УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року

м. Київ

Справа № 456/3567/22

Провадження № 51 - 7167 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргузахисника засудженої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141130000340, щодо

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Липа Долинського району Івано-Франківської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

за її обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватою та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

09 червня 2022 приблизно о 22 год. 00 хв. ОСОБА_4 , діючи в порушення Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.5, п. 2.3 підпунктів «б», «д», п. 12.3, п. 13.1, керуючи технічно справним автомобілем марки «Peugeot Partner», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Курортна в напрямку до м. Івано-Франківськ, при проїзді ділянки неподалік вул. Курортна, 22 в с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області проявила злочинну недбалість, яка виразилася в тому, що вона при виявленні небезпеки для руху у вигляді велосипеда марки «Україна» під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у попутному з автомобілем напрямку, не вжила заходів для зупинки або безпечного його об`їзду, що призвело до їх зіткнення. Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року апеляційні скарги представника цивільних позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 і представника цивільного позивача ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 задоволено частково, апеляційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 залишено без задоволення, вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2023 року щодо ОСОБА_4 змінено. Скасовано рішення суду в частині скасування арешту на автомобіль марки «Peugeot Partner», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .

В решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості засудженої ОСОБА_4 та правильності кваліфікації її дій, вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості, просить змінити судові рішення щодо неї та звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. В обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_4 покарання, не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченої, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України. Захисник вказує, що апеляційний суд під час розгляду його апеляційної скарги дав неправильну правову оцінку обставинам справи, не перевірив належним чином доводи захисту і на підставі цього залишив в силі вирок суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ст. 286 ч. 2 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Санкцією ст. 286 ч. 2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 3 років або без такого.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

За правилами ст. 75 КК України у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, фактичні обставини справи, тяжкі наслідки у вигляді смерті ОСОБА_6 , спосіб вчинення кримінального правопорушення, його мотиви, форму вини, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружена, не працює, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, позицію потерпілої, яка просила призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, посткримінальну поведінку обвинуваченої, яка є виключно негативною, так як обвинувачена не усвідомила протиправність своїх дій, у вчиненому не розкаялася, після вчинення кримінального правопорушення жодних збитків не відшкодувала.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції обвинуваченої від суспільства, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, тобто в мінімальному розмірі, що визначений санкцією ст. 286 ч. 2 КК України, і таке своє рішення належним чином мотивував, не встановивши підстав для застосування ст. 75 КК України.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника засудженої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

З приводу апеляційних доводів сторони захисту про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд, виходячи з встановлених обставин справи, крім іншого, врахував посткримінальну поведінку обвинуваченої, яка є виключно негативною, позицію потерпілої, яка просила призначити їй реальну міру покарання, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та зазначив, що захисником в апеляційній скарзі не наведено нових обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та які не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання і могли свідчити про явну суворість призначеного покарання, передбаченого санкцією статті інкримінованої ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

За таких обставин, Суд вважає, що покарання, призначене місцевим судом засудженій ОСОБА_4 і залишене без змін судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для її виправлення, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстав для призначення засудженій покарання, із застосуванням положень ст. 75 КК України колегія суддів за доводами касаційної скарги захисника та матеріалами провадженняне вбачає.

Враховуючи зазначене, з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення, зміни судових рішень щодо ОСОБА_4 та звільнення її від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України немає, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України.

Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити захиснику засудженої ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року щодо ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3