Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2099/16-ц

05 грудня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого – судді: Мужика І.І.

секретаря : Дмитрук С.І.

з участю позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В судовому засіданні позивач по справі – ОСОБА_1 позов підтримала з мотивів викладених в позовній заяві, яку просить задоволити, однак не заперечує проти зменшення розміру аліментів.

Відповідач по справі ОСОБА_2 в судове засідання повторно не прибув, однак про час і місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином рекомендованою кореспонденцією.

А тому, суд, зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з»ясувавши фактичні обставини справи приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню всіх обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі.

А відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі 08.11.2008 року уклали між собою шлюб (а.с.7).

Від шлюбу у сторін по справі народилися діти: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками яких в свідоцтвах про їх народження записані сторони по справі (а.с.5-6).

Як встановлено в судовому засіданні, діти сторін по справі: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з позивачем по справі ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні та вихованні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, частин 7, 8 ст.8 СК України в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст.ст. 2, 8 Закону України «Про охорону дитинства» завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Відповідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

При визначенні розміру аліментів в твердій грошовій сумі судом враховано положення ч. 1 ст. 184 СК України і роз»яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів", якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до передбаченого Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить 1355 грн.

Відповідач по справі, як встановлено в судовому засіданні є фізично здоровою людиною, не має інших утриманців, не має постійного місця праці, має не регулярний заробіток, з врахуванням того, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, та враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дітей, матеріальне становище сторін, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, а отже, на думку суду взмозі сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 750 грн. кожному, щомісячно на утримання неповнолітніх дітей – дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4, 13.07.2016 року народженя, до досягнення дітьми повноліття.

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст.ст.180-184, 192 СК України, керуючись ст.ст. 213-215,218,367 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІПН – НОМЕР_1, аліменти на утримання дітей – дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі по 750 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 09.11.2016 року і проводити до повноліття дітей.  

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 551 грн. 20 коп. судового збору по справі.

Рішення суду в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Надвірнянський районний суд.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Мужик І.І.

Повний текст рішення виготовлено 06.12.2016 року.