Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І.О.

Доповідач - Фарятьєв С.О.

Справа № 428/9801/15-ц

Провадження № 22ц/782/781/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді - Фарятьєва С.О.

суддів: Коновалової В.А., Авалян Н.М.

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання права власності на автомобіль і зняття арешту з автомобіля,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, обґрунтовуючи його тим, що у вересні 2014 року він по об'яві про продаж автомобіля «OPEL ASTRA», 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, зустрівся з його власником, тобто відповідачем по справі. Оглянувши автомобіль він вирішив його купити за заявлену власником суму у 35 000 грн.

16.09.2014 року він передав відповідачу вищевказану грошову суму, про що відповідач видав йому розписку і передав автомобіль, документи на нього, а також нотаріально посвідчену довіреність на право вчинення правочинів щодо експлуатації та продажу автомобіля. Починаючи з цього часу він володіє цим транспортним засобом.

У середині січня 2015 року він хотів зареєструвати цей автомобіль на себе та дізнався у МРЕВ м. Сєвєродонецька, що автомобіль ухвалою слідчого судді від 23.12.2014 року було накладено арешт, у зв'язку з підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України. А вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.06.2015 року ОСОБА_3 було засуджено до 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.

Тому, оскільки він, при наявності ухвали про накладення арешту та автомобіль та вироку суду про конфіскацію майна належного відповідачу, не може зняти з нього арешт і зареєструвати на своє ім'я, позивач просив суд визнати за ним право власності на вищевказаний автомобіль та зняти з нього арешт.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

В апеляційній скарзі прокуратура Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову, у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.

Відповідач ОСОБА_3 про місце, день та час судового засідання в Апеляційному суді Луганської області був повідомлений своєчасно та належним чином.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення прокурора, позивача та його представника, які з'явились до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

У ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачено що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

У відповідності із вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

В силу ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що 16.09.2014 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу автомобіля «OPEL ASTRA», 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, 2006 року випуску, який належав ОСОБА_3 Сторони уклали договір у простій письмовій формі, домовились щодо усіх істотних умов договору, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та не оспорюється ними. У цей же день - 16.09.2014 року, вищевказаний автомобіль був переданий позивачу ОСОБА_2, який ніс тягар з його ремонту та утримання. Крім того, даний договір купівлі-продажу автомобіля було здійснено між сторонами після того як ОСОБА_3, 01.09.2014 року, потрапив у ДТП і автомобіль мав механічні пошкодження та потребував ремонту ще до моменту внесення й ЕРДР відомостей про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (25.10.2014 року). Арешт на даний автомобіль був накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області 23.12.2014 року. Тому право власності на цей автомобіль виникло у ОСОБА_2 саме з 16.09.2014 року.

Проте з такими висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може, виходячи з наступного.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Разом з тим, позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Саме така думка міститься і у правовій позиції, що закріплена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у цивільній справі № 6-688цс15.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, зазначений автомобіль не знятий з облікув уповноваженому органі МВС та зареєстрований за відповідачем ОСОБА_3 (а.с. 8).

За таких обставин судова колегія, з огляду на положення ч.1 ст.360-7 ЦПК України про обов'язковість рішень Верховного Суду України для всіх судів України і приймаючи до уваги, що видача довіреності на право вчинення правочинів щодо експлуатації та продажу автомобіля та написання відповідачем розписки не свідчить про належне укладення договору купівлі-продажу автомобіля, приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль.

При цьому судова колегія приймає до уваги також і те, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення спірний автомобіль - «OPEL ASTRA», 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, згідно ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 грудня 2014 року перебував під арештом (а.с. 9) і вирокомСєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 червня 2015 року, залишеним ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області від 17 серпня 502015 року без змін у кримінальному провадженні №1-кп/428/7/2015 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю (а.с. 12-16).

Однак суд першої інстанції незважаючи на вищезазначене своїм рішенням від 29 грудня 2015 року зняв арешт з вищевказаногго автомобіля без жодного обґрунтування та без наявності правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції при розгляді вказаної справи було допущено порушення норм процесуального та матеріального права і висновки суду не відповідають вимогам закону та обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Згідно зі ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та прийняттям по справі нового рішення про відмову позивачці у задоволенні позовних вимог.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що при поданні апеляційної скарги прокуратура Луганської області сплатила судовий збір в розмірі 535,92 грн. (а.с. 127).

Згідно із вимогами ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тому судова колегія вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Луганської області судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 535 грн. 92 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2. ч.1. ст.307, ст. ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 грудня 2015 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимогОСОБА_2 до ОСОБА_3 і Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання права власності на автомобіль і зняття арешту з автомобіля відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Луганської області на розрахунковий рахунок № 35211068000839; банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172; ЄДРПОУ 02909921 судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів після його проголошення.

Головуючий

Судді: