Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

           "24" листопада 2016 р.                                                            № 927/1082/16

Суддя Шморгун В.В., розглянувши матеріали позовної заяви № АК 01-06-654 від 16.11.16

Позивач:          Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокім", код ЄДРПОУ 32370430, вул. Незалежності, 2, смт. Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17523

поштова адреса: вул. Дружби Народів, 46, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Відповідач:          Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, код ЄДРПОУ 39764881, пр-т Миру, 14, Чернігів, 14000

                    Предмет спору: про припинення права колективної власності, скасування державного акта та скасування запису в книзі реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Підстави повернення позовної заяви можна додавати натисканням Ctrl+Alt+[1...0], де [1...0] - відповідні п.п.1...10 статті 63 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокім " подало позов до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, у якому позивач просить:

1. Припинити право колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Дубогаївський» на земельну ділянку, передану Дубогаївською сільською Радою народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області для сільського господарського використання 2402,1 гектарів землі в межах, згідно з планом, за Державним актом серії І-ЧН №000081 від 17.11.1995, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 17 листопада 1995 року за №13.

2.          Скасувати Державний акт на право колективної власності на землю, виданий Дубогаївською сільською Радою народних депутатів Прилуцького району Чернігівської області Колективному сільськогосподарському підприємству «Дубогаївський» для сільського господарського використання 2402,1 гектарів землі в межах, згідно з планом, за Державним актом серії І-ЧН №000081 від 17.11.1995, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 17 листопада 1995 року за №13.

3. Скасувати запис реєстрації в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №13 від 17 листопада 1995 року про реєстрацію Державного акту серії І-ЧН №000081 від 17.11.1995, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству «Дубогаївський», с. Дубовий Гай Прилуцького району Чернігівської області, для сільського господарського використання 2402,1 гектарів землі в межах, згідно з планом.

Позивач також просить залучити до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 районну державну адміністрацію та Дубогаївську сільську раду Прилуцького району Чернігівської області.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно п.4 ч. 1 ст.5 7 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч.3 ст.21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред’явлено позовну вимогу.

З положень ст.1 даного Кодексу вбачається, що позовні вимоги пред’являються позивачами за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З позову не вбачається, яке пряме та безпосереднє відношення саме до права колективної власності на усю землю КСП «Дубогаївський», а отже до відповідного державного акта і запису, які є предметом позовних вимог, має Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, визначене позивачем саме в якості відповідача, тобто особою, яка порушила права та охоронювані законом інтереси позивача. При цьому, як зазначає позивач, для оформлення документів на частину спірної землі він звертався також і до Дубогаївської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області

Відповідно до абз. 4 п.п.3.12 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами) під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Таким чином, для ідентифікації земельної ділянки як об’єкта цивільних прав необхідні дані про її межі, площу та місце розташування.

Позивачем не викладено обставин, пов’язаних із співвідношенням усієї спірної землі, земельних ділянок, що які безпосередньо відносяться до нерухомості, що належить позивачу, до меж с. Дубовий Гай, оскільки усі зазначені об’єкти нерухомості мають адресу у цьому населеному пункті.

Так, позивач власний позов обґрунтовує посиланням, зокрема на ст.120, 141 Земельного кодексу України та фактом переходу права власності на об’єктів нерухомості на цій земельній ділянці до інших осіб.

При цьому, у прохальній частині позову він просить скасувати повністю державний акт на право колективної власності.

Проте, з позову не вбачається, яка частина землі по спірному акту була розпайована членами КСП, а яка не підлягала розпаюванню, у тому числі, під зазначеними в позові об’єктами нерухомості.

Нормативно-правового та фактичного обґрунтування як існування на даний момент права колективної власності КСП на всі земельні ділянки та на всю їх площу, зазначену у спірному державному акті (без переходу основної частини у власність фізичних осіб-пайовиків), так і наявності правових та фактичних підстав для скасування державного акту повністю, а не в частині земельної ділянки під наведеними об’єктами нерухомості позов не містить.

Також, позов не містить належних та допустимих письмових документів, які б визначали усталені межі, площу та місце розташування земельних ділянок під наведеними об’єктами нерухомості.

Поряд з цим, позивач зазначає себе як нового власника зазначеної нерухомості, не навівши обставин переходу такого право від КСП «Дубогаївський», оскільки зміна власників нерухомості передбачає перехід відповідних прав (у тому числі і права власності) на землю від одного власника до іншого.

Так, ч.1 ст.120 Земельного кодексу України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З наведених норм вбачається автоматичне припинення права власності на земельну ділянку в силу закону по факту переходу права власності на об’єкт нерухомості, що знаходиться на даній земельній ділянці, і не вбачається необхідності додатково виносити судове рішення про таке припинення, як це, наприклад, передбачено ст.143 Земельного кодексу України.

Зазначені норми прямо передбачають, що у разі наявності у попереднього власника нерухомості і права власності на земельні ділянку під цією нерухомістю до нового власника нерухомості переходить саме право власності на цю земельну ділянку, а не право користування, у зв’язку з чим знову виникає питання щодо того, яке відношення до спірної земельної ділянки та розпорядження нею мають Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області та Дубогаївська сільська рада.

Позивач ставить питання про припинення права власності на землю саме КСП «Дубогаївський»

Стаття 120 Земельного кодексу України пов’язує таке припинення з фактом та датою переходу права власності на об’єкт нерухомості на цій земельній ділянці.

За увесь період існування спірного акту редакція цієї статті як і сам Земельний кодекс України змінювали свою редакцію.

Таким чином, для чіткого визначення необхідної для застосування редакції ч.1 ст.120 Земельного кодексу України та з’ясування наслідків її застосування необхідне визначення по наведеному у позові об’єкту нерухомості: коли саме (дата) та на підставі яких документів право власності на ці об’єкти нерухомості перейшло саме від КСП до нового власника, і лише потім наступні перепродажі та передачі власності між новими власниками, чого ні з позову, ні з додатків до позову не вбачається.

Також, позов не містить чіткого нормативно-правового обґрунтування якими нормативними актами (кодексами, законами тощо), які регулюють земельні правовідносини, чітко визначено можливість та компетенцію господарських судів саме скасовувати державні акти на право власності на землю і саме не з підстав їх незаконності в момент видачі, а з підстав, які виникли вже після видачі даних актів.

Крім того, не наведено таких обґрунтувань щодо наявності у господарських судів компетенції та повноважень скасовувати записи про реєстрацію зазначених державних актів з книг запису.

Згідно п. 3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем фактично заявлено три окремі немайнові вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 1 розмір мінімальної заробітної плати (п. 2. ч. 2 ст. 4).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, що подається до господарського суду, додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем у якості доказів, які підтверджують сплату судового збору, до позовної заяви додано платіжне доручення №16868 від 15.11.2016 на суму 1378,00 грн, з якого вбачається, що позивачем сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до позову не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України неподання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, зокрема, позивач зобов’язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як випливає з вимог зазначених норм господарського процесу, обов'язок позивача надіслати відповідачу та третім особам копії документів, доданих до позовної заяви, не залежить від того, що ці документи у них є.

У доданих до позовної заяви описів вкладення у цінній листи від 17.11.2015 лише зазначено, що на адресу відповідача та третіх осіб направлено позовну заяву з доданими до неї усіма додатками на 67 аркушах.

При цьому, до суду було надано додатки до позовної заяви на 70-ти аркушах, не враховуючи фіскальні чеки та описи вкладення.

З огляду на те, що в описах вкладення відсутній перелік документів, суд не може встановити, які саме та в якій кількості додатки були направлені.

З положень ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що не може вважатись беззаперечною обставиною направлення відповідачу таких же документів, які направлялись до суду.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не подано належних доказів надсилання відповідачу та третім особам доданих до позовної заяви документів.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, неподання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду.

Згідно з абз.1, 6 п.3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами) недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини."

За наведених підстав, подана позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суд також звертає увагу позивача про необхідність у разі повторного подання позову дотримання вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 3, 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, госпдарський суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

          Додаток на 82 арк., у т.ч. оригінал платіжного доручення №16868 від 15.11.2016.

                    Суддя                                          Шморгун В.В.