донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.11.2016 р.           справа №905/2187/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з’явився; ОСОБА_4 – за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область

на рішення господарського судуДонецької області

від13.09.2016 р.

у справі№ 905/2187/16 (суддя – Мельниченко Ю.С.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Прогрес", м. Маріуполь, Донецька область

до проПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область стягнення 363 856 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Прогрес" (далі – ТОВ Фірма "Прогрес", позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (далі – ПАТ "Енергомашспецсталь", відповідач) боргу за договором підряду № 09/1654 від 05.11.2012 р. в сумі 165 354 грн. 36 коп., пені в сумі 36 078 грн. 96 коп., інфляційних втрат в сумі 148 818 грн. 92 коп., 3 % річних в сумі 13 645 грн. 13 коп.

В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи позивач зменшив розмір позовних вимог та за остаточними вимогами просив стягнути з відповідача борг в сумі 165 354 грн. 36 коп., пеню в сумі 36 078 грн. 96 коп., інфляційні втрати в сумі 148 818 грн. 92 коп., 3 % річних в сумі 13 604 грн. 36 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2016 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг за договором підряду № 09/1654 від 05.11.2012 р. в сумі 165 354 грн. 36 коп., інфляційні втрати в сумі 146 740 грн. 63 коп., 3 % річних в сумі 13 604 грн. 36 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 4 885 грн. 49 коп.

В частині задоволення позову рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Енергомашспецсталь" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково, а саме – в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "Енергомашспецсталь" стверджує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Заявник апеляційної скарги вважає, що місцевим господарським судом неправомірно не застосовано до спірних правовідносин норму ст. 264 ЦК України, тобто, не застосовано строки позовної давності, у зв’язку з чим рішення, прийняте у даній справі, суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідач стверджує, що у ПАТ "Енергомашспецсталь" відсутній борг перед позивачем внаслідок утримання в односторонньому порядку із вартості виконаних за договором робіт пені в розмірі 165 354 грн. 36 коп.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, між відповідачем, як замовником, та позивачем, як підрядником, укладено договір підряду № 09/1654 від 05.11.2012 р. (далі - договір), за умовами якого підрядник приймає на себе зобов’язання на свій ризик виконати визначену договором роботу по завданню замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити її.

Відповідно до п. 1.4. договору сума договору складає 275 753 грн. 00 коп., крім того ПДВ 55 150 грн. 60 коп. Загальна вартість складає 330 903 грн. 60 коп. у відповідності з договірними цінами до кошторисів №09/11.12 "Реконструкція електросталеплавильного цеху зі спорудженням комплексу ДСП-70. 1-а черга. Електросталеплавильний цех. Внутрішньоцехові мережі енергоносіїв. Трубопроводи пневмопошти".

Пунктом 4.5. договору визначено, що кінцеву оплату за виконані роботи замовник здійснює протягом 15-ти календарних днів за фактично виконаний об’єм після підписання форм КБ-2В, КБ-3 та отримання рахунку на оплату.

Відповідальність підрядника, зокрема за порушення строків виконання робіт, погоджена сторонами у розділі 10 договору: п. 10.1. - при порушенні підрядником строків виконання робіт згідно цього договору, він сплачує замовнику пеню в розмірі 5% від ціни договору за кожний день прострочки; 10.2. - у випадку порушення підрядником строків виконання робіт більше чим на 10 календарних днів проти строків, установлених в договорі, підрядник оплачує замовникові пеню в розмірі 10% вартості, не виконаних у строк робіт за кожний день прострочки виконання.

Пунктом 10.3. договору передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,4 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Умовами п. 10.8. договору сторонами встановлено, що неустойка, яка підлягає сплаті підрядником, а також понесені замовником витрати та збитки, що підлягають відшкодуванню, розраховуються в порядку визначеному цим договором і чинним законодавством України можуть бути утримані замовником в односторонньому безумовному порядку (у тому числі після спливу строку дії цього договору) з суми, що підлягає оплаті підряднику, шляхом відправки підряднику відповідного повідомлення із зазначенням суми неустойки, витрат і збитків.

Згідно з п. 13.2. договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об’ємів робіт та їх якості, а також ціною та строками їх виконання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи слідує, що позивач виконав обумовлені умовами договору роботи на загальну суму 165 354 грн. 36 коп., про що свідчать:

-          акт № 123 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року від 28.12.2012р. на суму 157 263 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ 26 210 грн. 66 коп.;

-          акт № 203 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року від 28.02.2013р. на суму 8 090 грн. 40 коп. , в т.ч. ПДВ 1 348 грн. 40 коп.;

-          довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2012 року від 28.12.2012р. на суму 157 263 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ 26 210 грн. 66 коп.;

-          довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2013 року від 28.08.2013р. на суму 8 090 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 1 348 грн. 40 коп.;

Вказані акти та довідки підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Також, в матеріалах справи наявні податкові накладні на загальну суму 165 354 грн. 36 коп., складені позивачем.

На виконання умов договору позивачем були виставлені рахунки на оплату виконаних підрядних робіт на загальну суму 165 354 грн. 36 коп.:

-          рахунок-фактура №203 від 29.12.2012р. на суму 157 263 грн. 96 коп., в т.ч. ПДВ 26 210 грн. 66 коп.;

-          рахунок-фактура №300 від 28.02.2013р. на суму 8 090 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 1 348 грн. 40 коп.

