ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2009 року Справа № 5/196-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М.–доповідача
суддів: Білецької Л.М., Герасименко І.М.,
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.,
від позивача: Снігир Тетяна Анатоліївна,
довіреність №Д/3/09-455 від 01.09.09, представник.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2009р. у справі №5/196-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДВ нафтогазовидобувна компанія”, м.Київ
до відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь Дніпропетровської області
про стягнення 516 045,31 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2009р. (суддя Шевченко С.Л.) у справі №5/196-09 частково задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ДВ нафтогазовидобувна компанія”, м.Київ.
З відповідача, відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь Дніпропетровської області, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДВ нафтогазовидобувна компанія”, м.Київ, стягнуто 294 196,00 грн. основного боргу, 4 804,19 грн. пені, 2 990,00 грн. державного мита та 68,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог називає необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та, в свою чергу, просить останнє в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, відмовивши в позові повністю.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2009р. зазначена вище апеляційна скарга була прийнята до розгляду, слухання справи призначене на 15.09.2009р.
15.09.2009р. у судове засідання з’явився представник позивача, представник відповідача у судовому засіданні був відсутній, проте надав до канцелярії Дніпропетровського апеляційного господарського суду письмову заяву-клопотання про відкладення слухання справи.
В задоволенні зазначеного вище клопотання щодо відкладення слухання справи на іншу дату з причини знаходження уповноваженого представника у відрядженні колегія суддів вважає за доцільне відмовити, оскільки відповідач не позбавлений права, задля захисту своїх інтересів під час апеляційного провадження, направити до суду іншого представника.
Отже, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як видно із матеріалів справи, 30.01.2009р. між сторонами був укладений договір №900300 на поставку антрациту марки АМ фракції 13-25 мм (далі –товар), за умовами якого позивач (Постачальник) зобов’язався поставити, а відповідач (Покупець) прийняти та оплатити даний товар на передбачених договором умовах./а.с.10/.
На виконання даного договору, за залізничними квитанціями №51487972 від 27.02.2009р. (рахунок-фактура №СФ-0000082 від 27.02.2009р.), №514888022 від 04.03.2009р. (рахунок-фактура №СФ-0000087 від 04.3.2009р.), №51488062 від 07.03.2009р. (рахунок-фактура №СФ-0000104 від 07.03.2009р.), №51485391 від 08.03.2009р. (рахунок-фактура №СФ-0000092 від 08.03.2009р.), №№51485394, 51485395 від 10.03.2009р. (рахунок-фактура №СФ-0000096 від 10.03.2009р.), №№51485405, 51485406 від 13.03.2009р. (рахунок-фактура №СФ-0000107 від 13.03.2009р.), позивачем на адресу відповідача було відвантажено товар загальною вартістю 294 196,00 грн. /а.с.22-27/. Підтвердженням отримання відповідачем товару є акти прийому-передачі, підписані представниками сторін та скріплені печатками./а.с.28-33/.
Згідно п.6.1. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом п’яти банківських днів з моменту отримання Покупцем (відповідач) оригіналу рахунку-фактури за відвантажену партію.
Всупереч умовам договору, відповідач поставлений товар у передбачений договором строк не оплатив. Більш того, на письмову вимогу позивача щодо оплати боргу надав наявний у матеріалах справи лист-відповідь за вих.№4013-266 від 23.03.2009р., яким наявність заборгованості не заперечується, проте, з огляду на дефіцит у відповідача оборотних коштів, позивачеві запропоновано частково призупинити відгрузку товару за договором №900300 від 30.01.2009р. та зауважено, що про можливість погашення наявної заборгованості позивач буде повідомлений у письмовому вигляді протягом невизначеного терміну. /а.с.41/.
Саме факт неналежного виконання відповідачем передбачених договором умов оплати товару і послужив підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Тобто, предметом спору є порушення грошових зобов’язань за договором поставки.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. В свою чергу, частиною 6 цієї ж статті передбачено право зобов’язаної сторони відмовитися від виконання свого зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання суми основного боргу за договором №900300 від 30.01.2009р. доведеною та такою, що підлягає стягненню.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків, тощо.
Відповідальність за несвоєчасну оплату поставленого товару визначена п.7.2. договору та передбачає сплату пені у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) за кожний день прострочення. Окрім того, даний пункт договору передбачає право Постачальника (позивач) призупинити або взагалі припинити поставку товару, якщо прострочення оплати становитиме 30 днів.
Отже, вірним, на думку судової колегії, є також стягнення судом першої інстанції з відповідача 4 804,19 грн. неустойки у вигляді пені, обґрунтований розрахунок якої наданий позивачем та наявний в матеріалах справи./а.с.44/.
Щодо відмови господарським судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 217 045,12 грн. неодержавного прибутку, судова колегія вважає за доцільне зауважити наступне: дійсно, згідно ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Проте, пунктом 4 даної статті, зважаючи на обставини кожної конкретної справи, можливість задоволення судом такої вимоги визначено, саме, як право суду, а не його обов’язок, а, отже, і в даній частині оскаржуване рішення господарського суду чинному законодавству України не суперечить.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Отже, викладені в апеляційній скарзі заперечення колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, оскільки згадані скаржником акти прийому-передачі товару не містять жодного зауваження щодо відсутності саме оригіналів рахунків-фактур, а, навпаки, належним чином підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін./а.с.28-33/. Наявність же, як підстави для розрахунків, сертифікату якості товару п.6.1. договору взагалі не передбачена.
Жодних претензій чи вимог з приводу відсутності під час поставки товару яких би то не було супровідних документів відповідачем позивачеві не заявлялось, доказів зворотного в матеріалах справи немає.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову передбачене покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, стягнення з відповідача 2 990,00 грн. державного мита та 68,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідає вимогам чинного законодавства України.
З огляду на наведене, судова колегія вважає викладені в апеляційній скарзі заперечення безпідставними та документально спростованими, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2009р. у справі №5/196-09 обґрунтованим, а тому, таким, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2009р. у справі №5/196-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь Дніпропетровської області, –без задоволення.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя І.М. Герасименко