Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2009 р. Справа № 05/113-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників:
прокурор - не з"явився;
позивача - не з'явився;
третя особа - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача (вх. № 1740 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 02.04.09р. у справі № 5/113-09
за позовом прокурора Лебединського району Сумської області в інтересах держави в особі Лебединської районної державної адміністрації Сумської області,
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Василівська сільська рада, с. Василівка Лебединського району Сумської області,
до приватного підприємця ОСОБА_1, с. Василівка Лебединського району Сумської області,
про стягнення 5263,00 грн.,
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 02 квітня 2009 року у справі № 5/113-09 (суддя Гудим В.Д.) задоволено в повному обсязі позовні вимоги прокурора Лебединського району в інтересах держави в особі Лебединської райдержадміністрації: стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь бюджету Лебединської райдержадміністрації 5263,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного користування земельною ділянкою земель державної власності на території Васильківської сільської ради; стягнуто на користь державного бюджету –102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приватний підприємець ОСОБА_1 з цим рішенням місцевого господарського суду не погодився подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції у справі № 5/113-09 повністю та винести нове рішення, яким відмовити в позові прокурору Лебединського району в інтересах держави в особі Лебединської райдержадміністрації.
Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити.
Прокурор, позивач, третя особа відзивів на апеляційну скаргу не надали, своїх представників в судове засідання не направили, про дату час та місце були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Заслухавши відповідача, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні селищні, сільські, міські ради, а за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади. Тому, Лебединська районна державна адміністрація є органом уповноваженим державою на здійснення такої функції і є належною стороною у справі.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладений обов'язок представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою.
Проведеною прокуратурою Лебединського району перевіркою додержання вимог земельного законодавства в діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в частині законності та обґрунтованості використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 7,42 га, на території Лебединського району за межами населеного пункту Василівської сільської ради встановлено, що ПП ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 124, 125 Земельного кодексу України, без набуття права користування земельною ділянкою самовільно без правовстановлюючих документів, без укладеного договору оренди, незаконно зайняв земельну ділянку загальною площею 7,42 га земель сільськогосподарського призначення, для вирощування багаторічних трав. Земельна ділянка знаходиться в державній власності та розташована на території Василівської сільської ради Лебединського району за межами населеного пункту.
В зв'язку з вказаними порушеннями Державним інспектором складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17 червня 2008 року № 82, також внесений припис про усунення порушень земельного законодавства № 42 від 17 червня 2008 року.
17 червня 2008 року було складено акт № 08/8 обстеження земельної ділянки та встановлена площа земельної ділянки, яка самовільно зайнята та на яку відсутні правовстановлюючі документи, площа складає 7,42 га.
17 червня 2008 року було складено постанову № 28 в порядку ст. 53 КУпАП про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 Протягом 15 діб нараховані збитки, штраф відповідачем в добровільному порядку не сплачено, та дії Державного інспектора по нарахуванню збитків та накладенню постанови про адміністративне стягнення не оскаржено.
Застосування заходів адміністративної відповідальності не звільняє винних осіб від компенсації шкоди, заподіяної в наслідок самовільного використання зельної ділянки.
Відповідно до пункту "а" частини 1 ст. 211 Земельного кодексу Україна громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Вказаними діями відповідач, згідно Методики "визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтовного покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" затвердженої постановою КМУ №963 від 25.07.2007р. та згідно з довідки-розрахунку, заподіяв збитки в сумі 5263 грн. 00 коп.
Як підтвердив відповідач в судовому засіданні, він без набуття права користування земельною ділянкою, не маючи правовстановлюючих документів, без укладення договору оренди земельної ділянки здійснював покос трав на вищезазначеній земельній ділянці з метою годування худоби.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до полодень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довесті ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем до матеріалів справи не додано доказів відшкодування завданої шкоди у добровільному порядку, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги прокурора та позивача є правомірними, обгрунтованими та, відповідно, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 02 квітня 2009 року залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя