ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Справа № 876/6156/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П. , Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 24 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Львівської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2015 року Яворівським районним судом Львівської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до заступника начальника Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови № 2906/20908/15 про порушення митних правил від 18 грудня 2015 року щодо визнання позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що постанова № 2906/20908/15 про порушення митних правил від 18 грудня 2015 року є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки винесена поза межами строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так як правопорушення, передбачене ст. 470 Митного кодексу України не може вважатися триваючим.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 24 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 2 резолютивної частини постанови в справі про порушення митних правил № 2906/20908/15 від 18 грудня 2015 року в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн. В іншій частині постанову залишено без змін.

Зазначену постанову мотивовано тим, що хоч в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 Митного кодексу України, заступник начальника Львівської митниці ДФС, притягуючи до відповідальності позивача діяв всупереч вимог митного законодавства щодо строків накладення стягнення за порушення митних правил.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Львівською митницею ДФС, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 10 лютого 2015 року, близько 17.30 год., ОСОБА_1 ввіз на територію України в митному режимі «транзит» через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС транспортний засіб марки «OPEL OMEGA». VIN WOl,НОМЕР_2. р.н. НОМЕР_1.

18 грудня 2015 року заступником Львівської митниці ДФС України розглянуто справу про порушення митних правил ОСОБА_1 та винесено постанову № 2906/20908/15 від 18 грудня 2015 року, якою ОСОБА_1 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку щодо висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по винесенню оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення є протиправними та суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем пропущено строки накладення адміністративного стягнення.

Щодо вищенаведених висновків суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлені строки транзитних перевезень, зокрема. Для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно з частиною 1 статті 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на мшну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до частини 3 статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, ау разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції Українивід 01 грудня 2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Оскільки позивач ввіз транспортний засіб на митну територію України в режимі транзиту 10 лютого 2015 року, то кінцевим терміном його вивезення за межі митної території України є 20 лютого 2015 року, однак позивачем такий обов'язок виконаний не був.

Встановлено, що митним органом таке правопорушення виявлене 27 листопада 2015 року, про що свідчить складення відносно ОСОБА_1 протоколу про порушення митних правил № 1153/20909/15.

При цьому, постанова про порушення митних правил винесена відповідачем 18 грудня 2015 року, тобто в межах піврічного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що постанова № 2906/20908/15 про порушення митних правил від 18 грудня 2015 року щодо визнання позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн. - відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та не підлягає скасуванню.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 41, 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС - задовольнити.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 24 червня 2016 року в справі № 460/5122/15-а - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника Львівської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

В. П. Дякович

Постанову складено в повному обсязі 22 листопада 2016 року.