Справа № 2-3928-1/09
РІШЕННЯ
Іменем України
21 жовтня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судці Мягкохода Ю. В.,
при секретарі - Кузьо В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ПП «Урожай» до ОСОБА_1, третя особа: ПП «ВІКОС-ПЛЮС» про розірвання договору про надання послуг та позовом третьої особи з самостійними вимогами ПП «ВІКОС-ПЛЮС» до ПП «Урожай», ОСОБА_1 про визнання права власності,
встановив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач в порушення укладеного між ними Договору про надання послуг від 05.08.2009 р., свої зобов'язання не виконав, а саме, не оформив документи на проект перепланування приміщення та отримання всіх дозволів для здійснення перепланування приміщення розташованого за адресою в АДРЕСА_1. Невиконання зазначеного зобов'язання потягло за собою негативні наслідки для позивача, оскільки внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивач не може виконати договірні зобов'язання перед третьою особою у відповідності до укладеного між ними договору оренди зазначеного приміщення. Тому, він змушений просити суд розірвати вищезазначений договір та стягнути з відповідача на його користь 3000 грн. отриманих, як оплату за цим договором.
У судове засідання заявились сторони.
Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити з підстав наведених
у ньому.
Відповідач позов визнав, пояснивши, що дійсно взяті на себе договірні зобов'язання за Договором про надання послуг від 05.08.2009 р. перед ПП «Урожай» не виконав, оскільки з суб'єктивних причин не зміг цього зробити.
Представник третьої особи позов підтримав, оскільки вважає, що він підлягає задоволенню та використовуючи свої процесуальні права від ПП «ВІКОС-ПЛЮС», як третьої особа з самостійними вимогами звернувся до суду зі своїм позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, як особа що має першочергове право на його купівлю відповідно до укладеного Договору оренди нежитлового приміщення від 14.09.2009 р. та резолюції-погодження ПП «Урожай» в рахунок погашення предмету застави: векселів емітента ПП «Урожай» номіналом 8552225 грн., що становить фактичну вартість цього приміщення, оскільки ПП «Урожай» взяті на себе договірні зобов'язання за Договором оренди належним чином на сьогоднішній день не виконує, спірне нежитлове приміщення не передає, посилаючись на неналежне виконання своїх договірних зобов'язань перед ним відповідачем ОСОБА_1
Представник позивача позов третьої особи з самостійними вимогами визнав та проти його задоволення не заперечує посилаючись на те, що мають бажання вирішити суперечки, що виникли між сторонами за договірними зобов'язаннями.
Відповідач ОСОБА_1 позов третьої особи з самостійними вимогами визнав та пояснив, що виходячи з умов укладених договорів оренди та застави, в укладанні яких він приймав участь, вважає, що ПП «ВІКОС-ПЛЮС» в повній мірі набуло право покупця з моменту здійснення передачі за актом векселів, а тому має право вимагати визнати за ним право власності на спірне приміщення в рахунок цих векселів номінал яких в повній мірі відповідає вартості нерухомого майна.
Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами зібраними в матеріалах справи, вважає, що позови у цій справі підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 05.08.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладеного Договір про надання послуг за яким відповідач взяв на себе зобов'язання оформити документи на розірвання дійсних договорів оренди в строк до 05.10.2009 р. та зобов'язався оформити документи, а також замовити проект на перепланування приміщення та отримати всі необхідні дозволи для здійснення перепланування приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Як зазначають сторони, відповідач зазначених взятих на себе зобов'язань, за виконання яких отримав від позивача 3000 грн., не виконав, а тому цей факт додатковому встановленню в судовому порядку не підлягає.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З огляду на наведене та виходячи з того, що позивач не отримав те на що розраховував укладаючи з відповідачем спірний договір, а також, те, що таке невиконання потягло для позивача, як наслідок, неможливість виконання ним свої договірних зобов'язань перед третьою особою, суд вважає, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, що є належною правовою підставою для його розірвання.
Керуючись ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач отримав від позивача як оплату послуг, що мали бути здійсненні першим, кошти в сумі 3000 грн., збиток завданий відповідачем позивачеві внаслідок невиконання договірних зобов'язань за спірним договором становить 3000 грн., що підлягає відшкодуванню за рахунок винної особи - ОСОБА_1
Що стосується позову третьої особи з самостійними вимогами ПП «ВІКОС-ПЛЮС», судом встановлено наступне.
Так, 14.09.2009 р. між позивачем ПП «Урожай», як Орендодавцем та ПП «ВІКОС-ПЛЮС», як Орендарем, укладено Договір оренди нежитлового приміщення, а саме, приміщення площею 578, 5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.п. 3-4 п. З цього Договору, сторони погодили, що в забезпечення довгострокової оренди нежитлового приміщення Орендар передає цінні папери (векселя) з можливістю подальшого викупу нежитлового приміщення за договірною ціною. Орендар має першочергове право на викуп приміщення після передачі векселів в заставу. Передача цінних паперів (векселів) оформлюється договором застави та актом приймання-передачі цінних паперів (векселів).
На виконання вищезазначеної умови Договору оренди нежитлового приміщення, позивач ПП «Урожай», як Заставо держатель та ПП «ВІКОС-ПЛЮС», як Заставодавець, 13.10.2009 р. уклали Договір застави № 13/10-01, за яким предметом застави сторони погодили - прості векселі у кількості 2 штук сукупної номінальної вартості 8552225 грн.
Того ж дня третя особа передала, а позивач прийняв в заставу відповідно до Акту прийому передачі векселів до Договору застави № 13/10-01: 1) простий вексель серії АА № 0742050 емітента ПП «Урожай» номіналом 3552225 грн.; 2) ) простий вексель серії АА № 0742053 емітента ПП «Урожай» номіналом 5000000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З огляду на наведене, суд погоджується з доводами третьої особи щодо того, що укладання зазначеного договору застави та фактичне передання векселів в заставу, по суті є свідченням того, що третя особа здійснила оферту, а позивач акцепт пропозиції щодо укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 суттєві умови якого сторони погодили Договором оренди цього нежитлового приміщення та вищезазначеним Договором застави.
Наміри укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 додатково підтверджуються і відповідним листуванням.
Так, відповідно до листа третьої особи на адресу позивача від 13.10.2009 р., ПП «ВІКОС- ПЛЮС» заявив своє право на викуп спірного приміщення (здійснив оферту), того ж дня позивач поставив свою резолюцію на зазначеному листі-пропозиції про погодження її, що є беззаперечним доказом здійснення останнім акцепту цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Як встановлено судом, третя особа на укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення здійснила обумовлені дії у повному обсязі, а саме, передала у заставу векселі номінальною вартістю, що дорівнює договірній вартості спірного нежитлового приміщення таким чином фактично оплативши вартість товару - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, та погодила факт наміру викупу приміщення, що у сукупності свідчить про укладання з боку ПП «ВІКОС-ПЛЮС» договору купівлі-продажу спірного приміщення.
Не зважаючи на те, що хоча позивача ПП «Урожай» спірне нежитлове приміщення в розпорядження ПП «ВІКОС-ПЛЮС» не передав, суд вважає, що він фактично своїми діями також уклав договір купівлі-продажу спірного майна, оскільки здійснив акцепт пропозиції останнього щодо викупу цього приміщення в рахунок векселів та прийнявши векселі в заставу фактично прийняв оплату предмету викупу.
Та поряд слід врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі- продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з ч. З ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
З огляду на вищенаведене та виходячи з того, що судом встановлено, що позивач та третя особа здійснивши вищеописані дії фактично уклали між собою договір купівлі-продажу спірного майна та фактично його виконали, такий договір є дійсним без нотаріального посвідчення, оскільки дійсність та правомірність його укладання встановлена в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Виходячи з реєстраційного посвідчення № 0015294 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, позивачеві ПП «Урожай» на праві власності належить нежитлове приміщення (в літ. А) загальною площею 578, 5 кв.м., в АДРЕСА_1.
Згідно Технічного паспорта на нежитлове приміщення в АДРЕСА_1, останнє має наступні характеристики: складається з групи приміщень № 3 (з № 1 по № 22, з № І по № IV) та групи приміщень № 8 (з № 1 по № 10, № V), загальною площею 578, 5 кв.м.: по частині І пов. площею 433, 6 кв.м., по частині II пов. площею 144, 9 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З огляду на наведене та незважаючи на те, що позивача ПП «Урожай» не передав третій особі ПП «ВІКОС-ПЛЮС» у розпорядження спірне нерухоме майно на підставі фактично укладеного договору купівлі-продажу, останній набув на нього право власності, як покупець, в повній мірі оплативши його вартість.
Факт повної оплати вартості майна підтверджується висновком про незалежну оцінку нежитлового приміщення (літ. А) загальною площею 578, 5 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, відповідно до якого ринкова вартість зазначеного приміщення становить 8552225 грн., що дорівнює номіналу простих векселів за рахунок яких фактично здійснена купівля-продаж цього нерухомого майна.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що позовна вимога третьої особи ПП «ВІКОС- ПЛЮС» щодо визнання за нею права власності на нежитлове приміщення (в літ. А) загальною площею 578, 5 кв.м., в АДРЕСА_1 є такою, що підлягає задоволенню з метою захисту цього права та виходячи з того, що останній фактично набув це право, як покупець (набувач) за вище встановлених судом обставин, а саме, внаслідок укладання правочину, що за своїми правовими ознаками являється договором купівлі-продажу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ПП «Урожай» до ОСОБА_1, третя особа: ПП «ВІКОС-ПЛЮС» про розірвання договору про надання послуг - задовольнити.
Розірвати укладений між ПП «Урожай» та ОСОБА_1 Договір про надання послуг від 05.08.2009 р.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Урожай» завдану шкоду внаслідок невиконання договірних зобов'язань в розмірі - 3000 (три тисячі) грн.
Позовом третьої особи з самостійними вимогами ПП «ВІКОС-ПЛЮС» до ПП «Урожай», ОСОБА_1 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ПП «ВІКОС-ПЛЮС» право власності на нежитлове приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 (в літ. А), складається з групи приміщень № 3 (з № 1 по № 22, з № І по № IV) та групи приміщень № 8 (з № 1 по № 10, № V), загальною площею 578, 5 кв.м.: по частині І пов. площею 433, 6 кв.м., по частині II пов. площею 144, 9 кв.м.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя