ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"25" серпня 2009 р. | справа № 5020-4/118 |
За позовом Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія»
(98613, АР Крим, м.Ялта, вул. Комунарів, 12 )
до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»
(01133, м.Київ, вул. Лесі Українки, 26)
в особі Севастопольської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»
(99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 26)
про стягнення 9426229,50 грн.,
Суддя Погребняк О.С.
Представники сторін:
позивач –Поляк Л.М., довіреність б/н 12.08.2009 року; Ресницький В.У. довіреність б/н від 04.06.2009 року;
відповідач –Райський Д.І. довіреність б/н від 04.09.2008 року;
СУТЬ СПОРУ:
Республіканське підприємство «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»в особі Севастопольської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»про стягнення 9426229,50 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статті 629, частині 2 статті 1060, частини 5 статті 1061 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 02.06.2008 року між сторонами у справі було укладено договір № 6/Ю-08 банківського вкладу в національній валюті, розмір вкладу позивача складав 9.200.000,00 грн. із строком повернення вкладу –24.07.2009 року зі сплатою процентів з день повернення вкладу. Позивач зазначає, що 13.07.2009 року він звернувся до відповідача з листом, в якому виразив намір одержати суму вкладу та нараховані проценти, однак станом на момент звернення до суду з позовом у даній справі банк власні договірні зобов’язання не виконав, суму владу не повернув.
Ухвалою суду від 05.08.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі.
Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився з тих підстав, що відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний Банк України ввів з 21.01.2009 року по 21.01.2010 року до ТОВ «Укрпромбанк»тимчасову адміністрацію, а з 21.01.2009 року по 21.07.2009 року та з 05.08.2009 року по 21.01.2010 року мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідач посилається на те, що після закінчення дії мораторію Тимчасовим адміністратором приймаються заходи щодо відновлення нормальної діяльності банку та стабілізації його фінансового стану.
Розглянувши матеріали справи суд, -
ВСТАНОВИВ:
02.06.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»в особі керуючого Севастопольською філією –«Банк», та Республіканським підприємством «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія»- «Вкладник», було укладено договір банківського вкладу в національній валюті № 6/Ю-08, відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 261070230097 в Севастопольській філії ТОВ «Укрпромбанк»(а.с.8-9).
Відповідно до пункту 1.2 Договору № 6/Ю-08, Вкладник перераховує грошові кошти в безготівковій формі на Рахунок, а Банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 9.200.000,00 грн. (дев`ять мільйонів двісті тисяч гривень).
Пунктами 1.3 та 1.4 Договору передбачено, що Банк зобов’язується повернути суму вкладу 23 липня 2009 року. За користування коштами Банк сплачує вкладнику проценти в розрахунку 18,0 процентів річних.
З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2008 року, 27.01.2009 року та 24.07.2009 року між сторонами Договору № 6/Ю-08 були укладені Додаткові угоди № 3, № 4 та № 2 до договору, відповідно до умов яких змінювались строки сплати Банком процентів за користування вкладом, було внесено зміни в пункт 1.4 Договору та встановлено інший процент за користування Банком вкладом –20 % річних, а також оговорено строк повернення вкладу –24.07.2009 року та обумовлено порядок сплати процентів за період з 02 червня по 22 липня 2009 року (а.с.10-11).
Посилаючись на невиконання Банком своїх зобов’язань по Договору № 6/Ю-08 стосовно повернення вкладу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми вкладу та процентів в примусовому порядку.
Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши позовні вимоги на предмет їх обґрунтованості, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі виходячи з наступного.
Відповідно до статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.
Згідно зі статтею 55 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.
Банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнту банку.
Статтею 1058 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частиною 1 статті 1060 Цивільного кодексу України також передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
В судовому засіданні було встановлено, що договір між позивачем та відповідачем було укладено на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку, що підтверджується пунктами 1.3 та 1.6 Договору, відповідно до яких Банк зобов’язується повернути суму вкладу 23 липня 2009 року та дострокове повернення вкладу не допускається.
Згідно з пунктом 3.1.2 Договору № 6/Ю-08, Банк зобов’язаний повернути вкладнику Вклад та виплатити проценти згідно умов Договору. Вклад та нараховані проценти перераховуються Банком в безготівковій формі на поточний рахунок Вкладника за реквізитами, вказаними в розділі 7 Договору.
Пунктом 3.1.3 Договору Банк зобов’язався виконувати належним чином умови Договору і доручення Вкладника, пов’язані з рухом грошових коштів по Рахунку.
Відповідно до частини 2 статті 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Так, судом встановлено, що 13.07.2009 року збоку Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія»мало місце звернення на адресу Тимчасового адміністратора ТОВ «Український промисловий банк» з Листом, в якому нагадувалось про строк повернення депозитного кладу –24.07.2009 року та необхідність його повернення для стабільної роботи комплексу в період курортного сезону та своєчасної виплати заробітної плати колективу (а.с.13).
Матеріалами справи факт повернення позивачеві вкладу в розмірі 9.200.000,00 грн. та процентів в сумі 226.229,50 грн. не підтверджується.
В той же час, судом встановлено наявність листа, адресованого відповідачем позивачеві, в якому повідомляється, що відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний Банк України ввів з 21.01.2009 року по 21.01.2010 року до ТОВ «Укрпромбанк»тимчасову адміністрацію та з 21.01.2009 року по 21.07.2009 року мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідач посилається на те, що після закінчення дії мораторію Тимчасовим адміністратором приймаються заходи що відновлення нормальної діяльності банку та стабілізації його фінансового стану. Також у якості підстави неповернення вкладу Банк посилається на відсутність на його кореспондентському рахунку грошових коштів.
У вказаному Листі також повідомляється про те, що Міністерство фінансів України отримало пропозицію Національного банку України щодо участі держави в капіталізації ТОВ «Укрпромбанк», яка опрацьовується згідно з Порядком участі держави у капіталізації банків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2008 року № 960.
Позивач також повідомляється, що строки виконання зобов’язання Банку залежатимуть від вирішення питання та строків рекапіталізації ТОВ «Укрпромбанк»за участі держави, рішення по якому на даний момент не прийнято (а.с.16).
Надаючи оцінку доводам, викладеним у зазначеному листі, суд визодить з наступного.
Так, Листом від 21.01.2009 року № 47-112/1231 Національний банк України повідомив Департамент безвиїзного банківського нагляду про призначення в ТОВ «Укрпромбанк», згідно з Постановою Національного банку України від 20.01.2008 року № 19/БТ, тимчасової адміністрації –з 21.01.2009 року строком на один рік та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 21.01. по 21.07.2009 року.
Листом від 07.08.2009 року Національний банк України повідомив про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, в ТОВ «Український промисловий банк» - з 05.08 до 21.01.2010 року.
Виходячи з того, що строк попереднього мораторію закінчився 21.07.2009 року, в подальшому мораторій було продовжено лише з 05.08.2009 року, суд приходить до висновку, що станом на момент виникнення у відповідача зобов’язання по поверненню Вкладу –24.07.2009 року мораторію на задоволення вимог кредиторів не існувало.
Представник відповідача обґрунтовуючи свої заперечення, також посилається на факт призначення в ТОВ «Укрпромбанк»тимчасової адміністрації строком на один рік з 21 січня 2009 року по 21 січня 2010 року.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платежу спроможності банку та накласти мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення имчасової адміністрації.
В той же час, у статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»терміни вживаються в такому значенні:
вклад (депозит) –це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщенні клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;
мораторій –зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
кредитор банку –юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.
Виходячи із змісту наведених вище термінів, суд приходить до висновку, що мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на вимоги кредиторів, а не на вклади, які розміщені клієнтами банку на їх депозитних рахунках.
Суд також звертає увагу на частину 1 статті 1074 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можеь бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Судом встановлено, що сума заборгованості Банку перед позивачем в розмірі 9200000,00 грн. –вклад по договору № 6/Ю-08 та 226229,50 грн. - проценти за користування вкладом підтверджується актом від 24.07.2008 року звірки взаємних розрахунків (а.с.14).
Приймаючи до уваги той факт, що станом на момент розгляду справи відповідач не виконав власні зобов’язання і не перерахував на рахунок позивача суму вкладу та нараховані проценти у встановлений договором строк, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність захисту прав позивача на одержання вкладу в примусовому порядку шляхом стягнення з Банку - товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», суми вкладу та процентів за користування вкладом.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на частини 2 та 4 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
В даному випадку Договір банківського вкладу № 6/ю-08 від 02.06.2008 року збоку Банку було підписано керуючим Севастопольської філії ТОВ «Укрпромбанк». В той же час, філія «Кримська регіональна дирекція»ТОВ «Укрпромбанк», відповідно до Довідки АА № 80863 з ЄДРПОУ, юридичною особою не являється. Тому, суд вважає правомірними дії позивача з приводу визначення територіальної підсудності даної справи –за місцезнаходженням відособленого підрозділу, однак задовольняючи позов суму заборгованості суд стягує з головного підприємства –ТОВ «Укрпромбанк»(01133, м.Київ, вул. Лесі Українки).
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 49, 15 ч.ч.2, 4, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м.Київ, вул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325, кореспондентський рахунок № 32000175001 в Головному Управління НБУ по Києву та Київській області, МФО 321024) на користь Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія»(98613, АР Крим, м.Ялта, вул. Комунарів, 12; п/р № 26003515415631, МФО 324010, ЯО № 515 КРФ «Укрпромбанк», код ЄДРПОУ 163331584) суму банківського вкладу по договору банківського вкладу в розмірі 9.200.000,00 грн., проценти за користування вкладом в розмірі 226229,50 грн., держмито в розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.С. Погребняк
Розсилка:
1. Республіканське підприємство “Курортно-оздоровчий комплекс “Росія”
(98613, місто Ялта, вулиця Комунарів, будинок 12)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпромбанк”
(01133, місто Київ, вулиця Лесі Українки, будинок 26)
3. Севастопольська філія ТОВ “Укопромбанк”
(99011, місто Севастополь, вулиця Леніна, 70)
4.Справа