ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2009 р.   Справа № 5/130-25/18   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 76018)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 –ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 76018)

про стягнення заборгованості в сумі 2 173,69 грн., з яких 2 000,00 грн. основного боргу за надані рекламні послуги та 173,69 грн. пені,

за участю представників:

від позивача:  ОСОБА_4 - представник (довіреність № 666 від 13.05.09);

від відповідача: не з’явилися,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 2 000,00 грн. заборгованості за надані рекламні послуги та 173,69 грн. пені, а також відшкодування витрат на надання правової допомоги у розмірі 700,00 грн., витрат на оплату державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 11/7 про надання рекламних послуг від 22.01.09 позивач розмістив рекламу відповідача в журналі "ВЕРСАЛЬ. ВІДЧУЙ СМАК РОСКОШІ" № 11 за 2009 р., а відповідач свої зобов’язання з оплати наданої реклами не виконав.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.08.09. Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.09 та від 19.08.09 розгляд справи було відкладено на 19.08.09 та на 26.08.09 відповідно.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 19.08.09 прізвище відповідача –фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_2 –ОСОБА_3 у зв’язку з його зміною та здійснення реєстрації таких змін в установленому порядку.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача тричі в судові засідання не з’явився, відзив на позов та докази, які його підтверджують, суду не подав.

Відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений судом за адресою його місця проживання, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить довідка від 11.08.09 № 3910285, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У зв’язку з чим, справа відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) розглядається за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, 22.01.09 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 11/7 про надання рекламних послуг (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов’язався розмістити інформацію про особу чи товар відповідача (рекламу) в журналі "ВЕРСАЛЬ. ВІДЧУЙ СМАК РОСКОШІ" згідно з Договором та додатками до Договору, а відповідач зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору вид, об’єм та порядок розміщення послуг в кожному конкретному випадку визначається сторонами в додатках до Договору, що є його невід’ємними частинами.

У цей же день, - 22.01.09 позивачем та відповідачем підписано додаток до Договору,  в якому сторони погодили порядок розміщення реклами, за яким періодичність розміщення реклами відповідача становить два виходи журналу, а саме № 11 (березень-квітень) за 2009 р. та № 12 (травень-червень) за 2009 р., у рубриці "Краса і здоров’я", площею 1/1 сторінки.

На виконання умов Договору та додатку до нього позивач розмістити інформацію про особу відповідача (рекламу) в журналі "ВЕРСАЛЬ. ВІДЧУЙ СМАК РОСКОШІ" № 11 (березень-квітень) за 2009 р., що підтверджується примірником зазначеного журналу, оригінал якого долучений до матеріалів справи.

07.03.09 сторони склали Акт № В-11/7 здачі-прийому наданих послуг, підписаний позивачем і відповідачем та скріплений їх печатками, за яким сторони засвідчили факт надання вказаних послуг та відсутність претензій відповідача до позивача стосовно наданих послуг.

У відповідності до п. 4.1 Договору сторони домовилися, що за надані послуги відповідач сплачує 4 200,00 грн.

Водночас, в Акті № В-11/7 здачі-прийому наданих послуг від 07.03.09 сторони погодили, що загальна вартість наданих послуг становить 2 500,00 грн., однак відповідач має сплатити позивачу суму у розмірі 2 000,00 грн. та надати дві послуги.

У зв’язку з чим, позивачем заявлено позов до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з реклами в журналі "ВЕРСАЛЬ. ВІДЧУЙ СМАК РОСКОШІ" № 11 (березень-квітень) за 2009 р. тільки у розмірі 2 000,00 грн.

Згідно із п. 4.2 Договору оплата здійснюється, якщо інше не передбачено додатковою угодою до Договору, у формі 100% оплати протягом 7 днів з моменту погодження оригінал - макету реклами (підписання додатку до Договору), на підставі оригіналу, факсової чи електронної копії рахунку, а у разі, якщо макет наданий відповідачем, оплата здійснюється у формі 100% оплати до 10 числа місяця подачі в друк оригінал-макету журналу.

Також, положення п. 4.2 Договору передбачають, що оплата за цим Договором здійснюється шляхом готівкового розрахунку або в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Пунктом 2.1.2 Договору встановлено, що позивач зобов’язаний подавати рекламні матеріали та/або оригінал – макети, виготовлені позивачем, або надані відповідачем, на погодження відповідачу, а публікація незатверджених позивачем матеріалів не допускається.

Отже, у будь-якому випадку оплата за Договором повинна була бути здійснена відповідачем до виходу в друк відповідного журналу.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 вказаного кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, докази оплати наданих послуг за Договором відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідач взяті на себе зобов’язання згідно з укладеним Договором не виконав, у зв’язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 1 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Пунктом 5.3.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Отже, враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за надані послуги з реклами, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 173,69 грн. також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, під час судового розгляду справи судом встановлено, що згідно з долученими до матеріалів справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.08.09 №3910285 та копії витягу з Бюлетеня державної реєстрації від 25.05.09 №125(10) відповідач прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, тобто відповідач ліквідується як суб’єкт підприємницької діяльності за власною ініціативою в добровільному порядку, передбаченому Господарським та Цивільним кодексами України.

У силу ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 105 вказаного кодексу в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, поміщується повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

За приписами ч. 3 ст. 112 цього кодексу вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Отже, вимоги кредитора до боржника не заявлені в установлений строк до ліквідаційної комісії (ліквідатора) боржника не погашаються.

Відтак, здійснення добровільної ліквідації боржника не впливає на розгляд справи за позовом кредитора до боржника про стягнення заборгованості з останнього.

Крім того, розглянувши заявлені до відшкодування судові витрати, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими лише частково.

У відповідності до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Проте, заявлені позивачем витрати, пов’язані з наданням правової допомоги, у розмірі 700,00 грн. не можуть бути покладені на відповідача, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви доданий договір про надання правової допомоги від 26.05.09 б/н, укладений між позивачем та фізичною особою ОСОБА_4

Відповідно до наданих на вимогу суду письмових пояснень позивача від 19.08.09 б/н ОСОБА_4 здійснює представництво інтересів позивача на підставі довіреності та адвокатського посвідчення у нього немає.

Згідно із ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, до складу судових витрат віднесено витрати на оплату послуг адвоката та не віднесено витрати на оплату юридичних послуг.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 28.03.06 у справі № 2-4/1319-2004.

Виходячи з аналізу ст. 55 ГПК України,  суми судових витрат не включаються до ціни позову, тому позов підлягає задоволенню та державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, а витрати на оплату юридичних послуг відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 11, 51, 105, 112, 509, 546, 549, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 55, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 2 000,00 грн. основного боргу, 173,69 грн. пені, 102,00 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.Е. Валєєва

                                                                                   рішення підписане 28.08.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________________________________