Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" вересня 2009 р. Справа № 37/267-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Зозуля О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Аббасова А.С., довіреність № 31 від 09.09.09 року, Аббасова Ф.С. - засновника АТ "Спекс"
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги позивача (вх. № 1166 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 09.04.09р. у справі № 37/267-08
за позовом спільного українсько-російсько-білоруського підприємства "Акціонерне товариство "СПЕКС", м. Харків,
до Харківської міської ради, м. Харків,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"
про визнання права власності, визнання права користування земельними ділянками та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
У позовній заяві до господарського суду Харківської області позивач, спільне українсько-російсько-білоруське підприємство "Акціонерне товариство "СПЕКС", просив визнати за ним право власності на нежитлову триповерхову цегляну будівлю літ. "А-3" загальною площею приміщень 2175,5 кв. м, площею забудови 1414 кв. м по пр. Ілліча, 118-б, м. Харків; право власності на нежитлову одноповерхову цегляну будівлю літ. "Б-1" загальною площею приміщень 76,6 кв. м площею забудови 91,1 кв. м по пр. Ілліча, 118-б, м. Харків; право користування земельною ділянкою площею 1414 кв. м по пр. Ілліча, 118-б, м. Харків, забудованою нежитловою триповерховою цегляною будівлею літ. "А-3" загальною площею приміщень 2175,5 кв. м, та земельною ділянкою площею 91,1 кв. м. по пр. Ілліча, 118-б, м. Харків, забудованою нежитловою одноповерховою цегляною будівлею літ. "Б-1" загальною площею приміщень 76,6 кв. м., згідно з технічним паспортом КП "Харківського бюро технічної інвентаризації" від 24.04.2007р., а також зобов'язати комунальне підприємство "Харківське бюро технічної інвентаризації" видати спільному українсько-російсько-білоруському підприємству «Акціонерне товариство “СПЕКС” свідоцтво про право власності на нежитлову триповерхову цегляну будівлю літ. "А-3" загальною площею приміщень 2175,5 кв. м, площею забудови 1414 кв. м по пр. Ілліча, 118-б, м. Харків та на нежитлову одноповерхову цегляну будівлю літ. "Б-1" загальною площею приміщень 76,6 кв. м, площею забудови 91,1 кв. м по пр. Ілліча, 118-б, м. Харків.
Крім того, позивач просив зобов'язати Харківську міську раду на першій, після вступу в законну силу рішення суду, сесії надати спільному українсько-російсько-білоруському підприємству «Акціонерне товариство “СПЕКС” в довгострокове користування (на умовах оренди) земельну ділянку площею 0,46 га по пр. Ілліча, 118-б в м. Харкові, на якій розташовані належні йому на праві власності: нежитлова триповерхова цегляна будівля літ. "А-3" загальною площею приміщень 2175,5 кв. м, площею забудови 1414 кв. м та нежитлова одноповерхова цегляна будівля літ. "Б-1" загальною площею приміщень 76,6 кв. м, площею забудови 91,1 кв. м.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.04.2009р. у справі № 37/267-08 (суддя Доленчук Д.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду від 09.04.2009р. у справі 37/267-08 не погодився, подав до Харківського господарського апеляційного суду апеляційну скаргу. Просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що це рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства.
Відповідач у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, вказує на необґрунтованість вимог апеляційної скарги.
Третя особа направила на адресу Харківського апеляційного господарського суду лист, в якому вказує, що приєднується до правової позиції позивача по справі.
В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Враховуючи, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, колегія суддів згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що ТОВ “СПЕКС ЛТД”, правонаступником якого на підставі розпорядження № 131 від 11.03.1996 р. є Спільне українсько-російсько-білоруське підприємство акціонерне товариство “СПЕКС”, на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 07 травня 1992 р. придбало у Заводу підйомно-транспортного обладнання учбові майстерні загальною площею 161,5 кв.м. Власниками підприємства було ухвалено рішення протягом 3-х років виконати реконструкцію купленої ветхої будівлі. Будівля знаходиться на території Заводу підйомно-транспортного обладнання.
У позові позивач вказує, що у 1992 році інститутом “ПромбудНIIпроект” була розроблена кошторисна документація і робочий проект, почата реконструкція набутої будівлі. Інженерні мережі належали заводу підйомно-транспортного обладнання (мережі водо-, тепло- постачання, електричні мережі, каналізаційна мережа та ін.), а 14 грудня 1994 року виконкомом Харківської міської ради було ухвалено рішення № 735 про затвердження акту попереднього узгодження і проектування корпусу. Інститутом “Сантехпроект” була розроблена проектно-кошторисна документація з метою узгодження 18-тю організаціями міста і затвердження управлінням містобудування і архітектури.
Рішенням виконкому Харківської міської ради № 255 від 24 березня 1999 року позивачу було надано дозвіл на будівництво.
На підставі наведеного вище рішення № 255 від 24.03.1999 р. земельна ділянка площею 0.46 га була вилучена з користування АТ "Титан", за його згодою, та була надана в користування позивачу на час проведення реконструкції.
За таких обставин Виконавчим комітетом Харківської міської ради було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки від 27.07.1999 р. згідно якого позивачу була надана земельна ділянка за адресою: м. Харків, пр. Ілліча, 118-б, загальною площею 04828 га. Згідно п. 1.2. вищевказаного договору земельна ділянка надавалася у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 01.12.1999 р. для будівництва корпусу збирального виробництва. Як вбачається з матеріалів справи, даний договір припинив свою дію 01.12.1999 р.
Крім того, рішенням № 255 від 24 березня 1999 року позивача було зобов’язано зареєструвати об'єкт реконструкції у відділі ДАБК управління містобудування і архітектури.
Позивач у позові вказує на те, що відділом ДАБК йому було відмовлено в реєстрації об'єкту, мотиви відмови були різні, у тому числі самовільне будівництво. Також, позивач вказує, що на вимогу управління архітектури і містобудування, Харківською міською санітарно-епідеміологічною службою були проведені експертизи про можливість збереження самовільного будівництва, про оцінку протипожежного стану корпусу збирального виробництва АТ “СПЕКС”. Проте, через бездіяльність керівництва ДАБК, питання щодо реєстрації вищенаведеного об'єкту так і не було вирішено.
Колегія суддів зазначає, що доказів прийняття в експлуатацію триповерхової цегляної будівлі літера "А-3" загальною площею приміщень 2175,5 кв.м, площею забудови 1414 кв.м., та одноповерхової цегляної будівлі літера "Б-1" загальною площею приміщень 76,6 кв.м., площею забудови 91,1 кв.м., по пр. Ілліча, 118-б, м. Харків в матеріалах справи не міститься.
Також, колегія суддів зазначає, що прийняття рішення щодо можливості оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно є компетенцією Харківської міської ради.
Також, судом встановлено, що в матеріалах справи не міститься доказів того, що позивач звертався до відповідача про видачу йому свідоцтва про право власності на вищевказане нерухоме майно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що в матеріалах справи не міститься доказів в підтвердження порушення або невизнання відповідачем права позивача на вищевказане спірне майно, яке б підлягало судовому захистові у обраний позивачем спосіб.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. N 923, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної і транспортної інфраструктури, їх інженерно-технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, черг будівництва (далі - закінчені будівництвом об'єкти) відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації (п.2 Порядку). Результати роботи приймальної комісії оформляються актом готовності об'єкта до експлуатації, форма якого затверджується в установленому порядку Мінрегіонбудом. Акт готовності об'єкта до експлуатації оформляється замовником і підписується головою та членами приймальної комісії (п.9 Порядку).
Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Пунктом 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, передбачено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Пунктом 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 86/5 від 22.01.2009 р. оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 2 та частиною 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Колегія суддів зазначає, що за тих обставин, що з матеріалів справи не вбачається доказів прийняття в експлуатацію вищевказаного нерухомого майна; наявності у позивача акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки по пр. Ілліча, 118-б, в м. Харкові під збудоване нерухоме; наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; доказів того, що позивач звертався до відповідача про видачу йому свідоцтва про право власності на вищевказане нерухоме майно; доказів в підтвердження порушення або невизнання відповідачем права позивача на вищевказане спірне майно; висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності є безпідставними, не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" є органом, що здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі правовстановлювальних документів згідно п.п.1.3., 1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено вичерпний перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Враховуючи те, що Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" не є відповідачем по справі; в його компетенцію не входить оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно; позивачем не надано правовстановлюючих документів на спірний об’єкт необхідних для здійснення реєстрації права власності в органах БТІ; на думку колегії суддів, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" видати Спільному українсько-російсько-білоруському підприємству АТ “СПЕКС” свідоцтво про право власності на нежитлову триповерхову цегляну будівлю літера "А-3" загальною площею приміщень 2175,5 кв.м. площею забудови 1414 кв.м. по пр. Ілліча, 118-б, м. Харків та на нежитлову одноповерхову цегляну будівлю літера "Б-1" загальною площею приміщень 76,6 кв.м площею забудови 91,1 кв.м. по пр. Ілліча, 118-б, м. Харків безпідставні та не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами - частина 1 статті 126 Земельного кодексу України.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.
Таким чином, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування за їх рішенням.
Враховуючи вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається наявності у позивача відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання йому у користування земельної ділянки площею 1414 кв.м. по пр. Ілліча, 118-б в м. Харкові, забудованою нежитловою триповерховою цегляною будівлею літера "А-3" загальною площею приміщень 2175,5 кв.м., та земельної ділянки площею 91,1 кв.м. по пр. Ілліча, 118-б в м. Харкові, забудованою нежитловою одноповерховою цегляною будівлею літера "Б-1", загальною площею приміщень 76,6 кв.м., господарський суд першої інстанції не мав підстав для визнання позивачем права користування на вищевказані земельні ділянки.
Крім того, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом в задоволенні позовної вимоги позивача про зобов'язання Харківську міську раду надати Спільному українсько-російсько-білоруському підприємству акціонерному товариству “СПЕКС” на першої, після вступу в законну силу рішення суду, сесії, надати в довгострокове користування, на умовах оренди, земельну ділянку площею 0,46 га по пр. Ілліча 118-б відмовити правомірно, оскільки надання земельних ділянок в користування відповідно до вимог Земельного кодексу України є виключною компетенцією органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та не є компетенцією суду.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 09 квітня 2009 року залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя