1Справа № 335/2194/15-к 1-кп/335/24/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста ОСОБА_1 у складі колегії суддів: головуючого судді Кравченко Л.Ю., суддів Рибалко Н.І., Бойко О.Ю., при секретарі Огнев’юк Н.В., за участю прокурора Сердюка Є.О., обвинуваченого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, представника потерпілих ОСОБА_10, у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014080060004249 за обвинуваченням :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, працюючого водієм у ТОВ «Мегабуд», не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 17.06.2012 року Комунарським районним судом міста ОСОБА_1 за ч. 1 ст.187 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 23 вересня 2014 року приблизно о 21.28 годині, перебуваючи на проїжджій частині вулиці Набережна магістраль в м.Запоріжжі, біля ресторану «Рибацький стан», розташованого за адресою Немировича-Данченка, будинок № 73, побачив припаркований автомобіль «Hummer Н-3», реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому, як достовірно було відомо ОСОБА_2, останнім часом постійно пересувався ОСОБА_11 та через неприязні стосунки, які склалися між ними, з використанням наявної у нього при собі зброї невстановленого зразка, вирішив його, вбити.Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на вбивство ОСОБА_11, ОСОБА_2 у зазначений вище час, діючи умисно, з мотивів особистих неприязних відносин до нього та з метою його умисного вбивства, з наявної у нього при собі зброї невстановленого зразка, яка згідно висновку судової балістичної експертизи № 19-ЗТ від 15.01.2015 року, є зброєю калібру 9 мм, в якій встановлено саморобний ствол з чотирма лівосторонніми нарізами, підбіг до водійських дверей автомобіля «Hummer Н-3», реєстраційний номер НОМЕР_1, припаркованого на узбіччі вулиці Набережна магістраль в місті Запоріжжі, біля ресторану «Рибацький стан» та будучи впевненим у тому, що в салоні автомобіля, за кермом, перебуває ОСОБА_11, здійснив через тоноване скло водійських дверей постріл у водія, в результаті якого ОСОБА_12, який перебував за кермом автомобіля, згідно висновку судової медичної експертизи № 3555 від 25 жовтня 2014 року було спричинено одиночне сліпе вогнепальне кульове поранення живота з осколковим переламом верхнього краю лівої клубової кістки, масивним інфільтруючим крововиливом у клітковину тазу, позачеревного простору, пошкодженням брижі сигмовидної кишки, крововиливом у кореня брижі тонкої кишки, в жирову капсулу лівої нирки та пошкодженням лівої клубової вени, що супроводжувалося масивною крововтратою, від якого 24 вересня 2014 року о 10 годині 13 хвилин настала смерть потерпілого у реанімаційному відділенні КУ Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста ОСОБА_1». Таким чином ОСОБА_2, маючи намір умисно вбити ОСОБА_11, скоїв умисне вбивство ОСОБА_12

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України не визнав та пояснив, що 23 вересня 2014 року приблизно о 18.00 годині він забрав сина з дитячого садка. ОСОБА_13 21.00 години, до закриття продуктового магазину він ходив з сином купувати продукти. Потім разом зі своєю дружиною ОСОБА_14 та сином находився вдома і нікуди не виходив. При цьому після 21.00 години до них приходила у гості подруга його дружини ОСОБА_15, яка знаходилась у них вдома близько до 22.00 години. Автомобіль «Шевролет Епіка», яким він користувався, у зазначений час постійно знаходився у дворі будинку в якому він проживав. Він не знає ОСОБА_16 і ніколи його не бачив. Він дійсно знайомий з ОСОБА_11, але ніяких конфліктів у них не було, між ними немає неприязних стосунків і в нього не було і немає жодних причин бажати смерті ОСОБА_11 Останній раз він бачив ОСОБА_11 приблизно за два місяці до вбивства ОСОБА_12 Про те, що ОСОБА_11 користується автомобілем «Хамер» йому не було відомо, оскільки за кермом цього автомобіля влітку він бачив ОСОБА_17 і вважав, що цей автомобіль належить саме ОСОБА_17 Про те, що автомобілем користується ОСОБА_11 йому стало відомо від слідчого. 24 вересня 2014 року він був затриманий співробітниками міліції у дворі свого будинку. При затриманні співробітниками міліції йому було завдано вогнепального поранення в спину.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що вона є матір’ю ОСОБА_12 Син їй ніколи не розповідав про свої справи. Їй відомо, що ОСОБА_12 входив до складу громадської організації «Пора» та займався волонтерством. В ніч з 23 на 24 вересня 2014 року їй зателефонувала співмешканка сина ОСОБА_9, яка перебувала в ОСОБА_18 ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, та повідомила, що ОСОБА_12 із вогнепальним пораненням знаходиться у 5-й міській лікарні. В подальшому вона із чоловіком, невісткою, дочкою ОСОБА_8 та свекром приїхали до лікарні. Лікарі повідомили, що син в дуже важкому стані. Наступного дня біля 09.00 години її син помер. Про те, що ОСОБА_2 вбив сина, їй стало відомо від співробітників міліції.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що в ніч з 23 на 24 вересня 2014 року його розбудила дружина ОСОБА_6 та повідомила, що син ОСОБА_12 знаходиться в ОСОБА_18 ЗМУ ГУМВС Україні і треба їхати туди. Вони зібралися і на таксі приїхали до райвідділу, де вже знаходилася співмешканка сина ОСОБА_9 Відразу ж приїхала дочка ОСОБА_8 разом із свекром. Співробітники міліції їм повідомили, що ОСОБА_12 поранений і перебуває у 5-й міській лікарні. Після чого вони всі разом поїхали до лікарні. В лікарні йому дозволили ввійти до палати сина, який був без свідомості. Лікарі повідомили, що у сина дуже важкий стан і надії на те, що ОСОБА_12 виживе дуже мало. Зранку наступного дня він із родиною приїхали в лікарню, де їм повідомили, що син помер.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що вона є сестрою ОСОБА_12 В ніч з 23 на 24 вересня 2014 року їй зателефонувала мати та повідомила, що її брат поранений. Вона із свекром приїхала до ОСОБА_18 ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, де, зустрівшись із батьками та ОСОБА_9, поїхали до 5-ї міської лікарні. Лікарі повідомили, що ОСОБА_12 у важкому стані. Наступного дня її брат помер.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що вона у 2007 році познайомилася з ОСОБА_12 Вони відразу стали співмешкати в будинку батьків ОСОБА_12 В останній час перед смертю ОСОБА_12 займався боксом та перепродажем бувших в користуванні автомобілів. Також біля року до смерті ОСОБА_12 перебував в громадській організації «Пора». ОСОБА_12 про свої справи їй майже не розповідав. ОСОБА_12 був знайомий із ОСОБА_11 Вона кілька разів бачила ОСОБА_11 біля свого будинку. В ранці 23 вересня 2014 року вона в останнє бачила ОСОБА_12 Останній повідомив їй, що повинен когось зустріти. Після чого поїхав на автомобілі «Нісан», який належить сусіду. 23 вересня 2014 року біля 18.00-19.00 годин їй зателефонував ОСОБА_12 та сказав, що скоро повернеться додому. В ніч з 23 на 24 вересня 2014 року їй зателефонував незнайомий чоловік та повідомив, що ОСОБА_12 поранений. Вона приїхала до 5-ї лікарні, але співробітники міліції, які були там, сказали їй їхати до ОСОБА_18 Перебуваючи в райвідділку міліції, вона зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила про поранення ОСОБА_12 В подальшому вона із батьками та сестрою ОСОБА_12 приїхали до лікарні. ОСОБА_12 був у дуже тяжкому стані, тому в палату пустили лише ОСОБА_7 Наступного дня ОСОБА_12 помер. Пізніше від співробітників міліції їй стало відомо, що ОСОБА_12 вбив ОСОБА_2 Останнього вона один раз бачила проглядаючи разом із ОСОБА_12 відеозапис в інтернеті із мітингом, який проходив в місті ОСОБА_1 цьому ОСОБА_12 сказав їй, що це чоловік на прізвисько «Штанга». Їй достовірно відомо, що ОСОБА_12 особисто не був знайомий із ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_19 пояснив, що із ОСОБА_11 він знайомий з дитинства та знаходиться у дружніх стосунках. В кінці липня 2014 року він продав ОСОБА_11 свій автомобіль «Хаммер Н3», державний номер НОМЕР_1. Умовою продажу було те, що ОСОБА_11 кожен місяць строком до грудня 2014 року буде виплачувати йому по 5000 доларів США. На автомобілі всі вікна крім лобового скла були затемнені самою темною плівкою. На передній пасажирській двері автомобіля є лише одна кнопка, яка призначена для управління вікном передньої пасажирської двері. Хоч фактично транспортним засобом користувався ОСОБА_11, автомобіль був зареєстрований за ним. Він часто бачив ОСОБА_11, який пересувався по місту на автомобілі «Хаммер Н3». В середині жовтня 2014 року ОСОБА_11 йому повідомив, що автомобіль «Хаммер Н3» угнали з приводу чого страхова компанія виплатила йому страхове відшкодування.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_20 пояснив, що він працює автоелектриком на СТО по вул.Брянській. У вересні 2014 року він встановлював на замовлення ОСОБА_11 на автомобілі «Хаммер Н3» охоронну систему автоматичної підтяжки вікон, яка підключена до охоронної сигналізації автомобіля, а не до центрального замку дверей автомобіля. Система автоматичної підтяжки вікон спрацьовує у разі включення охоронної сигналізації. Під час роботи двигуна автомобіля, при натисканні кнопки «увімкнути» або «зачинити», на пульті керування охоронною сигналізацією, сигналізація не вмикається, а спрацьовує лише система центрального замка автомобіля, внаслідок чого відбувається лише закриття замків дверей автомобіля, а вікна автомобіля не закриваються.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_21 пояснив, що він працює керуючим на СТО. В літку 2014 року ОСОБА_11 приганяв свій автомобіль «Хаммер Н3» на СТО, щоб встановити сигналізацію.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_22 пояснив, що 23 вересня 2014 року приблизно о 16.00 годині до нього в гості приїхали його друзі ОСОБА_23 та ОСОБА_12 Також в будинку знаходилися його син ОСОБА_13 з приятелем сина на ім’я ОСОБА_24, прізвища останнього не знає. ОСОБА_13 20.45 до нього в гості також приїхав на автомобілі «Хаммер Н3» ОСОБА_11 з охоронцем на ім’я ОСОБА_5. В цей час ОСОБА_24 повідомив, що йому необхідно зустрітися із знайомими на парковці біля ТЦ «Україна». ОСОБА_12 запропонував підвезти хлопця. Тоді ОСОБА_11 сказав, щоб ОСОБА_12 взяв автомобіль «Хаммер Н3». Він здивувався цьому, оскільки ОСОБА_12 раніше не їздив на цьому автомобілі. В цей час на телефон ОСОБА_24 зателефонували знайомі та повідомили, що потрібно приїхати не до ТЦ «Україна», а до ресторану, що знаходиться біля готелю «Венеція», що розташований на Набережній магістралі. Після чого ОСОБА_12 сів за кермо автомобіля «Хаммер Н3», на переднє пасажирське сидіння сів ОСОБА_5, а на заднє пасажирське - ОСОБА_24. Через хвилин 10-15 на телефон ОСОБА_11 подзвонив ОСОБА_5 та повідомив, що в них стріляли та ОСОБА_12 поранений. Після чого він зі ОСОБА_23, ОСОБА_11 та його сином приїхали на площу Фестивальну. На вказаній площі вони пересадили в свій автомобіль пораненого ОСОБА_12 При цьому ОСОБА_12 був у свідомості та сказав, що він не знає хто стріляв. Максим повідомив, що відразу як приїхали до ресторану «Рибацький стан», в автомобіль вистрелив невідомий. Після чого, ОСОБА_12, отримавши поранення в ліве стегно, почав від’їжджати та втратив свідомість. Максим нажимав руками на педалі, а ОСОБА_24 рулював. Проте, хто стріляв, ОСОБА_5 не знає. Після чого він із ОСОБА_23, сином ОСОБА_13 терміново повезли ОСОБА_12 до 5-ї лікарні.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_23 пояснив, що 23.09.2014 його зустрів ОСОБА_12 та вони приїхали до приватного будинку, де проживав ОСОБА_22 Пізніше туди під’їхав ОСОБА_11 із охоронцем рудим ОСОБА_5. Після чого хлопцю на ім’я ОСОБА_24, який був також присутнім в компанії, необхідно було їхати до готелю «Рибацький стан». ОСОБА_12 сказав, що може його відвезти, на що ОСОБА_11 запропонував поїхати на автомобілі «Хамер». Після чого ОСОБА_12, разом з рудим ОСОБА_5 та ОСОБА_24 поїхали з дому. Через де якийсь час ОСОБА_5 подзвонив ОСОБА_11 та сказав, що на них напали, а ОСОБА_12 поранено. Після цього, вони поїхали на площу Фестивальну, де побачили автомобіль «Хамер». Максим панікував та сказав, що чоловік на прізвисько «Штанга» стріляв в машину. ОСОБА_12 сказав, що під’їхав автомобіль з якого вибіг невідомий чоловік та вистрелив в машину. Далі він із ОСОБА_22 та ОСОБА_13 відвезли ОСОБА_12 в 5-ту лікарню.

Допитана в судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_25 пояснила, що в вересні 2014 року вона працювала продавцем в магазині продуктів по бул.Гвардійському, 145. ОСОБА_2 вона знає як покупця магазину. ОСОБА_2 часто заходить до магазину, щоб купити продукти харчування. Пам’ятає, що 23.09.2014, коли був великий дощ з вітром, у другій половині дня ОСОБА_2 заходив до магазину за продуктами разом із дитиною.

Допитана в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_26 пояснила, що вона мешкає в сусідніх під’їздах з подругою ОСОБА_14 23 вересня 2014 року ввечері біля 21.00 години був дуже сильний дощ з вітром і вона пішла в гості до ОСОБА_14 При цьому вона звернула увагу, що у дворі поруч з автомобілем таксі її батька, стояв чорний автомобіль «Шевролет», яким користується ОСОБА_2 Двері відчинив співмешканець ОСОБА_14 ОСОБА_2, який був одягнутий в домашні шорти та майку. ОСОБА_2 запросив її до квартири та сказав почекати доки ОСОБА_14 помиє дитину. Вона пройшла на кухню, куди через 5 хвилин прийшла ОСОБА_14 Вони спілкувалися на кухні біля одної години. Під час їх розмови на кухню кілька разів заходив ОСОБА_2, який був весь цей час дома та нікуди не уходив.

Допитана в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_14 пояснила, що вона з 2007 року мешкає разом з ОСОБА_2 і у них є спільна дитина. 23 вересня 2014 року вона була на роботі до 17.30 годин. ОСОБА_2 приблизно до 17.00 годин забрав сина з садка. З 19.00 до 20.30 вони всі були вдома. ОСОБА_13 20.30 години вона попросила ОСОБА_2 сходити за хлібом до магазину. ОСОБА_13 21.00 години коли до них прийшла її подруга ОСОБА_26, вона мила дитину у ванній кімнаті. Потім близько однієї години вона із ОСОБА_14 розмовляла в кухні, а ОСОБА_2 грав у комп’ютерні ігри в маленькій кімнаті і нікуди з дому не виходив. Наступного дня 24 вересня 2014 року співробітники міліції жорстоко затримали ОСОБА_2 у дворі будинку.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_27 пояснив, що в вересні 2014 року він працював водієм «Економ таксі» на автомобілі «Ланос». 23 вересня 2014 року біля о 21.00 години він привіз молочну суміш онукам. При цьому він звернув увагу, що у дворі будинку був припаркований чорний «Шевролет», яким користується ОСОБА_2 Він поставив свій автомобіль поруч з автомобілем «Шевролет». Його дочка одразу пішла в гості до подруги ОСОБА_14 Після 23.00 години він поїхав від доньки на виклики.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_28 пояснив, що 23.09.2014 він чергував ургентним хірургом у відділенні травматології 5-ї міської лікарні. Приблизно о 22.00 годині надійшов виклик у приймальне відділення, до якого надійшов з травматичного пункту постраждалий з вогнепальним пораненням передньої брюшної стінки. Стан постраждалого був дуже важкий. Хворий ОСОБА_12 перебував у свідомості. ОСОБА_12 сказав, що отримав поранення від незнайомої особи. Після цього ОСОБА_12 проведена операція та останній переведений у відділення реанімації. При проведенні операції в черевній порожнині снаряд не був виявлений. Наступного дня була проведена повторна операція. Проте позитивного результату це втручання не принесло і ОСОБА_12 помер 24.09.2016 приблизно о 10.00 годині.

Допитана в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_29 пояснила, що працює молодшою медичною сестрою в приймальному покої 5-ї міської лікарні м. Запоріжжя. 23.09.2014 приблизно о 22.00 годині до відділення прийшов чоловік із вогнепальним пораненням, який назвався ОСОБА_30. Постраждалий був у свідомості та повідомив, що в нього стріляла невідома людина. Після реєстрації хворого відвезли до операційної.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_24 пояснив, що він перебуває на посаді начальника відділу Запорізького міського управління. В 2014 році він займався розкриттям вбивства ОСОБА_12 Було встановлено, що пораненим виявився ОСОБА_12, який назвався в лікарні під іншим прізвищем. Він збирав інформацію про наявність камер спостережень на місці пригоди. Камери відео спостереження були встановлені в готелі «Венеція» та ресторані «Рибацький стан». На скільки йому відомо на записах камер відеоспостереження нічого не можливо проглянути. Йому не відомо чи вилучалися слідчим якісь записи камер відеоспостереження чи ні.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_31 пояснив, що працює начальником кримінальної міліції ОСОБА_18 ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Через 1-2 дня після скоєння злочину він виїжджав до ресторану «Рибацький стан» для того, щоб виявити відеозаписи камер відеоспостереження. З серверу неможливо було зняти записи камер відеоспостереження, оскільки відеозапис транслювався в прямому режимі та не записувався. Тобто відео з камер спостереження транслювалося на моніторі директора ресторану «Рибацький стан», але не записувалося на носії інформації.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_11 пояснив, що він є головою громадської організації «Пора». ОСОБА_12 перебував у складі ГО «Пора». З ОСОБА_12 він був у дружніх стосунках та інколи давав останньому користуватися автомобілем «Хамер». 23 вересня 2014 року приблизно о 21.00 годині він приїхав до ОСОБА_22 додому. Також там був ОСОБА_12, ОСОБА_23 та ОСОБА_13 з приятелем ОСОБА_24. Приблизно о 21.15 годині ОСОБА_24 повідомив, що йому необхідно з’їздити на зустріч із друзями до ТЦ «Україна». ОСОБА_12 запропонував відвезти ОСОБА_24. Тоді він сказав, щоб ОСОБА_12 їхав на його автомобілі «Хамер» та взяв з собою його охоронця ОСОБА_5, анкетних даних якого не знає. Через деякий час останній повідомив йому, що на Набережній магістралі біля ресторану «Рибацький стан» в автомобіль щойно стріляли і ОСОБА_12 поранено. Він сказав, щоб під’їжджали на пл.Фестивальну. Чому вони змінили маршрут та опинилися біля ресторану «Рибацький стан» йому не відомо. Приїхавши на пл.Фестивальну разом із ОСОБА_22 та ОСОБА_23, він сів в автомобіль «Хамер» та поїхав з ОСОБА_24 до себе на дачу. ОСОБА_12 повезли до 5-ї лікарні. При цьому ОСОБА_12 не казав, хто в нього стріляв. Максим сказав, що стріляв високий чоловік в темній одежі, який вийшов з чорного автомобілю. Після чого ОСОБА_5 поїхав на таксі додому. Особисто ОСОБА_2 ОСОБА_5 не знав. Через один-два дня від співробітників міліції йому стало відомо, що в автомобіль стріляв ОСОБА_2 Співробітники міліції повідомили йому, що є свідок, який вказав на ОСОБА_2 як на людину яка стріляла по автомобілю «Хамер Н3». На наступний день ОСОБА_5 сказав, що йому заборонили співробітники міліції розказувати будь-яку інформацію. Вважає, що вбити хотіли його, оскільки в той день з 16.00 до 21.00 години він керував автомобілем «Хамер». З ОСОБА_2 він перебував у приятельських відносинах. Він вважає, що у ОСОБА_2 не було причин його вбивати.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції із СІЗО м.Рівне свідок сторони обвинувачення ОСОБА_32 (під псевдонімом), до якого органом досудового розслідування застосовані заходи безпеки, пояснив, що він не пам’ятає в який день та в який час біля ресторану «Рибацького стану» на Набережній було вбито його друга ОСОБА_7. Лише пам’ятає, що невідомий вистрелив в автомобіль в якому був він, його друг ОСОБА_7 та ще якийсь хлопець. Після пострілу погано пам’ятає події, оскільки був в шоковому стані. Того, хто стріляв він не бачив. Якісь показання давав слідчому, але які саме не пам’ятає. Присутнього в залі суду обвинуваченого ОСОБА_2 він ніколи не бачив та не знає.

Додатково допитаний в судовому засіданні в режимі відео конференції із СІЗО м.Рівне свідок ОСОБА_32, до якого застосовані заходи безпеки та якому було відтворено запис допиту в порядку ст..225 КПК України на досудовому розслідуванні пояснив, що він не допитувався в суді та на місці пригоди нікого не бачив.

З відтвореного в судовому засіданні відеозапису допиту свідка ОСОБА_32, здійсненого в порядку ст..225 КПК України слідує, що свідок пояснював, що 23.09.2014 він з ОСОБА_12 та ще з одним пасажиром, який перебував на задньому пасажирському сидінні під’їхали на автомобілі «Хамер» до ресторану «Рибацький стан». Через трохи опущене водійське вікно він побачив чоловіка на прізвисько «Штанга» в чорній одежі з якоюсь зброєю в руках, який біг до них. Він підняв скло вікна. Після чого чоловік на прізвисько «Штанга» здійснив постріл в ОСОБА_12 Останній втратив свідомість. Їх автомобіль поїхав з місця, при цьому він крутив кермо, а пасажир, який був на задньому сидінні руками натискав на педалі. Автомобіль «Шевролет Епіка» якийсь час їхав за ними, а потім зник з його поля зору.

Судом також досліджувалися зібрані під час досудового розслідування наступні докази, а саме:

Протокол огляду місця події від 23.09.2014 про огляд особистих речей ОСОБА_30, доставленого з вогнепальним пораненням до МКЛ №5 м.Запоріжжя. (т.2 арк.с.109-117).

Протокол огляду трупа ОСОБА_12 від 25.09.2014 про виявлені тілесні пошкодження на фоні хірургічного втручання під час розтину та фіксування про вилучену під час експертизи металеву кулю жовтого кольору діаметром приблизно 9 мм. (т.2 арк.с.124-125).

Висновком судової медичної експертизи № 3555 від 25 жовтня 2014 року встановлено, що смерть ОСОБА_12 настала від одиночного сліпого вогнепального кульового поранення живота з пошкодженням брижі кишки та лівої клубової вени, що супроводжувалося масивною крововтратою, яка в даному випадку виявилася безпосередньою причиною смерті (т.2 арк.с.182-187).

Висновком судово-балістичної експертизи №112-ЗТ від 19.02.2015 встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_12 могли бути завдані при обставинах та умовах вказаних ОСОБА_32І, в ході його допиту в якості свідка 24.09.2014, додаткового допиту від 09.01.2015, огляду та слідчого експерименту за його участю від 25.09.2014 (т.3 арк.с.42-47).

Висновком судово-імунологічної експертизи №925 від 28.10.2014 встановлено, що кров ОСОБА_12 відноситься до групи 0 з ізогемагглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, отриманий результат не виключає походження крові у даних об’єктах від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, у тому числі від потерпілого ОСОБА_12 (т.3 арк.с.142-143).

З висновку первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи №592 від 21.10.2014 слідує, що ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням не страждає, ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявлено. (т.4 арк.с.5-9).

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи №18-ЗТ від 15.01.2015 67 патронів, вилучених 24.09.2014 під час проведення обшуку за адресою: м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 147а, кВ.49 : 40 патронів є боєприпасами – мисливськими патронами 7,62х39мм, патронами зразка 1943 року, до мисливських карабінів: Сайга-М3, АКМС-МФ, ОП-СКС, ТОЗ-97 та ін.; 27 патронів є боєприпасами – мисливськими патронами 12 калібру для гладко ствольних мисливських рушниць 12 калібру, промислового спорядження, придатні для виробництва пострілу. 67 патронів, вилучених 24.09.2014 під час проведення обшуку за адресою: м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 147а, кВ.49, придатні до виконання пострілу (т.4 арк.с.20-23).

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи №15-ЗТ від 15.01.2015 карабін, вилучений 24.09.2014 під час проведення обшуку автомобіля «Шевролет Епіка», державний номер НОМЕР_2, відноситься до мисливських карабінів моделі «САЙГА-МК» №Л08132269, калібру 7,62х39, виготовлений промисловим способом «ИЖМАШ» Росія, є нарізною вогнепальною зброєю, справний, придатний до стрільби патронів; рушниця, вилучена 24.09.2014 під час проведення обшуку за адресою: м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 147а, кВ.49, є вогнепальною гладко ствольною зброєю, мисливською рушницею моделі «ТS 870», 12 калібру, заводський номер «6164», промислового виробництва фірми «Yilmaz» країна Туреччина, придатна для виробництва пострілів; револьвер, вилучений 24.09.2014 під час проведення обшуку автомобіля «Шевролет Епіка», державний номер НОМЕР_2, є коротко ствольною вогнепальною зброєю – гладко ствольним револьвером виробництва фірми «SCHMEISSER» України, моделі «АЕ 38» калібру 9мм заводський номер КО 000398, призначеним для стрільби патронами несмертельної дії, придатний до стрільби. Експертом не встановлено проведення пострілів з представлених на дослідження рушниці та предметів схожих на револьвер та автомат, як не встановлено і слідів переробки представленої на дослідження зброї. (т.4.арк.с.35-42)

Відповідно до висновку комплексної судової хімічної експертизи продуктів пострілу №493 від 10.02.2015 на фрагменті скла з міста ушкодження на склі водійської двері встановлено присутність компонента вибухової речовини метальної дії – бездимного (нітроцелюлозного) пороху, а саме – дифеніламіну. На інших фрагментах скла продуктів пострілу (частинок пороху, їх компонентів та інших вибухових речовин) не виявлено (у межах чутливості використаних методів дослідження). (т.4 арк.с.50-53)

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи №19-ЗТ від 15.01.2015 куля, вилучена 25 вересня 2014 року, під час проведення огляду трупа ОСОБА_12 є кулею – частиною патрону калібру 9х18мм до пістолета конструкції Макарова (ПМ), боєприпасом не є. Куля, вилучена 25 вересня 2014 року, під час проведення огляду трупа ОСОБА_12 придатна для ідентифікації зброї, з якої була стріляна. Куля, вилучена 25 вересня 2014 року, під час проведення огляду трупа ОСОБА_12, могла бути вистріляна з будь-якої зброї калібру 9мм, в якій встановлений саморобний ствол з 4 лівосторонніми нарізами (т.4 арк.с.63-65).

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №1040 від 04.12.2014 походження у слідах на одязі ОСОБА_12 крові ОСОБА_2 виключається. (Т.4 арк.с.73-75).

З протоколу огляду предметів від 15.02.2015 та фото таблиці до нього вбачається проведений огляд куртки чоловічої з тканини сіро-коричневого кольору, футболка чорна чоловіча потерпілого ОСОБА_12, брюки чоловічі з тканини чорного кольору з поясом зі шкіри чорного кольору та металевою пряжкою потерпілого ОСОБА_12 (т.2 арк.с.199-208);

З протоколу огляду транспортного засобу автомобілю «Хамер Н3», державний номер НОМЕР_1 від 25.09.2014, який відбувався за участю водія ОСОБА_33 з фото таблицями до нього зафіксоване вилучення одного змиву речовини бурого кольору із водійського сидіння, контрольний змив РБК з сидіння, зразку марлевого тампону змоченого дистильованою водою, серветки із синтетичного матеріалу, осип скла із салону автомобіля з нашаруванням речовини білого кольору, слід №1 та слід №2, мікрочастки з переднього лівого сидіння, з підголівнику лівого переднього сидіння, з зовнішньої сторони передньої лівої двері. (т.2 арк.с.155-162, 167-170, 174-178).

Зі стенограми до протоколу огляду від 25.09.2014 та фото таблиці до нього, за участю свідка ОСОБА_32, до якого застосовані заходи безпеки осіб, вбачається, що автомобіль «Хамер Н3», державний номер НОМЕР_1, розташований на ділянці місцевості напроти ресторану «Рибацький стан». Вбачається, зображення пози особи, яка проводила постріл свідком ОСОБА_32, а також демонстрування свідком ОСОБА_32 нападника, який, стоячи перед водієм біля двері автомобілю «Хамер», тримає зброю однією рукою, як пістолет, здійснює постріл. (т.2 арк.с. 188-198).

В ході проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_32 (анкетні дані змінені згідно з Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») на місці події, розташованої напроти ресторану «Рибацький стан» за адресою: м.Запоріжжя, вул.Немировича-Данченко, 73, пояснив, що 23.09.2014 з 22.00 до 23.00 години на автомобілі «Хамер Н3», державний номер НОМЕР_1, він приїхав із ОСОБА_12, який був за кермом, та ще однією особою, яка сиділа на задньому пасажирському сидінні. Він знаходився на передньому пасажирському сидінні. Автомобіль зупинили на паркувальному майданчику під кутом. Водійське скло автомобіля було відкрито на 10-15 см. Свідок ОСОБА_32 побачив як автомобіль «Шевроле Епіка» чорного кольору, який рухався з боку пр..Металургів, на перехресті Немировича-Данченка та Набережної магістралі, переїхав на зустрічну смугу руху, по який продовжив рух та зупинився напроти їх автомобіля. Після цього, з автомобілю «Шевроле Епіка» вийшов чоловік на прізвисько «Штанга», в чорній одежі, зі зброєю з глушником в руках та почав наближатися до їх автомобілю. Після чого, свідок ОСОБА_32 натиснув на правих пасажирських дверях кнопку автоматичного закриття вікон та кнопку блокування замків дверей. Після чого свідок ОСОБА_32 продемонстрував механізм переміщення чоловіка на прізвисько «Штанга», а саме: відчинивши двері автомобілю «Штанга» побіг у напрямку автомобіля «Хамер Н3» та продемонстрував механізм здійснення пострілу. Після чого свідок ОСОБА_32 за допомогою статиста продемонстрував положення в автомобілі потерпілого ОСОБА_12 до пострілу та після пострілу. Про що свідчить стенограма до протоколу слідчого експерименту від 25.09.2014 та оглянутий в судовому засіданні відеозапис до протоколу слідчого експерименту (т.3 арк.с.12-21)

Як свідчить стенограма до протоколу пред’явлення особи до впізнання особи по фотознімкам від 24.09.2014 свідок ОСОБА_32 впізнав ОСОБА_2 на прізвисько «Штанга» як особу, яка 23.09.2014 здійснила постріли зі зброї у водійські дверцята автомобіля «Хамер Н3» (т.3 арк.с.24-27)

З протоколу огляду диску з інформацією з’єднання та інтенсивності дзвінків абоненту НОМЕР_3 потерпілого ОСОБА_12 за період з 01 липня по 07 жовтня 2014 року від 17.02.2015 вбачається, що з абонентським номерами, які належать підозрюваному ОСОБА_2 за витребуваний період з’єднання відсутні (т.3 арк.с.93-96).

З протоколу огляду предметів від 22.02.2015 під час якого був оглянутий диск з інформацією з’єднання та інтенсивності дзвінків абоненту НОМЕР_4 підозрюваного ОСОБА_2, за 23.09.2014 абонентський номер ОСОБА_2 починає фіксуватися базовими станціями о 10.11 годині і перестає фіксуватися о 17.50. За вказаний період часу абонентський номер ОСОБА_2 працює лише в одному районі м.Запоріжжя. Після 17.50 години абонентський номер ОСОБА_2 23.09.2014 у мережі не працює та відповідно базовими станціями м.Запоріжжя не обслуговується. Наступне з’єднання відбувається 24.09.2014 о 13.59 під з час з’єднання з абонентським номером НОМЕР_5, який належить невстановленій особі (т.3 арк.с.120-125);

З протоколу огляду диску з інформацією з’єднання та інтенсивності дзвінків абоненту НОМЕР_6 свідка ОСОБА_32 від 21.02.2015 слідує, що 23 вересня 2014 року в період скоєння нападу було здійснено о 21.11 та 21.20 годині два з’єднання з абонентським номером 067-711-93-38, який належить невстановленій особі, та п’ять з’єднань о 21.29, 21.31, 21.32, 21.34, 21.37 з абонентом 067-613-06-10, який належить ОСОБА_11 (т.3 арк.с.156-161).

Судом також досліджувалися зібрані під час судового слідства докази, а саме: лист відділу управління превентивної діяльності НП в Запорізькій області від 13.11.2015 за №10/6-5128, яким засвідчено відсутність відео фіксації транспортних засобів із розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх розшукових реєстрах «Відеоконтроль-Рубіж» автомобіль DAEWOO LANOS TF 69Y, номерний знак АР 5963ВТ у період з 22.09.2014 по 24.09.2014 на території Запорізької області під керування свідка ОСОБА_34 зафіксовано не було, а також лист ФОП ОСОБА_35 за №11 від 12.11.2015 щодо відсутності інформації про замовлення, виконані ОСОБА_34 за період з 22.09.2014 по 24.09.2014. (т.3 арк.с. 67, 69)

З протоколів тимчасового доступу до речей та документів від 30.11.2015 та від 02.12.2015 вбачається отримання інформації щодо вхідних вихідних дзвінків абонентського номеру 096-029-15-56, який належить ОСОБА_26 та до інформації вхідних вихідних дзвінків абонентського номеру 093-323-58-99, який належить ОСОБА_27 (т.3 арк.с.71-72, 78-79)

Суд, проаналізувавши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, встановив відсутність доказів в підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_12, виходячи з наступного.

Обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України фактично ґрунтується на показах свідка ОСОБА_32, до якого досудовим розслідуванням були застосовані заходи безпеки згідно з Законом України «Про забезпеченні безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», показаннях свідка ОСОБА_23

Враховуючи вимоги ст..23, чч..1,4,5 ст.225 КПК України судом був безпосередньо допитаний свідок ОСОБА_32, до якого застосовані заходи безпеки осіб, який суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_2 не знає та ніколи не бачив, на місці пригоди нікого не бачив. Прокурором не спростовані дані покази свідка та не усунуті розбіжності з його показами наданими під час досудового розслідування. А відтак, докази, які ґрунтуються на поясненнях свідка ОСОБА_32І, а саме: огляд місця події, слідчий експеримент та пред’явлення особи для впізнання, судом не приймаються до уваги через те, що свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні не підтвердив ті обставини, на які він вказував під час проведення слідчих дій за його участю. Прокурором також не доведено, що саме обвинувачений ОСОБА_2 мав прізвисько „Штанга”.

З цих же підстав судом не приймаються до уваги пояснення свідка ОСОБА_23, який вказував на те, що зі слів ОСОБА_5 йому відомо, що стріляв чоловік на прізвисько «Штанга», які є показами з чужих слів, а саме зі слів свідка ОСОБА_32, який як встановлено судом є однією ж тією особою оскільки під час судового слідства даний свідок відмовився від раніше наданих свідчень. Крім того, ці покази не підтверджуються іншими допустимими доказами та в силу ч.6 ст.97 КПК України є недопустимими.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно з ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Пунктом 3 ч.1 ст. 99 КПК України встановлено, що до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Протокол огляду транспортного засобу автомобілю «Хамер Н3», державний номер НОМЕР_1 від 25.09.2014, який відбувався за участю водія ОСОБА_33 Однак ця слідча дія виконана в порушення ч.1 ст.233 КПК України без дозволу та без участі власника автомобіля, тому не є допустимим доказом.

Враховуючи вимоги ст.ст.104, 105 КПК України, суд визнає недопустимим докази надані стороною обвинувачення, а саме: стенограму до протоколу огляду від 25.09.2014 з відеозаписом слідчої дії, стенограму слідчого експерименту від 25.09.2014 з відеозаписом та стенограму до протоколу пред’явлення особи до впізнання особи по фотознімкам від 24.09.2014, з тих підстав, що прокурором на суду не були надані оригінали протоколів, а лише додатки у вигляді стенограм, фото таблиць та відеозапису слідчої дії.

Отже, судом не приймаються до уваги як належні та допустимі докази стенограма до протоколу огляду від 25.09.2014 з відеозаписом слідчої дії, стенограма слідчого експерименту від 25.09.2014 з відеозаписом та стенограма до протоколу пред’явлення особи до впізнання особи по фотознімкам від 24.09.2014, із зазначених вище підстав, через те, що стороною обвинувачення надано лише додатки до протоколів слідчих дій, а самі оригінали протоколів не надані.

Позиція сторони обвинувачення про ненадання оригіналів протоколів у зв’язку з забезпеченням безпеки свідка є неспроможною, оскільки як передбачено ч.5 ст.290 КПК України, у документах, які надіються для ознайомлення можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду.

Враховуючи те, що протокол огляду від 25.09.2014, протокол слідчого експерименту від 25.09.2014 та протокол пред’явлення особи для впізнання від 24.09.2014 стороні захисту не надавався, то відповідно до ч.12 ст.290 КПК України, суд не має права допустити відомості, що містяться в ньому, як доказ.

Також досліджений в судовому засіданні відеозапис на лазерному диску містить видалені фрагменти відеозапису, де зазначені дійсні анкетні дані свідка, а також затемнені елементи обличчя свідка. Відповідно до супровідного листа від 20.02.2015 року для здійснення монтажу відеозапису слідчого експерименту від 25.09.2014 року було надано диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом до протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_32 від 25.09.2014 року. В матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про носій інформації на який здійснювався відеозапис слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_32 від 25.09.2014 року, відсутня інформація про огляд такого носія, відсутня інформація про запис (створення) диску для лазерних систем зчитування з відеозаписом до протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_32 від 25.09.2014 року для подальшого направлення до ВЗГ ГУМВС України в Запорізькій області для створення відеозапису з монтажем.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що свідок ОСОБА_32 безпосередньо в судовому засіданні пояснив, що не знає та ніколи не бачив ОСОБА_2, то суд ставить під сумнів, що слідчі дії огляду місця події та слідчого експерименту та відеозапис до протоколу слідчого експерименту, здійснено за участю саме свідка ОСОБА_32

Суд, з огляду на позицію визначеною частиною 10 ст.101 КПК України, не погоджується з висновком судово-балістичної експертизи №112-ЗТ від 19.02.2015, про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_12 могли бути завдані при обставинах та умовах вказаних ОСОБА_32, в ході його допиту в якості свідка, додаткового допиту, огляду та слідчого експерименту за його участю оскільки такий висновок зроблено на підставі доказів, а саме: додатків до протоколів огляду та слідчого експерименту, які судом визнано недопустимими.

З показів потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_8, свідків обвинувачення ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 не випливає те, що саме ОСОБА_2 позбавив життя ОСОБА_12 Показання цих свідків не мають значення для предмету доказування, оскільки вказані особи не були на місці події.

Стороною обвинувачення також не доведено те, що саме зі зброї, вилученої з автомобіля та за місцем проживання ОСОБА_2, було здійснено постріл у ОСОБА_12

Частиною 2 ст. 62 Конституції України та аналогічна позиція держави закріплена й у ч. 2 ст. 17 КПК України, передбачено, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77). У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (Заява N 387/03) 20 вересня 2012 року, Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити "поза розумним сумнівом" причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв'язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів.

Обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає що пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Пунктом 2 ч.1 ст..373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне провадження вчинене обвинуваченим.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_36, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_37 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі ч.3 ст.129 КПК України слід залишити без розгляду.

Судові витрати за проведення експертиз слід віднести на рахунок держави.

Доля речових доказів вирішується на підставі ст..100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та виправдати у зв’язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

Запобіжний захід домашній арешт, застосований щодо ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_2 250000 грн. моральної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_2 200000 грн. моральної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_2 225000 грн. моральної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_2 11657,29 грн. компенсації матеріальної шкоди та 200000 грн. моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази по провадженню:

- пара шкарпеток білого кольору, труси потерпілого ОСОБА_12, які вилучені 23.09.2014 та перебувають на зберіганні в камері схову речових доказів ОСОБА_18 ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області – знищити;

- автомобіль «Хамер Н3», державний номер НОМЕР_1, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_11 – залишити за приналежністю;

- куртка, футболка, брюки, пара кросівок потерпілого ОСОБА_12, які вилучені 23.09.2014, серветки, марлевий тампон з контрольним змивом з поверхні водійського сидіння та зразки крові потерпілого ОСОБА_12 та перебувають на зберіганні в камері схову речових доказів ГУМВС України в Запорізькій області – знищити;

- диск для лазерних систем зчитування з інформацією про вхідні та вихідні дзвінки абонентського номеру НОМЕР_6, яким користується свідок ОСОБА_32 , який зберігається в - матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- 67 патронів, гладко ствольна рушниця «Т.М. Yilmaz 12/70» моделі «ТS 870», 12 калібру, мисливський карабін «Сайга-МК» № Л 08132269, калібру 12 мм та револьвер «SCHMEISSER АЕ № КО 000398», калібру 9 мм, вилучені 24.09.2014 під час проведення обшуку за адресою: м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 147а, кВ.49, та автомобіля «Шевролет Епіка», державний номер НОМЕР_2, які зберігаються на складі управління матеріально-технічного забезпечення ГУМВС України в Запорізькій області – повернути за належністю;

- розкладний ніж, вилучений 23.09.2014 під час проведення огляду речей потерпілого у приміщенні приймального відділення КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м.Запоріжжя», який зберігається в камері схову речових доказів ГУМВС України в Запорізькій області – знищити;

Судові витрати за проведення судової балістичної експертизи № 19-ЗТ від 19.01.2015 року - вартістю 589,68 гривень; комплексної судової хімічної експертизи № 471 від 21.10.2014 року - вартістю 737,88 гривень; судової дактилоскопічної експертизи № 361 від 10.12.2014 року - вартістю 884,52 гривень; судової компьютерно-технічної експертизи № 3-КТ від 14.01.2015, вартістю 368,94 гривень; комплексної судово хімічної експертизи продуктів пострілу №493 від 10.02.2015, вартістю 368,94 гривень; комплексної судово хімічної експертизи волокон та волокнистих матеріалів №475 від 06.10.2014 - вартістю 122,98 гривень; комплексної судово хімічної експертизи волокон та волокнистих матеріалів та продуктів пострілу №477 від 21.10.2014 - вартістю 737,98 гривень; судової молекулярно-генетичної експертизи № 36 від 29.01.2015, вартістю 2956,80 гривень; судової балістичної експертизи №112-ЗТ від 19.02.2015 – вартістю 1475,76 гривень; судової балістичної експертизи №15-ЗТ від 15.01.2015 – вартістю 589,68 гривень; судової балістичної експертизи №18-ЗТ від 15.01.2015 – вартістю 589,68 гривень; судової експертизи холодної зброї №295 від 03.10.2014 – вартістю 737,10 гривень; судової компьютерно-технічної експертизи №2-КТ від 12.01.2015 – вартістю 1572,48 гривень; судової авто товарознавчої експертизи №361 від 20.02.2015 – вартістю 797,94 гривень - віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Запорізької області протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Головуючий Л.Ю.Кравченко

Судді Н.І. Рибалко

ОСОБА_38