ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016№910/16609/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16609/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

про звернення стягнення на предмет застави,

за участю представників:

позивача - Карпінського С.В. (довіреність від 14.11.2016 №19/3-02/191);

відповідача - Мостепанюка В.І. (довіреність від 12.10.2016 №б/н);

третьої особи - Костюкова Д.І. (довіреність від 25.03.2016 №27-16709/16).

Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:

- звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав від 25.02.2015, укладеним Товариством і публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - Банк), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №293 (далі - Договір застави №293), в рахунок часткового погашення заборгованості Банка за договорами від 15.12.2010 №151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі - Договір №151210-Л1) та №151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі - Договір №151210-Л2), укладеними Товариством і Банком, а саме на майнові права:

• право вимоги від публічного акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» (далі - Завод) на здійснення платежів на користь Банка за кредитним договором від 31.05.2007 №04.1/23/07-КЛТ (далі - Кредитний договір №04.1/23/07-КЛТ) з усіма змінами та доповненнями;

• право вимоги від товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський зерновий порт» (далі - Порт) на здійснення платежів на користь Банка за договором кредитної лінії від 27.11.2013 №ВКЛ-2010667/2 (далі - Договір кредитної лінії №ВКЛ-2010667/2) з усіма змінами та доповненнями;

• право вимоги від товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (далі - ТОВ «Танк Транс») на здійснення платежів на користь Банка за договором кредитної лінії від 29.05.2014 №ВКЛ-2005880/11 (далі - Договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11) з усіма змінами та доповненнями;

- звернення стягнення на усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами (договорами забезпечення), а саме:

• право вимоги від Заводу на виконання своїх зобов'язань на користь Банка за іпотечним договором від 31.05.2007 №13/23/І01/07-КЛТ (далі - Іпотечний договір №13/23/І01/07-КЛТ) (з усіма змінами і доповненнями), посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1857 з усіма змінами і доповненнями, щодо іпотеки:

блоку корпусних цехів-2 із естакадою та адміністративно-побутовим корпусом (літ. «Д7») загальною площею 354 54,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1 (Один);

ділянка із виготовленням рам тракторних причепів (літ. «Д6») загальною площею 1 441,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1 (Один);

будівлі №14, 12, 15, 17, що знаходяться за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1 (Один) та складаються з: корпус №1-закритий елінг (літ.Ц1); добудівна набережна №3, господарча набережна (№20); спускові дорожки та перемичка-причал із підпірною стіною (№22);

стапелі (№12), що знаходиться за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1 (Один);

докова камера (№23), що знаходиться за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1 (Один).

• право вимоги від Заводу на виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави від 25.11.2009 №13/23/305/07-КЛТ (далі - Договір застави №13/23/305/07-КЛТ);

• право вимоги від заставодавця на виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави від 03.04.2014 №ВКЛ-2010667/2/S-2 (далі - Договір застави №ВКЛ-2010667/2/S-2) щодо обладнання (вентилятори відцентровані, модульні фільтри) з усіма змінами і доповненнями;

• право вимоги від Порту на виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави майнових прав від 27.11.2013 №ВКЛ-2010667/2/S-1 (далі - Договір застави майнових прав №ВКЛ-2010667/2/S-1) щодо майнових прав на отримання у власність обладнання за зовнішньоекономічними контрактами, що укладені Портом з постачальниками, з урахуванням всіх змін та доповнень, що вносились у зв`язку із заміною реквізитів та предметів зовнішньоекономічних контрактів;

• право вимоги від товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (далі - ТОВ «Яблуневий дар») на виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави майнових прав від 29.05.2014 №ВКЛ-2005880/11/S1 (з усіма змінами і доповненнями) щодо майнових прав на отримання у власність грошових коштів згідно з договором купівлі-продажу від 21.04.2014 №11/PR/2014 (далі - Договір купівлі-продажу №11/PR/2014), укладеного ТОВ «Яблуневий дар» і Українсько-німецьким спільним підприємством «Агро-Поділля» (далі - Підприємство);

• право вимоги виконання зобов'язань на користь Банка за договором відступлення прав вимоги від 29.05.2014 за договором купівлі-продажу №11/PR/2014 (з усіма змінами і доповненнями);

• право вимоги від заставодавця виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави майнових прав від 17.06.2014 №ВКЛ-2005880/11/S2 (далі - Договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2) (з усіма змінами і доповненнями), укладеного первісним заставодавцем та ТОВ «Яблуневий дар» щодо майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг) «ГАЛІЦІЯ»;

• право вимоги від заставодавця виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави майнових прав від 12.09.2014 №ВКЛ-2005880/11/S3 (далі - Договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S3) (з усіма змінами і доповненнями), укладеного первісним заставодержателем та ТОВ «Яблуневий дар» та Підприємством;

• право вимоги виконання зобов'язань на користь Банка за договором відступлення прав вимоги від 12.09.2014 за договором купівлі-продажу від 04.08.2014 №04/08/2014 (з усіма змінами і доповненнями), укладеним ТОВ «Яблуневий дар» та Підприємством;

за ціною, визначеною в порядку, передбаченому чинним законодавством України, шляхом надання Товариству права продажу від імені Банка предмета застави (повністю або частинами) шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2016 порушено провадження у справі.

Банк 17.10.2016 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що: постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02.03.2015 №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду Кадирова В.В.; позовні вимоги Товариства висунуті в період, коли в Банку триває ліквідаційна процедура, задоволення позову призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, визначеному статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон); крім того, вимоги Товариства включені до переліку вимог кредиторів, які будуть погашатися у сьому чергу; в ході перевірки Договору застави №293 уповноваженою особою Фонду прийнято рішення, оформлене протоколом від 24.09.2015 №56, відповідно до якого правочин є нікчемним на підставі пунктів 5, 7 частини третьої статті 38 Закону; преюдиціальне значення у розгляді даної справи мають обставини, встановлені у вирішенні справи №910/29598/15; скасоване Окружним адміністративним судом міста Києва повідомлення уповноваженої особи Фонду від 29.09.2015 №9310 про нікчемність правочину не є актом індивідуальної дії та носить суто інформативний характер, тобто не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2016 залучено до участі у справі Фонд як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Товариство 21.11.2016 подало суду клопотання про витребування у уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банка документи, якими було визначено суб'єктом оціночної діяльності, призначеним Фондом, ціну заставного майна за Договором застави №293.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2016 підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення клопотання Товариства.

Згідно з частинами першою і другою статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання Товариства про витребування доказів, оскільки: позивачем не мотивовано, яким чином відповідні документи мають вплинути на предмет даного спору; в матеріалах справи містяться достатньо доказів і пояснень сторін для розгляду справи по суті; крім того, подання позивачем даного клопотання спрямоване на затягування розгляду справи, що є по суті зловживанням правами.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи надали пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010 Банком (банк) і Товариством (кореспондент) укладено:

- Договір №151210-Л1, за умовами якого:

• з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України сторони встановлюють кореспондентські відносини; для проведення розрахунків банк відкриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу «Лоро» у валютах згідно з заявами кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі Договору №151210-Л1 і здійснює його обслуговування (пункт 1.1 Договору №151210-Л1);

• Договір №151210-Л1 набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року до 15.12.2011; якщо за 10 робочих днів до закінчення дії Договору №151210-Л1 жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію Договору №151210-Л1, Договір №151210-Л1 вважається продовженим на той самий строк, на тих же умовах, без обмеження кількості разів продовження дії Договору №151210-Л1 (пункт 10.1 Договору №151210-Л1);

- Договір №151210-Л2, за умовами якого:

• з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України сторони встановлюють кореспондентські відносини; для проведення розрахунків банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу «Лоро» в українських гривнях та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі Договору №151210-Л2 і здійснює його обслуговування (пункт 1.1 Договору №151210-Л2);

• Договір №151210-Л2 набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року до 15.12.2011; якщо за 10 робочих днів до закінчення дії Договору №151210-Л2 жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію Договору №151210-Л2, Договір №151210-Л2 вважається продовженим на той самий строк, на тих же умовах, без обмеження кількості разів продовження дії Договору №151210-Л2 (пункт 10.1 Договору №151210-Л2).

Частинами першою і четвертою статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

11.09.2014 правлінням НБУ прийнято постанову №560/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк» шляхом призначення куратора.

Для стабілізації діяльності Банка та відновлення його фінансового стану відповідно до постанови правління НБУ від 30.10.2014 №692/БТ (далі - Постанова №692/БТ) Банк віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів, а також запроваджено певні обмеження у діяльності Банка, зокрема, встановлено заборону на передачу в забезпечення третім особам майна та активів Банка без погодження з куратором Банка.

