійснюється на підставі дозволу, який видається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, - у разі використання води водних об'єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, згідно з вимогами ст. 44 того ж Кодексу водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Статтями 2 та 3 цього Кодексу встановлено, що його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природно о середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Спеціальне використання надр на праві надрокористування передбачає відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра отримання спеціального дозволу на використання надр. Відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів.

Таким чином, спеціальне використання прісних підземних вод включає в себе як використання водних ресурсів (підземних вод відповідної території) так і надр (мінеральної сировини).

Тобто, від водокористувачів, як правило, вимагається отримання двох дозвільних документів, що також визначено у постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабміну від 10.08.1992 №459" від 13.03.2002 р. №321 та "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" від 30.05.2011 р. №615.

Зазначені постанови вимагають отримання таких двох дозволів:

-          на спеціальне водокористування, відповідно до ст. 49 Водного кодексу України (видається Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації);

-          на користування надрами для видобування корисних копалин, на підставі ст. 16 Кодексу України про надра (Державна служба геології та надр України).

Отже, здійснення однієї і тієї ж дії - видобування (забору) прісної підземної води потребує оформлення двох різних дозволів, а тому відповідач зобов'язаний отримати також і спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (прісними підземними водами).

Як вбачається з матеріалів справи, Держекоінспекцією під час планової перевірки встановлено, що відповідач протягом спірного періоду (01.01.2015 р.- 26.02.2015 р.) в порушення ст. 44, 49 Водного кодексу України користувався підземними та поверхневими водами за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини, які пов'язані з обов'язковістю отримання відповідачем дозволу на спецводокористування, врегульовані статтями 44, 48, 49 ВК України як нормами спеціального закону. В свою чергу, стаття 23 Кодексу України про надра звільняє певних суб'єктів (землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок) від отримання спеціальних дозволів на користування надрами, що не слід ототожнювати з дозволами на спецводокористування. Наведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного видобування підземних вод (постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 р. у справі №922/2610/14).

Відтак, суд погоджується з висновком прокурора про обов'язковість отримання відповідачем дозволу на спеціальне водокористування в спірний період, чого відповідачем зроблено не було.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає факт наявності протиправної поведінки з боку відповідача, яка полягає у самовільному використанні ним у спірний період водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, доведеним.

Щодо наявності шкоди, завданої держави внаслідок самовільного водокористування, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 110 ВК України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Згідно зі ст. 111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Нормами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується "Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, зареєстрованою в Мін'юсті України від 14.08.2009 р. за № 767/16783 (далі - Методика).

Розмір шкоди, завданих відповідачем внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р., визначено позивачем у розрахунку, який здійснено на підставі п. 9.1. Методики за формулою Зсам = 5 х "W" х Тар (грн.). Загальний розмір збитків за період з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р. склав 36303,72 грн. (розрахунок а.с. 38).

Перевіривши даний розрахунок суд встановив таке.

Відповідно до п. 9.1 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою:

Зсам = 5 х "W" х Тар (грн.), де

"W" - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м3;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Рентна плата на підземну воду (ставка збору за спеціальне використання води) у відповідності до ст. 255 Податкового кодексу України, у редакції 2015 року складав 53,47 коп./м3.

Пункт 9.2. Методики передбачає, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Так, перевіркою встановлено, що підприємство з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р. роки здійснювало самовільне користування надрами (підземні води), у зв'язку з чим коефіцієнт "W" відповідно до довідки відповідача від 18.11.2015 р. № 461 дорівнює 13597,1 м3 (а.с. 69).

Таким чином, Зсам = 5 х 13597,1 м3 х 0,5347 коп./м3 = 36303,72 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що обсяг забраної відповідачем води у розмірі 13579,1 м3 за період з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р., використаний позивачем під час нарахування розміру шкоди, є вірним.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що в діях відповідача наявні достатні правові підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду. Зокрема, протиправна поведінка відповідача полягає у самовільному водокористуванні, що підтверджується ОСОБА_1 перевірки та приписом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 01.12.2015 р. №02-25/81, наявна сама шкода, яку обраховано позивачем відповідно до Методики, а також безпосередній причинний зв'язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди протиправною поведінкою відповідача.

Підсумовуючи вищевикладені обставини та положення закону, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь держави шкоди, завданої самовільним спеціальним водокористуванням в розмірі 36 303,72 грн., є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13 Конституції України, ст. ст. 38, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 1, 13, 44, 48, 49, 50, 68, 69, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 23 Кодексу України про надра, ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 00375250) на користь держави шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного водокористування в розмірі 36303,72 грн. та перерахувати її на р/р 33115331700253 Одноробівської Першої сільської ради у Золочівському районі Харківської області, УДСКСУ 37315882, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку ГУДКСУ у Харківській області.

Стягнути з Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 00375250) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2