ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"04" серпня 2009 р. справа № 5020-3/276
За позовом Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв’язок” (01015, м. Київ, Печерський р-н, вул. Лейпцизька, 15),
(99057, м. Севастополь, вул. Юмашева, буд. 3, кв. 30)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99809, м. Севастополь, АДРЕСА_2),
про стягнення заборгованості в розмірі 1039,90 грн.,
Суддя Головко В.О.
Представники сторін:
позивач –Подкін Єгор Геннадійович, представник, довіреність № 125 від 02.09.2008, ЗАТ "Український мобільний зв'язок";
відповідач –не з’явився, ФОП ОСОБА_1.
Суть спору:
Закрите акціонерне товариство “Український мобільний зв’язок” звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми в розмірі 1003,60 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг мобільного зв’язку.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.07.2009 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 23.07.2009.
Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про його дату, час і місце проведення повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
У ході розгляду справи позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 1039,90 грн., із яких: сума основного боргу –231,64 грн., збір до ПФУ –10,17 грн., договірна санкція – 748,02 грн., пеня – 13,81 грн., інфляційні витрати –30,74 грн., 3 % річних – 5,52 грн. (арк.с. 43).
Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Отже, збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.
Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
25.05.2007 між Закритим Акціонерним Товариством „Український мобільний зв’язок” (UMC) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Абонент) були укладені договори №№ 3584783, 3584886, згідно з якими позивач надає відповідачу послуги мобільного зв’язку в межах України (арк. с. 7-8, 10-11).
Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів Позивач надає Абоненту послуги мобільного зв’язку у межах України. Міжнародний телефонний зв’язок здійснюється у країнах, що визначаються за вибором Позивача.
Відповідно до пункту 2.4.2 Договорів №№ 3584783, 3584886 від 25.05.2007 Абонент зобов’язаний своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номеру у мережі мобільного зв’язку Позивача по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку (плата за утримання номерів в мережі сплачується і в тому разі, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою Абонента).
Пунктами 3.1, 3.3, 3.5 Договорів №№ 3584783, 3584886 від 25.05.2007 передбачено, що нарахування за надані послуги мобільного зв’язку здійснюються згідно з тарифами Позивача. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Рахунки за надані послуги та авансові внески Абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок Позивача або кредитною карткою в національній валюті України. При наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до п’ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу. Кількість та вартість послуг, наданих Абоненту у розрахунковому періоді, визначається відповідно до показників належних Позивачу технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг.
Пунктом 1.3 додаткових угод №№ 3230709, 3230786 передбачено, що забезпеченням виконання зобов’язання відповідача перед позивачем не відмовлятися від основного договору та/або від додаткової угоди, є договірна санкція, встановлена на підставі статті 546 Цивільного кодексу України. В разі якщо дія договору достроково припиняється на підставі пункту 5.2 договору у зв’язку з несплатою відповідачем наданих йому послуг зв’язку, відповідач несе відповідальність у вигляді сплати на користь позивача договірної санкції в розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 додаткової угоди, починаючи з дня припинення дії (арк. с. 9, 12).
Згідно з балансом Абонента за період з 01.01.2007 по 18.06.2009 станом на 18.06.2009 по особовому рахунку Відповідача №1.11684432 заборгованість Відповідача перед Позивачем склала 241,81 грн. (у тому числі збір в Пенсійний фонд України у сумі 10,17 грн.), а також нарахована договірна санкція за порушення зобов’язань у сумі 748,02 грн. (арк. с. 14-16).
Відповідно до пункту 11 статті 4 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 03.12.19997 № 680/97-ВР (із змінами та доповненнями) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 10 статті 1 цього Закону, –7,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 9 статті 2 цього Закону.
Згідно з пунктом 10 статті 1 зазначеного Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно. Послуги стільникового рухомого зв'язку –послуги з передачі мережею зв'язку загального користування голосу, сигналів, звуків, зображень, друкованих чи письмових матеріалів або символів, призначених для конкретного абонента, у разі, коли для їх прийому або передачі використовується обладнання радіозв'язку.
Пунктом 9 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 10 статті 1 цього Закону, –вартість будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового завдатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомого зв'язку.
Відповідно до статті 36 Закону України “Про телекомунікації” від 24.06.2004 № 1876-IV (із змінами та доповненнями), споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.
У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Сплата споживачем пені, правомірне припинення чи скорочення оператором, провайдером переліку телекомунікаційних послуг не звільняє споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня згідно з розрахунком позивача складає 13,81 грн.
Відповідачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують погашення ним суми боргу, тому вимоги позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_1 231,64 грн. –основного боргу, 10,17 грн. –збору до ПФУ, 13,81 грн. –пені за порушення зобов’язання щодо оплати телекомунікаційних послуг, а також 748,02 грн. як договірна санкція, –підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 30,74 грн., а також суму 3% річних у розмірі 5,52 грн.
Вимоги позивача в цій частині позову суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок інфляційного відшкодування та 3% річних перевірено судом та є правильним.
За викладених обставин заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 5,52 грн. та інфляційних витрат у розмірі 30,74 грн. визнані судом такими, що підлягають задоволенню.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Витрати позивача по оплаті державного мита та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99809, м. Севастополь, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в СФ АКИБ „Укрсиббанк” м. Севастополь, МФО 384588) на користь Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв’язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937, п/р 26008526 в ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль” в м. Києві, МФО 300335) заборгованість за договорами про надання послуг мобільного зв’язку у сумі 1039,90 грн., яка складається з суми основного боргу 231,64 грн., збору до ПФУ –10,17 грн., договірної санкції –748,02 грн., пені –13,81 грн., інфляційних витрат –30,74 грн., 3% річних –5,52 грн.; а також судові витрати: 102,00 грн. –державне мито, 315,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено та підписано
у порядку статті 84 ГПК України
10.08.2009.
РОЗСИЛКА:
1. ЗАТ “Український мобільний зв’язок”
(01015, м. Київ, Печерський р-н, вул. Лейпцизька, 15),
(99057, м. Севастополь, вул. Юмашева, буд. 3, кв. 30)
2. ФОП ОСОБА_1
(99809, м. Севастополь, АДРЕСА_2)
3. Справа