донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.11.2016 р.           справа №908/1917/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_4 – за довіреністю; ОСОБА_5 – за довіреністю;

від відповідача:ОСОБА_6 – за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ІНВЕСТ", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від30.09.2016 р.

у справі№ 908/1917/16 (суддя: Сушко Л.М.)

за позовомПриватного акціонерного товариства "Завод напівпроводників", м. Запоріжжя

доТовариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ІНВЕСТ", м. Запоріжжя

простягнення 700 000 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Завод напівпроводників" (далі – ПАТ "Завод напівпроводників", позивач) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ІНВЕСТ" (далі – ТОВ "СІ-ІНВЕСТ", відповідач) про стягнення 700 000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2016 р. у справі № 908/1917/16 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 700 000 грн. 00 коп. заборгованості, а також 10 500 грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору за позовом.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2016 р., ТОВ "СІ-ІНВЕСТ" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що, на його думку, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник вважає, що за договором поставки у продавця (постачальника) виникає обов’язок передати товар у власність покупця, якому відповідає обов’язок покупця прийняти цей товар, а також оплатити його, тобто, у постачальника на підставі договору виникає не грошове зобов’язання перед покупцем, і лише в разі порушення цього зобов’язання та за наявності відповідної вимоги покупця у постачальника може виникнути обов’язок щодо повернення суми попередньої оплати.

Відповідач стверджує, що така вимога позивачем не пред’являлася, відтак, строк виконання зобов’язання з повернення відповідачем суми попередньої оплати за договором поставки не настав, тому, у позивача відсутнє порушене право, за захистом якого останній звернувся до господарського суду.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 12.04.2010 р. між ТОВ "СІ-ІНВЕСТ", як постачальником, та ВАТ "Завод напівпровідників" (в подальшому змінено найменування на ПАТ "Завод напівпровідників"), як покупцем, укладено договір поставки № 299 (далі - договір).

За умовами п. 1.1. договору постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупця обладнання (далі – товар) згідно специфікаціям до договору, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його в повному обсязі в порядку та на умовах договору.

Кількість, асортимент, вартість, строки поставки товару зазначається в специфікаціях, що є невід’ємними частинами договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник поставляє товар автомобільним транспортом на умовах "DDP" - склад покупця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, Україна, ВАТ "Завод напівпровідників" (вантажоотримувач), (Інкотермс 2000) в повному обсязі.

За згодою сторін допускається поставка товару окремими партіями, в межах встановленого строку поставки. При цьому на кожну партію складається окремий акт приймання-передачі товару.

Акт приймання-передачі товару складається та підписується сторонами в момент передачі товару постачальником покупцю/вантажоотримувачу та складі покупця.

Пунктом 4.2. договору сторони узгодили порядок оплати товару:

- перший платіж (авансовий) в розмірі 30% від вартості товару, що поставляється по відповідній специфікації, протягом 10 банківських днів від дати підписання договору та відповідної специфікації сторонами, згідно виставленого рахунку постачальника;

- другий платіж здійснюється в розмірі 30% від вартості товару, що поставляється по відповідній специфікації, протягом 10 банківських днів з моменту отримання від постачальника про готовність товару до відвантаження, згідно виставленого рахунку постачальника. Постачальник зобов’язаний письмово повідомити покупця про готовність товару до відвантаження;

- третій платіж здійснюється в розмірі 30% від вартості товару, що поставляється по відповідній специфікації, протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару та підписання актів приймання-передачі товарів по відповідній специфікації згідно виставленого рахунку постачальника;

- четвертий платіж (кінцевий) здійснюється в розмірі 10% від вартості товару, що поставляється по відповідній специфікації, протягом 10 банківських днів з моменту введення в експлуатацію, але не пізніше 30 банківських днів від дати поставки товару по відповідній специфікації.

Відповідно до п. 11.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до моменту його повного виконання обома сторонами своїх зобов’язань по ньому.

Додатковою угодою № 1 від 11.12.2013 р. до договору сторони доповнили умови договору п. 11.7., відповідно до якого строк позовної давності для вимог сторін, що витікають з даного договору, становить 10 років.

Специфікаціями №№ 1, 2, 3 від 12.04.2010 р. передбачено, що товар по даним специфікаціям постачається частинами. Загальна вартість товару за специфікаціями складає 77 640 123 грн. 69 коп.

Строк поставки по специфікаціям №№ 1, 2 – до 31.12.2014 р. з можливістю дострокової поставки (відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 11.12.2013 р.).

Строк поставки товару по специфікації № 3 – 120 днів з моменту підписання специфікації з можливістю дострокової поставки.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На виконання умов договору позивач за період з 28.04.2010 р. по 09.02.2012 р. за 14 платіжними дорученнями (а.с. 22-35, 88-101) перерахував відповідачу 64 241 801 грн. 65 коп. в якості попередньої оплати.

Також, матеріали справи свідчать про те, що відповідач згідно видаткових накладних (а.с. 19-21, 81-87) за період з 07.12.2010 р. по 23.03.2011 р. поставив позивачу товар на загальну суму 57 571 567 грн. 71 коп.

Враховуючи хронологію оплат, встановлено, що відповідач не поставив відповідачу товар на перераховані позивачем грошові кошти за такими платіжними дорученнями:

- № 10169 від 12.03.2011 р. на суму 1 000 000 грн. 00 коп.;

- № 10535 від 06.04.2011 р. на суму 2 271 096 грн. 00 коп.;

- № 122 від 17.10.2011 р. на суму 1 000 000 грн. 00 коп.;

- № 314 від 03.11.2011 р. на суму 700 000 грн. 00 коп.;

- № 2064 від 09.02.2012 р. на суму 300 000 грн. 00 коп.

За платіжним дорученням № 9951 від 25.02.2011 р. на суму 3 000 000 грн. 00 коп. відповідач частину товару поставив, сума непоставленого відповідачем товару за даним платіжним дорученням складає 1 399 137 грн. 94 коп.

Таким чином, борг з боку відповідача перед позивачем складає 6 670 233 грн. 93 коп., що підтверджено представниками сторін у судовому засіданні та вбачається з акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2012 р., який підписано головними бухгалтерами позивача та відповідача і скріплено печатками підприємств.

Тобто, факт непоставки товару на суму 6 670 233 грн. 93 коп. відповідачем не оспорюється.

Посилаючись на приписи ст. 529 ЦК України, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 700 000 грн. 00 коп., сплачених за платіжним дорученням № 314 від 03.11.2011 р.

Судовою колегією враховано правову позицію Верховного суду України, що визначено у постанові від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Закритого акціонерного товариства "Тепличний" про стягнення 237 847 грн. 00 коп.

Так, відповідно до зазначеної постанови Верховного суду України зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов’язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред’явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі – формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 700 000 грн. 00 коп., перерахованої позивачем за платіжним дорученням № 314 від 03.11.2011 р., тому, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Місцевим господарським судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому, судовою колегією залишається в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-ІНВЕСТ" на рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2016 року у справі № 908/1917/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2016 року у справі № 908/1917/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                       К.І. Бойченко

Судді                                                                                          І.В. Зубченко

                                                                                                    ОСОБА_3