ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 листопада 2016 року м. Київ К/800/28975/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз Л.Л. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної державної адміністрації; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - ОСОБА_2, Первомайська районна державна адміністрація Миколаївської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-Агро"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_786, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_785, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_784, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_65, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_783, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93,ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_129 ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_782, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_781, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_780, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_322, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_327, ОСОБА_328, ОСОБА_329, ОСОБА_779, ОСОБА_331, ОСОБА_332, ОСОБА_333, ОСОБА_334, ОСОБА_335, ОСОБА_336, ОСОБА_337, ОСОБА_338, ОСОБА_339, ОСОБА_340, ОСОБА_341, ОСОБА_342, ОСОБА_343, ОСОБА_344, ОСОБА_345, ОСОБА_346, ОСОБА_347, ОСОБА_348, ОСОБА_349, ОСОБА_350, ОСОБА_351, ОСОБА_352, ОСОБА_353, ОСОБА_354, ОСОБА_355, ОСОБА_356, ОСОБА_357, ОСОБА_358, ОСОБА_359, ОСОБА_360, ОСОБА_361, ОСОБА_362, ОСОБА_363, ОСОБА_364, ОСОБА_365, ОСОБА_366, ОСОБА_367, ОСОБА_368, ОСОБА_369, ОСОБА_370, ОСОБА_371, ОСОБА_372, ОСОБА_373, ОСОБА_374, ОСОБА_375, ОСОБА_376, ОСОБА_377, ОСОБА_378, ОСОБА_379, ОСОБА_778, ОСОБА_381, ОСОБА_382, ОСОБА_383, ОСОБА_384, ОСОБА_385, ОСОБА_386, ОСОБА_387, ОСОБА_388, ОСОБА_389, ОСОБА_390, ОСОБА_391, ОСОБА_392, ОСОБА_393, ОСОБА_394, ОСОБА_395, ОСОБА_396, ОСОБА_397, ОСОБА_398, ОСОБА_399, ОСОБА_400, ОСОБА_401, ОСОБА_402, ОСОБА_403, ОСОБА_404, ОСОБА_405, ОСОБА_406, ОСОБА_407, ОСОБА_408, ОСОБА_409, ОСОБА_410, ОСОБА_411, ОСОБА_412, ОСОБА_413, ОСОБА_414, ОСОБА_415, ОСОБА_416, ОСОБА_417, ОСОБА_418, ОСОБА_419, ОСОБА_420, ОСОБА_421, ОСОБА_422, ОСОБА_423, ОСОБА_424, ОСОБА_425, ОСОБА_426, ОСОБА_427, ОСОБА_428, ОСОБА_429, ОСОБА_777, ОСОБА_431, ОСОБА_432, ОСОБА_433, ОСОБА_434, ОСОБА_435, ОСОБА_436, ОСОБА_437, ОСОБА_438, ОСОБА_439, ОСОБА_440, ОСОБА_441, ОСОБА_442, ОСОБА_443, ОСОБА_444, ОСОБА_445, ОСОБА_446, ОСОБА_447, ОСОБА_448, ОСОБА_449, ОСОБА_450, ОСОБА_451, ОСОБА_452, ОСОБА_453, ОСОБА_454, ОСОБА_455, ОСОБА_456, ОСОБА_457, ОСОБА_458, ОСОБА_459, ОСОБА_460, ОСОБА_461, ОСОБА_462, ОСОБА_463, ОСОБА_464, ОСОБА_465, ОСОБА_776, ОСОБА_467, ОСОБА_468, ОСОБА_469, ОСОБА_470, ОСОБА_471, ОСОБА_472, ОСОБА_473, ОСОБА_474, ОСОБА_475, ОСОБА_476, ОСОБА_477, ОСОБА_478, ОСОБА_479, ОСОБА_480, ОСОБА_481, ОСОБА_482, ОСОБА_483, ОСОБА_484, ОСОБА_485, ОСОБА_486, ОСОБА_487, ОСОБА_488, ОСОБА_489, ОСОБА_490, ОСОБА_491, ОСОБА_492, ОСОБА_493, ОСОБА_494, ОСОБА_495, ОСОБА_496, ОСОБА_497, ОСОБА_498, ОСОБА_499, ОСОБА_500, ОСОБА_500, ОСОБА_501, ОСОБА_502, ОСОБА_503, ОСОБА_504, ОСОБА_505, ОСОБА_506, ОСОБА_507, ОСОБА_508, ОСОБА_509, ОСОБА_510, ОСОБА_511, ОСОБА_512, ОСОБА_513, ОСОБА_514, ОСОБА_515, ОСОБА_516, ОСОБА_517, ОСОБА_518, ОСОБА_519, ОСОБА_520, ОСОБА_521, ОСОБА_522, ОСОБА_523, ОСОБА_524, ОСОБА_525, ОСОБА_526, ОСОБА_527, ОСОБА_528, ОСОБА_529, ОСОБА_530, ОСОБА_531, ОСОБА_532, ОСОБА_533, ОСОБА_534, ОСОБА_535, ОСОБА_536, ОСОБА_537, ОСОБА_538, ОСОБА_539, ОСОБА_540, ОСОБА_541, ОСОБА_542, ОСОБА_543, ОСОБА_544, ОСОБА_545, ОСОБА_546, ОСОБА_547, ОСОБА_548, ОСОБА_549, ОСОБА_550, ОСОБА_551, ОСОБА_552, ОСОБА_553, ОСОБА_554, ОСОБА_555, ОСОБА_556, ОСОБА_557, ОСОБА_558, ОСОБА_559, ОСОБА_560, ОСОБА_561, ОСОБА_562, ОСОБА_563, ОСОБА_564, ОСОБА_565, ОСОБА_566, ОСОБА_567, ОСОБА_568, ОСОБА_569, ОСОБА_570, ОСОБА_571, ОСОБА_572, ОСОБА_573, ОСОБА_574, ОСОБА_575, ОСОБА_576, ОСОБА_577, ОСОБА_578, ОСОБА_579, ОСОБА_580, ОСОБА_581, ОСОБА_582, ОСОБА_583, ОСОБА_584, ОСОБА_585, ОСОБА_586, ОСОБА_587, ОСОБА_588, ОСОБА_589, ОСОБА_590, ОСОБА_591, ОСОБА_592, ОСОБА_593, ОСОБА_594, ОСОБА_595, ОСОБА_596, ОСОБА_597, ОСОБА_598, ОСОБА_599, ОСОБА_600, ОСОБА_601, ОСОБА_602, ОСОБА_603, ОСОБА_604, ОСОБА_605, ОСОБА_606, ОСОБА_607, ОСОБА_608, ОСОБА_609, ОСОБА_610, ОСОБА_611, ОСОБА_612, ОСОБА_613, ОСОБА_614, ОСОБА_615, ОСОБА_616, ОСОБА_617, ОСОБА_618, ОСОБА_619, ОСОБА_620, ОСОБА_621, ОСОБА_622, ОСОБА_623, ОСОБА_624, ОСОБА_625, ОСОБА_626, ОСОБА_627, ОСОБА_628, ОСОБА_629, ОСОБА_630, ОСОБА_631, ОСОБА_632, ОСОБА_633, ОСОБА_634, ОСОБА_635, ОСОБА_636, ОСОБА_637, ОСОБА_638, ОСОБА_639, ОСОБА_640, ОСОБА_641, ОСОБА_642, ОСОБА_643, ОСОБА_644, ОСОБА_645, ОСОБА_646, ОСОБА_647, ОСОБА_648, ОСОБА_649, ОСОБА_650, ОСОБА_651, ОСОБА_652, ОСОБА_653, ОСОБА_654, ОСОБА_655, ОСОБА_656, ОСОБА_657, ОСОБА_658, ОСОБА_659, ОСОБА_660, ОСОБА_661, ОСОБА_662, ОСОБА_663, ОСОБА_664, ОСОБА_665, ОСОБА_666, ОСОБА_667, ОСОБА_668, ОСОБА_669, ОСОБА_670, ОСОБА_671, ОСОБА_672, ОСОБА_673, ОСОБА_674, ОСОБА_675, ОСОБА_676, ОСОБА_677, ОСОБА_678, ОСОБА_679, ОСОБА_680, ОСОБА_681, ОСОБА_682, ОСОБА_683, ОСОБА_684, ОСОБА_685, ОСОБА_686, ОСОБА_687, ОСОБА_688, ОСОБА_689, ОСОБА_690, ОСОБА_691, ОСОБА_692, ОСОБА_693, ОСОБА_694, ОСОБА_695, ОСОБА_696, ОСОБА_697, ОСОБА_698, ОСОБА_699, ОСОБА_700, ОСОБА_701, ОСОБА_702, ОСОБА_703, ОСОБА_704, ОСОБА_705, ОСОБА_706, ОСОБА_707, ОСОБА_708, ОСОБА_709, ОСОБА_710, ОСОБА_711, ОСОБА_712, ОСОБА_713, ОСОБА_714, ОСОБА_715, ОСОБА_716, ОСОБА_717, ОСОБА_718, ОСОБА_719, ОСОБА_720, ОСОБА_721, ОСОБА_722, ОСОБА_723, ОСОБА_724, ОСОБА_725, ОСОБА_726, ОСОБА_727, ОСОБА_728, ОСОБА_729, ОСОБА_730, ОСОБА_731, ОСОБА_732, ОСОБА_733, ОСОБА_734, ОСОБА_735, ОСОБА_736, ОСОБА_737, ОСОБА_738,ОСОБА_739, ОСОБА_740, ОСОБА_741, ОСОБА_742, ОСОБА_743, ОСОБА_744, ОСОБА_745, ОСОБА_746, ОСОБА_747, ОСОБА_748, ОСОБА_749, ОСОБА_750, ОСОБА_751, ОСОБА_752, ОСОБА_753, ОСОБА_754, ОСОБА_755, ОСОБА_756, ОСОБА_757, ОСОБА_758, ОСОБА_759, ОСОБА_760, ОСОБА_761, ОСОБА_762, ОСОБА_763, ОСОБА_764, ОСОБА_765, ОСОБА_766, ОСОБА_767, ОСОБА_768, ОСОБА_769, ОСОБА_770, ОСОБА_771, ОСОБА_772, ОСОБА_773, ОСОБА_774, ОСОБА_775 про скасування розпорядження,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому просила скасувати розпорядження від 14.04.2016 року № 130-р «Про скасування деяких розпоряджень голови Первомайської рай адміністрації».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року скасовано. Провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені апеляційним судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

У цій справі встановлено, що 12.10.2012 року головою Первомайської РДА видано розпорядження № 471-р «Про надання дозволу громадянам України на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Ленінської сільської ради», у тому числі ОСОБА_1

Розпорядженням голови Первомайської РДА від 20.11.2012 року № 523-р «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (775 чоловік) для ведення особистого селянського господарства в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (775 осіб) для ведення особистого селянського господарства в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області; а також передано безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із сільськогосподарський земель запасу державної власності 775 особам, у тому числі ОСОБА_1

26 грудня 2012 року ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, що посвідчує її право приватної власності на земельну ділянку площею 1,9199 га кадастровий номер НОМЕР_1

Протягом 24-26 грудня 2012 року, інші 774 особи також отримали державні акти на право власності на земельні ділянки на підставі розпорядження голови Первомайської РДА № 523-р.

14 квітня 2016 року головою Миколаївської обласної державної адміністрації видано розпорядження № 130-р «Про скасування деяких розпоряджень голови Первомайської райдержадміністрації», яким скасовані розпорядження Первомайської РДА від 12.10.2012 року № 471-р «Про надання дозволу громадянам України на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Ленінської сільської ради» та від 20.11.2012 року № 523-р «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (775 чоловік) для ведення особистого селянського господарства в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області», як такі, що видані з порушенням вимог земельного законодавства.

Суд першої інстанції, розглянувши справу по суті у порядку адміністративного судочинства, дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі, оскільки після отримання ОСОБА_1 та іншими особами Державних актів, розпорядження від 12.10.2012 року № 471-р та від 20.11.2012 року № 523-р вичерпали свою дію, оскільки були реалізовані. З цього моменту відбулася новація правовідносин: адміністративні правовідносини припинились, а замість них виникли цивільні правовідносини. Тому, з цього моменту, скасувати зазначені розпорядження у адміністративній спосіб, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня вже неможливо.

Натомість, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погоджується і колегія суддів, дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки він є цивільним, так як має місце спір про право.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі тощо.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 ЦК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Згідно з частиною 2 статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Після отримання ОСОБА_1 та іншими особами державних актів на право власності на земельні ділянки розпорядження голови Первомайської РДА № 471-р від 12.10.2012 року та № 523-р від 20.11.2012 року були реалізовані та вичерпали свою дію, та у осіб виникло право власності на земельні ділянки.

Як встановлено, позов у цій справі заявлений з підстав порушення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, тобто спір фактично стосується захисту права приватної власності, тобто цивільного права.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 16.12.2014 року у справі № 21-544а14, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив також у постановах від 13.10.2015 року у справі № 21-2229а15, від 10.11.2015 року у справі № 21-2319а15.

Отже, правильним є висновок суд апеляційної інстанції, що спір, який виник внаслідок порушення права громадянина на земельну ділянку, в тому числі органами виконавчої влади, є спором про цивільне право, а тому не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 15 Цивільно-процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, цей спір повинен розглядатись, з урахуванням суб'єктного складу сторін, за правилами цивільного судочинства, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржене розпорядження за своїм змістом лише скасовує ненормативні акти, за результатами яких у фізичних осіб виникло цивільне право, тобто після реалізації вказаного розпорядження у жодної особи не виникає будь-яких цивільних прав, оспорювання яких є (або може бути) фактично підґрунтям і метою цієї позовної заяви, адже дана позовна заява направлена лише на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав та не ставить під сумнів цивільні права будь-яких інших осіб. Оскаржене розпорядження також не передавало спірну земельну ділянку будь-якій іншій особі, з якою у позивача міг би виникнути спір, - його предметом є лише скасування попередніх розпоряджень. Заявник звертає увагу, що відповідач у спірних правовідносинах здійснював владні управлінську функції, а тому цю справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів з вказаними доводами не погоджується, оскільки оскаржене розпорядження скасовує попереднє розпорядження, яким передано безоплатно у власність земельні ділянки особам, які отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. Таким чином, спірне розпорядження скасовує правову підставу для виникнення у зазначених осіб цивільного права - права власності на земельні ділянки.

Також, колегія суддів зазначає, що місцева рада здійснювала владні управлінські функції не тільки при прийнятті оскарженого розпорядження від 14.04.2016 року, але й при прийнятті скасованих ним розпоряджень від 12.10.2012 року та від 20.11.2012 року також. Однак, визначальним є той факт, що при прийнятті розпоряджень від 12.10.2012 року та від 14.04.2016 року відповідач приймав рішення, які стосуються права власності осіб, що свідчить про існування спору про право та необхідність розгляду такого спору у порядку цивільного судочинства.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016 року у справі № К/800/4494/16.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, які відповідають усталеній у цій категорії справ практиці Верховного Суду України (постанови від 16.12.2014 року у справі № 21-544а14, від 13.10.2015 року у справі № 21-2229а15, від 10.11.2015 року у справі № 21-2319а15) та Вищого адміністративного суду України (від 19.10.2016 року у справі № К/800/4494/16), ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року у цій справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Л. Мороз