Справа №2-3346/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09. 2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі головуючої судді Якименко М.М.

при секретарі Стаховій Г.О.

з участю адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ сумісно нажитого майна подружжя, визнання права власності на ? частини квартири та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільно нажитого майна подружжя та визнання права власності на 2/3 частини квартири,суд, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського райсуду м. Вінниці перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ сумісно нажитого майна подружжя, визнання права власності на ? частини квартири та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільно нажитого майна подружжя та визнання права власності на 2/3 частини квартири.

ОСОБА_3 свій позов мотивував тим, що з відповідачем по справі перебував у шлюбі з 1995 року. За час перебування в шлюбі ним з відповідачем була придбана двокімнатна кв. АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ОСОБА_4

На даний час сторони прийшли до взаємної згоди, що їх спільне життя неможливе, тому позивачу необхідно вирішити питання про поділ спільно нажитого майна подружжя. Однак подарувати ? частини квартири ОСОБА_4 відмовляється, квартира ОСОБА_3 необхідна для проживання, оскільки іншого житла у нього немає.

Відповідно до ст..ст. 60,65,70 СК України він просить суд про поділ сумісно нажитого майна подружжя та визнання права власності на ? частини квартири.

Відповідач ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 визнала частково, в зв»язку з чим звернулася до нього з зустрічним позовом про поділ спільно нажитого майна подружжя та визнання права власності на 2/3 частини квартири.

Позовні вимоги мотивувала тим, що дійсно з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, від якого має доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

В шлюбі з ОСОБА_3 ними була придбана кв. АДРЕСА_1.

Їх сім»я розпалася ще в 2003 році, з цього часу відповідач в квартирі не проживає, не сплачує за комунальні послуги з 2005 року, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Він знаходиться в Італії на заробітках. машкає ОСОБА_3, звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, в позовній заяві вказав, що спільно нажите майно буде поділено з врахуванням інтересів подружжя та того, з ким буде мешкати дитина.

Відповідно до ст.70 СК України її частка має бути збільшена, оскільки з нею проживає дитина, аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 не отримує. Дитина часто хворіє , потребує додаткових витрат на лікування. Розмір житлової площі квартири на кожного члена складає 9,1 кв.м.

Тому ОСОБА_4 вважає, що її частка в спільно нажитому майні подружжя з урахуванням інтересів дитини має становити 2/3, а відповідача 1/3.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_1 первинний позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві, заперечили щодо зустрічного. Пояснили, що на такий поділ майна, як просить ОСОБА_4 позивач не погоджується, він просить виділити ? частину спірної квартири, яку в подальшому, за досягненням дитиною 18 річного віку, він їй подарує. Визнали, що за рішенням суду ОСОБА_3 аліменти не сплачує, оскільки ОСОБА_4 з таким позовом до суду не зверталась. З 2005 року проживає в Італії, матеріально допомагав дитині, кожного місяця передавав 500 евро автобусом , який прямує з Італії на Україну. З квітня 2009 року , коли стосунки між сторонами остаточно припинилися ,щодо надання позивачем матеріальної допомоги дитині ,їм нічого невідомо. На даний час шлюб між сторонами розірвано за рішенням суду, яке набуло законної сили. Просили первинний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного відмовити.

Відповідач ОСОБА_4, вона ж позивач по зустрічному позову, свій позов підтримала з підстав викладених в зустрічній позовній заяві, щодо первинного позову заперечила. Пояснила, що її дитина, часто хворіє,в наслідок чого тривалий час не відвідує школу. ОСОБА_4 самостійно утримує дитину. ОСОБА_3 з 2005 року проживає в Італії, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тільки двічі придбавав їй одяг ,ОСОБА_3 після виїзду до Італії, участі в утриманні житла не приймав, в 2005 році з неї виписався.

ОСОБА_4 та її адвокат просили зустрічний позов задовольнити, а первинний позов задовольнити частково.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, прийшов наступного висновку.

Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.06.1995 року, який за рішенням суду від 27.07.2009 року було розірвано.

Від шлюбу мають неповнолітню дитину доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період перебування в шлюбі ними була придбана двокімнатна кв.АДРЕСА_1, яка зареєстрована в ВООБТІ на ім»я ОСОБА_4 та відповідно до ст.60 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_3 з 2005 року проживає в Італії.

Іншого житла в м. Вінниці немає.

ОСОБА_4 та її неповнолітня донька ОСОБА_5 зареєстровані та проживають в кв.АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 в зв»язку з хворобою, знаходиться на « Д» обліку в МДП №3 з 11.01.2008 року.

На даний час між сторонами виникло питання про поділ спільно нажитого майна подружжя.

Відповідно до ст.70 ч.1 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ч.3 ст.70 СК України передбачено, що за рішенням суду часка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею проживає дитина, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_4 суду пояснила, що матеріальної допомоги на утримання дитини позивач не надає. Він декілька разів надавав її, але розмір її недостатній, щоб забезпечити фізичний, духовний розвиток та лікування, якого потребує її дитина. До суду з позовом про стягнення аліментів вона не зверталась, надіючись на те, що ОСОБА_3 буде надавати їх в добровільному порядку.

В супереч вимогам ст.60 СК України, ОСОБА_3 та його представники не довели ту обставину, на яку посилалися в якості заперечень проти зустрічного позову. А саме, що ОСОБА_3 регулярно надавав матеріальну допомогу на утримання дитини щомісяця в розмірі 500 евро.

А відтак ,виходячи з наведеного, приймаючи до уваги ту обставину, що дитина сторін по справі проживає разом з матір»ю, потребує лікування, а матеріальна допомога, яку вона отримувала від позивача є недостатньою для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини,прийшов до висновку про збільшення частки майна ОСОБА_4 з 1/2 до 2/3.

Тому первинний позов слід задовольнити частково, а зустрічний задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст..88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 слід присудити на користь позивача ОСОБА_3 судові витрати пропорційно від розміру задоволених вимог(1/3 від 1700 гривень = 566 гривень судового збору та 1/3 від 250 гривень=83 гривень витрат на ІТЗ. А з позивача ОСОБА_3 слід присудити на користь відповідача ОСОБА_4 1560 гривень судового збору та 250 гривень витрат на ІТЗ.

Керуючись ст..ст.15.30,60,88,209.212-215 ЦПК України, ст..ст.60,61,69,70ч.3 СК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Покділити спільно нажите майно подружжя , виділивши ОСОБА_3 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 566 гривень судового збору та 83 гривні витрат на ІТЗ.

В решті позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Поділити спільно нажите майно подружжя, виділивши ОСОБА_4 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 250 витрат на ІТЗ та 1560 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом 10 днів з дня його проголошення не була подана заява про апеляційне оскарження та не подана апеляційна скарга протягом 20 днів з дня надходження заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: