Справа № 2-1132/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 року м. Кілія

08 лютого 2010 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Бошков М.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приморської сільської ради Кілійського району про визнання незаконною відмову виконкому Приморської сільської ради у реєстрації права власності на торгівельні кіоски, визнання права власності на стаціонарні торгівельні кіоски, розташовані в рекреаційній зоні с. Приморське Кілійського району Одеської області та стягнення з відповідача моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, яка, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В00 № 113432, дата реєстрації 10.09.2001 року, є приватним підприємцем, звернулася до суду з позовною заявою до Приморської сільської ради Кілійського району про визнання незаконною відмову виконкому сільської ради у реєстрації права власності на малі архітектурні форми - кіоски «Холодок» та «Холодок-1», визнання права власності на стаціонарні торгівельні кіоски «Холодок» на території бази відпочинку «Кілійський винзавод» та «Холодок-1» на території бази відпочинку «Івушка», що розташовані в рекреаційній зоні с. Приморське Кілійського району Одеської області та про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 1700 грн. за відмову у такій реєстрації.

У позовній заяві пояснила, що в 2007 році вона, з дозволу відділу архітектури та містобудування від 13.12.2001 року побудувала торгівельні павільйони - кіоск «Холодок» та «Холодок-1», що розташовані в рекреаційній зоні с. Приморське Кілійського району Одеської області. В 2009 році позивачка звернулася до Приморської сільської ради з клопотанням про визнання за нею права власності на збудовані кіоски, але листом № 80/02.01.20 від 09.02.2009 року сільська рада відмовила у оформленні права власності за позивачкою, що й послужило підставою звернення до суду.

Як вказано в ст. 55 ч.2 п.2 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону, як підприємці. Також ст. 2 ГК України визначає, що підприємці, як суб'єкти господарювання, є учасниками відносин у сфері господарювання. Судом було встановлено, що позивачка є суб'єктом господарювання, відповідно, стороною господарсько-правових правовідносин, права та інтереси по яких, з свого боку, регулюються нормами Господарського Кодексу України, а захист прав суб'єкта господарювання повинен вирішуватися господарським судом відповідно до правил підвідомчості та підсудності, встановленої чинним господарсько-процесуальним законодавством, як то передбачає ст. 1 ГПК України.

У позовній заяві позивачка ставить основне питання визнання за ним права власності на нерухоме майно - торгівельні павільйони. Як встановлено чинним законодавством, торгівельні павільйони є малими архітектурними формами - невелика одноповерхова споруда, яка виконується з полегшених конструкцій, установлюється тимчасово без улаштування фундаменту. Стаціонарна мала архітектурна форма після введення її в експлуатацію підлягає реєстрації відповідним органом містобудування та архітектури. Визнання права власності на об'єкти малої архітектурної форми законодавством не передбачено - таким є положення Ухвали Верховного Суду України від 01.04.2009 року, що дає інші підстави суду у відмовленні відкриття провадження по справі.

Відповідно до п.12 Постанови Кабміну України від 26.08.2009 року № 982 про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, відповідно до якого у разі відсутності у суб'єкта господарювання державного акта на право власності на земельну ділянку чи на право постійного користування земельною ділянкою або договору оренди такої земельної ділянки сільська, селищна, міська рада укладає з таким суб'єктом господарювання в

десятиденний строк з дня прийняття рішення щодо розміщення малої архітектурної форми договір

особистого строкового сервітуту в порядку, визначеному законодавством. Пункт 13 Постанови

визначає, що строк розміщення малої архітектурної форми не може перевищувати строк дії

договору оренди земельної ділянки або договору особистого строкового сервітуту. Для стаціонарної

малої архітектурної форми зазначений строк становить більш як три роки.

Виходячи з досліджених наведених законодавчих актів, беручи до уваги вивчені обставини по справі, суд дійшов висновку, що подана позивачкою позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що з свого боку ї підставою у відмовленні відкритті провадження по справі

Згідно з ст. 122 ч. 4 ЦПК України про відмову у відкритті провадження по справі суд постановляє ухвалу.

Тому, керуючись ст.ст. 121,122 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської сільської ради Кілійського району про визнання незаконною відмову виконкому Приморської сільської ради у реєстрації права власності на торгівельні кіоски, визнання права власності на стаціонарні торгівельні кіоски, розташовані в рекреаційній зоні с. Приморське Кілійського району Одеської області та стягнення з відповідача моральної шкоди.

Повідомити позивача, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду шляхом подачі в 5-ти дневний строк заяви про апеляційне оскарження ухвали та подачі впродовж І0-ти днів після подання заяви апеляційної скарги на ухвалу суду

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_2