Справа № 755/11812/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.

при секретарі: Ярошевському А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_1 про стягнення компенсації завданих збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» звернувся з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що 17 серпня 2015 року між позивачем і ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір № АТ 245/15 добровільного страхування наземного транспорту, згідно із яким предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Renault Clio Symbol 1.4 реєстрацій­ний номер НОМЕР_1.

11 лютого 2016 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкод­жено вказаний автомобіль.

Відповідно до пункту 3.1 Договору страхування пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належить до страхових випадків.

Згідно з рахунком на оплату фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 № НОМЕР_2 від 25 березня 2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 склала 76 803 гривень 00 копійок.

Згідно з умовами Договору страхування позивачем було визнано зазначену подію страховим випадком, проведено розрахунок розміру страхового відшкодування та здійснено виплату стра­хового відшкодування в розмірі 76 803,00 грн., що підтверд­жується платіжним дорученням № 19718 від 29 березня 2016 року.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто, у порушенні вимог Правил дорож­нього руху, внаслідок чого сталася вказана дорожньо-транспортна пригода та було пошкоджено автомобіль НОМЕР_3.

Таким чином, до позивача перейшло право на отримання від відповідача компенсації виплаченого страхового відшкодування в розмірі 76 803,00 грн.

02 липня 2016 року відповідачу була направлена письмова вимога про відшкодування завданих збитків з проханням сплатити відшкодування збитків, за­вданих з вини відповідача у зв'язку із пошкодженням внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіля, однак, вимога відповідачем у добровільному (позасудовому) порядку не була задоволена, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Направивши до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, останній позов підтримав з вищенаведених підстав, просив задовольнити і у випадку неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі, на підставі наданих суду доказів.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про час та місце судових засідань у справі розгляду справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України і вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Згідно ст. 224 ЦПК України, суд, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою представника позивача суд ухвалив про заочний розгляд справи, - на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

17 серпня 2015 року між позивачем і ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір № АТ 245/15 добровільного страхування наземного транспорту, згідно із яким предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Renault Clio Symbol 1.4 реєстрацій­ний номер НОМЕР_1.

11 лютого 2016 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкод­жено вказаний автомобіль.

Відповідно до пункту 3.1 Договору страхування пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належить до страхових випадків.

Згідно з рахунком на оплату фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 № НОМЕР_2 від 25 березня 2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 склала 76 803 гривень 00 копійок.

Згідно з умовами Договору страхування позивачем було визнано зазначену подію страховим випадком, проведено розрахунок розміру страхового відшкодування та здійснено виплату стра­хового відшкодування в розмірі 76 803,00 грн., що підтверд­жується платіжним дорученням № 19718 від 29 березня 2016 року.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто, у порушенні вимог Правил дорож­нього руху, внаслідок чого сталася вказана дорожньо-транспортна пригода та було пошкоджено автомобіль НОМЕР_3.

Таким чином, до позивача перейшло право на отримання від відповідача компенсації виплаченого страхового відшкодування в розмірі 76 803,00 грн.

02 липня 2016 року відповідачу була направлена письмова вимога про відшкодування завданих збитків з проханням сплатити відшкодування збитків, за­вданих з вини відповідача у зв'язку із пошкодженням внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіля, однак, вимога відповідачем у добровільному (позасудовому) порядку не була задоволена.

Обставини, викладені позивачем, знайшли своє підтвердження належними і допустимими доказами, позов є доведеним, тому підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача, а саме: 1 378, 00грн. - судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 16, 22, 993 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 79, 88, 209, 210, 212-215, 222, 223, 224-226, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» до ОСОБА_1 про стягнення компенсації завданих збитків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 76 803,00 грн., судовий сбір в розмірі 1 378, 00 грн., в всього стягнути 78 181 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Дніпровський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: