ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
РІШЕННЯ
Іменем України
15.06.2009Справа №2-23/2492.1-2009
За позовом Заступника прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим, м. Сімферополь
До відповідача –Алупкінської міської ради, м. Алупка
За участю третіх осіб: 1.Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, смт. Масандра
2.ОСОБА_2, м. Алупка
Про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Доброрез І.О.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – Савопуло Б.М. представ. за довір. від. 13.05.2009р.
Від 3-ї особи 1 – Хоменко В.М. представ. за довір. від 12.06.2009р.
Від 3-ї особи 2 - не з’явився
Прокурор – Горна К.В.
Суть спору: Заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Алупкінської міської ради, просив суд визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради від 29.10.2005р. №34/62 та скасувати його.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 08.09.2008р., яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2008р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2009р. рішення господарського суду АР Крим від 08.09.2008р.та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2008р. скасовані та справа направлена на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.
Справа прийнята суддею господарського суду АР Крим Доброрезом І.О. з привласненням номера 2-23/2492.1-2009.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, проте на адресу суду надійшло клопотання з проханням розглянути справу без участі його представника, заявлені прокурором вимоги підтримав.
Прокурор у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників відповідача, третьої особи-1, висновок прокурора, суд
Встановив :
29 жовтня 2005 року Алупкінською міською радою 37-сесії 4-го скликання прийнято рішення №34/62, пунктом 1 якого громадянину ОСОБА_5 надано дозвіл на виконання проекту землевпорядкування з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,05га, за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд та будівель.
Заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Алупкінської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Алупкінської міської ради від 29.10.2005р. №34/62 на підставі того, що відповідач не мав повноважень на прийняття вищевказаного рішення про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,005га із складу земель заповідника.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню на підставі наступного.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.12.2000р. №255 затверджено Положення про Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, пунктом 1.1 якого встановлено, Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник створений відповідно до постанови ради Міністрів УРСР від 20.02.1973р. №84 «Про організацію нових державних заповідників та розширення Чорноморського державного заповідника» на базі Ялтинського лісгоспу площею 14523га, яка надана заповіднику у постійне користування та є об’єктом природно-заповідного фонду.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26.07.2006р. №351 затверджено проект організації території та охорони природних комплексів Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.
Згідно ч.1 статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Вищого Господарського суду України від 14.04.2009р. вказано про необхідність встановлення при новому розгляді чи відноситься земельна ділянка, надана гр. ОСОБА_7 для виконання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га за адресою АДРЕСА_1, до земель природно-заповідного фонду та вказано про необхідність надання оцінки наявним в матеріалах справи доказам звернення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим до прокурора м.Алушта від 10.04.2007р. №83702-07 та до голови Алупкінської міської ради (а.с.6-13).
Судом встановлено, що 30.10.2006р. працівниками лісової охорони Ялтинського гірничо-лісного заповіднику була виявлена самовільна рубка у кварталі 21 виділ 22 Алупкінського лісництва.
В процесі проведення перевірки, передбаченої ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів - Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим встановила, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та знаходиться у користуванні Ялтинського гірсько-природного заповідника.
23.02.2007р. Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим звернулась до голови Алупкінської міської ради з інформацією (вих.№396/01-21) про виявлені порушення земельного законодавства України стосовно надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,05га із складу земель заповідника. З вказаного клопотання вбачається, що згідно даним державного земельного кадастру України вказана земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду.
Крім того, 10.04.2007р. Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим звернулась до прокурора м.Алушти з клопотанням №83702-07 про усунення порушень вимог земельного законодавства.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ч.3 ст.59 ГПК України відповідач у випадку незгоди з позовними вимогами повинен надати докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги.
До виняткової компетенції селищної, сільської, міської ради п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин, але при цьому необхідно враховувати, що ці повноваження Алупкінської міської ради поширюються на землі, які знаходяться в комунальній власності громадян згідно вимогам ч.3 ст.16 цього Закону.
Будь-які документи, як б підтверджували розмежування Алупкінською міською радою земель державної і комунальної власності, в матеріалах справи відсутні. Належність спірної земельної ділянки до комунальної власності Алупкінської міської ради відповідачем не доведена.
В підтвердження факту надання раніше земель загальною площею 14176 га Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником надано постанову Ради Міністрів Української РСР від 20.02.1973р., рішення Виконавчого комітету Кримської обласної Ради депутатів робітників від 16.01.1975р. №12 та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 1976р., 1987р. та 1999р. Вищевказані матеріали також підтверджують той факт, що земельна ділянка, надана гр. ОСОБА_7 для виконання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га за адресою АДРЕСА_1 відноситься до земель природно-заповідного фонду.
Статтею 16 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме: будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників.
Згідно ст.9 Закону території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися виключно у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих, рекреаційних цілях та освітньо-виховних цілях, а також для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Крім того, статтею 150 Земельного кодексу України (в редакції від 22.09.2005р.) встановлено, що до особливо цінних земель відносяться в тому числі землі природно-заповідного фонду. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Алупкінська міська рада не мала повноважень стосовно розпорядження вищевказаною ділянкою та прийняттям оспорюваного рішення порушила вищенаведені норми закону.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Таким чином, Алупкінська міська рада, давши свою згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки, порушила норми законодавства України.
Статтею 19 Конституції України встановлено обов’язок органів місцевого самоврядування діяти тільки на підставах, у межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 2 Роз’яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що ст.20 ГК України передбачений такий спосіб захисту права, як визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині визнання рішення Алупкінської міської ради 37-сесії 4-го скликання від 29.10.2005р. №34/62 недійсним.
Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника відповідача в судовому засіданні 15.06.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 22.06.2009р.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
ВИРІШІВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним рішення Алупкінської міської ради 37-сесії 4-го скликання від 29.10.2005р. №34/62.
3. В частині скасування рішення Алупкінської міської ради 37-сесії 4-го скликання від 29.10.2005р. №34/62 у позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.