АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №663/531/16-ц Головуючий в І інстанції Кустов О.Ю.

Провадження №22-ц/791/2321/16 Доповідач: Прокопчук Л.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоПрокопчук Л.П.

Суддів:Базіль Л.В.,

Полікарпової О.М.

секретарПрушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 представника ОСОБА_6 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 13 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6, від імені якого діє ОСОБА_5 до ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа - приватний нотаріус Скадовського районного нотаріального округу - Вербовська Лариса Дмитрівна про визнання права власності на частку майна у спільному майні подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

04 квітня 2016 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 18 квітня 2006 року знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, мають спільну дитину - сина ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час шлюбу та за спільні кошти ними був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 01 серпня 2007 року, право на який зареєстроване на ОСОБА_7

Посилаючись на ст.ст. 60, 63 70 СК України, позивач просив визнати за ним право власності на ? частину спірного житлового будинку.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 13 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній.

Представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 визнав доводи апеляційної скарги, та просив скаргу задовольнити, рішення суду скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивач ОСОБА_6 знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_7 з 18 квітня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 03 травня 2006 року Департаментом загального реєстру о.Ямайка.

01 серпня 2007 року відповідачка купила житловий будинок АДРЕСА_1 за 144 095 грн., що є еквівалентом 28 534 доларам США та підтверджується договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу, посвідченим приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі за № 3611.

В пункті 12 вказаного договору зазначено, що купівля житлового будинку здійснюється покупцем особисто, оскільки вона в шлюбі не перебуває, про що викладено в окремій заяві, з текстом якої ознайомлений продавець, підпис на якій засвідчений в установленому законом порядку і яка зберігається у справах приватного нотаріуса.

Також відповідачкою 02 серпня 2007 року укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала від ПАТ КБ «Приват Банк» кредитні кошти у сумі 37 094 доларів США на купівлю будинку 22 827,20 доларів США на початковий внесок для купівлі будинку 5706,80 доларів США.

І як вірно зазначив суд першої інстанції загальна сума 28 534 дол. США (22 827,20+5706,80) складає суму, яку сплатила відповідачка продавцю при купівлі житлового будинку АДРЕСА_1.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між банком і ОСОБА_7 03 серпня 2007 року був укладений договір іпотеки, за яким відповідачка передала в іпотеку банку придбаний житловий будинок.

У пункті 12.5 вказаного договору іпотекодавець стверджувала, що предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності, а у пункті 16 засвідчувала, що на момент придбання майна, що передається в іпотеку, яка і на день підписання цього договору вона в шлюбі не перебувала, майно, що передається в іпотеку є її особистою власністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного із подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 12 жовтня 2016 року у справі №6-846 цс15, а також в інших постановах і в тому числі тій, на яку послався у своєму рішенні суд першої інстанції.

Позивачем не доведено, що спірний будинок був придбаний за спільні кошти подружжя чи спільною працею, бо в матеріалах справи відсутні такі докази, не долучені вони й до апеляційної скарги.

Оскільки позивач проживає за межами України, то такими доказами може бути грошові перекази, перетин кордону України тощо, про що вірно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що підтвердженням придбання спірного будинку за спільні кошти є договір купівлі-продажу його є неспроможними, бо зміст цього договору свідчить про інше, про те, що будинок відповідачка придбала за особисті кошті, про що зазначено вище.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, то на думку колегії у ньому і йдеться саме про те, про що вказано у правових позиціях Верховного Суду України, а саме зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, з'ясувати джерело і час його придбання.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги позицію відповідачки, що визнала позов ОСОБА_6, оскільки невиконання умов кредитного договору тягне несприятливі наслідки для останньої і в тому числі ті, що передбачені як в кредитному договорі, так і в договорі іпотеки і саме щодо спірного будинку, який вона намагається зберегти.

Доказів того, що кредитні кошти відповідачка використала в інших цілях, а не на придбання будинку, не надано, відтак і ці доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис) Л.П. Прокопчук

Судді: (підпис) Л.В. Базіль

(підпис) О.М.Полікарпова

Згідно з оригіналом

Суддя: Л.П.Прокопчук