17.02.2015 Товариством за допомогою системи SWIFT було надіслано на адресу Банка три платіжні доручення на списання/перерахування коштів з кореспондентських рахунків на рахунки Товариства в інших банках.

25.02.2015 Банком (заставодавець) і Товариством (заставодержатель) укладено Договір застави №293, за умовами якого:

- заставодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кожного з договорів кореспондентського рахунку, передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених Договором застави №293, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від боржників на здійснення платежів на користь заставодавця за контрактами в розмірах та в строки, передбачених контрактами з такими боржниками, та усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами (договорами забезпечення); вичерпний перелік контрактів та договорів забезпечення наведено у додатку №1 до Договору застави №293; відповідно до умов Договору застави №293 право застави розповсюджується як на права вимоги за контрактами, що належать заставодавцю в момент укладення Договору застави №293, так і права вимоги за контрактами, що виникнуть у заставодавця в майбутньому; розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет обтяження; сплату процентів і неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження (пункт 1.1 Договору застави №293);

- сторони погоджуються з тим, що на момент укладення Договору застави №293 договірна вартість предмета застави становить 459 484 167 грн. (пункт 1.2 Договору застави №293);

- при частковому виконанні зобов'язання застава зберігається у первісному обсязі (пункт 1.4 Договору застави №293);

- у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання воно (зобов'язання) або будь-яка його частина не будуть виконані, а також в інших випадках, передбачених Договором застави №293 та/або законодавством України, заставодержатель реалізує своє право застави шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, визначеному Договором застави №293 (пункт 3.2 Договору застави №293);

- заставодержатель має право:

• у випадку порушення заставодавцем зобов'язання за кожним з договорів кореспондентського рахунку з та/або у випадку порушення зобов'язань, передбачених Договором застави №293, та/або в інших випадках набуття заставодержателем відповідно до законодавства України права звернення стягнення на предмет застави (в тому числі незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання), звернути стягнення на майнові права і задовольнити за їх рахунок свої вимоги, що існують на момент звернення стягнення (підпункт 5.2.6 пункту 5.2 Договору застави №293);

• достроково звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його у порядку, передбаченому Договором застави №293, у випадках, якщо будь-яка з гарантій або запевнень, наданих заставодавцем у відповідності до Договору застави №293, виявиться (стане) недійсною та/або якщо інша особа набула права стягнення на предмет застави та/або у випадку прийняття рішення про реорганізацію, відкликання банківської ліцензії або ліквідацію заставодавця та/або прийняття рішення Національним банком України про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних та/або запровадження тимчасової адміністрації щодо заставодавця (підпункт 5.2.7 пункту 5.2 Договору застави №293);

- Договір застави №293 вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками сторін та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за договорами кореспондентського рахунку та Договором застави №293 в повному обсязі (пункт 11.1 Договору застави №293).

Відповідно до додатку №1 до Договору застави №293 договорами, майнові права за якими передаються в заставу, є: Кредитний договір №04.1/23/07-КЛТ; Іпотечний договір №13/23/І01/07-КЛТ; Договір застави №13/23/305/07-КЛТ; Договір кредитної лінії №ВКЛ-2010667/2; Договір застави №ВКЛ-2010667/2/S-2; Договір застави майнових прав №ВКЛ-2010667/2/S-1; Договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11; Договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S1; Договір відступлення права вимоги від 29.05.2014; Договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2; Договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S3; Договір відступлення прав вимоги від 12.09.2014.

На підставі постанови правління НБУ від 02.03.2015 №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

Згідно з частиною другої статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку від 11.03.2015 №67 було створено комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.08.2015 №147 строк здійснення тимчасової адміністрації у Банку було продовжено по 02.10.2015 включно.

В ході здійснення перевірки Договору застави №293, оформленої протоколом від 24.09.2015 №56, було виявлено ряд порушень законодавства України та обмежень, встановлених НБУ, у зв'язку з чим на підставі частини третьої статті 38 Закону зазначений правочин є нікчемним.

Банк повідомленням від 29.09.2015 №930 про нікчемність правочинів повідомив Товариство про те, що Договір застави №293 є нікчемним.

Не погоджуючись із повідомленням від 29.09.2015 №930, Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Фонду, уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації Банка Кадирова В.В., третя особа - Банк, про визнання протиправними дій та скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №826/24298/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Банка Кадирова В.В. про нікчемність правочинів, а саме іпотечного договору від 29.12.2014, договору застави майнових прав від 25.02.2015, договору застави майнових прав від 25.02.2015, договору застави цінних паперів від 26.02.2015 №1/ЦП та договору про звернення стягнення від 26.02.2015 №1/ЦП/ЗС; визнано протиправним та скасовано повідомлення від 29.09.2015 №9310 про нікчемність правочинів.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2016 відкрито касаційне провадження за скаргою уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації Банка Кадирова В.В.; витребувано матеріали справи №826/24298/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

Станом на 21.11.2016 інформації про закінчення касаційного перегляду справи №826/24298/15 в Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься.

Крім того, у 2015 році Товариство звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_8, третя особа - Банк, про стягнення заборгованості, а ОСОБА_8 звернувся із зустрічним позовом до Товариства, третя особа - Банк, про визнання договору поруки недійсним.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2016 у справі №757/22651/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.10.2016, позовні вимоги Товариства задоволено; стягнуто з ОСОБА_8:

- за Договором №151210-Л1:

• 111 797 984,90 доларів США, з яких: 107 814 956 доларів США основного боргу; 1 783 696,65 доларів США нарахованих процентів; 2 059 172,82 доларів США 3% річних; 140 159,44 долара США пені;

• 12 446 648,40 євро, з яких: 12 000 000 євро основного боргу; 203 333,33 євро нарахованих процентів; 227 715,07 євро 3% річних; 15 600 євро пені;

- за Договором №151210-Л2 948 005 232,40 грн., з яких: 654 999 925 грн. основного боргу; 18 387 739,58 грн. нарахованих процентів; 12 611 867,99 грн. 3% річних; 851 499,97 грн. пені;

- 3 654 грн. судового збору;

у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2016 відкрито касаційне провадження за скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2016 у справі №757/22651/15-ц; витребувано матеріали справи №757/22651/15-ц з Печерського районного суду міста Києва; зупинено виконання вказаного рішення в частині задоволення позову Товариства до ОСОБА_8, третя особа - Банк, про стягнення заборгованості до закінчення касаційного провадження; надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу до 08.11.2016.

Станом на 21.11.2016 інформації про закінчення касаційного перегляду справи №757/22651/15-ц в Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №910/29598/15 за позовом Товариства до Банка і товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фонд, ТОВ «Яблуневий дар» і ОСОБА_9, про визнання недійсним одностороннього правочину, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що Договір застави №293, який був укладений у лютому 2015 року, тобто під час дії запроваджених Постановою №692/БТ обмежень, потребував обов'язкового погодження куратора Банку.

Погодження куратора НБУ має бути виражено прямо та стосуватись конкретних умов правочинів, щодо укладення яких існують обмеження НБУ.

Але в Банку відсутні чітко викладені куратором НБУ (із зазначенням дати, посади ПІБ/розшифровки підпису) рішення/висновки/погодження щодо укладення Договору застави №293, які б містили схвалення/прямий дозвіл/погодження умов вказаного правочину, що свідчить про те, що на укладення Договору застави №293 не було отримано офіційного, належним чином оформленого погодження куратора Банку відповідно до Постанови №692/БТ.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про заставу» в договорі застави повинні бути визначені: суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Договір іпотеки має містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (стаття 18 Закону України «Про іпотеку»).

Договір застави №293 не визначає конкретного строку виконання зобов'язань Банку, а містять лише відсилочні норми на строки, встановлені Договорами №151210-Л1 і №151210-Л2, які в свою чергу, також не визначають конкретних строків виконання зобов'язань Банку. Крім того, Договір застави №293 взагалі не визначає розміру основного зобов'язання, забезпеченого заставою. Договори №151210-Л1 і №151210-Л2, на які є посилання в Договорі застави №293, взагалі не містять положень щодо розміру зобов'язань Банку.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність» одним із повноважень Національного банку України є встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

За приписами статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Як вбачається зі звіту про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій Банку, складеного аудиторською фірмою товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-аудит» 31.08.2015, Банком перевищено компетенцію при передачі активів третім особам, а також відсутнє належне погодження куратора Банку на укладення Договору застави №293 тощо.

Нормами ЦК України і Закону України «Про заставу» визначено, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, саме зобов'язання є банківською послугою, а отже, укладення Договору застави №293 має відбуватись з дотриманням вимог Закону про банки та нормативно-правових актів НБУ.

Таким чином, за встановлених НБУ у Постанові НБУ №692/БТ обмежень, а також з огляду на недотримання вимог Законів України «Про заставу» щодо вчинення правочину укладення Договору застави №293 Товариством і Банком суперечило вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Отже, уклавши Договір застави №293 з кредитором Банку (Товариство мало грошові вимоги до Банку щодо повернення коштів, які обліковувались на його кореспондентських рахунках) з порушенням Постанови НБУ №692/БТ, Закону України «Про заставу», Банк взяв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», що з урахуванням пункту 5 частини третьої статті 38 Закону є підставою нікчемності правочину.

Пункти 6.2 і 6.3 Договору застави №293 передбачають можливість набуття Товариством права вимоги до позичальників за договорами у разі невиконання Банком зобов'язань за Договорами №151210-Л1 і №151210-Л2 шляхом відступлення права вимоги, яке відбувається на підставі зазначеного договору застави.

Крім того, умови підпункту 6.3.2 пункту 6.3 Договору застави №293 передбачають право Товариства (заставодержателя та кредитора Банка) на отримання грошових коштів від позичальників Банка, які надходять до Банка на погашення обтяжених заставою кредитів, в рахунок погашення основного зобов'язання Банка перед Товариством.

Отже, за укладеним Договором застави №293 Банк відмовився від власних майнових вимог до позичальників за кредитними договорами, майнові права за якими є предметом застави, що з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 38 Закону є підставою нікчемності правочину.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами абзацу другого частини п'ятої вказаної статті суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (стаття 236 ЦК України).

Як вбачається з правового аналізу вказаних норм закону, у відповідних випадках договори (правочини) є нікчемними в силу закону.

Зважаючи на викладене, Договір застави №293 є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена пунктами 1, 5 і 7 частини третьої статті 38 Закону.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи склад сторін у даній справі та справі №910/29598/15, який є тотожним складу учасників в даній справі, обставини, встановлені судовим рішенням у справі №910/29598/15, є преюдиційними для даної справи.

За таких обставин, нікчемність Договору застави №293 є встановленою обставиною та доказуванню не підлягає.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що Банком не було виконано платіжні доручення на перерахування коштів Товариства, у зв'язку з чим у Банка перед Товариством наявна заборгованість у сумі 107 814 956 доларів США, 12 000 000 євро та 655 000 000 грн. Крім того, позивач зазначає, що Банком не було надано відповіді Товариству на вимогу від 22.10.2015 №55/2-06/1447-11020 щодо визнання Товариства кредитором Банка на суму 3 909 642 460,29 грн.

Так, 22.10.2016 Товариство звернулося до Банка із вимогою №55/2-06/1447-11020 про визнання Товариства кредитором Банка на суму 3 909 645 460,29 грн.; погодження звернення стягнення на іпотечне майно у порядку, встановленому іпотечним договором від 09.12.2014 №1871, з метою часткового задоволення вимог Товариства за рахунок іпотечного майна; погодження звернення стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому договором застави майнових прав від 25.02.2015 №294, з метою часткового задоволення вимог Товариства за рахунок заставного майна; погодження звернення стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому Договором застави №293, з метою часткового задоволення вимог Товариства за рахунок заставного майна; погодження звернення стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому договором застави цінних паперів від 26.02.2015 №1/ЦП, з метою часткового задоволення вимог Товариства за рахунок заставного майна; повідомлення про суб'єкта оціночної діяльності, який визначений Фондом для проведення оцінки заставного майна.

Разом з тим, відповідно до витягу з переліку (реєстру) вимог кредиторів Банка, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду від 11.01.2016, вимоги Товариства включено до переліку вимог кредиторів Банка у сумі 3 279 666 104,29 грн. та поставлено вимоги Товариства у 7 чергу задоволення вимог.

Отже, враховуючи, що Договір застави №293 є нікчемним, у зв'язку з чим Товариство не має права на звернення стягнення на предмет застави, кредиторські вимоги Товариства включені до реєстру вимог кредитор Банка, а тому позовні вимоги Товариства є безпідставними та не підлягають задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2016.

Суддя О. Марченко