Номер провадження 2-а/754/353/16

Справа №754/6710/16-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2016 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ярошенка С.В.,

при секретарі - Малинці А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Державної екологічної інспекції у м. Києві Ільченка Олексія Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 травня 2016 року відповідач виніс постанову № 00875 про накладення на неї на підставі статті 185-5 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Зазначає, що вказаною постановою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме того, що «під час перевірки встановлено, що підприємством «Епіцентр-К» не виконано вимоги п.п. № 7, 9-13 припису № 05/579п від 11.07.2014 року».

Вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови порушив положення законодавства щодо порядку притягнення до адміністративної відповідальності і накладення адміністративних стягнень, зокрема, вказувала, що позивачем виконано припис у повному обсязі, а стягнення накладено з порушенням встановлених законом строків накладення адміністративних стягнень, що в своїй сукупності призвело на її думку до прийняття незаконного рішення у справі, яке є нічим не вмотивоване.

Враховуючи вищевикладене, звертається з даним позовом до суду та просить скасувати постанову державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва Державної екологічної інспекції у м. Києві Ільченка О.М. від 13 травня 2016 року № 00875 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Позивач з представником у судовому засіданні вимоги підтримали з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Державною екологічною інспекцією в м. Києві з 03.07.2014 року по 11.07.2014 року в ТОВ «Епіцентр-К» проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

11.07.2014 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Ільченком О.М., з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час вищезазначеної перевірки, генеральному директору ТОВ «Епіцентр-К» винесено Припис № 05/579п, який містив 13 пунктів з терміном виконання липень-серпень 2014 року.

13.05.2016 року державним інспектором з охорони природного середовища м. Києва Ільченком О.М. складено Протокол № 00875 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП, а саме під час перевірки було встановлено, що підприємством «Епіцентр-К» не виконано вимоги п.п. № 7, 9-13 припису № 05/579п від 11.07.2014 року, що є порушенням ст.ст. 4, 12 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У подальшому 13.05.2016 року державним інспектором з охорони природного середовища м. Києва Ільченком О.М. винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення № 00875, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Суд вбачає при винесенні відповідачем оскаржуваної постанови порушення вимог ст.ст. 38, 247 КУпАП, виходячи з наступного.

Так стаття 38 КУпАП визначає, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Як вже зазначалося вище, Протокол № 00875 про адміністративне правопорушення від 13.05.2016 року складений на ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що підприємством «Епіцентр-К» не виконано вимоги п.п. № 7, 9-13 припису № 05/579п від 11.07.2014 року.

Судом встановлено, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Ільченком О.М. під час винесення Припису № 05/579п від 11.07.2014 встановлено термін його виконання - липень-серпень 2014 року.

При аналізі змісту диспозиції статті 188-5 КУпАП в сукупності з іншими нормами зазначеного закону, вбачається, що днем вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена зазначеною статтею, є наступний день за днем кінцевого терміну виконання припису, тому у правовідносинах, які виникли між сторонами, днем вчинення адміністративного правопорушення.

Стаття 247 КУпАП визначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Судом же встановлено, що відповідачем незважаючи на приписи зазначеної норми та ст. 38 КУпАП, 13.05.2016 року винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення № 00875, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510, 00 грн.

Кодексом України про адміністративні правопорушення закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Статтею 268 Кодексу встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу).

Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.

Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

Як вбачається з вищевикладеного, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана виконати ряд дій, обов'язкове виконання яких в своїй сукупності сприяє правильному вирішенню справи по сутті і винесенню законного рішення.

Судом встановлено, що державним інспектором з охорони природного середовища м. Києва при винесенні оскаржуваної Постанови про накладення адміністративного стягнення, вищезазначені дії в повному обсязі виконано не було, зокрема не враховано строк накладення адміністративного стягнення і винесено постанову за його межами, що є порушенням ст.ст. 245, 247, 252, 280 КУпАП у зв'язку з чим зазначена постанова не може вважатися в повній мірі законною, а тому підлягає скасуванню в частині накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510, 00 грн., а провадження у справі закриттю.

В той же час суд закриваючи провадження у справі вказує на те, що воно закривається на підставі вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП(закінчення строків накладення адміністративного стягнення), а не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події та складу адміністративного правопорушення), як того просить позивач, оскільки суд вважає, обґрунтованими твердження відповідача про наявність події адміністративного правопорушення а також наявність в бездіяльності позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП.

Також суд звертає увагу на те, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 року № П-278/10, встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З викладеного вбачається, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши в сукупності надані докази, приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє часткове доведення у судовому засіданні, з підстав та в частині зазначеній вище, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст. 9, 14, 38, 188-5, 245, 247, 252, 256, 268, 272, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 7, 71, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення № 00875 від 13.05.2016 року, винесену державним інспектором з охорони природного середовища м. Києва Ільченком О.М. Державної екологічної інспекції у м. Києві, в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП - закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя