ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"15" листопада 2016 р.                                                             Справа № 911/4610/15

за позовною заявою ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», Київська обл., м. Вишгород (код ЄДРПОУ 32402870)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_2

про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

в межах справи № 911/4610/15

за заявою Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», Київська обл., м. Вишгород (код ЄДРПОУ 32402870) - заявник/боржник

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

учасники у справі згідно протоколу (формуляру) судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4610/15 за заявою ДП «Регіональні електричні мережі» про банкрутство за загальною процедурою банкрутства, передбаченою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі також: «Закон про банкрутство»).

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2015 порушено провадження у справі № 911/4610/15; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Боржника; вирішено інші процедурні питання у справі.

04.05.2016 через канцелярію суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 від 26.04.2016 б/№ (вх. № 1561/16) в межах даної справи про банкрутство Боржника про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, згідно якої Позивач просив суд стягнути 4818,40 грн. компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та 84322,00 грн. середнього заробітку за період з 13.05.2015 по 26.04.2016.

Ухвалою суду від 10.05.2016 розгляд вказаної позовної заяви призначено на 19.05.2016. В подальшому розгляд позовної заяви неодноразово відкладався судом з об’єктивних причин, а також у зв’язку з направленням матеріалів справи № 911/4610/15 до судів вищих інстанцій розгляд позовної заяви не здійснювався.

07.07.2016 через канцелярію суду надійшло клопотання Позивача від 07.07.2016 б/№ (вх. № 14080/16) про включення витрат Позивача, пов’язаних із явкою в судові засідання в сумі 716,30 грн. до складу судових витрат і стягнення зазначеної суми з Відповідача.

07.07.2016 через канцелярію суду надійшов відзив Відповідача від 06.07.2016 № 1341 (вх. № 14155/16) на позовну заяву.

04.08.2016 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення Позивача від 04.08.2016 б/№ (вх. № 16232/16) по суті позову, з урахуванням відзиву Відповідача.

11.08.2016 через канцелярію суду надійшло клопотання Позивача від 11.08.2016 б/№ (вх. № 16644/16) про доповнення раніше поданого клопотання щодо судових витрат, згідно якого Позивач збільшив розмір заявлених судових витрат до 1072,60 грн.

12.09.2016 через канцелярію суду надійшла заява Позивача від 08.09.2016 б/№ (вх. № 18601/16) про збільшення розміру позовних вимог, зокрема Позивачем збільшено період нарахування середнього заробітку, внаслідок чого Позивач просить суд стягнути з Відповідача 4818,40 грн. компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, 116846,20 грн. середнього заробітку за період з 13.05.2015 по 08.09.2016, а також 1072,60 грн. раніше заявлених судових витрат.

26.09.2016 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення Позивача від 20.09.2016 б/№ (вх. № 19734/16) по суті позову (з приводу розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки).

11.11.2016 через канцелярію суду надійшли письмові доповнення Відповідача від 07.11.2016 № 2174 (вх. № 23390/16) до відзиву на позов.

15.11.2016 у судове засідання з’явились Позивач та представники Відповідача і надали пояснення у справі. Позивач заявлені вимоги підтримав. Представники Відповідача проти позовних вимог заперечили і просили відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві і доповненні до відзиву.

Детально розглянувши позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, відзиви Відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

У своєму позові (з урахуванням збільшення позовних вимог) Позивач просить суд стягнути з Відповідача 4818,40 грн. компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, 116846,20 грн. середнього заробітку за період з 13.05.2015 по 08.09.2016, а також 1072,60 грн. судових витрат, пов’язаних з явкою у судове засідання.

Так, Позивач ОСОБА_1 з 05.01.2009 по 12.05.2015 працював на посаді юрисконсульта Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

12.05.2015 він був звільнений за власним бажанням на підставі поданої заяви.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Як зазначає Позивач, станом на день звільнення кількість невикористаних ним днів щорічної відпустки (основної та додаткової) становила 20 календарних днів, в зв’язку з чим згідно наданого Позивачем розрахунку розмір грошової компенсації складає 4818,40 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог Відповідач у відзиві посилається на таке.

Згідно даних особової картки ОСОБА_1, яка міститься у особовій справі, кількість днів невикористаної відпустки становить 16.

При звільненні ОСОБА_1 з ним не було проведено розрахунок з поважних причин, зокрема з 07.04.2014 на території Донецької та Луганської областей організованими озброєними угрупуваннями вчиняються чисельні терористичні акти, пов’язані із захопленням державних та громадських будівель і споруд, незаконним заволодінням транспортними засобами, в зв'язку з чим Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей».

Донецька філія ДП «Регіональні електричні мережі» вела свою діяльність за місцезнаходженням у м. Донецьку. В грудні 2014 адміністративна будівля підприємства була захоплена незаконними збройними формуваннями самопроголошеної ДНР. Вся первинна документація філії, що велась за місцезнаходженням підприємства до січня 2015 була втрачена, в тому числі і первинні бухгалтерські документи та кадрові документи.

Через втрату документів у філії відсутні дані про заробітну плату ОСОБА_1, що, як зазначає Відповідач, було роз’яснено 12.05.2015 ОСОБА_1 та складено «Акт про відсутність документів для нарахування грошової компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1

Також Відповідач зазначає, що довідка про заробітну плату від 30.01.2015 № 197, надана Позивачем, не може бути належним доказом, оскільки підписана директором ОСОБА_3, який з вересня 2014 фактично самоусунувся від виконання посадових обов’язків, і вказаний підпис зроблено за допомогою факсиміле, та головним бухгалтером ОСОБА_4, яка приймала участь у захопленні будівлі Донецької філії і наразі працює на незаконно створеному підприємстві на базі Донецької філії Боржника на території, непідконтрольній діючій законній владі України.

Крім цього Відповідач зазначає, що 13.05.2015 відбулось спільне засідання адміністрації Донецької філії Боржника і Первинної профспілкової організації Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі», на якому було прийнято рішення про неможливість виплати компенсацій за невикористані відпустки до стабілізації фінансового стану підприємства і поновлення первинних документів бухгалтерського обліку, про що було повідомлено Позивача листом № 1078/1 від 28.09.2015.

Додатково Відповідач посилається на Висновок Донецької ТПП від 16.07.2015 № 1019/12-12/03 щодо наявності обставин форс-мажору.

Заперечуючи проти наведеної позиції Відповідача Позивач зазначає, що з лютого 2015 до дати звільнення на підставі наказу генерального директора підприємства від 24.12.2014 № 375 «Про переміщення Донецької та Луганської філій з території проведення АТО», робоче місце Позивача як і робочі місця іншого промислово-виробничого персоналу філії, знаходилося в будівлі апарату управління Донецької філії у м. Димитров (Мирноград), пр. Кузнецький, 1-Б, де Позивач у зазначений період часу фактично виконував свої трудові обов’язки. На території вказаного міста антитерористична операція (2014-2016) не проводилася (близько 100 км. від м. Донецька).

Тобто, як встановлено судом, на час звільнення Позивача, яке здійснювалось на території, підконтрольній органам державної влади України, трудова книжка та особова справа працівника - Позивача, перебували в розпорядженні адміністрації підприємства, оскільки були направлені Позивачу листом від 28.09.2015. Таким чином позиція Відповідача про відсутність у нього документів, на підставі яких можливо здійснити розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної відпустки Позивача, є безпідставною.

Посилання Відповідача на спільне рішення адміністрації Донецької філії Боржника і Первинної профспілкової організації Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі» від 13.05.2015 щодо неможливості здійснення неможливість здійснення розрахунків і як наслідок виплати компенсацій за невикористані відпустки до стабілізації фінансового стану підприємства і поновлення первинних документів бухгалтерського обліку, є необґрунтованим, оскільки звільнення Позивача відбулось 12.05.2015, отже до прийняття відповідного рішення.

Твердження Відповідача про неможливість прийняття довідки про заробітну плату Позивача від 30.01.2015 № 197 в якості належного доказу, є також необґрунтованими, оскільки згідно наданих Відповідачем доказів вбачається, що головний бухгалтер ОСОБА_4 була звільнена 12.03.2015, та Відповідачем жодним чином не обґрунтовано, що відомості, зазначені у наведеній довідці, є або можуть бути недостовірними. До того ж, правильність відображених у довідці відомостей також підтверджується індивідуальними відомостями застрахованої особи (випискою із системи персоніфікованого обліку/форма ОК-5).

Крім цього, за приписом ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Отже посилання Відповідача на Висновок Донецької ТПП від 16.07.2015 № 1019/12-12/03 щодо наявності обставин форс-мажору в даному випадку теж не є обґрунтованим, оскільки вказаний висновок стосується податкових зобов’язань підприємства-боржника, а не трудових правовідносин між Позивачем і Відповідачем, не є сертифікатом ТПП України і звільнення Позивача відбувалося в м. Мирноград, а не на непідконтрольній органам державної влади України території.

Також судом враховано, що згідно п. 44.1., 44.3. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно п. 44.5. Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем протягом встановленого п. 44.5. ПК України строку не було відновлено втрачену документацію бухгалтерського обліку, отже доводи Відповідача про неможливість встановлення розміру заборгованості і відсутності при цьому вини Відповідача, є необґрунтованими.

Перевіривши надані сторонами розрахунки щодо кількості днів невикористаної відпустки Позивача та розрахунки компенсації суд погоджується з позицією Позивача відносно того, що Відповідачем невірно визначено кількість днів - 16, оскільки Відповідач рахує лише дні щорічної основної відпустки, при цьому невірно застосовує правила округлення чисел (16,7 округляє до 16, замість 17).

Так, загальна кількість днів невикористаної відпустки Позивача становить 20, з яких: 16,7 - щорічна основна відпустка (7 днів за період роботи 05.01.2014-05.01.2015 та 9,7 днів за період роботи 05.01.2015-12.05.2015) та 3 дні - щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день.

При цьому, згідно розрахунків Відповідача, ним за основу взято відомості про заробітну плату Позивача за останні 12 місяців перед днем звільнення (травень 2014-квітень 2015), однак Відповідачем не взято до уваги, що в березні-травні 2015 Позивач знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, отже згідно абз. 6 ч. 2 розд. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, вірним для розрахунку середньої заробітної плати буде визначення періоду з березня 2014 по лютий 2015. Також Відповідачем при здійсненні розрахунків невірно зазначено розмір заробітної плати Позивача за грудень 2014 - 5586,14 грн. замість 10465,14 грн. згідно довідки про доходи.

За наслідком перевірки поданих розрахунків судом встановлено, що Позивачем надано вірний розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної відпустки - 4818,40 грн. (240,92 грн. середньоденного заробітку х 20 днів).

В той же час, згідно доповнень Відповідача до відзиву, 29.09.2016 ОСОБА_1 було проведено виплату на картковий рахунок частини компенсації за невикористану відпустку, в розмірі 2865,25 грн. Позивачем в судовому засіданні підтверджено факт надходження вказаної суми коштів.

За таких обставин згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Регіональні електричні мережі» в межах справи № 911/4610/15 про банкрутство ДП «Регіональні електричні мережі», в частині стягнення 2865,25 грн. компенсації на невикористані дні щорічної відпустки підлягає припиненню.

Отже суд дійшов висновку, що стягненню з Відповідача на користь Позивача компенсації на невикористані дні щорічної відпустки підлягає сума 1953,15 грн.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.05.2015 по 08.09.2016 у сумі 116846,20 грн., суд дійшов висновку, що наданий розрахунок є обґрунтованим і арифметично вірним.

Також, враховуючи всі викладені вище обставини, судом встановлено, що Відповідачем протягом розгляду справи не спростовано належним чином позовні вимоги Позивача щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 116846,20 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просить суд включити до складу судових витрат його витрати, пов’язані з явкою в судові засідання у справі, а саме щодо оплати проїзду за маршрутом «Полтава-Київ-Полтава», в загальному розмірі 1072,60 грн.

В той же час, оскільки явка Позивача у судові засідання судом не визнавалась обов’язковою, на підставі наведених норм вказані витрати Позивача не підлягають включенню до складу судових витрат.

Разом з тим, судовий збір за розгляд даної позовної заяви покладається на Відповідача. У зв’язку з тим, що Позивач згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 1782,00 грн. (відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 наведеного Закону) підлягає стягненню з Відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 44, 49, 86 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, -

УХВАЛИВ:

1.          Позовну заяву ОСОБА_1 від 26.04.2016 б/№ (вх. № 1561/16) про стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах справи № 911/4610/15 про банкрутство ДП «Регіональні електричні мережі» задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (07300, Київська обл., м. Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго»; код ЄДРПОУ 32402870) на користь ОСОБА_1 (83023, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1953 (одну тисячу дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 15 коп. грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та 116846 (сто шістнадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

3.          В частині позовних вимог про стягнення 2865,25 грн. грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки провадження припинити.

4.          Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (07300, Київська обл., м. Вишгород, ПАТ «Укргідроенерго»; код ЄДРПОУ 32402870) в доход Державного бюджету України 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

5.          Видати накази.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 21.11.2016

Суддя                                                             С.Ю. Наріжний