СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27 липня 2006 року | Справа № 2-7/5241-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Антонової І.В.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Лазарева К.С.
за участю представників сторін:
позивача: Симоненко Л.В., довіреність № 92 від 01.09.05, Лисечко Є. Ю., довіреність № 28-05 від 04.01.05
відповідачів: Бахчисарайський районний центр зайнятості - Зав'ялова Н. М., довіреність № 05-682 від 27.04.06,
Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарcького закритого акціонерного товариства "Симиренко" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 23.03.2006 по справі № 2-7/5241-2006А
за позовом Сільськогосподарcького закритого акціонерного товариства "Симиренко" (вул. Леніна, 128,Віліне,98433)
до Бахчисарайського районного центру зайнятості (вул. Леніна, 90, місто Бахчисарай,98400)
Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Сімферопольська, 3, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98403)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006 у задоволенні позову Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Симиренко" до Бахчисарайського районного центру зайнятості про спонукання списати безнадійну податкову заборгованість у сумі 13619,52 грн., відмовлено.
В апеляційній скарзі Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Симиренко" просить вищезгадану постанову скасувати, позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що господарським судом порушено норми матеріального права, а саме, не прийнято до уваги, що заборгованість з уплати внесків утворилась в силу форс-мажорних обставин, вслід чого у підприємства виник безнадійний податковий борг. Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Симиренко" звернулося із заявою до Бахчисарайського районного центру зайнятості про списання даного боргу, але, Бахчисарайським районним центром зайнятості їм було відмовлено у направленні такої заяви до податкової інспекції, в результаті чого заборгованість не списана.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 до участі у справі залучено у якості відповідача Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, яка відзив до суду не направила. Представник Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим в судові засідання не з’являвся, причини не явки не повідомляв, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі, представник відповідача Бахчисарайського районного центру просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову без змін.
Розпорядженням В.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 була проведена заміна судді Латиніна О. А. на суддю Заплаву Л.М. у зв’язку з відпусткою судді Латиніна О. А. Розглянувши апеляційну скаргу в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, Севастопольський апеляційний господарський суд вважає її підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Симиренко", зареєстроване у Бахчисарайського районного центру зайнятості, як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття. Відповідно до розрахункової відомості про нарахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, відповідач мав заборгованість за внесками у загальній сумі 13619,52 грн. за період з 16.12.2003 по 01.12.2004 (недоїмка - 13309,48 грн., пеня -310,04 грн. аркуш справи 45).
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що борг Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Симиренко" виник внаслідок форс-мажорних обставин, які мали місце з 2003 року до 2005 року та, відповідно до цього, пропав врожай сільськогосподарських культур, отже, підлягає списанню, як безнадійний борг.
Так, в результаті тривалих заморозків 3-5 квітня 2004 року на площах Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Симиренко", розташованих в с. Пруди Совєтського району Автономної Республіки Крим постраждали довголітні насадження: сади насіннячка на площі 184 га на 100 %, сади кісточкові на площі 204 га на 100 %, винограду на площі 123 га на 49 %, загинули посіви озимої пшениці - зерно на площі 234 га, пошкоджені посіви озимої пшениці - зерно на площі 496 га на 56 %, озимої пшениці - зелений корм на площі 138 га на 40 %, озимого ячменю - зерно на площі 357 га на 74%, ярового ячменю - зерно на площі 80 га на 70 %, ярового ячменю - зелений корм на площі 46 га на 70%. Окрім цього, градобої і засухи призвели до непередбачених господарських збитків –знижки врожаю с/х культур в подальші роки.
Крім того, висновки Торгово-промислової палати України підтверджують, що несприятливі погодні умови є форс-мажорними обставинами станом на 16.12.2003, 28.04.2004, 17.05.2004, 01.10.2004, 02.02.2005 відповідно до пункту 18.2. статті 18 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-III.
Підпунктом 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-111 встановлено, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, зокрема пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. При цьому, відповідно до пункту "г" пункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18, під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до норм преамбули Закону Україні від 21.12.2000 № 2181-III цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Норми преамбули Закону Україні від 21.12.2000 № 2181-III розділяють та відрізняють зобов'язання перед державними цільовими фондами і зборів та зобов'язаннь із внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно преамбули Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 № 1533-III цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Норми статті 1 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III визначають терміни, а саме:
- загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
- страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
Згідно статті 2 Закону Україні від 02.03.2000 № 1533-III страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
- надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
- обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.
Відповідно статі 16 Закону Україні від 02.03.2000 № 1533-III джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників.
Нормами статті 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Згідно статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, страхування на випадок безробіття.
На підставі вищевказаного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є внесками на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розумінні норм преамбули Закону Україні від 21.12.2000 № 2181-III.
При цьому факт того, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією та не є Державним цільовим фондом, не змінює правового положення внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, тому що, відповідно до статті 2 Закону Україні від 02.03.2000 № 1533-III вказані внески є обов'язковими та згідно статті 8 цього Закону держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Також, як вказувалось раніше, норми преамбули Закону Україні від 21.12.2000 № 2181-III розділяють та відрізняють зобов'язання перед державними цільовими фондами і зборів та зобов'язань із внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На підставі вищевказаного, враховуючи, що форс-мажорні обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань та спричинили неможливість сплати позивачем податкового боргу в розмірі 13619,52 гривен, відповідно до пункту 18.2. статті 18 Закону Україні від 21.12.2000 № 2181-III податковий борг позивача в розмірі 13619,52 грн. є безнадійним та підлягає списанню.
Згідно підпункту 18.2.3. пункту 18.2. статті 18 Закону Україні від 21.12.2000 № 2181-III податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.
Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 № 103. Даний Порядок передбачає випадки списання безнадійного податкового боргу, коли контролюючий орган не є податковим.
Відповідно до пункту 5 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків у випадках, передбачених підпунктами 3.3, 3.4 цього Порядку (податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини), платник податків звертається до контролюючого органу за місцем обліку безнадійного податкового боргу або за місцем своєї реєстрації (якщо контролюючим є податковий орган) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, які просить списати. До заяви обов'язково додається будь-який з документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, який підтверджує, що податковий борг вважається безнадійним. За результатами розгляду відповідних документів з метою списання безнадійного податкового боргу контролюючі органи регіонального рівня (якщо контролюючий не є податковим) звертаються до податкового органу за місцем реєстрації платника податків або за місцем обліку такого податкового боргу. До звернення додаються:
- довідка про наявність безнадійного податкового боргу, яку оформлено на бланку відповідного контролюючого органу за формою згідно з додатком 1; у довідці обов'язково вказується дата виникнення безнадійного податкового боргу;
- копії документів, згідно з якими податковий борг визнано безнадійним. За результатами розгляду документів, наданих контролюючим органом або безпосередньо платником податків, керівник (його заступник) органу державної податкової служби приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 2.
Згідно статті 2 Закону Україні від 21.12.2000 № 2181-III контролюючими органами є, зокрема, органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.
Відповідно до норм статті 12 Закону Україні від 02.03.2000 № 1533-III виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Таким чином відповідач –Бахчисарайський районний центр зайнятості є контролюючим органом стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, зокрема, стосовно заборгованості позивача в розмірі 13619,52 грн. Отже, він відповідно до цього рішення (постанови суду апеляційної інстанції) повинен виконати дії, передбачені Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, зокрема пунктом 5 цього Порядку.
Задовольняючи позовну вимогу, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що позивач звертався до Бахчисарайського районного центру зайнятості з заявами №423 від 21.05.2004, №119 від 29.09.2005 про списання безнадійного податкового боргу. Несписання відповідачем безнадійного податкового боргу в розмірі 13619,52 грн. порушує права позивача, встановлені пунктом 18.2. статті 18 Закону Україні від 21.12.2000 № 2181-III.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000 виданий наказ, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 за № 30/5221 „Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття”.
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції, роботодавці щокварталу складають у двох примірниках розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (додаток 6), один екземпляр якої подається до центру зайнятості у якому він перебуває на обліку до: 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня, 25 січня.
В розумінні даного пункту Інструкції, відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відображаються у розрахункових відомостях, один екземпляр якої подається до центру зайнятості.
Посилання центру зайнятості на лист Державного центру зайнятості №ДК-09-4020 від 12.11.2003 про припинення списання безнадійної заборгованості, не приймається до уваги, так як лист відомства, не може змінити вимоги статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-111 (аркуш справи 13). Посилання центру на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.10.2005 у справі №2-4/6832-2005 не приймаються, так як має інші підстави спору.
При винесенні постанови суд першої інстанції ці вимоги не виконав і прийняв помилкову постанову .
Заборгованість безнадійна - виникла станом на 01.12.2004, що встановлено вступившим в закону силу рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2006 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.10.2005 у справі №2-4/6832-2005, тому в порядку статті з мотивувальної частини постанови виключити посилання на дату заборгованості зі станом на 02.02.2005 і читати станом на 01.12.2004.
Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню.
Керуючись пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, пунктом 3 статті 205, статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Симиренко” задовольнити .
2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006 у справі №2-7/5241-2006 А скасувати.
3.Заборгованість Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Симиренко" в сумі 13619,52 грн. станом на 01.12.2004 визнати безнадійною
4.Зобов'язати Бахчисарайський районний центр зайнятості треба виключити безнадійний податковий борг, що виник на 01.12.2004 у сумі 13619,52 грн., на підставі розрахункових відомостей про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Симиренко”
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний термін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава