КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/23608/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Саадулаєв А.І.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Варченко І.В. Мазур Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами представника Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»- Петренка Павла Дмитровича на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів та про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у справі за позовом Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»до Національної телекомпанії України про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

6 жовтня 2012 року представник Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»- Петренко Павло Дмитрович звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Національної телекомпанії України та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними дії відповідача з розміщення в ефірі 2 жовтня 2012 року з 18 год. 37 хв. по 18 год. 43 хв. програми «Останнє попередження».

Разом з тим, того ж дня позивачем було подано заяву про забезпечення письмових доказів та заяву про забезпечення позову.

В заяві про забезпечення письмових доказів позивач просив витребувати у Національної телекомпанії України договір, на підставі якого було здійснено трансляцію телепередачі «Останнє попередження»2 жовтня 2012 року, довідку про рахунок з якого було здійснено перерахування коштів за трансляцію телепередачі «Останнє попередження»2 жовтня 2012 року, довідку про джерело отримання інформації, що оприлюднена у телепередачі «Останнє попередження»2 жовтня 2012 року та документ, що підтверджує згоду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на використання їх зображень.

В заяві про забезпечення позову позивач просив суд заборонити відповідачу здійснювати трансляцію вказаної телепередачі в ефірі Першого Національного каналу України до вирішення справи по суті.

Ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року позивачу було відмовлено в задоволенні заяв про забезпечення доказів та забезпечення позову.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року в задоволенні позову Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями суду, звернувся з апеляційними скаргами, в яких просив задовольнити подані заяви про забезпечення доказів та забезпечення позову, скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки вона не відповідає вимогам матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 2 жовтня 2012 року з 18 год. 37 хв. по 18 год. 43 хв. в ефірі Першого Національного каналу України (Національна телекомпанія України) відбулася трансляція телепередачі «Останнє попередження», автором та ведучим якого був журналіст ОСОБА_9.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що матеріал транслювався в межах рубрики «Передвиборна агітація», про що свідчив відповідний напис на екрані перед початком та після завершення трансляції. Зазначений матеріал містив інформацію про ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які висунуті кандидатами у депутати від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»в загальнодержавному виборчому окрузі. В цілому інформація, висвітлена в зазначеному матеріалі мала на меті спонукання виборців не голосувати за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», носила негативний характер, матеріал включав недостовірні відомості про кандидатів та мав на меті введення в оману виборців щодо кандидатів у депутати від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», а відтак, є передвиборною агітацією у формі політичної реклами.

Крім цього, за твердженням позивача, відсутність інформації про замовника на екрані ставить під сумнів дотримання як замовником, який невідомий, так і відповідачем вимог чинного законодавства в частині розміщення матеріалів передвиборної агітації в електронних (аудіовізуальних) засобах масової інформації.

4 жовтня 2012 року позивач звертався до Національної телекомпанії України з листом про надання інформації щодо замовника трансляції телепередачі «Останнє попередження», однак відповіді на вказаний лист надано не було у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Процесуальним законом передбачений порядок надання суду доказів у справі та їх збирання, в тому числі і шляхом подачі особами, які беруть участь у справі, клопотань про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

Згідно ч. 1 ст. 75 КАС України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Крім того, у заяві слід зазначити обставини, що можуть бути підтверджені доказами, які необхідно забезпечити. Ці обставини повинні входити до предмету доказування у справі (чи майбутній справі, якщо провадження у ній не відкрито), а докази, які необхідно забезпечити, повинні бути визначені настільки, щоб їх можна було безпомилково ідентифікувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КАС України, заява про забезпечення доказів подається до суду, який розглядає справу, а якщо провадження у справі ще не відкрито - до місцевого адміністративного суду, на території якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 9 жовтня 2012 року представником відповідача була надана копія договору № 145-25/3 про надання послуг з розміщення матеріалів передвиборчої агітації від 1 жовтня 2012 року з усіма істотними його умовами та довідка від 3 жовтня 2012 року. Зазначені документи містять інформацію щодо рахунку з якого було здійснено перерахування коштів за трансляцію телепередачі «Останнє попередження»2 жовтня 2012 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо протиправності оскаржуваної ухвали про забезпечення доказів та порушення судом норм процесуального права при її постановленні, спростовуються вищевикладеним, а тому вимоги апелянта в цій частині задоволенню не підлягають.

Обговорюючи питання правомірності постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони Національній телекомпанії України здійснювати трансляцію телепередачі «Останнє попередження»в ефірі Першого Національного каналу України до вирішення справи по суті, колегія суддів зважає на наступне.

Порядок розгляду питання про забезпечення адміністративного позову та способи його забезпечення врегульовані статтями 117 та 118 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік форм забезпечення позову є вичерпним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 117 КАС України, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Забезпечення адміністративного позову може застосовуватися лише з підстав, визначених у даній статті. Ці підстави є оцінними. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.

Так, в обґрунтування заявленого клопотання про забезпечення позову, позивачем зазначено, що телепередачею «Останнє попередження»поширюється недостовірна інформація про Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»та висунутих ним кандидатів, а 2 жовтня 2012 року ведучий даної передачі анонсував про її продовження у наступних випусках, що призведе до очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам об'єднання.

Оскільки, позивач, в порушення вимог ст. 71 КАС України, будь-яких доказів, які б підтверджували існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі не наводить, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що інформація, висвітлена 2 жовтня 2012 року з 18 год. 37 хв. по 18 год. 43 хв. в ефірі Першого Національного каналу України під час трансляції телепередачі «Останнє попередження»носила негативний характер, включала недостовірні відомості про кандидатів чи мала на меті введення в оману виборців щодо кандидатів у депутати Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина».

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Організацію і порядок проведення виборів народних депутатів України визначає Закон України «Про вибори народних депутатів України»від 17 листопада 2011 року № 4061-VI (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України», виборчий процес включає такі етапи, зокрема: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації.

Частиною 1 статті 68 Закону України «Про вибори народних депутатів України»визначено, що передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 зазначеного Закону, передвиборна агітація може проводитися у таких формах: 1) проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями; 2) проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів; 3) проведення публічних дебатів, дискусій, «круглих столів», прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій - суб'єктів виборчого процесу чи політичної діяльності кандидатів у депутати; 4) оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень; 5) агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації; 6) розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами; 7) проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримки партії - суб'єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати, а також оприлюднення інформації про таку підтримку; 8) публічні заклики голосувати за або не голосувати за партію - суб'єкта виборчого процесу, кандидата у депутати або публічні оцінки діяльності цих партій чи кандидатів у депутати; 9) в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

Політична реклама - це розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів. До політичної реклами належить також використання символіки або логотипів партій - суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією - суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії - суб'єкта виборчого процесу чи певного кандидата у депутати. Реклама друкованих видань (газет, журналів, книг), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) кандидатів, назв чи символіки партій - суб'єктів виборчого процесу також є політичною рекламою (ч. 3 ст. 68 Закону України «Про вибори народних депутатів України»).

Положеннями частин 1, 2 статті 71 Закону України «Про вибори народних депутатів України»передбачено, що передвиборна агітація з використанням засобів масової інформації усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та в порядку, передбаченому цим Законом.

Передвиборна агітація у засобах масової інформації, у тому числі політична реклама, повинні здійснюватися у формах та з дотриманням вимог та обмежень, встановлених цією статтею та статтями 68, 70, 72 - 74 цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України», засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог частин п'ятої та десятої статті 72 і частин другої та сьомої статті 73 цього Закону, забороняється агітувати голосувати за або не голосувати за партії, кандидатів у депутати чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб'єкта виборчого процесу. Авторам і ведучим телерадіопередач, які є кандидатами у депутати, під час виборчого процесу також забороняється у телерадіопередачах вести передвиборну агітацію.

Положеннями ч. 10 ст. 72 Закону встановлено, що ефірний час за рахунок коштів виборчого фонду надається на підставі угоди, що укладається від імені партії чи кандидата у депутати в одномандатному окрузі розпорядником поточного рахунку виборчого фонду з телерадіоорганізацією будь-якої форми власності. Без укладення такої угоди та надходження коштів на рахунок телерадіоорганізації надання ефірного часу забороняється.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначення в описовій частині постанови суду положень п. 10 ст. 72 та п. 6 ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України»у попередній редакції є помилковим. Однак, ця помилка не вплинула на законність прийнятого рішення та в мотивувальній частині судом вірно застосовано дані норми Закону в редакції, чинній на день розгляду даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, трансляція телепередачі «Останнє попередження»2 жовтня 2012 року з 18 год. 37 хв. по 18 год. 43 хв. в ефірі Першого Національного каналу України (Національна телекомпанія України) відбулася на замовлення Федорченко Г.Г. про що свідчить наявна в матеріалах справи копія договору про надання послуг з розміщення матеріалів передвиборної агітації № 145-25/3.

Згідно п. 2.1.1 вказаного Договору, виконавець зобов'язується розміщувати матеріали передвиборної агітації замовника в ефірі телекомпанії «Перший»відповідно до умов Договору, медіа-планів і додатків до Договору, за умови відповідності матеріалів передвиборної агітації чинному законодавству, технічним стандартам та стандартам якості.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача, що матеріали трансляції 2 жовтня 2012 року з 18 год. 37 хв. по 18 год. 43 хв. в ефірі Першого Національного каналу України мали на меті спонукання виборців не голосувати за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина».

Частиною 5 статті 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України»встановлено, що поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняється.

Згідно ч. 9 ст. 74 Закону, забороняється розповсюдження завідомо недостовірних або наклепницьких відомостей про партію - суб'єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати, недостовірний або наклепницький характер яких встановлено у судовому порядку.

Відповідно до положень ч. 19 ст. 74 Закону, засоби масової інформації не несуть відповідальності за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до угод із замовниками, крім випадків, передбачених: 1) частиною п'ятою цієї статті; 2) частиною дев'ятою цієї статті, якщо засобу масової інформації було достовірно відомо про наявність відповідного рішення суду.

Виходячи зі змісту ч. 19 ст. 74 Закону, колегія суддів приходить до висновку, що засіб масової інформації не має права відмовити у розміщенні політичної реклами, яка не містить титру з найменуванням замовника. Замовник на власний розсуд визначає зміст політичної реклами та, відповідно, несе відповідальність за зміст політичної реклами.

Згідно п. 2.2.8 зазначеного Договору, замовник зобов'язується не використовувати в матеріалах передвиборної агітації завідомо недостовірні або наклепницькі відомості про партію -суб'єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати, недостовірний або наклепницький характер яких встановлено у судовому порядку.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи запису трансляції телепередачі «Останнє попередження»в ефірі Першого Національного каналу України перед початком трансляції демонструвався напис «Передвиборна агітація».

У додатку № 1 до Договору зазначено, що програма «Останнє попередження», яка транслювалася 2 жовтня 2012 року з 18 год. 37 хв. по 18 год. 43 хв. в ефірі Першого Національного каналу України є відеофільмом, Доказів того, що висвітлений матеріал є політичною рекламою, позивачем в судовому засіданні суду першої інстанції та в апеляційній інстанції не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду, що матеріал, висвітлений 2 жовтня 2012 року з 18 год. 37 хв. по 18 год. 43 хв. в ефірі Першого Національного каналу України під час трансляції телепередачі «Останнє попередження»є різновидом політичної агітації, а саме -відеофільмом, а відтак, твердження позивача, що протягом демонстрації даного матеріалу, який є політичною рекламою, текстове повідомлення про замовника було відсутнє є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 174, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги представника Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина»- Петренка Павла Дмитровича на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів та про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року -залишити без задоволення.

Ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів та про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.