Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 467/1346/15 головуючий у 1 інстанції Кляшторний В.С.

провадження № 22-ц /778/4129/16 суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Гончар М.С., Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рішення Шевченківського районного  суду м. Запоріжжя від 29 липня 2016 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, 

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, зазначивши, що відповідно  до укладеного договору № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 року відповідач ОСОБА_3  15.05.2008 року отримав кредит  у розмірі 36 425,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом  з кінцевим терміном повернення 15.05.2028 року.

Відповідач ОСОБА_3 свої зобов’язання за вказаним вище договором належним чином не виконав, станом на 16.04.2015 року має заборгованість  у сумі 173 050,66 дол. США, яка складається з наступного: 37 736, 10 дол. США – заборгованість за кредитом; 35 207,45 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 9 138,99 дол. США – заборгованість по комісії  за користування кредитом; 82 716,68 дол. США – пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також штрафи  - 11,48 дол. США (фіксована частина), - 8 239,96 дол. США – штраф (процентна складова).

Крім того, зобов’язання за вказаним договором  у розмірі 1 000,00 гривень були забезпечені укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 договором поруки.

Позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 173 004,74 дол. США, що за курсом (21,78 грн.) НБУ від 16.04.2015 року складає 3 768 043,36 грн., а також понесені судові витрати, а з відповідача ОСОБА_2 – 1 000 грн..

Рішенням Шевченківського районного  суду м. Запоріжжя від 29 липня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 року у сумі  1000 грн. та понесені позивачем судові витрати судового збору у сумі 3 654 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм законодавства, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 та ухвалити у цій частині нове про задоволенні цих позовних вимог Банку.

Перевіривши матеріали справи в межах позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд безпідставно виходив з того, що заборгованість за кредитом було погашено ухваленням рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та що для Банку сплинув строк позовної давності звернення до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що за кредитним договором № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 року ОСОБА_3 отримав від ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” кредит  у розмірі 36 425 дол. США зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.05.2028 р.

Відповідач ОСОБА_3 свої зобов’язання за вказаним вище договором належним чином не виконав і станом на 16.04.2015 року згідно до розрахунку Банку має заборгованість  у розмірі 37 736, 10 дол. США заборгованості за кредитом; 35 207,45 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом; 9 138,99 дол. США заборгованості по комісії  за користування кредитом / а.с. 4-6, 8-14 /

В якості запереченьпро погашення заборгованості за кредитом, що безпідставно було прийнято до уваги судом, позичальник послався лише на погашенння виниклої заборгованості ухваленням 07.02.2011 року Апеляційним судом Запорізької області рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки / а.с. 50-52 /.

Проте, із вимог норм Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” та пояснень представників Банку та позичальника слідує, що вказане рішення суду не є виконаним.

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз”яснено, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Також матеріали справи не містять заяви позичальника кредитних коштів про застосування строку позовної давності, тому суд на мав підстав для її застосування.

Згідно до вимог норм ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Неможливість застосування строку позовної давності без подання заяви сторони у справі також слідує з правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах № 6-738цс15 від 24.06.2015 року, № 6-25цс15 від 18.03.2015 року і є згідно вимог норм ст.360-7 ЦПК України обов”язковими для всіх судів України.

За таких обставин справи, рішення суду в частині відмовиу задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення суду про часткове їх задоволення, а саме про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” заборгованості за кредитним договором № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008р. станом на 16.04.2015р. у розмірі 37 736, 10 дол. США заборгованості за кредитом; 35 207,45 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом; 9 138,99 дол. США заборгованості по комісії  за користування кредитом, 10 000 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором та витрат судового збору у розмірі - 4 019,40 грн..

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” слід відмовити у зв”язку з наступним.

Виходячи з вимог норм ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, слід прийти до висновку, що заявлена у позові пеня у розмірі – 82 716,68 доларів США значно перевищує розмір основного боргу, при цьому пеня є лише видом забезпечення виконання зобов”язання і може обчислюватися та стягуватися згідно вимог ст.,ст. 192, 533 ЦК України тільки в національній валюті. Також такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України. Тому суд апеляційної інстанції зменшує розмір пені за несвоєчасність виконання позичальником зобов’язань за кредитним договоромі визначає її розмір в національній валюті, а саме у розмірі – 10 000 грн..

Приймаючи до уваги, що за умовами п.п. 5.1 відповідальністю за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту у вигляді пені охоплено відповідальність, передбачену п.п. 5.3 у вигляді штрафу / а.с.10 /, а двічі застосування юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення є неможливим згідно норм ст. 61 Конституції України, то у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення з позичальника кредитних коштів штрафів слід відмовити.

В іншій частині рішення суду у цій справі в апеляційному порядку не оскаржено і перевірки в апеляційному порядку не підлягає.

Керуючись ст., ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного  суду м. Запоріжжя від 29 липня 2016 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати і у цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту:

„Позовні вимоги ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” заборгованість за кредитним договором № ZPGMGA0000000001 від 15.05.2008 року станом на 16.04.2015 року у розмірі 37 736, 10 дол. США заборгованості за кредитом; 35 207,45 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом; 9 138,99 дол. США заборгованості по комісії  за користування кредитом; 10 000 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також витрати судового збору у розмірі - 4 019,40 грн..

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” відмовити.

В іншій частині рішення Шевченківського районного  суду м. Запоріжжя від 29 липня 2016 року у цій справі в апеляційному порядку не оскаржено.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: