Справа № 127/9545/16-ц Провадження № 22-ц/772/3497/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія 43 Доповідач Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоОСОБА_2,

суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі:ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Вінницької міської ради про встановлення факту членства сім’ї квартиронаймача та зобов’язання укласти договір житлового найму,

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року ОСОБА_7 звернувся до суду із вказаним позовом, зазначав, що його батькам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на праві власності належав житловий будинок № 21 по вул. Чайковського у м. Вінниці, який був знесений в 1983 році за рішенням Вінницької міської ради. Сім’я позивача на той час складалась з батьків і трьох дітей: ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, яким були виділені квартири. Позивачу квартира не виділялась, тому що він в той час був не повнолітнім, 14 років.

Брату ОСОБА_11 була виділена квартира АДРЕСА_1, розміром 36,6 кв.м., загальною площею та 19,34 кв.м. житловою площею, в якій він поселився з дружиною відповідно до рішення Вінницької міської ради народних депутатів № 149 від 03.03.1983 року. Однак життя в нього не склалось, з дружиною він розлучився, захворів, з роботи звільнився та став зловживати алкоголем.

У 1995 році позивач переселився до його квартири, спочатку один, а потім разом зі своєю сім’єю, позивач став членом сім’ї брата, тому що посилився за його згодою та проханням. Позивач утримував та доглядав брата, піклувався про його здоров’я, харчування та матеріальне забезпечення, адже у зв’язку зі станом здоров’я він не міг працювати, не міг себе утримувати та існувати без допомоги. Також ОСОБА_6 поховав брата та разом зі своєю сім’єю продовжував проживати в квартир, яка була зареєстрована на ім’я покійного.

Квартира АДРЕСА_2 була раніше гуртожитком Вінницького ДПЗ-18, тому стан квартири був вкрай незадовільний, потребував капітального ремонту. На відновлювальний капітальний ремонт квартири позивачем було витрачено 252382, 00 грн.

З 1995 року на протязі 21 року позивач разом зі своєю сім’єю в складі дружини ОСОБА_12 та дочки проживали у вказаній квартирі. Регулярно та відповідально щорічно продовжував косметичні ремонти, сплачував усі комунальні послуги.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 вважає, що він із своєю сім’єю є користувачами даної квартири, як член сім’ї покійного брата квартиронаймача – ОСОБА_11, а тому просив встановити факт, що він був членом сім’ї покійного брата ОСОБА_11 до його смерті 06.10.1997 року. Зобов’язати Вінницьку міську раду укласти договір найму на займану квартиру АДРЕСА_3.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

На таке рішення ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

            Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що батькам позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на праві власності належав житловий будинок № 21 по вул. Чайковського у м. Вінниці, який ними було подаровано своїм синам   ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідно до договору дарування від 19.01.1974 року. У 1983 році вказаний будинок був знесений на підставі рішення Вінницької міської ради.

Відповідно до рішення Вінницької міської ради народних депутатів № 149 від 03.03.1983 року брату позивача ОСОБА_11 була виділена квартира АДРЕСА_1, розміром 36,6 кв.м., загальною площею та 19,34 кв.м. житловою площею, в якій він посилився з дружиною.

ОСОБА_11 з дружиною розлучився, мав незадовільний стан здоров’я.

01.11.1997 року ОСОБА_11 помер у віці 47 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ № 121042 від 05.12.2000 року, причина смерті гостре отруєння алкоголем.

Квартира АДРЕСА_2 була раніше гуртожитком Вінницького ДПЗ-18, тому стан квартири був вкрай незадовільний, потребував капітального ремонту. На відновлювальний капітальний ремонт квартири позивачем було витрачено 252382, 00 грн.