Факт отримання зазначених рахунків-фактур разом з актами № 123 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року від 28.12.2012 р.; - № 203 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року від 28.02.2013 р. на суму 8 090 грн. 40 коп. відповідачем не оспорюється.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що граничним строком оплати вартості виконаних робіт за актом № 123 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року від 28.12.2012р. є 12.01.2013р., за актом № 203 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року від 28.02.2013р. є 15.03.2013р.

Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Судова колегія враховує наступне.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, п. 2 згаданої статті Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Матеріали справи свідчать про те, що 28.08.2013р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Прогрес" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення заборгованості за договором підряду № 09/1654 від 05/11/2012р. в сумі 165 354 грн. 36 коп.

В провадженні господарського суду Донецької області знаходилась справа №905/6138/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Прогресс" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення заборгованості за договором підряду № 09/1654 від 05.11.2012р. у сумі 165 354 грн. 35 коп. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Прогрес" про стягнення пені у сумі 156 982 грн. 08 коп. за прострочку виконання робіт за договором підряду № 09/1654 від 05.11.2012 р.

У зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", положень ст.34 Кодексу України про Працю України, ст.13 Закону України "Про оплату праці", ст.6 Закону України "Про охорону праці", згідно рішення зборів суддів господарського суду Донецької області від 07.07.2014р., приймаючи до уваги рекомендації Ради суддів України від 11.07.2014р., з метою збереження життя і здоров’я працівників господарського суду Донецької області та учасників судового процесу, захисту їх законних прав та інтересів, відповідно до наказу голови суду від 14.07.2014р. №38, господарський суд Донецької області з 15.07.2014р. призупинив свою роботу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров’ю працівників господарського суду Донецької області та учасників судового процесу.

10.09.2014р. незаконними військовими угрупованнями було захоплено приміщення господарського суду Донецької області за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157.

27.04.2015р. господарський суд Донецької області відновив свою роботу за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд.5, на підставі розпорядження голови Вищого господарського суду України від 24.04.2015р. №21-р, яке видано відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції", Указу Президента України від 12.11.2014р. №868/2014р. "Про внесення змін до мережі господарських судів України" та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015р. №8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області.

Відповідно до абз. 1 п. 7.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не підлягає відновленню справа, втрачена до закінчення судового розгляду. В такому разі заявник не позбавлений права на подання нової позовної заяви (іншого звернення, передбаченого ГПК) у загальному порядку. При цьому про втрату справи зазначається в ухвалі про порушення провадження у новій справі.

З огляду на наведене, господарський суд Донецької області на законних підставах відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки перебіг позовної давності у спірних правовідносинах перервався у зв’язку із зверненням 28.08.2013 р. ТОВ Фірма "Прогрес" з позовом до господарського суду, тобто, строк позовної давності позивачем не пропущений.

Відповідач звернувся до позивача з повідомленням № 17/1318-3729 від 04.09.2013 р., відповідно до якого замовник в односторонньому безумовному порядку суму пені утримує з суми, що належить до сплати за виконані роботи у розмірі 165 354 грн. 36 коп., внаслідок чого вважає заборгованість сплаченою та просить позивача оплатити неустойку у розмірі 156 982 грн. 08 коп.

Чинним законодавством не передбачено такого способу припинення зобов’язання як утримання в односторонньому безумовному порядку, проте, з аналізу умов договору вбачається, що фактично сторони дійшли згоди щодо зарахування зустрічних позовних вимог.

За приписами ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно п.1.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Таким чином, доводи відповідача відносно нарахування пені за прострочення виконання робіт підрядником та утримання вказаної пені в односторонньому безумовному порядку на підставі п. 10.8 договору із вартості виконаних робіт за договором є безпідставними.

Відповідач оплату виконаних позивачем підрядних робіт не здійснив, борг відповідача перед позивачем склав 165 354 грн. 36 коп., доказів оплати якого відповідачем суду не надано, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати виконаних підрядних робіт, позивач розрахував 3% річних за період з 01.08.2013 р. по 30.04.2016 р., розмір яких склав 13 645 грн. 13 коп. та інфляційні втрати за той самий період в сумі 148 818 грн. 92 коп.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності стягнення з відповідача за на користь позивача 3 % річних в сумі 13 604 грн. 36 коп. та інфляційних втрат в сумі 146 740 грн. 63 коп., а у стягненні 3 % річних в сумі 40 грн. 77 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 078 грн. 29 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.3 договору позивачем нарахована пеня за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2016 р., розмір якої склав 36 078 грн. 96 коп.

Період заявленої до стягнення пені, визначений позивачем при здійсненні розрахунку позовних вимог є невірним, оскільки сторони умовами договору не встановили іншого строку нарахування пені, ніж той, що передбачений чинним законодавством, тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому, судовою колегією залишається в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2016 року у справі № 905/2187/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2016 року у справі № 905/2187/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          К.І. Бойченко

Судді:          Л.Ф. Чернота

          ОСОБА_3

                              Надруковано: 5 прим.