ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/336

20.07.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»

до відповідача   1) акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

                            2) філії акціонерного комерційного банку «Трансбанк»у м. Донецьку

про                           примусове виконання умов договору.

                    

За участю представників сторін:

від позивача:     Нікітюк Є.О. –представник за генеральною довіреністю № СКА-278-09 від            

                            09.02.2009 р.;

від відповідача: 1) Гонопольський Д.С.- представник за довіреністю № 102 від 20.07.2009

                                 року;

                            2) не зявився.

встановив :

Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного комерційного банку «Трансбанк»та філії акціонерного комерційного банку «Трансбанк»у м. Донецьку про примусове виконання умов договору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.09.2007 року між позивачем та відповідачем-1, в особі голови правління банку Макарова Ю.О., був укладений депозитний договір № 20/68/07 з виплатою процентів щомісячно, відповідно до умов якого вкладник (позивач) вносить (перераховує), а банк (відповідач-1) приймає грошові кошти (вклад) в сумі 500 000,00 гривень на вкладний (депозитний) рахунок на строк до 12 вересня 2008 року зі сплатою процентів згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору № 20/68/07 від 07.09.2007 року банк (відповідач-1) зобов’язується щомісячно, в останній робочий день місяця і по закінченню строку, на який внесений вклад (депозит), нараховувати плату за користування вкладом із розрахунку 15,00% річних та перерахувати її на рахунок № 265021 в МФ ПУМБ, МФО 335742.

Розрахунок виконується з урахуванням фактичного залишку коштів на депозитному рахунку. При розрахунку процентів на вклад приймається, що рік має 365 (366 –високосний) днів, місяць –фактичну кількість днів.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу (депозиту) у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

12.09.2008 року між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода № 2 до договору № 20/68/07 від 07.09.2007 року, відповідно до якої вкладник (позивач) вніс кошти на строк до 18.09.2009 року та збільшилась процентна ставка до 17% річних. Всі інші умови договору залишились без змін.

В порушення умов договору № 20/68/07 від 07.09.2007 року відповідач-1 станом на дату подання позовної заяви не перерахував позивачеві відсотки по депозитному вкладу за січень 2009 року у сумі 7 219,18 грн.; за лютий 2009 року - 6 520,55 грн., за березень 2009 року -7 219,18 грн., за квітень 2009 року –6986,30 грн. Загальна сума заборгованості за договором № 20/68/07 від 07.09.2007 року складає 27 945,21 грн.

Також 09.01.2007 року між позивачем та відповідачем-2, в особі директора філії акціонерного комерційного банку «Трансбанк»у м. Донецьку Аніпера О.Г., була укладена генеральна угода № UFR.74-D про відкриття депозитної лінії, відповідно до умов якої банк (відповідач-2) відкриває вкладнику (при наявності копії листа про наміри щодо відкриття депозитного рахунку у банку на управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) депозитний рахунок, на якому вкладник розміщує тимчасово вільні грошові кошти у національній валюті України (надалі –вклад) під відсоток, визначений згідно з договорами до цієї угоди, які є її невід’ємними частинами (надалі –договори).

Відповідно до п. 2.3. генеральної угоди № UFR.74-D від 09.01.2007 року відсоткова ставка становить 14,5 % річних.

Відповідно до п. 2.1. генеральної угоди № UFR.74-D від 09.01.2007 року банк (відповідач-2) відкриває вкладнику рахунок № 265228301000074 у національні1 валюті, мінімальний не знижувальний залишок на якому дорівнює 300 000,00 грн., а максимальна сума коштів не може перевищувати 5 000 000,00 грн.  

П. 2.3 генеральної угоди № UFR.74-D від 09.01.2007 року передбачено, що вкладник має право поповнювати суму вкладу в будь-який банківський день протягом дії цієї угоди. Скориставшись своїм правом поповнення рахунку позивач додатково розмістив на депозитному рахунку 300 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка із депозитного рахунку. Таким чином, з 20.08.2007 року загальна сума депозитного вкладу позивача відповідно до генеральної угоди № UFR.74-D від 09.01.2007 року становила 600 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 генеральної угоди № UFR.74-D від 09.01.2007 року банк (відповідач-2 ) зобов’язується нараховувати проценти за вкладом щомісячно, в останній робочий день місяця з урахуванням фактичної кількості днів розміщення коштів та сплата відсотків відбувається щомісячно, у перший робочий день місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача..

16.01.2009  року між позивачем та відповідачем-2 була укладена додаткова угода № 2 до генеральної угоди № UFR.74-D від 09.01.2007 року, відповідно до якої вкладник (позивач) вніс кошти на строк до 19.07.2009 року та збільшилась процентна ставка до 20,5% річних. Всі інші умови договору залишились без змін.

В порушення умов генеральної угоди № UFR.74-D від 09.01.2007 року відповідач-2 станом на дату подання позовної заяви не перерахував позивачеві відсотки по депозитному вкладу за лютий 2009 року у сумі 9 435,62 грн., за березень 2009 року -10 446,58 грн., за квітень 2009 року –10 109,59 грн. Загальна сума заборгованості за умовами генеральної угоди № UFR.74-D від 09.01.2007 року складає 29 991,79 грн.

Отже, загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 57 937,00 грн.

Оскільки відсотки по вкладах позивачеві не були повернуті позивач звернувся до відповідача-1 та відповідача-2 з претензією № СКА-473-09 від 05.03.2009 з проханням виконати умови договору, яка залишилась без відповіді та без задоволення. Відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідач-1 та відповідач-2 отримали вищезазначену претензію 10.03.2009 року.

У зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 800,71 грн., 3 % річних у сумі 200,17 грн., індекс інфляції у сумі 434,19 грн.

В той же час позивач повідомляє, що йому відомо про призначення постановою НБУ України № 97 від 28.02.2009 року у акціонерного комерційного банку «Трансбанк»тимчасової адміністрації строком на один рік та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців. Позивач вважає вищеназвану постанову правління нечинною і такою, яка не може бути застосована при розгляді даної справи.

Також, у зв’язку з тим, що позивач не ознайомлений з положенням про філію відповідача-2 позовна заява подається ним за місцезнаходженням головного офісу акціонерного комерційного банку «Трансбанк».

У зв’язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2009 року порушено провадження у справі № 33/336, розгляд справи призначено на 30.06.2009 року.

У судове засідання 30.06.2009 року з’явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв.

Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.05.2009 року. Від тимчасового адміністратора акціонерного комерційного банку «Трансбанк», через загальний відділ діловодства надійшов відзив по справі № 33/336, а від представника відповідача-2 через загальний відділ діловодства надійшли заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для надання додаткових доказів по справі судом  оголошується перерва до 14.07.2009 року.

У судове засідання 14.07.2009 року з’явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для подання представником відповідача-2 положення про філію акціонерного комерційного банку «Трансбанк»у м. Донецьку  судом  оголошується перерва до 20.07.2009 року.

У судове засідання 20.07.2009 року з’явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомляв.

Представник відповідача-1 на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2009 року подав положення про філію акціонерного комерційного банку «Трансбанк»у м. Донецьку, відповідно до якого філія має право представляти інтереси банку в судах, правоохоронних органах, державних установах та інших установах та організаціях.

Представник позивача уточнив та підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 57 937,00 грн., пеню у сумі 800,71 грн.,  3 % річних у сумі 200,17 грн., індекс інфляції у сумі 434,19 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 610 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з перерахуванням судом суми штрафних санкцій, а в іншій частині позов підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

09.01.2007 року між позивачем та відповідачем-2, в особі директора філії акціонерного комерційного банку «Трансбанк»у м. Донецьку Аніпера О.Г., була укладена генеральна угода № UFR.74-D про відкриття депозитної лінії, відповідно до умов якої банк (відповідач-2) відкриває вкладнику (при наявності копії листа про наміри щодо відкриття депозитного рахунку у банку на управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) депозитний рахунок, на якому вкладник розміщує тимчасово вільні грошові кошти і національній валюті України (надалі –вклад) під відсоток, визначений згідно з договорами до цієї угоди, які є її невід’ємними частинами (надалі –договори).

Згідно ч.4 статті 15 ГПК України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.    

Юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. Якщо позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцем знаходження юридичної особи, такий позов може бути пред’явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу. Відповідачем у справі має бути юридична особа, яку цей відокремлений підрозділ представляє.

Відповідно до ч.1 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Частина 4 статті 28 ГПК України передбачає, що повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Тому, територіальна підсудність справи за місцезнаходженням відособленого підрозділу відповідача пов’язують з двома умовами, а саме:

- спір випливає саме з діяльності відокремленого підрозділу;

- відокремленому підрозділу надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи, якщо таке право надано установчими та іншими документами.

Відповідно до Положення про філію акціонерного комерційного банку «Трансбанк»у м. Донецьку, зареєстрованого рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Управління Національного банку України Донецькій області № 69 від 09.03.2005 року, п. 6.1.4 Положення передбачено, що з метою забезпечення виконання покладених на філію завдань у межах повноважень, наданих банком, філія має право представляти інтереси банку в судах, правоохоронних органах, державних установах та інших установах та організаціях.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відокремленому підрозділу надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи, на підтверження цього факту суду надано копію Положення про філію акціонерного комерційного банку «Трансбанк»у м. Донецьку та копію довіреності № 31 від 16.03.2009 року.

Враховуючи, що філії надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи  та договір був укладений з філією акціонерного комерційного банку «Трансбанк»у м. Донецьку, тому суд вважає за необхідне залишити без розгляду позов в частині стягнення коштів за умовами генеральної угоди № UFR.74-D від 09.01.2007 року, в розмірі 29 991,79 грн., пені у сумі 341,57 грн., 3% річних у сумі 85,38 грн., індексу інфляції у сумі 132,10 грн.

07.09.2007 року між позивачем та відповідачем-1, в особі голови правління банку Макарова Ю.О., був укладений депозитний договір № 20/68/07 з виплатою процентів щомісячно, відповідно до умов якого вкладник (позивач) вносить (перераховує), а банк (відповідач-1) приймає грошові кошти (вклад) в сумі 500 000,00 гривень на вкладний (депозитний) рахунок на строк до 12 вересня 2008 року зі сплатою процентів згідно умов цього договору.

Факт внесення депозитного вкладу у сумі 500 000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 514 від 07.09.2007 року, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п. 3.1 договору № 20/68/07 від 07.09.2007 року банк (відповідач-1) зобов’язується щомісячно, в останній робочий день місяця і по закінченню строку, на який внесений вклад (депозит), нараховувати плату за користування вкладом із розрахунку 15,00% річних та перерахувати її на рахунок № 265021 в МФ ПУМБ, МФО 335742.

Розрахунок виконується з урахуванням фактичного залишку коштів на депозитному рахунку. При розрахунку процентів на вклад приймається, що рік має 365 (366 –високосний) днів, місяць –фактичну кількість днів.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дні, наступного за днем надходження вкладу (депозиту) у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

12.09.2008 року між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода № 2 до договору № 20/68/07 від 07.09.2007 року, відповідно до якої вкладник (позивач) вніс кошти на строк до 18.09.2009 року та збільшилась процентна ставка до 17% річних. Всі інші умови договору залишились без змін.

Відповідно до п.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

В порушення умов договору № 20/68/07 від 07.09.2007 року відповідач-1 станом на дату подання позовної заяви не перерахував позивачеві відсотки по депозитному вкладу за січень 2009 року у сумі 7 219,18 грн.; за лютий 2009 року - 6 520,55 грн., за березень 2009 року -7 219,18 грн., за квітень 2009 року –6986,30 грн.

Загальна сума заборгованості за договором № 20/68/07 від 07.09.2007 року складає 27 945,21 грн.

Оскільки відсотки по вкладу позивачеві не були повернуті позивач звернувся до відповідача-1 з претензією № СКА-473-09 від 05.03.2009 з проханням виконати умови договору, яка залишилась без відповіді та без задоволення. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач-1 отримав вищезазначену претензію 10.03.2009 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості в частині несплати відсотків за січень-квітень 2009 року відповідно до умов договору № 20/68/07 від 07.09.2007 року у відповідача перед позивачем в сумі 27 945,21 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем-1 не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч1 статті 549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч.6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені за прострочення виплати відсотків за січень 2009 року:

7 219,18 грн. *12%/365 * 29 (з 01.02.2009 року по 01.03.21009 року) = 68,83 грн.

Розрахунок пені за прострочення виплати відсотків за лютий 2009 року:

6 520,55  грн. *12%/365 * 1 ( за 01.03.21009 року) = 2,14 грн.

Загальний розмір пені становить 70,97 грн.

Таким чином, розмір пені за перерахунком суду становить 70,97 грн. та підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних за прострочення виплати відсотків за січень 2009 року:

7 219,18 грн. * 3%/365* 29 (з 01.02.2009 року по 01.03.21009 року) = 17,21 грн.

Розрахунок 3 % річних за прострочення виплати відсотків за лютий 2009 року:

6 520,55  грн. *3%/365 * 1 ( за 01.03.21009 року) = 0,54 грн.

Загальний розмір 3 % річних становить 17,75 грн.

Таким чином, розмір 3 % річних за перерахунком суду становить 17,75 грн. та підлягає задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції за прострочення виплати відсотків за лютий 2009 року:

7 219,18 *101,5% = 7 327,47 грн.

7 327,47-7 219,18 = 108,29 грн.

Таким чином, розмір індексу інфляції за перерахунком суду становить 108,29 грн. та підлягає задоволенню.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 97 від 28.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у акціонерному комерційному банку «Трансбанк»»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 02.03.2009 до 01.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 02.03.2009 року до 01.09.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов’язань за договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до стягнення з відповідача відсотків по кредиту та штрафних санкцій на користь позивача у сумах зазначених вище.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 321,40 грн., на відповідача –281,42 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 61,49 грн., на відповідача –56,51 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9; кор./р. № 32007171901 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області,  МФО 300089, код ЄДРПОУ 16293211) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»(87510, м. Маріуполь Донецької області, пр. Адмірала Луніна, 18, оф. 3; п/р 26504480612002 в ЗАТ «Донгорбанк»в м. Донецьк, МФО 335742; код ЄДРПОУ 24646706) основну заборгованість в частині несплати відсотків за січень-квітень 2009 року в сумі 27 945 (двадцять сім тисяч дев’ятсот сорок п’ять) грн. 21 грн., пеню в розмірі 70 (сімдесят) грн. 97 коп., індекс інфляції в розмірі 108 (сто вісім) грн. 29 коп., три проценти річних в розмірі 17 (сімнадцять) грн. 75 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 281  (двісті вісімдесят одна) грн. 42 коп. та 56 (п’ятдесят шість) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення з філії акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(83050, м. Донецьк, вул. Артема, 102, код ЄДРПОУ 33441381) заборгованості за умовами генеральної угоди № UFR.74-D від 09.01.2007 року, в розмірі 29 991,79 грн., пені у сумі 341,57 грн., 3% річних у сумі 85,38 грн., індексу інфляції у сумі 132,10 грн. позов залишити без розгляду.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

        Суддя                                                                                                       С.М.Мудрий

Дата підписання: 07.09.2009 року.