Справа № 2-60/07

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

 Іменем    України

31 січня 2007 року                                Золочівський районний суд Харківської області

в складі:   головуючого -                          Штих Т.В.

при секретарі -                                             Бугай Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Золочів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Золочівського районного суду Харківської області з позовною заявою про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, вказавши, що 26 грудня 2004 року їх шлюб зареєстрований Золочівським відділом реєстрації актів цивільного стану Золочівського районного управління юстиції Харківській області, актовий запис НОМЕР_1.

Від сумісного шлюбу мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Причиною розпаду сімї з'явилося те, що у сторін різні погляди на життя, постійні сварки та негаразди в сім»ї призвели до втрати почуттів кохання та взаємо порозуміння. Шлюбні стосунки припинили в липні 2006 року, з цього ж періоду не ведуть спільне господарство. В подальшому однією сім'єю не проживати не бажають.

Позивач в судове засідання з'явився, просив суд задовольнити його позовні вимоги, зазначивши, що подальше спільне життя суперечить їхнім інтересам. Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день розгляду справи була повідомлена своєчасно належним чином, про що свідчить повідомлення в матеріалах справи, в якому вказано, що відповідачка особисто повідомлялася про день та час слухання справи. Суд вважає причину неявки відповідачки в судове засідання неповажною.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки НОМЕР_2, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану Золочівського управління юстиції Харківської області, сторони вступили в зареєстрований шлюб 25 грудня 2004 року, про що внесено актовий запис під НОМЕР_1. Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час сумісного проживання між сторонами виникали постійні чвари та негаразди, що негативно відображалося не тільки на позивачу і відповідачці, а й на їхній дитині, яка неодноразово була свідком сімейних негараздів. Сторони на даний час однією сім'єю не проживають, сімейних відносин не підтримують з липня 2006 року, спільне господарство не ведуть, характер взаємостосунків, що склалися, свідчить про повний розпад сім'ї.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В даному випадку суд враховує інтереси не тільки сторін, а й їхньої доньки. Сторони однією сім'єю не проживають, не бажають в майбутньому існувати як одна сім»я. Сварки та негаразди, свідком постійним яких була дитина негативно відображалися на дівчинці. Дитина постійно з цього приводу нервувала, що неодноразово призводило до її хвилювань.

При винесенні рішенні суд також керується Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, в якій наголошено, що інтереси дитини перш за все.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись , ст. ст. 110, 112 СК України, ст. ст. 10, 11,209,212,214-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 26 грудня 2004 року Золочівським відділом реєстрації актів цивільного стану Золочівського районного управління юстиції Харківській області, актовий запис НОМЕР_1.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути державне мито на користь держави з ОСОБА_1 у розмірі 17 грн. /сімнадцять грн. 00 коп./, ОСОБА_2 звільнити від сплати державного мита.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.