Справа № 2-3990/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2010 року м. Кілія

23 липня 2010 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бошкова М.І.

при секретарі Іваненко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кілія цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання, в якому вказала, що 11.12.2009 року між нею та відповідачем по справі був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Т.Постання, 81. Сторони уклали договір в письмовій формі, але укладений правочин нотаріальному посвідченню не підлягався, так як відповідач до обговореного часу не підготував всі необхідні документи, підтверджуючи належність йому нерухомого майна. Наслідки ухилення від такого посвідчення підкреслив не об'єктивними причинами. На підставі вищенаведеного та у зв'язку з можливістю визнати дійсним укладений сторонами договір купівлі-продажу лише у судовому порядку, позивачка просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між нею та відповідачем та визнати за позивачкою право власності на житловий будинок, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Т.Повстання, 81.

Представник позивачки за довіреністю у судовому засіданні підтвердила пред'явлені позовні вимоги.

Відповідач з позовом згоден, підтримує позовні вимоги у повному обсязі та не заперечує проти визнання за позивачкою права власності зазначене нерухоме майно.

Судом були встановлені наступні юридичні факти з певними їм правовідносинами:

Як вказано в договорі купівлі-продажу житлового будинку від 11.12.2009 року, ОСОБА_2 - продавець, продав, а покупець - ОСОБА_1, купила житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в м. Вилкове по вул. Т.Повстання, 81, який належав продавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування від 16.02.2005 року. Сторона по укладеному правочину - покупець, виконала зобов'язання по договору щодо передачі обговореної ціни нерухомого майна, що підтверджується відповідною розпискою від 11.12.2009 року. Відповідач в строк до 10.03.2010 року зобов'язався підготувати всі необхідні правовстановлюючі документи для належного оформлення правочину. Як вказано в п.4 вказаного 4Р договору право власності переходить після належного оформлення укладеного сторонами правочину.

В технічному паспорті, складеному КП «Кілійське РБТІ та РОН» 24.01.2010 року вказано, що житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в м. Вилкове Кілійського району Одеської області, що розташований по вул. Т.Повстання, 81 складається з: літ. А - житловий будинок (складається з 1-1 прихожа, 1-2 кухня, 1-3 житлова кімната, 1-4 кухня, 1-5 житлова кімната, 1-6 житлова кімната, 1-І прихожа), літ. Б - літня кухня, літ. В - літня кухня, літ. Г - сарай, літ. Д - вбиральня, № 1-3, І - надвірні споруди та розташований на земельній ділянці площею 1112,0 кв.м..

Відповідно до договору дарування житлового будинку, укладеного 16.02.2005 року та посвідченого приватним нотаріусом Кілійської нотаріальної кантори ОСОБА_2 прийняв дар у вигляді житлового будинку в м. Вилкове по вул. Т.Постання, 81 та відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» укладений договір є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно. Реєстрація нерухомого майна була проведена належним чином, про що свідчить відповідний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25659406 від 23.03.2010 року.

Відповідно до ст. ст. 328, 386, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з статтею 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону ^ підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як передбачає ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтями 656 та 657 ЦК України передбачається, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права; до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту та характеру цих прав; договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Укладений сторонами договір нотаріальному посвідченню не підлягався, але, як вбачається ст. 657 ЦК нотаріальна форма дослідженого договору є підставою для породження валідних правових наслідків двостороннім правочином. Такий правочин є недійсним, виходячи з положень діючого зобов'язального законодавства, але згідно з ч. 2 ст. 220 чинного ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна з сторін ухилялася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Як було встановлено у судовому засіданні, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору - а саме щодо предмету, ціни, часу та моменту здійснення сторонами взаємних обов'язків, що характерно для такого типу договорів та підтверджуються дослідженими доказами по справі, беручи до уваги регламентацію ст. 64 ЦПК України. Відбулося повне виконання договору з обох сторін, але відповідач, у зв'язку з неналежним оформленням правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна, ухилився від його нотаріального посвідчення, що дає підстави суду застосувати норму ч.2 ст. 220 ЦК України та, відповідно, визнати такий договір дійсним.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідач, на підставі договору дарування житлового будинку від 16.02.2005 року є власником вказаного житлового будинку, котрий є предметом укладеного договору купівлі-продажу та набув, правовим чином, право власності на нерухоме майно, а внаслідок укладеного двостороннього правочину та правонаступництва право власності на житловий будинок перейшло до позивачки, відповідач оформив належним чином всі правовстановлюючі документи після укладення правочину, що, зі свого боку, є наступною підставою для задоволення позовних вимог.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Дослідивши надані письмові докази по справі, заслухавши пояснення сторін по справі, суд дійшов висновку, що позивачка правомірно набула право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, невизнане право підлягає захисту відповідно до положень ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, що у комплексному дослідженні підстав виникнення, правонаступництва та захисту речового права позивачки, дає всі підстави суду задовольнити пред'явлений позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. З, 4, 8, 57 - 66, 107, 209, 210, 212-215 ЦПК, ст.ст. 15, 16, 202 - 214, 220, 316, 328, 386, 392, 655 - 697 ЦК України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Т.Постання, 81, укладений 11.12.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований в м. Вилкове Кілійського району Одеської області по вул. Т.Повстання, 81 на земельній ділянці площею 1112,0 кв.м..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_3