СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/2729/16

ун. № 759/3698/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Семанівої Ю.В.

з участю секретаря Севрюк К.А.,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи - Рожко Ю.П.,

представника третьої особи - Гордіченка О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві питання про самовідвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз», Дочірнього підприємства «Веймакс Україна», ОСОБА_8, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальності «Явір-житлобуд-2», Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради, Вищий адміністративний суд України про встановлення факту, що має юридичне значення, вселення, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав квартири,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 10.10.2016 року, до провадження головуючого судді було прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз», Дочірнього підприємства «Веймакс Україна», ОСОБА_8, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальності «Явір-житлобуд-2», Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради, Вищий адміністративний суд України про встановлення факту, що має юридичне значення, вселення, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав квартири (пр. № 2/759/2729/16).

Разом з цим, відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 03.10.2016 року до провадження того ж головуючого судді було прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-блюз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний Ассістант», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-житлобуд-2», Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради. Вищий адміністративний суд України, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про встановлення факту, що має юридичне значення, внесення визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав», а також, за позовом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-блюз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний Ассістант», треті особи: Вищий адміністративний суд України, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав (пр. № 2/759/2554/16). 02.11.2016 року у вказаній справі було проведено перше судове засідання, розглянуті клопотання сторін по справі, ухвалено відповідні судові рішення, зокрема, розглянуто питання про виклик свідків, витребування доказів, залучення спеціалістів тощо.

Ухвалою суду від 02.11.2016 року відмовлено представнику відповідача ТОВ «Стиль-блюз» в цивільній справі (пр. № 2/759/2554/16) у задоволенні заяви про відвід. Ухвалою суду від 21.11.2016 року відмовлено представнику відповідача «Стиль-блюз» в цивільній справі (пр. № 2/759/2729/16)у задоволенні заяви про відвід також відмовлено.

Суддею Семанівою Ю.В. заявлено самовідвід по даній справі, який мотивовано тим, що з метою усунення будь-яких сумнівів сторін по справі щодо об'єктивності, неупередженості головуючого по справі, що може позначитися на процесі розгляду справи, що є неприпустимим та прямим втручанням в права сторони в судочинстві, з метою недопущення порушення п.1 ст.6 Конвенції, та з урахуванням висновків ЄСПЛ у рішенні в справі «Мироненко та Мартиненко проти України», де суд дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм, побоювання заявників щодо безсторонності судді, визнав об'єктивно обґрунтованими та оцінив як порушення ст. 6 п.1 Конвенції.

Позивач заперечував щодо заявленого самовідводу.

Представники відповідачів не заперечували проти заявленого самовідводу.

Представники третіх осіб залишили це питання на розсуд суду.

Розглянувши заяву про самовідвід судді, пояснення представників позивачки, суд прийшов до висновку, що заява судді Семанівої Ю.В. про самовідвід підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.11.2016 року у справі (пр. № 2/759/2554/16) було проведено перше судове засідання, розглянуті клопотання сторін по справі, ухвалено відповідні судові рішення, зокрема, розглянуто питання про виклик свідків, витребування доказів, залучення спеціалістів тощо. Ухвалою суду від 02.11.2016 року відмовлено представнику відповідача ТОВ «Стиль-блюз» в цивільній справі (пр. № 2/759/2554/16) у задоволенні заяви про відвід. Ухвалою суду від 21.11.2016 року відмовлено представнику відповідача «Стиль-блюз» в цивільній справі (пр. № 2/759/2729/16)у задоволенні заяви про відвід також відмовлено.

З цього вбачається, що представники відповідача по справі виражають недовіру судді та мають сумніви щодо об'єктивного розгляду справи, враховуючи подібне коло доказів та способів доказування.

Згідно ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…».

Виходячи із положень ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського Суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст.ст.2, 8 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд має завжди бути «встановленим законом».

Про те, що термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським Судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (рішення від 20.07.2006 р. п. 24 рішення).

Статтею 20 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад адміністративного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі Лавентс проти Латвії (Lavents c. Lettonie) зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зайняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою (див., серед інших, рішення у справах «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar c. Royaume-Uni) і «Томанн проти Швейцарии» (Thomann c. Suisse) від 10 червня 1996 року, Recueil 1996-111, c. 792 та 895, відповідно, п. 30, а також «Екедемі Трейдинг ЛТД.» та інші проти Греції» (Academy Trading Ltd. Et autres c. Grece) від 04 квітня 2000 року, № 30342/96, п. 43, і «Дактарас проти Литви» (Daktaras c. Lituanie) від 11 січня 2000 року, № 42095/98, п. 30, неопубліковані). Вимога «безсторонності», згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому числі, в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Зокрема, це можливо, якщо у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.

Враховуючи вищенаведені в сукупності обставини, з метою забезпечення права як позивача так і відповідача на розгляд справи поза будь-яким розумним сумнівом, заявлений суддею Семанівої Ю.В. самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 24 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву судді Семанівої Ю.В. про самовідвід - задовольнити.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-Блюз», Дочірнього підприємства «Веймакс Україна», ОСОБА_8, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальності «Явір-житлобуд-2», Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради, Вищий адміністративний суд України про встановлення факту, що має юридичне значення, вселення, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав квартири - передати до канцелярії суду для належного проведення повторного автоматичного розподілу справи № 759/3698/16-ц, провадження №2/759/2729/16.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Семаніва