ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2016 р.Справа № 921/570/16-г/13

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Золотопотіцьке", вул. Б.Хмельницького, 69, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область (адреса для листування: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 28, офіс 2)

до відповідача - Фермерського господарства "Весела гора", вул.Галицька, 149, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400

про визнання недійсними: 1) договору купівлі-продажу посівів озимого ячменю; 2) договору купівлі-продажу посівів кукурудзи; 3) договору купівлі-продажу посівів озимої пшениці; 4) договору купівлі-продажу посівів сої; 5) договору купівлі-продажу посівів соняшнику; 6) договору купівлі-продажу посівів ярового ячменю; 7) договору купівлі-продажу посівів озимого ріпаку, укладених 5 квітня 2016р. між Приватним підприємством "Золотопотіцьке" та Фермерським господарством "Весела гора".

За участю представників:

Позивача: Дзюба А.В., довіреність №б/н від 21.09.2016р.

Відповідача: не з'явився

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Технічна фіксація судового процесу не здійснювалася за відсутності відповідного клопотання.

В судовому засіданні 14.11.2016р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Приватне підприємство "Золотопотіцьке", вул. Б.Хмельницького, 69, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Фермерського господарства "Весела гора", вул.Галицька, 149, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, про визнання недійсними: 1) договору купівлі-продажу посівів озимого ячменю; 2) договору купівлі-продажу посівів кукурудзи; 3) договору купівлі-продажу посівів озимої пшениці; 4) договору купівлі-продажу посівів сої; 5) договору купівлі-продажу посівів соняшнику; 6) договору купівлі-продажу посівів ярового ячменю; 7) договору купівлі-продажу посівів озимого ріпаку, укладених 5 квітня 2016р. між Приватним підприємством "Золотопотіцьке" та Фермерським господарством "Весела гора".

Ухвалою господарського суду від 14.09.2016р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 26.09.2016р. на 11 год.00 хв.

Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 17.10.2016р., крім того в судовому засіданні оголошувались перерви до 28.10.2016р., до 04.11.2016р. та до 14.11.2016р. для надання можливості сторонам подати додаткові обгрунтування та заперечення проти позову.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2016р. строк розгляду справи, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 28.10.2016р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях по справі (вх.№16775 від 26.09.2016р.) та додаткових поясненнях (вх.№19064 від 04.11.2016р.).

В обгрунтування заявленого позову позивач вказує на те, що:

- єдиним власником, бенефіціаром і директором ФГ "Весела Гора", з яким директором ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_2 підписано сім договорів купівлі-продажу посівів, є також ОСОБА_2 Через шість днів після підписання оспорюваних договорів, ОСОБА_2 відступив (передав) частку у 60% статутного фонду ПП "Золотопотіцьке" новому власнику - ОСОБА_3, та був звільнений з посади директора ПП "Золотопотіцьке".

- одночасно із підписанням вищевказаних договорів, ОСОБА_2, діючи від імені ПП "Золотопотіцьке", передав всі належні позивачу основні засоби (сільськогосподарську техніку та нерухомість), необхідні для вирощування та збирання врожаю, в оренду ФГ "Весела Гора".

- відчуження врожаю відбулося за значно заниженою ціною, внаслідок чого позивач отримав збиток у розмірі 43956933,20 грн, отже, укладення оспорюваних договорів є наслідком недобросовісних дій директора, який діяв всупереч інтересам юридичної особи, яку він представляв, з порушенням принципів справедливості, розумності, наявності економічної мети у вигляді прибутку;

- внаслідок укладання оспорюваних договорів позивач втрачає статус сільгоспвиробника, а разом із ним - передбачені законодавством пільги (перебуває на спрощеній системі оподаткування, група 4), що фактично зводить нанівець можливість ведення позивачем господарської діяльності;

- господарська операція із відчуження посівів зернових культур не відповідає умовам укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок та законодавству про землю, а тому може призвести до втрати позивачем права оренди земельних ділянок, на яких знаходились посіви.

У зв'язку із наведеним, стверджує, що вищеперелічені договори від 05.04.2016 року були укладені директором ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_2 всупереч положенням ст.203, ч.3 ст.92, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України, а також ст.ст.8, 25 Закону України "Про оренду землі", а відтак повинні бути визнані недійсними.

У поясненнях по справі (вх.№16775 від 26.09.2016р.) позивач додатково повідомив про те, що розрахунки по укладених 05.04.2016р. договорах проведені не були, кошти від відповідача не поступали. Також, просить врахувати, що 05.04.2016р. відповідач уклав договір контрактації з Фермерським господарством "Апостол" (директором якого також є ОСОБА_2.), яким зобов'язався виростити, виготовити, поставити та передати у власність ФГ "Апостол" врожай тих же посівів, які відповідач купив у позивача. При цьому, ціна договору контрактації на той же товар, на який було укладено договори купівлі-продажу, на дату укладення договору вже становила 15180000,00 грн разом з ПДВ, а станом на 09.06.2016р. відповідно до договору про внесення змін до договору контрактації - 23180000,00 грн. Наведене, на думку позивача, додатково підтверджує, що директор ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_2, укладаючи оспорювані договори, діяв недобросовісно, всупереч інтересам позивача та нормам діючого законодавства.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву (вх.№17819 від 17.10.2016р.) та його представники в судових засіданнях проти позову повністю заперечили, зокрема, стверджують про те, що керівник ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_2, укладаючи 05.04.2016р. зазначені вище оспорювані договори купівлі-продажу посівів, діяв добросовісно, маючи всі належні повноваження на їх укладення, а також повноваження для визначення самостійно ціни посівів, та діяв в інтересах засновників ПП "Золотопотіцьке". Крім того, відповідач повідомив про те, що в господарському суді Тернопільської області знаходяться на розгляді справи за позовом ФГ "Весела Гора" до ТОВ "Комплекс Інвест" про визнання недійсним договору застави майбутнього урожаю від 11 травня 2016р. (справа №921/358/16-г/11) та справа №921/355/16-г/14 за позовом МПП "Смолоскип" до відповідачів: ПП "Золотопотіцьке", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним статуту ПП "Золотопотіцьке". Водночас вказує, що при розгляді зазначених справ будуть встановлюватися обставини щодо встановлення повноважень директора ОСОБА_4, а також дійсності статуту ПП "Золотопотіцьке", на підставі якого на даний час здійснюється діяльність підприємства. У зв'язку з наведеним, представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2016р. висловився щодо доцільності зупинити розгляд даної справи до вирішення справи №921/355/16-г/14. Також, відповідач просить врахувати, що в рамках кримінального провадження №12016210000000082 проводились почеркознавча та судова технічна експертиза, на вирішення яких були поставлені питання щодо встановлення ким ОСОБА_2 чи іншою особою виконані підписи на документах, згідно яких проводились реєстраційні дії щодо внесення змін до складу учасників ПП "Золотопотіцьке" та зміни керівника, та чи однією і тією ж печаткою нанесено відтиск печаток МПП "Смолоскип" та ПП "Золотопотіцьке" на зазначених документах. У зв'язку із наведеним, а також враховуючи, що позовну заяву ПП "Золотопотіцьке" від 06.09.2016р. підписав від імені підприємства ОСОБА_4, повноваження якого на даний час є спірними, оскільки директор діє на підставі установчих документів, щодо яких подано позов про визнання їх недійсними, вважає, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, та просить залишити її без розгляду.

Представники позивача в судових засіданнях проти викладеного у відзиві заперечили з підстав, зазначених також письмово (вх.№19065 від 04.11.2016р.), зокрема, вказуючи на те, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директором ПП "Золотопотіцьке" є ОСОБА_4, який призначений на посаду відповідно до рішення власника 15-К та наказу по особовому складу від 03.05.2016р., які ніким не оскаржувались та є дійсними, отже підписав позовну заяву будучи повноважним директором підприємства. А оскільки статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому може бути визнаний недійсним лише на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили, що не впливатиме на чинність та обсяг повноважень керівника ПП "Золотопотіцьке" на даний час.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №921/355/16-г/14, його відхилив як необгрунтоване.

При цьому суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У п.3.16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Предметом розгляду у справі №921/355/16-г/14 за позовом МПП "Смолоскип" до відповідачів: ПП "Золотопотіцьке", ОСОБА_2, ОСОБА_3 є визнання недійсним статуту ПП "Золотопотіцьке" (в редакції від 11.04.2016р.).

Згідно з ч.1 ст.57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

При цьому, слід зазначити, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину (п.5.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016р. №4). Тоді як директор ПП "Золотопотіцьке" призначений на посаду відповідно до рішення власника 15-К від 03.05.2016р. та наказу по особовому складу від 03.05.2016р.

У зв'язку із наведеним, суд не вбачає підстав щодо неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №921/355/16-г/14 та погоджується із твердженнями представника позивача про те, що рішення в господарській справі №921/355/16-г/14, навіть в разі задоволення позовних вимог про визнання недійсною нової редакції статуту ПП "Золотопотіцьке" від 11.04.2016р., не впливатиме на чинність та обсяг повноважень директора ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_4, в тому числі і щодо підписання даної позовної заяви, оскільки може породжувати правові наслідки лише на майбутнє.

З вищенаведених підстав, суд також вважає необгрунтованими посилання відповідача про необхідність залишення позову без розгляду відповідно до п.1 ст.81 ГПК України.

У поданих 04.11.2016р. додаткових письмових поясненнях (вх.№19064 від 04.11.2016р.) позивач додатково просить суд врахувати, що основною метою діяльності ПП "Золотопотіцьке" відповідно до умов Статуту (п.3.1), положень ч.5 ст.63 та ч.1 ст.79 Господарського кодексу України, є одержання прибутку. А відповідачем не надано жодних доказів отримання прибутку, не спростовано того, що ціну продажу було значно занижено, як і того, що продаж посівів не відповідає статутним цілям діяльності підприємства. До того ж, відповідно до ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Керівник підприємства є представником підприємства та відповідно до закону зобов'язаний діяти в інтересах цього підприємства, а дії директора ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_2 вважає недобросовісними, оскільки були спрямовані на виведення з підприємства активів: посівів, техніки тощо. Стверджує, що виведення активів ПП "Золотопотіцьке" стало можливим завдяки тому, що ОСОБА_2 будучи керівником та власником одночасно і ПП "Золотопотіцьке" та ФГ "Весела Гора", видав довіреність на ім'я ОСОБА_5 для укладення оскаржуваних договорів, що свідчить про умисну змову представників покупця (відповідача) і продавця (позивача), в результаті якої для продавця наступили несприятливі наслідки - вибуття з володіння підприємства посівів за ціною, що майже в десять разів нижча їх реальної (ринкової) вартості, спричиненні збитків. А відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Факт умислу представників, на думку позивача, підтверджується подальшим перепродажем посівів за значно вищою ціною.

В судовому засіданні 04.11.2016р. представники відповідача звернулися до суду з усним клопотанням про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №826/9409/16, яка розглядається Окружним адміністративним судом м. Києва, долучивши до матеріалів справи копію ухвали у вказаній справі від 16.08.2016р. Із змісту вказаної ухвали вбачається, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться справа №826/9409/16 за позовом Малого приватного підприємства "Смолоскип" до Приватного нотаріуса ОСОБА_1 про скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.04.2016 №16411050023000119 "Зміна складу або інформації про засновників", №16411070024000119 "Зміна керівника юридичної особи", від 15.04.2016 року №16411070025000119 "Зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів", від 26.04.2016 року №16411070027000119 "Зміна додаткової інформації" та від 04.05.2016 №16411070028000119 "Зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів" вчинені приватним нотаріусом ОСОБА_1. Провадження у справі №826/9409/16 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №921/355/16-г/14.

Суд вказане клопотання відхилив, оскільки не вважає вказану адміністративну справу пов'язаною із даною, а також не вбачає яким чином встановлені під час її розгляду обставини можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, адже рішення у справі №826/9409/16 може породжувати правові наслідки лише на майбутнє, до того ж стосується подій, що мали місце після укладення оспорюваних договорів.

У доповненнях до відзиву на позовну заяву (вх.№19527 від 11.11.2016р.) відповідач додатково просить суд врахувати, що згідно установчих документів ПП "Золотопотіцьке" в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів, не було зазначено жодних обмежень керівника щодо представництва підприємства, у зв'язку з чим вважає твердження позивача про порушення ч.3 ст.92 ЦК України помилковими. Директор підприємства є виконавчим органом підприємства і не підпадає під поняття представника. При укладенні оспорюваних договорів відчуження посівів мав всі повноваження для самостійного визначення сторін предмету, ціни та інших істотних умов договорів, їх економічної доціності, діяв в інтересах засновків ПП "Золотопотіцьке"; укладаючи оспорювані договори не завдав жодних збитків ПП "Золотопотіцьке". З приводу заподіяння збитків, то ставить під сумнів належність як доказу Звіту про незалежну оцінку, так як даний звіт був зроблений на основі даних, наданих Замовником (позивачем) і прийнятих як достовірні, та на основі технічної, бухгалтерської та іншої документації. При цьому, звертає увагу суду на те, що позивач не має доступу на територію ПП "Золотопотіцьке" з моменту придбання 60% частки статутного капіталу ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_3 та призначення на посаду директора ОСОБА_4, а відповідно не володіє первинними бухгалтерськими документами, як і печаткою підприємства. До того ж, позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, зокрема балансу, звіту про фінансові результати за певні звітні періоди 2016 року, аудиторський висновок чи інші документи в підтвердження того, що ціна продажу була занижена. Також, звертає увагу суду на те, що 11.05.2016р. директором ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_4 було укладено договір застави майбутнього врожаю, яким забезпечувалась вимога по договору поставки від 11.05.2016 за №11/05/16, і при цьому, вартість предмету застави була визначена в розмірі 26099210,00 грн. Просить в задоволенні позову повністю відмовити.

14.11.2016р. від відповідача факсограмою (вх.№19598 від 14.11.2016р.) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника через складні погодні умови.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечила.

Зазначене клопотання судом відхилено як неогрунтоване, оскільки участь представників сторін в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, та з урахуванням п.3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи представників сторін, господарський суд встановив:

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, здійснюються на основі договорів.

За приписами ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

- 05 квітня 2016 року між Фермерським господарством "Весела гора" (надалі - Покупець) в особі ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності №8 від 01.03.2016р., з однієї сторони, та Приватним підприємством "Золотопотіцьке" (далі - Продавець), в особі ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено наступні договори:

1) договір купівлі-продажу посівів озимого ячменю, за умовами якого (п.1.1) в порядку та на умовах Договору Продавець передає у власність Покупця сходи озимого ячменю (надалі Товар), а Покупець приймає Товар і зобов'язується сплатити за нього вартість у розмірі та в порядку, визначеному Договором.

У п.1.2 Договору наведено опис Товару, зокрема вказано його найменування - сходи озимого ячменю, його місцезнаходження, поле та площу посівів, а саме: Тернопільська область, Бучацький район, с.Озеряни, Ділянка №5 - 20 га; Тернопільська область, Бучацький район, с. Миколаївка, Ділянка №8а - 35,34 га; Тернопільська область, Бучацький район, с.Золотий Потік, Ділянка №1 - 14,66 га. Всього площа посівів становить - 70 га.

Відповідно до п.1.7 Договору, право власності на сходи, що знаходяться у фазі початку росту і появи сходів, розташовані на земельних ділянках, зазначених в п.1.2 Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент укладення даного Договору.

За змістом п.п.2.1-2.4 Договору, вартість Товару розраховується виходячи з ціни одного гектара сходів у розмірі 3000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 500 грн. Вартість Товару складає 210000,00 грн в т.ч. ПДВ - 35000,00 грн. Покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару Продавцю протягом десяти банківських днів від дати закінчення збору врожаю. Покупець зобов'язується перерахувати кошти, що складають вартість Товару, на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури останнього або здійснити розрахунки іншим способом, узгодженим Сторонами.

2) договір купівлі-продажу посівів кукурудзи, за умовами якого (п.1.1) в порядку та на умовах Договору Продавець передає у власність Покупця сходи кукурудзи (надалі Товар), а Покупець приймає Товар і зобов'язується сплатити за нього вартість у розмірі та в порядку, визначеному Договором.

У п.1.2 Договору наведено опис Товару, зокрема вказано його найменування - сходи кукурудзи, його місцезнаходження, поле та площу посівів, а саме: Тернопільська область, Бучацький район, с.Озеряни, Ділянка №2 - 70 га, Ділянка №11 - 55 га, Ділянка №1а - 56,67 га; Тернопільська область, Монастириський район, с. Задарів, Ділянка №1 - 11 га, Ділянка №2 - 18 га, Ділянка №3 - 168 га. Всього площа посівів становить - 378,67 га.

Відповідно до п.1.7 Договору, право власності на сходи, що знаходяться на земельних ділянках, зазначених в п.1.2 Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент укладення даного Договору.

За змістом п.п.2.1-2.4 Договору, вартість Товару розраховується виходячи з ціни одного гектару сходів у розмірі 5400,00 грн. Вартість Товару складає 2044818,00 грн. Покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару Продавцеві протягом одного місяця від дати закінчення збору врожаю. Покупець зобов'язується перерахувати кошти, що складають вартість Товару, на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури останнього або здійснити розрахунки іншим способом, узгодженим Сторонами.

3) договір купівлі-продажу посівів озимої пшениці, за умовами якого (п.1.1) в порядку та на умовах Договору Продавець передає у власність Покупця сходи озимої пшениці (надалі Товар), а Покупець приймає Товар і зобов'язується сплатити за нього вартість у розмірі та в порядку, визначеному Договором.

У п.1.2 Договору наведено опис Товару, зокрема вказано його найменування - сходи озимої пшениці, його місцезнаходження, поле та площу посівів, а саме: Тернопільська область, Бучацький район, с.Озеряни, Ділянка №5 - 53,81 га; Тернопільська область, Бучацький район, с.Возилів, Ділянка №12 - 54,45 га; Тернопільська область, Бучацький район, с.Сновидів, Ділянка №7 - 16 га, Ділянка №3 - 34 га, Ділянка №6 - 91,74 га. Всього площа посівів становить - 250 га.

Відповідно до п.1.7 Договору, право власності на сходи, що знаходяться у фазі початку росту і появи сходів, розташовані на земельних ділянках, зазначених в п.1.2 Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент укладення даного Договору.

За змістом п.п.2.1-2.4 Договору, вартість Товару розраховується виходячи з ціни одного гектара сходів у розмірі 4000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 666,67 грн. Вартість Товару складає 1000000,00 грн в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн. Покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару Продавцеві протягом одного місяця від дати закінчення збору врожаю. Покупець зобов'язується перерахувати кошти, що складають вартість Товару, на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури останнього або здійснити розрахунки іншим способом, узгодженим Сторонами.

4) договір купівлі-продажу посівів сої, за умовами якого (п.1.1) в порядку та на умовах Договору Продавець передає у власність Покупця сходи сої (надалі Товар), а Покупець приймає Товар і зобов'язується сплатити за нього вартість у розмірі та в порядку, визначеному Договором.

У п.1.2 Договору наведено опис Товару, зокрема вказано його найменування - сходи сої, його місцезнаходження, поле та площу посівів, а саме: Тернопільська область, Бучацький район, с.Жизномир, Ділянка №1 - 44,79 га; Тернопільська область, Монастириський район, с.Олеша, Ділянка №1 - 62,87 га. Всього площа посівів становить - 107,66 га.

Відповідно до п.1.7 Договору, право власності на сходи, що знаходяться у фазі початку росту і появи сходів, розташовані на земельних ділянках, зазначених в п.1.2 Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент укладення даного Договору.

За змістом п.п.2.1-2.4 Договору, вартість Товару розраховується виходячи з ціни одного гектара сходів у розмірі 2500,00 грн, в т.ч. ПДВ - 416,67 грн. Вартість Товару складає 269150,00 грн в т.ч. ПДВ - 44858,33 грн. Покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару Продавцеві протягом десяти банківських днів від дати закінчення збору врожаю. Покупець зобов'язується перерахувати кошти, що складають вартість Товару, на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури останнього або здійснити розрахунки іншим способом, узгодженим Сторонами.

5) договір купівлі-продажу посівів соняшнику, за умовами якого (п.1.1) в порядку та на умовах Договору Продавець передає у власність Покупця сходи соняшнику (надалі Товар), а Покупець приймає Товар і зобов'язується сплати ти за нього вартість у розмірі та в порядку, визначеному Договором.

У п.1.2 Договору наведено опис Товару, зокрема вказано його найменування - сходи соняшнику, його місцезнаходження, поле та площу сходів, а саме: Тернопільська область, Бучацький район, с. Миколаївка, Ділянка №8а - 62 га, Ділянка №14 - 14 га, Ділянка №15 - 34 га, Ділянка №16 - 38 га, Ділянка №10 - 23 га, Ділянка №6 - 64 га, Ділянка №3 - 33 га, Ділянка №5,7 - 140 га. Всього площа посівів становить - 408 га.

Відповідно до п.1.7 Договору, право власності на сходи, що знаходяться у фазі початку росту і появи сходів, розташовані на земельних ділянках, зазначених в п.1.2 Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент укладення даного Договору.

За змістом п.п.2.1-2.4 Договору, вартість Товару розраховується виходячи з ціни одного гектара сходів у розмірі 2500,00 грн, в т.ч. ПДВ - 416,67 грн. Вартість Товару складає 1020000,00 грн в т.ч. ПДВ - 170000 грн. Покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару Продавцеві протягом десяти банківських днів від дати закінчення збору врожаю. Покупець зобов'язується перерахувати кошти, що складають вартість Товару, на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури останнього або здійснити розрахунки іншим способом, узгодженим Сторонами.

6) договір купівлі-продажу посівів ярого ячменю, за умовами якого (п.1.1) в порядку та на умовах Договору Продавець передає у власність Покупця сходи ярого ячменю (надалі Товар), а Покупець приймає Товар і зобов'язується сплатити за нього вартість у розмірі та в порядку, визначеному Договором.

У п.1.2 Договору наведено опис Товару, зокрема вказано його найменування - сходи ярого ячменю, його місцезнаходження, поле та площу посівів, а саме: Тернопільська область, Бучацький район, с. Озеряни, Ділянка №5 - 52 га, Ділянка №10а - 48 га. Всього площа посівів становить - 100 га.

Відповідно до п.1.7 Договору, право власності на сходи, що знаходяться у фазі початку росту і появи сходів, розташовані на земельних ділянках, зазначених в п.1.2 Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент укладення даного Договору.

За змістом п.п.2.1-2.4 Договору, вартість Товару розраховується виходячи з ціни одного гектара сходів у розмірі 3000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 500,00 грн. Вартість Товару складає 300000,00 грн в т.ч. ПДВ - 50000 грн. Покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару Продавцеві протягом десяти банківських днів від дати закінчення збору врожаю. Покупець зобов'язується перерахувати кошти, що складають вартість Товару, на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури останнього або здійснити розрахунки іншим способом, узгодженим Сторонами.

7) договір купівлі-продажу посівів озимого ріпаку, за умовами якого, в порядку та на умовах Договору Продавець передає у власність Покупця, як зазначено в п.1.1 Договору - сходи озимого та ярого ячменю (надалі Товар), а Покупець приймає Товар і зобов'язується сплатити за нього вартість у розмірі та в порядку, визначеному Договором.

Поряд з цим, в п.1.2 Договору наведено опис Товару, зокрема вказано його найменування - сходи озимого ріпаку, його місцезнаходження, поле та площу посівів, а саме: Тернопільська область, Бучацький район, м. Бучач, Ділянка №1 - 11,88 га; Тернопільська область, Бучацький район, с. Озеряни, Ділянка №1 - 28,12 га. Всього площа посівів становить - 40 га.

У зв'язку із наведеним, суд вважає, що в п.1.1. Договору сторонами допущено описку в частині зазначення найменування Товару як сходів озимого та ярого ячменю.

Відповідно до п.1.7 Договору, право власності на сходи, що знаходяться у фазі початку росту і появи сходів, розташовані на земельних ділянках, зазначених в п.1.2 Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент укладення даного Договору.

За змістом п.п.2.1-2.4 Договору, вартість Товару розраховується виходячи з ціни одного гектара сходів у розмірі 7000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1166,67 грн. Вартість Товару складає 280000,00 грн в т.ч. ПДВ - 46666,67 грн. Покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару Продавцеві протягом десяти банківських днів від дати закінчення збору врожаю. Покупець зобов'язується перерахувати кошти, що складають вартість Товару, на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури останнього або здійснити розрахунки іншим способом, узгодженим Сторонами.

В п.1.4 вищеперелічених Договорів зазначено, що при укладанні даного Договору Продавець засвідчив, що Товар перебуває в його власності, а земельні ділянки, на яких він знаходиться, перебувають у його користуванні на законних підставах без будь-яких обмежень, які перешкоджають укладанню даного Договору, виконанню його умов, або передбачають необхідність його узгодження з будь-якими третіми особами. Переконаність Покупця в правдивості зазначеного твердження Продавця є істотною обставиною, якою Покупець керується при укладенні даного Договору, при відсутності цієї обставини, Покупець не уклав би Договір або уклав його на інших умовах.

Вказані Договори підписані представниками сторін, та містять відтиски їх печаток.

Як вже зазначалось вище, позивач просить визнати сім Договорів купівлі-продажу посівів від 05.04.2016р. недійсними, стверджуючи в позовній заяві, що останні були укладені директором ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_2 всупереч положенням ст.203, ч.3 ст.92, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України, а також ст.ст.8, 25 Закону України "Про оренду землі". Крім того, додатково (у письмових поясненнях вх.№19064 від 04.11.2016р.) просить врахувати, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як представників ПП "Золотопотіцьке" та ФГ "Весела Гора", по укладанню оспорюваних договорів, суперечать положенням ст.92 та ч.3 ст.238 ЦК України.

Суд, на підставі ст.43 ГПК України, оцінивши подані сторонами докази та наведені обгрунтування в підтвердження заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту оспорюваних договорів вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договорів купівлі-продажу.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, ст.92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.3.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні, зокрема, враховувати, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення наведених вимог закону під час укладання оспорюваних договорів директор ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_2 діяв недобросовісно, всупереч інтересам позивача, а виключно в інтересах відповідача, чим поклав на позивача зобов'язання, що не має під собою жодної економічної доцільності. В результаті укладення оспорюваних договорів Приватним підприємством "Золотопотіцьке" фактично були передані відповідачу майнові права на врожай 2016 року, які були відчужені ним за 5 123 968 грн, та які мають бути отримані позивачем протягом одного місяця від дати закінчення збору врожаю. В той же час, відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав на майбутній врожай пшениці, кукурудзи, озимого ячменю, ріпаку, соняшнику, сої, ярового ячменю, згідно переліку наданого ПП "Золопотіцьке" (виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "АКТИВ ЕКСПЕРТ", що діє на підставі сертифіката ФДМ України №130/16 від 12.02.2016р. терміном дії до 12.02.2019р.), вартість вказаних майнових прав на врожай 2016 року складає 49 080 901,20 грн, в т.ч. 8 180 150,20 грн ПДВ. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що відчуження врожаю відбулось за значно заниженою ціною, внаслідок чого позивач отримав збиток у розмірі 43956933,20 грн (49080901,20 грн - 5123968 грн).

Проте, суд не може погодитися з такими твердженнями позивача, оскільки:

- як вбачається з матеріалів справи, станом на дату укладення оспорюваних договорів - 05.04.2016р., директором (керівником) Приватного підприємства "Золотопотіцьке" являвся ОСОБА_2, що також підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 05.04.2016р. за електронним запитом суду, і який відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

За даними Реєстру, в переліку засновників ПП "Золотопотіцьке" станом на дату укладення договорів зазначено - Мале приватне підприємство "Смолоскип", Вигодоодержувач - ОСОБА_2.

Відповідно до Статуту ПП "Золотопотіцьке", в редакції затвердженій Протоколом загальних зборів рішення №1 від 27.02.2014р. та чинній станом на 05.04.2016р., передбачено, що органами управління Підприємства є: Засновники та Директор (п.8.1).

За змістом п.8.7, 8.8 Статуту, виконавчим органом Підприємства є Директор, який вирішує усі питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Власників. Директор підзвітний Власнику і організовує виконання його рішень.

Пунктом 8.11 Статуту передбачено, що Директор діє та укладає угоди без довіреності від імені Підприємства, та вирішує всі питання оперативно-господарської діяльності, у тому числі (п.8.11.3) розпоряджається майном Підприємства.

Отже, директор ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_2 при укладенні 05.04.2016р. оспорюваних договорів діяв відповідно до чинних на той час установчих документів ПП "Золотопотіцьке" та в межах наданих йому повноважень (обмежень повноважень директора з приводу укладення такого роду договорів установчі документи не містили).

- щодо вчинення оспорюваних правочинів всупереч інтересам юридичної особи, а також з порушенням принципів добросовісності, розумності та справедливості, внаслідок чого позивачу було завдано збитків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено у ч.2 ст.67 ГК України, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст.179 ГК України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

За змістом с.189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору і зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно ст.190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення" (ч.ч.1,2 ст.191 ГК України).

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні посилання на те, що ціни на товар, який відчужено згідно оспорюваних договорів, відносяться до регульованих цін, а отже, сторони вправі були їх визначити самостійно.

Позивач вказує на те, що внаслідок укладення оспорюваних договорів, фактично відбулось відчуження врожаю за значно заниженою ціною, внаслідок чого позивач отримав збиток у розмірі 43956933,20 грн. При цьому, в підтвердження наведеного посилається на дані Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав на майбутній врожай пшениці, кукурудзи, озимого ячменю, ріпаку, соняшнику, сої, ярового ячменю, згідно переліку наданого ПП "Золопотіцьке", виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Актив Експерт".

Проте слід зазначити, що предметом оспорюваних договорів виступали посіви пшениці, кукурудзи, озимого ячменю, ріпаку, соняшнику, сої, ярового ячменю, і ціна їх визначалась на момент укладення договорів - 05 квітня 2016р., коли такі посіви знаходилися у фазі початку росту і появи сходів, про що вказувалось і в договорах. І виходячи з цього, сторонами визначалася їх ціна в укладених договорах. В той же час, складений ТОВ "Актив Експерт" Звіт (витяг з якого долучено до матеріалів справи) складений станом на 28 липня 2016р. і ним визначалась ринкова вартість вже майнових прав на майбутній врожай пшениці, кукурудзи, озимого ячменю, ріпаку, соняшнику, сої, ярового ячменю, згідно переліку наданого ПП "Золопотіцьке", а отже, такий не може підтверджувати відчуження посівів згідно оспорюваних договорів за заниженими цінами, як і отримання збитку ПП "Золотопотіцьке".

Крім того, як вже зазначалась вище, відповідачем поставлено під сумнів дані зазначені в Звіті, так як останній був зроблений на основі даних, наданих Замовником (позивачем) і прийнятих як достовірні, та на основі технічної, бухгалтерської та іншої документації. При цьому, звертає увагу суду на те, що позивач не має доступу на територію ПП "Золотопотіцьке" з моменту придбання 60% частки статутного капіталу ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_3 та призначення на посаду директора ОСОБА_4, а відповідно не володіє первинними бухгалтерськими документами, як і печаткою підприємства.

Також, позивач просить врахувати, що 05.04.2016р. відповідачем укладено договір контрактації з Фермерським господарством "Апостол" (директором якого є також ОСОБА_2.), за яким останній зобов'язався виростити, виготовити, поставити та передати у власність ФГ "Апостол" врожай тих же посівів, які відповідач купив у позивача. При цьому, звертає увагу суду на те, що ціна договору контрактації від 05.04.2016р. на той же товар, на який було укладено договори купівлі-продажу, на дату його укладення вже становила 15180000,00 грн разом з ПДВ, а станом на 09.06.2016р. відповідно до договору про внесення змін до договору контрактації від 05.04.2016р. - 23180000,00 грн.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.713 ЦК України за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

З долученої представниками відповідача копії договору контрактації від 05.04.2016р. вбачається, що відповідно до п.1.1 такого Договору ФГ "Весела гора", як Виробник взяло на себе зобов'язання виготовити (виростити), поставити та передати у власність ФГ "Апостол", як Контрактанту, Товар: сільськогосподарську продукцію (згідно Специфікації №1 до договору) врожаю 2016 року в порядку та на умовах, визначених у Договорі, а Контрактант зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у Договорі прийняти та оплатити отриманий товар.

Укладення вказаного договору контрактації відповідач пояснив (доповнення до відзиву вх.№19527 від 11.11.2016р.) наявністю у ФГ "Весела гора" всіх необхідних для виконання такого договору трудових, фінансових, інших ресурсів та новітніх технологій для вирощування сільськогосподарських культур, на відміну від ПП "Золотопотіцьке".

Проте, на думку суду, укладення відповідачем в подальшому договору контрактації від 05.04.2016р. не може підтверджувати продаж посівів згідно оспорюваних договорів за заниженою ціною, оскільки предметом по договору контрактації є не той самий товар, а готова сільськогосподарська продукція, ціна на яку сторонами визначається, зокрема, з урахуванням затрат на її виробництво, тощо. А відповідно до умов п.3.11, п.3.13 оспорюваних договорів передбачено, що Покупець має право на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись Товаром (посівами, сходами, та утвореним внаслідок їх росту зерном (врожаєм)), в тому числі передавати їх у заставу, використовувати в якості предмета забезпечення виконання своїх зобов'язань за іншими правочинами, тощо. З моменту укладення вказаних договорів, всі роботи, передбачені технологією вирощування Товару, Покупець виконує за власні кошти власними силами та/або за допомогою залучених ним третіх осіб.

Інших належних та допустимих доказів в підтвердження економічної необгрунтованості, заниження ціни продажу та отримання збитку позивачем не подано, у зв'язку з чим такі його твердження є необгрунтованими.

- щодо тверджень позивача про укладення спірних договорів внаслідок зловмисної домовленості між директором ПП "Золотопотіцьке" ОСОБА_2 та представником ФГ "Весела гора", що призвело до негативних наслідків для позивача, зокрема, завдано збиток, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Водночас не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю (п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Оспорювані договори укладено між позивачем в особі директора ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту, є виконавчим органом юридичної особи, отже, не підпадає під поняття представника (вказана позиція викладена також у постановах Вищого господарського суду України від 19.07.2016р. у справі №904/327/16 та від 10.08.2016р. у справі №903/63/16), та між відповідачем в особі уповноваженої ОСОБА_5, що діяла на підставі довіреності №8 від 01.03.2016р. (повноваження останньої під сумнів не ставилися).

При цьому, позивачем не доведено і матеріалами справи не підтверджено факт укладення спірних договорів внаслідок зловмисної домовленості колишнього директора позивача з представником відповідача, та інших підстав (виникнення несприятливих наслідків) для визнання спірних договорів недійсними на підставі ст.232 ЦК України.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваних правочинів недійсними, у зв'язку з чим позов до задоволення не підлягає.

Інші наведені доводи позивача, зокрема, щодо відступлення ПП "Золотопотіцьке" після укладення договорів купівлі-продажу посівів всіх своїх оборотних і необоротних активів (в т.ч. передача усієї техніки) Фермерському господарству "Весела гора", про невідповідність господарської операції із відчуження посівів зернових культур положенням Закону України "Про оренду землі", про можливу втрату підприємством статусу сільгоспвиробника та права оренди земельних ділянок, то такі матеріалами справи не підтверджуються та не підтверджують підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано "21" листопада 2016 року.

Суддя С.Г. Стопник