АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7811/16 Справа № 203/2292/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Калиновського А.Б.

Суддів : Городничої В.С., Єлізаренко І.А.

При секретарі : Сахарову Д.О.

розглянула у відкритому судовому засiданнi в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення суми заподіяних збитків, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення суми заподіяних збитків задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 61 753 гривні 52 копійки, витрати по сплаті судового збору в розмірі 617 грн. 54 коп., а разом: 62 371 грн. 06 коп.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2014 ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Хонда» днз АЕ 7461 НВ, на перехресті рівнозначних доріг вул. Горького та вул. Вокзальна у м. Дніпропетровську не надала дороги автомобілю «Опель Омега» днз 985-30 АВ під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався справа, чим порушила вимоги п.16.12 ПДР України. Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, завдано матеріальні збитки.

Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425 грн. Постанова не оскаржувалась та 24 листопада 2015 року набрала законної сили (а.с. 5).

Згідно наданої з управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області інформації, автомобіль марки «HONDA CROSSTOUR», номерний знак НОМЕР_1, 2011 року випуску, свідоцтво про реєстрацію САО341176 від 01 листопада 2012 року, зареєстрований за громадянкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.29)

Право власності на автомобіль «Опель Омега» реєстраційний № НОМЕР_2, 1993 року випуску, зареєстроване за ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЯАВ №018151 виданого 05 березня 2004 року Дніпропетровським МРЕВ-2 УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області. (а.с.8)

З акту виконаних робіт №0000000005 від 23 березня 2015 року, виданого ФОП ОСОБА_5, вбачається, що вартість ремонту автомобіля «Опель Омега» реєстраційний № НОМЕР_3, склала 61 753,52 грн. (а.с.10)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд правильно виходив з того, що ОСОБА_3 має право вимагати від ОСОБА_2 відшкодувати матеріальні збитки понесені на відновлення автомобілю «Опель Омега», а також з того, що з вини відповідачки автомобілю «Опель Омега» завдано матеріальної шкоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивач не мав права звертатися до суду з даним позовом, оскільки він не є власником пошкодженого автомобіля не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

З наявної в матеріалах справи копії довіреності посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованої в реєстрі за № 287, яка дійсна до 25 березня 2019 року вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 уповноважила ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, бути її представником в УТСК з питань одержання страхових виплат, а також користуватись та експлуатувати належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ЯАВ №018151 виданого Дніпропетровським МРЕВ-2 УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 05 березня 2004 року автомобілем марки «Опель» модель «Омега», 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, також ОСОБА_3 серед іншого було надано право одержувати відшкодування за заподіяну шкоду (а.с.176).

Крім того, згідно п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Твердження апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи наявна довіреність, чинність якої сплинула на момент ухвалення рішення суду є безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявна копія довіреності, зареєстрованої в реєстрі за № 287, яка дійсна до 25 березня 2019 року(а.с. 176).

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 на те, що обов’язок по відшкодуванню матеріального збитку завданого позивачу повинна нести страхова компанія, де була застрахована її цивільно-правова відповідальність не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правова відповідальність відповідачки на автомобіль, який був учасником ДТП, не була застрахована, так як в матеріалах справи є дійсний поліс, а невнесення його до бази МТСБУ є помилкою страхової компанії є необґрунтованими.

Стаття 55.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

Також, у п. 3.2. Положення про Єдину ЦБД МТСБУ зазначено, 2.1. Страховики - члени МТСБУ в обов'язковому порядку здійснюють збір та постачання до бази даних МТСБУ такої інформації за формою, встановленою додатком 1 до цього Положення. Крім того, у п. 3.2. Положення про Єдину ЦБД МТСБУ зазначено, що Інформація, яка надається постачальниками інформації до бази даних МТСБУ, повинна бути достовірною, без помилок та перекручень і забезпечувати однозначне тлумачення її користувачами, а також можливість однозначної ідентифікації необхідних відомостей.

Саме на страховика покладений обов'язок по формуванню бази даних, внесення до неї інформації та несе відповідальність за це.

Таким чином, твердження відповідача про те, що саме поліс є формою договору, а не ЦБД МТСБУ, не відповідає дійсності та спростовуються вищевикладеними обставинами.

Як видно з матеріалів справи, за інформацією з ЦБД МТСБУ, за наданим відповідачкою полісом, застрахована відповідальність водія т/з "Хонда CR-V" днз. АЕ 7462 НВ, VIN-1H0TF2850CL600046, а за параметрами номер автомобіля НОМЕР_1, даних не знайдено(а.с 100,101). Таким чином цивільно-правова відповідальність водія т/з "Хонда Кростур" днз. АЕ 7461 НВ, яким керувала відповідачка під час ДТП, застрахована не була. Дані обставини також підтверджується відповіддю МТСБУ від 22.01.2016 року №7/2-28/1817 наданої ОСОБА_3П.(а.с. 110).

Твердження апеляційної скарги відповідачки про те, що сума страхового відшкодування є значно завищеною е безпідставними, оскільки у разі незгоди з такою сумою, відповідачка в ході розгляду справи не була позбавлена можливості заявити клопотання про проведення експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ на момент ДТП і, таким чином, відповідно до ст. 11 ЦПК України, розпорядилась своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Суддi: