Єдиний унікальний номер 243/3542/16-к

Номер провадження 11-кп/775/953/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого, судді-доповідача: Гладуна В.Р.,

суддів: Залізняк Р.М., Половінкіна Б.О.

при секретарі: Радковському Д.І.

за участю прокурора: Фролова Ф.В.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 (№ кримінального провадження 12016050510000556 від 03.03.2016 року) на вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Слов’янськ Донецької області,громадянина України, з середньотехнічною освітою, раніше не судимому, не працюючого не одруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 115 ч. 1 КК України та призначено покарання у вигляді 12 років позбавлення волі,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винними в тому, що 02 березня 2016р., в період часу з 17 год.00хв. до 22год.00хв., ОСОБА_3 разом зі своєю співмешканкою - ОСОБА_4, знаходилися за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2, де зі своїми знайомими - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на кухні вказаного будинку, вживали спиртні напої.

Приблизно о 22 годині, в цей же день - 02 березня 2016р., після вживання спиртних напоїв у приміщенні кухні будинку АДРЕСА_2, між ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 на грунті раніше виниклих неприязних відносин, виникла сварка, під час якої у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4

Здійснюючи свій злочинний намір, спрямований на вбивство ОСОБА_4, обвинувачений ОСОБА_3, діючи умисно, розуміючи суспільну небезпечність свого діяння, кухонним ножем, який знаходився у правій його руці, підійшов до ОСОБА_4 та наніс ним один удар в область грудної клітини зліва, чим спричинив ОСОБА_4 проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням серця, яке ускладнилось гострою крововтратою, що призвело до недокрів'я внутрішніх органів. Від даного проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з пошкодженням серця ОСОБА_4 померла на місці і злочинний намір ОСОБА_3, спрямований на її вбивство було доведено до кінця.

ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку та направлення кримінального провадження до суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність,так судом першої інстанції було допущено недбалість у вигляді однобічності представлених у суді доказів, а в обґрунтування своїх вимог зазначає, що згідно показів свідка ОСОБА_7, саме він телефонував до швидкої допомоги за проханням свідка ОСОБА_6, в цей же час згідно показань свідка ОСОБА_8 саме вона підійшла до ОСОБА_7 з проханням про виклик швидкої, це свідчить про те що покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не відповідають дійсності та суперечать реальним обставинам справи, також звертає увагу, що вказані свідки повинні були бачити чи було у обвинуваченого знаряддя злочину в руках чи ні, так ОСОБА_3, вказує, що дійсно в цей день він розпивав спиртні напої, та не пам'ятає щоб він скоював противоправні дії у відношенні до ОСОБА_4, та мотивів для заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень не було. Звертає увагу на те, що слідчі експерименти з його участю не проводились, хоча він в свою чергу не відмовлявся від їх проведення, так при особистому огляді працівниками поліції та робітниками швидкої допомоги на руках обвинуваченого не було виявлено жодної краплі крові.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який прохав вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги обвинуваченого, прохали її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст.404 ч.1 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.404 ч.2 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо це не погіршує становище обвинуваченого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочину, при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам справи, повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів, які були перевірені та оцінені судом. Вирок суду ґрунтується на достовірних доказах.

Судом першої інстанції були оцінені зібрані у справі докази після їх безпосереднього дослідження в судовому засіданні з точки зору їх належності, допустимості, достатності, достовірності, для доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст.91 КПК України.

Апеляційні доводи спростовуються матеріалами справи та добутими по кримінальному провадженню доказами, а саме:

- Протоколом огляду місця події від 02.03.2016р., Висновком судово-медичного дослідження трупа гр-ки ОСОБА_4 №128 від 03.03.2016р., Висновком експерта №23 від 16.03.2016р.,Висновком експерта №283-МК від 11.03.2016р., щодо дослідження трупа гр-ки ОСОБА_4, Протоколом огляду від 03.03.2016р., речей, які були одягнуті 02.03.2016р. на обвинуваченому ОСОБА_3 зі слідами плям бурого кольору., протоколом огляду від 04.03.2016р., речей, які були одягнуті 02.03.2016р. на ОСОБА_4 зі слідами пошкодження та плямою бурого кольору., висновком експертизи №341 від 04.03.2016р.,про огляд ножа. Висновком експерта №431 від 16.03.2016р.,щодо огляду одягу потерпілої. Висновком експертизи №514 від 04.03.2016р., щодо огляду одягу обвинуваченого. Відповіддю СШМД, відповідно до якої що 02.03.2016 року в 22 годин 29 хвилин надійшов -виклик на СШМД м. Слов'янськ за адресою: вул. Чубаря,53. Привід виклику: ножове поранення. Телефонна розмова відбулась з телефону, номер 2-14-60. Виклик здійснив чоловік. Свої дані не вказав.,

протоколом слідчого експерименту від 03.03.2016р. за участю свідків ОСОБА_5, та ОСОБА_9, актом комплексної психолого-психіатричної експертизи №240 від 16.03.2016р., згідно якого ОСОБА_3 в період вчинення правопорушення не перебував у тимчасово хворобливому стані, яке б позбавляло його здатності розуміти свої дії та керувати ними, правопорушення вчинив в стані простого алкогольного сп'яніння, не знаходився в стані фізиологічного аффекту, у виразному емоційному стані (стрес, фрустрація тощо). В даний час ОСОБА_3 повністю розуміє свої дії, керує ними, застосування мір медичного характеру не потребує.

Згідно показів свідків ОСОБА_6, та ОСОБА_5 02.03.2016 року вони разом з потерпілою ОСОБА_4 знаходились у загиблої вдома та вживали спиртні напої, ОСОБА_3 знаходився в спальній кімнаті, через деякий час він вийшов зі спальні, підійшов до ОСОБА_4 і зробив правою рукою різкий рух у бік лівої частини грудної клітки ОСОБА_4, після цього знов пішов у спальню, ці свідчення підтверджуються висновками судово-медичного дослідження трупа гр-ки ОСОБА_4 № 128 від 03.03.2016 року, в якому чітко вказано, що причиною смерті ОСОБА_4 є одержане нею проникаюче колото різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням серця, що ускладнилося гострою крововтратою, що призвело до недокрів'я внутрішніх органів, тому доводи апелянта про те що він наносив ножем удар потерпілій ОСОБА_4 спростовуються доказами вищевказаних свідків та висновком експерта, оскільки свідки не могли бачити та не бачили знаряддя вбивства.

Твердження апелянта в частині різниці показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно того, хто саме викликав швидку допомогу спростовується матеріалами кримінального провадження, оскільки під час дачі пояснень в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_6 не вказувала, що саме вона викликала швидку допомогу, а тому суд першої інстанції вірно визнав ці покази свідків узгодженими між собою.

Судом першої інстанції була дана оцінка доказам у справі, які підтвердили провину ОСОБА_3 у скоєному, що підтверджується зверненням ОСОБА_7 02.03.2016 року за медичною допомогою, висновками судово-медичних експертиз, які підтверджують наявність у потерпілого тілесних ушкоджень та механізм їх утворення, а також з урахуванням показань свідків ОСОБА_6,ОСОБА_8, ОСОБА_7 яким суд першої інстанції дав оцінку в сукупності з іншими доказами у справі, вказавши у вироку, що показання вказаних свідків є логічними та послідовними, які підтверджують механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 при обставинах зазначених у обвинувальному акті.

На думку колегії суддів, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 вказані ним в апеляційній скарзі, щодо того, що слідчі експерименти з його участю не проводились, спростовуються, ч. 2 ст. 93 КПК України згідно якої сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язки доказування покладаються на слідчого, прокурора, а тому колегія суддів вважає що це право органу обвинувачення доказувати вину обвинуваченого тими чи іншими доказами. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 з клопотанням про проведення з ним слідчого експерименту не звертався.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції не містять протиріч, за встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження, виходячи з сукупності вказаних та інших досліджених в судовому засіданні доказах, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, в межах висунутого обвинувачення. Суд першої інстанції обґрунтовано та правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним за ст. 115 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (двадцять) років, а тому з вироку першої інстанції не зрозуміло яке саме покарання призначено ОСОБА_3 12 років чи 20 років позбавлення волі. Санкцією ст.115 ч.1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років.

Статтею 409 КПК України, зазначено підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначаючи в діжках письмово строк призначеного покарання як двадц'ять років, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, вийшов за межі санкції статті, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідним в частині призначення покарання вирок змінити.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання ОСОБА_3 призначено, з урахуванням того, що ОСОБА_3, вчинив тяжкий злочин, за місцем мешкання характеризується задовільно, в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, у 2016 році поставлений на облік у лікаря нарколога, та призначив суворе покарання з числа установлених у санкції статті Особливої частини КК України. Однак при призначенні покарання, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував того, що ОСОБА_3 наніс ОСОБА_4 один удар, потерпіла ОСОБА_4 вироком суду від 22.06.2007 року притягалася до кримінальної відповідальності за ст. 121 ч.1 КК України за заподіяння ОСОБА_3 умисне тяжке тілесне ушкодження в стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції не врахував вік обвинуваченого. А тому на думку колегії суддів призначене покарання обвинуваченому не відповідає забезпеченню індивідуалізації, гуманності і справедливості призначення покарання ОСОБА_3 який раніше не судимий, а тому з метою виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, колегія судів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе при призначені йому покарання у виді десяти років позбавлення волі.

З огляду зазначеного вище, колегія суддів приходить до висновку про зміну вироку в частині призначеного ОСОБА_3 покарання в бік його пом'якшення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3, задовольнити частково.

Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2016 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, змінити в частині призначення йому покарання.

Вважати ОСОБА_3 засудженого за ч.1 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком на десять років.

В решті вирок залишити без змін.

Відповідно до п.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 03.03.2016 року по 17.11.2016 року, а саме 520 (п'ятсот двадцять) календарних днів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу можуть бути подані касаційні скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді: