Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" вересня 2009 р. Справа № 3/176-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Васюк О.В., довіреність № 675 від 27.03.2009 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу вх. № 2128 С/1-7 на рішення господарського суду Сумської області від 02.07.2009 року по справі № 3/176-09
за позовом Приватного підприємства "Рубін" м. Ромни
до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Роменського відділення № 147 ВАТ "Ощадбанк", м. Ромни
про стягнення 30150,00 грн.
встановила:
Позивач, ПП "Рубін", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Роменського відділення № 147 ВАТ "Ощадбанк, відповідача, про стягнення з останнього 30150,00 грн. плати за затримку звільнення приміщення.
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.07.2009 року (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю.
Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, вказує, що вважає рішення суду безпідставним та необґрунтованим, а тому просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відкласти розгляд справи № 3/176-09 до вирішення справи № 2-а-1511/2008 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Роменського відділення № 147 ВАТ "Ощадбанк" до Роменської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим, направити справу № 3/176-09 на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі суду. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Позивач у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує через їх необґрунтованість, просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, позивач звернувся до господарського суду апеляційної інстанції з клопотанням про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
01 листопада 2006 року між сторонами у справі укладено договір оренди нежитлового приміщення по вул. Маяковського, 86 в місті Ромни Сумської області загальною площею 20,1 кв.м. для розміщення ощадкаси банку.
Додатковими угодами № 1 від 02.01.2008 року та № 2 від 01.04.2008 року до згаданого договору сторони внесли зміни.
Так, в додатковій угоді № 1 від 02.01.2008 року сторонами обумовлено, що договір діє до 30 вересня 2008 року, встановлено, що протягом 5 календарних днів після закінчення строку дії договору наймач (відповідач) зобов’язується звільнити об’єкт оренди та передати його в належному стані наймодавцю (позивачу), а в разі порушення умови договору щодо звільнення об’єкта оренди та передачі його в належному стані наймодавцю, наймач зобов’язався сплачувати наймодавцю по 150,00 грн. за кожен день затримки звільнення приміщення.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.01.2009 року по справі № 9/694-08, яке набрало законної сили 04.03.2009 року встановлено, що 01.09.2008 року позивач направив відповідачу повідомлення № 51, в якому вказав, що строк дії договору оренди закінчується 30.09.2008 року, зазначивши, що він не має наміру на продовження відносини по даному договору. Відповідач відповіді не надав, приміщення протягом 5 календарних днів після закінчення строку дії договору позивачеві не передав, як передбачено умовами договору та додаткових угод до нього.
Вищезгадані факти встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 14.01.2009 року у справі № 9/694-08 і, відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доведенню знову при вирішенні даної справи, в якій беруть участь ті самі сторони.
Господарським судом у вищезгаданому рішенні у справі № 9/694-08 зазначено, що позивач є власником об’єкта оренди, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.03.2008 року.
Суд у справі № 9/694-08 дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов’язання відповідача звільнити приміщення ґрунтуються як на положеннях п. 5.5. додаткової угоди № 1 від 02.01.2008 року до договору оренди від 01.11.2006 року, так і на вимогах закону –статті 785 ЦК України. Умови договору є обов’язковими для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Тому, господарський суд, зважаючи на те, що відповідач зобов’язаний був за умовами договору звільнити і передати приміщення позивачеві до 05.10.2008 року, але в порушення договірних зобов’язань не звільнив і не передав приміщення у визначений сторонами в договорі строк, задовольнив позовні вимоги позивача і зобов’язав відповідача звільнити приміщення.
У зв’язку з тим, що рішення господарського суду у справі № 9/694-08 набрало законної сили 04.03.2009 року, відповідач помилково вважає, що обов’язок звільнення приміщення та передачі його позивачеві в нього виник з 04.03.2009 року.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що Виникнення цивільних прав та обов’язків з договорів та інших правочинів передбачено статтею 11 ЦК України, а тому обов’язок щодо звільнення приміщення та передачі його позивачеві у відповідача виник на підставі п.5.5 договору оренди від 01.11.2006 року в редакції додаткової угоди № 1 від 02.01.2008 року і цей обов’язок мав бути виконаний відповідачем в строк до 05.10.2008 року.
Судове рішення по справі № 9/694-08 не змінило ні самого обов’язку звільнення приміщення за договором, ні строку виконання такого обов’язку (договірного зобов’язання).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, висновки господарського суду першої інстанції про те, що порушення зобов’язання, взятого на себе відповідачем у пункті 5.5 договору оренди, почалося з 05.10.2008 року і було припинено лише 30.04.2009 року, коли відповідач передав позивачеві по акту прийому-передачі об'єкт оренди, відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства.
Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
У відповідності зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Умовами того ж договору оренди (в редакції додаткової угоди № 1 від 02.01.2008 року), а саме пунктом 5.6 договору передбачено, що в разі порушення пункту 5.5 цього договору наймач (відповідач) зобов’язується сплачувати наймодавцю (позивачеві) по 150,00 грн. за кожен день затримки звільнення приміщення.
Тобто, сам відповідач, підписавши додаткову угоду до договору і внісши пункт 5.6 до договору, взяв на себе таке договірне зобов’язання .
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.
Отже, зміст пункту 5.6 договору щодо зобов’язання сплачувати по 150,00 грн. за кожен день затримки звільнення приміщення не суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства
Вищезгадані договір та додаткові угоди є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсними, а відтак, відповідач, згідно вимог ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов’язаний сплатити позивачеві на виконання умов пункту 5.6 договору 30150,00 грн. за затримку звільнення (передачі) приміщення в період з 05.10.2008 року по 22.04.2009 року.
Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення Роменським міськрайонним судом справи № 2-а-1511/2008 за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Роменського відділення № 147 ВАТ "Ощадбанк" до Роменської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу в обґрунтування заявленого клопотання. Судова колегія зазначає, що такими доказами могли б бути ухвала суду про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи та ін.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись положеннями статей 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 02.07.2009 року залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя