пр. № 2/759/6145/16

ун. № 759/15961/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Семаніва Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову,

В С ТА Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Святошинського районного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в квартирі в порядку спадкування, де просять накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Заяву про забезпечення позову було подано разом з позовною заявою та передано судді 22.11.2016 р.

Позовні вимоги полягають у визнанні за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на спадкове майно на 1/8 ч. квартири АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, право власності на спадкове майно на 1/8 ч. квартири АДРЕСА_2, стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати, витребувати у відповідача ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, вдень її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження. Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Слід вказати, що така ж позиція викладена і в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 року за № 10-72/0Є4-13.

Отже, з огляду на викладене, подана заява про забезпечення позову підлягає розгляду без участі сторін.

Вивчивши матеріали позовної заяви про забезпечення позову, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Одним із видів забезпечення позову, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, є накладення арешту на майно.

У п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивачі просять в забезпечення вказаного позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (бувша Уборевича) в м. Києві, що належить на праві власності ОСОБА_3 посилаючись на те, що ОСОБА_3 маючи на руках документи, що посвідчують право власності на спірну квартиру, можу в будь - який момент розпорядитися нею у своїх інтересах.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими вимогами.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність на момент розгляду вказаної заяви підстав для вжиття судом обраних позивачами заходів забезпечення позову, оскільки позивачами необґрунтовано та не доведено обставин необхідності вжиття судом таких заходів, зокрема щодо утруднення або неможливості виконання рішення суду у справі у разі невжиття таких заходів.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність достатніх даних вважати, що обраний позивачами захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами і його невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення вимог позивача.

Відтак, заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст.151-152, ст.153, ст.210, ст.293 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції щодо забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення, а особами у справі, які не були присутні при її проголошенні, з дня отримання копії ухвали Апеляційному суду міста Києва через Святошинський районний суд м.Києва.

Суддя Ю.В. Семаніва