УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2015 року, додаткове рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи, просила зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою пішохідного проходу, шириною 1 м, повернути її у придатний стан для її використання за призначенням, шляхом демонтажу дерев'яної перегородки, встановленої ним між дворогосподарством НОМЕР_1 та НОМЕР_2 НОМЕР_3 і не чинити перешкод у користуванні частиною земельної ділянки пішохідного проходу з дворогосподарства АДРЕСА_1.

Мотивувала вимоги тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1. Суміжний землекористувач ОСОБА_5 є власником сусіднього будинку АДРЕСА_2. Зазначала, що між її будинком та ділянкою відповідача існував метровий прохід. Відповідачем було самочинно споруджено бетонний стовп, який перекривав цей прохід, у подальшому останній зніс його та встановив на тому ж місці дерев'яну перегородку, земельну ділянку у стан придатний для її використання не повернув, знищені ним межові знаки не відновив, чинить перешкоди позивачу у їх відновленні та в користуванні спірною частиною земельної ділянки.

Позивач зазначила, що факт здійснення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки пішохідного проходу з дворогосподарства АДРЕСА_1 шириною 1 метр, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, шляхом не звільнення її, не повернення у стан придатний для її використання за призначенням, знищення відповідачем межових знаків (огорожі) не відновлення та перешкоджання їх відновленню позивачем підтверджується актом комісії Хустської міської ради від 30 жовтня 2014 року, тому звернулась з вищевказаним позовом до суду.

У справу вступила третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_6, який проживає у АДРЕСА_1. Зазначивши у позовній заяві відповідачем ОСОБА_5, заявив щодо предмета спору вимоги, тотожні з вимогами ОСОБА_4

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2015 року та додатковим рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2015 року, залишеними без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Позов третьої особи з самостійними вимогами на стороні позивача ОСОБА_6 задоволено. Зобов'язано відповідача ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою пішохідного проходу, шириною 1 м, повернути її у придатний стан для її використання за призначенням, шляхом демонтажу дерев'яної перегородки, встановленої ним між дворогосподарством НОМЕР_1 та НОМЕР_2 і не чинити перешкод у користуванні частиною земельної ділянки пішохідного проходу з дворогосподарства АДРЕСА_1 шириною 1 метр та встановлення межових знаків. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_5, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення та додаткового рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючі позовні вимогиОСОБА_4 та третьої особи з самостійними вимогами на стороні позивача ОСОБА_6, виходив із того, що відповідач, демонтувавши частину паркану між будинками та встановивши дерев'яну перегородку в кінці будинку НОМЕР_2, в порушення правил добросусідства, передбачених ч. 1 ст. 103 ЗК України, створив перешкоди співвласникам цього будинку у користуванні частиною земельної ділянки, яку вони використовували як прохід від вулиці Німецької у двір будинку.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою пішохідного проходу, повернення її у придатний стан для її використання за призначенням і не чинити перешкод у користуванні частиною земельної ділянки пішохідного проходу.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі, були предметом перевірки апеляційним судом та обґрунтовано відхилені.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2015 року, додаткове рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Умнова

М.К. Гримич

І.М. Фаловська