Відповідно до довідки №1116 від 26.08.2016 року начальника КП «ВМБТІ» матеріали інвентаризаційної справи № 70784, станом на 29.12.2012 рік не містять інформації щодо реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_4.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 441 станом на 29.12.2012 рік право власності на будинковолодіння по пров. 2-му Бестужева, 39 в м. Вінниці зареєстровано за ОСОБА_9 Зазначена інвентаризаційна справа не містить підтверджуючих відомостей про вселення сім’ї ОСОБА_9 у вказане будинковолодіння. В матеріалах інвентаризаційної справи № 2261 відсутня інформація про знесення та відселення мешканців будинку по вул. Чайковського, 21 в м. Вінниці (а.с.107).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив постійне проживання зі своїм померлим братом, за життя ОСОБА_11, останній не звертався до відповідних органів з заявами про вселення позивача в його квартиру, як тимчасового жильця, чи на підставі договору піднайму, чи як члена її сім'ї. Також суд вважав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відсутня письмова згода ОСОБА_11 на вселення позивача в спірну квартиру і позивач не був зареєстрований у цій квартирі. Судом також зазначено, що проведення ремонтних робіт та оплати позивачем   комунальних послуг не є правовою підставою для визнання   за ним права на користування спірним помешканням та укладання з договору найму житлового помешкання.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі.

Відповідно до ст. 1 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

          Статтею 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть  солідарну з наймачем  майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

          До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За приписом ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

          У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року  роз’яснено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п.15 постанови від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім’ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відсутність письмової згоди членів сім’ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЖК УРСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, колегією суддів з’ясовано та не оспорюється сторонами, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1366 від 09.09.2002 року 70 квартирний житловий будинок по вул. Станіславського, 3, у м. Вінниці переданий у комунальну власність територіальної громади м. Вінниці, який перебував на балансі ВАТ «Вінницький підшипниковий завод» (інвентаризаційна справа а.с. 64).

Відповідно до довідки МКП ЖЕК № 15, виданої 28.09.2015 року за № 703, квартиронаймачем квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_11, який 06.11.1997 року помер (а.с. 10, 27).

ОСОБА_6 є рідним братом померлого ОСОБА_11

Колегія суддів приходить до висновку, що позивач отримав від свого брата згоду на проживання у вказаній квартирі з 1995 року, оскільки це доведено належними та допустимими доказами, як-то поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_13 та нотаріально засвідченими поясненнями колишньої дружини ОСОБА_11 Факт постійного проживання позивача в спірній квартирі також підтверджений письмовими доказами, зокрема квитанціями про оплату житлово-комунальних послуг, документами про здійснення ремонтних робіт у квартирі.

Факт проживання позивач з ОСОБА_11 однією сім’єю як члена сім’ї наймача підтверджено також тією обставиною, що ОСОБА_11 страждав на хронічне захворювання та потребував стороннього догляду, який йому надавав позивач.

За цих обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 дійсно з 1995 по 1997 роки був членом сім’ї ОСОБА_11, а тому після його смерті набув право на користування спірної квартири як член сім’ї наймача згідно вимог ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР. Після смерті ОСОБА_11, позивач продовжував сплачувати комунальні послуги за спірну квартиру, взяв на себе зобов’язання по утриманню квартири та виконанню обов’язків, покладених законом на наймача квартири.

Відповідно ст. 47 Конституції України та  ст. 1 ЖК УРСР, кожний має право на житло. Відповідно до ст. 9 ЖК УРСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Частиною третьою ст..64 ЖК УРСР передбачено, що якщо особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному житловому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї.

Оскільки ОСОБА_11М - наймач спірної квартири помер, то договір найму на спірну квартиру, відповідно до вимог ч. 1 ст. 106 ЖК УРСР, повинен бути укладений з членом сім’ї наймача, тобто з ОСОБА_6

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни  рішення суду першої інстанції є порушення або  неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, однак в порушення вимог ст.ст. 4, 10 ЦПК України всебічно й повно не з’ясував обставин справи, не дослідив вказані обставини справи та не дав їм правильної правової оцінки, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 9, 64, 65, 106 ЖК УРСР, ст.ст.1, 3, 57, 60, 303, 307-309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_6 до Вінницької міської ради про встановлення факту членства сім’ї квартиронаймача та зобов’язання укласти договір житлового найму – задовольнити.

Визнати ОСОБА_6 членом сім’ї ОСОБА_11, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов’язати Вінницьку міську раду укласти договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_6 з ОСОБА_6.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно :