Справа № 739/1134/16-к Головуючий у І інстанції Чепурко В. В.

Провадження № 11-кп/795/1056/2016

Категорія - ч.3 ст.185 КК України Доповідач Воронцова С. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіВоронцової С. В.

суддів - Короїда Ю.М., Сердюка О.Г.,

при секретарі - Дудко Т.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12016270190000201, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2016 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Шахтарська Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 04 жовтня 1999 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за частиною 2 статті 141, частиною 2 статті 144 КК України (1960 року) до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

2) 19 січня 2000 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за частиною 2 статті 140 КК України (1960 року) із застосуванням статті 42 КК України (1960 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

3) 29 квітня 2004 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за частиною 2 статті 185, частиною третьою статті 186, частиною 2 статті 190 КК України із застосуванням статей 70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

4) 2 травня 2009 року вироком Жовтневого районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області за частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 187, частиною 2 статті 263 КК України із застосуванням статей 70, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

5) 30 вересня 2013 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за частинами 2 та 3 статті 185 КК України із застосуванням статті 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 18 лютого 2016 року;

що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 та частиною 3 статті 185 КК України.

З участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Гапєєвої Н.П.,

захисника - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 та частиною 3 статті 185 КК України з призначенням покарання за частиною 2 статті 185 КК України у виді арешту на строк 4 місяці; за частиною 3 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 703 гривні 68 копійок процесуальних витрат.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 не погодився з вироком суду в частині призначеного покарання та звернувся з апеляційною скаргою, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини, просить змінити вирок, в зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого в силу його суворості, та призначити йому покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України.

Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що, призначаючи покарання, суд не прийняв до уваги ту обставину, що майно було повернуто потерпілим, які не заявляли до нього претензій ні матеріального ні морального характеру, що в порядку частини 2 статті 66 КК України є пом'якшуючою його вину обставиною. Наголошує також і на тому, що під час досудового слідства та під час судового провадження він у повній мірі усвідомив свої дії, розкаявся у них і фактичного часу на його виправлення не потрібно. Вважає, що не врахування такої пом'якшуючої обставини як повернення майна потерпілим, призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і його особі.

Не погодившись з апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 прокурор звернувся з запереченнями, в яких просить вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що під час визначення міри покарання суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, розмір завданої шкоди та дані, що характеризують особу винного, в тому числі і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. На думку прокурора, з урахуванням всіх обставин, суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак, на мінімальний строк, визначений частиною 3 статті 185 КК України. Співвідносячи обставини, які пом'якшують покарання, з вимогами ст. 3 Конституції України, наголошує на тому, що підстави для пом'якшення покарання ОСОБА_2 відсутні, а розмір у якому воно призначене відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Як встановив суд, ОСОБА_2, будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, судимості за які не зняті та не погашені, на шлях виправлення не став та повторно вчинив нові злочини за наступних обставин.

Так, 15 травня 2016 року, приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_2 знаходячись у будинку ОСОБА_4, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, повторно шляхом вільного доступу викрав з ліжка належний ОСОБА_5 планшет Lenovo Yoga Tablet 10, вартістю 3 066 грн. 67 коп., чим спричинив останній майнову шкоду на вказану суму.

Також 15 травня 2016 року, приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_2, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, повторно, частково пошкодивши ногою вхідні двері в будинок культури АДРЕСА_3, через отвір, що утворився, проник в середину приміщення вказаного будинку культури, звідки викрав належні Биринській сільській раді: мікро аудіо систему (музичний центр) Samsung MAX-А65, вартістю 2 400 грн.; акустичну систему Sven-HP-830F вартістю 2 500 грн.; 2 акустичні колонки GENIUS 2.0 SP-HF 360B вартістю 477 грн. 91 коп., а також два мікрофони вартістю 120 грн. та чотири скриньки для голосування, вартість яких визначити не представилося можливим; та належні ОСОБА_6: мікрофон AKG D320B вартістю 2 300 грн., 2 лазерні проектори KEI LIGT LAZER STAR заявленою вартістю 1 200 грн., радіо мікрофон SONY VHF WIRELESS, заявленою вартістю 100 грн., мікрофон ALPHARO ETP-525E заявленою вартістю 100 грн., мікрофон JUSE DM-305 заявленою вартістю 100 грн., мікрофон LUCK MM-8014 заявленою вартістю 100 грн., блок радіо мікрофона SONY заявленою вартістю 150 грн., блок радіо мікрофона SNURE SN-200 заявленою вартістю 150 грн., USB флеш-накопичувач TRANSCEND 8 Гб заявленою вартістю 120 грн., чим спричинив Биринський сільській раді Новгород-Сіверського району Чернігівської області майнову шкоду на загальну суму 5 497 грн. 91 коп. та ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 4 320 грн.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав там наведених та призначити йому покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі санкції частини 3 статті 185 КК України, захисника обвинуваченого ОСОБА_3, який також підтримав апеляційну скаргу свого підзахисного та просив застосувати щодо нього положення статті 69 КК України, призначивши більш м'яку міру покарання, міркування прокурора, який не погодився з апеляційною скаргою обвинуваченого, вважав вирок суду законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Фактичні обставини, доведеність винності та кваліфікація дій обвинуваченого в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі самим обвинуваченим, не оспорювались і, згідно ч.3 ст. 349 КПК України, не досліджувались.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень, за які його визнано винуватим, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які об'єктивно оцінені у вироку та ніким із учасників судового провадження не оспорюється, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та підтвердив фактичні обставини їх вчинення, викладені в обвинувальному акті. При цьому, в скоєному щиро розкаявся.

За встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно та за частиною 3 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка майна), поєднане з проникненням до приміщення, вчинене повторно.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України вірно врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких, відповідно до статті 12 КК України є тяжким, розмір завданої злочином майнової шкоди, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується, не працює та не має доходів, при цьому має задовільний стан здоров'я. Прийняв до уваги обставини, що пом'якшують покарання - з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також обставину, яка його обтяжує - рецидив злочину.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційні вимоги ОСОБА_2 про застосування вимог ст. 69 КК України та зменшення строку покарання, не можуть бути задоволені, як такі, що прямо суперечать положенням норми закону, на яку він посилається.

Так, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, допускається лише тоді, коли наявні дві групи чинників, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані, що характеризують особу винного та впливають на рівень її небезпечності.

При призначенні покарання обвинуваченому суд врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, при цьому, також врахував їх кількість та вартість викраденого.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 має ряд непогашених судимостей за вчинення аналогічних корисливих кримінальних правопорушень проти власності, з місць позбавлення волі звільнився наприкінці лютого 2016 року, однак, на шлях виправлення не став та вже у травні вчинив нові кримінальні правопорушення.

В той же час, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження обвинуваченого про те, що повернення майна потерпілим є обставиною, що пом'якшує покарання. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час провадження досудового розслідування потерпілим дійсно були повернуті викрадені у них речі. Однак, дані речі були повернуті не обвинуваченим, а добровільно видані особами, які придбали у нього ці речі. Крім того, обвинуваченим не відшкодовано вартість тих речей, що не були повернуті потерпілим. Сама по собі відсутність матеріальних претензій з боку потерпілих не може свідчити про зниження суспільної небезпечності особи ОСОБА_2. Колегія суддів не може визнати повернення викраденого майна потерпілим, як пом'якшуючу покарання обставину ще й з тих підстав, що обвинуваченим не докладено жодних зусиль задля їх повернення.

Отже, при наявності пом'якшуючих вину обвинуваченого обставин, відсутні обставини, які б істотно знижували ступінь вини обвинуваченого, що позбавляє суд можливості призначити ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі санкції частини 3 статті 185 КК України, як він про це просить у своїй апеляційній скарзі.

З урахуванням вищевикладеного, на думку колегії суддів, призначене обвинуваченому покарання, в межах мінімальної межі санкції частини 3 статті 185 КК України, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

КОРОЇД Ю.М. ВОРОНЦОВА С.В. СЕРДЮК О.Г.