Справа №1-258/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2009 року Знам”янський міськрайонний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді- Попової Н.І.,
при секретарі- Бондар Г.В.,
з участю прокурора- Устянцева С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду міста Знам”янка кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с.Бузлух Шаумяновського району Азербайджану, вірмена, громадянина України, освіта середня, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, фізична особа-підприємець, інвалід ІІІ-ї групи, мешкаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , допустив грубі порушення вимог законодавства про працю за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 , здійснюючи підприємницьку діяльність у період з травня по липень 2009 року, в порушення вимог ст.21, п.6 ч.1 ст.24, ст.48 КЗпП України, ч.2 ст.30 ЗУ «Про оплату праці», п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58, використовував працю найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у тому числі у нічний час, вихідні та святкові дні, без укладання з ними трудових договорів та оформлення трудових книжок, нарахування заробітної плати та обов”язкових державних платежів, надання відпусток, передбачених законодавством про працю.
Згідно усної домовленості, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали охоронцями адміністративного приміщення, яке належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 З травня 2009 року по теперішній час та отримували заробітну плату в розмірі 450 гривень на місяць, при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали на постійній основі на протязі вищезазначених періодів, вказані кошти (заробітну плату) отримували готівкою, видача коштів будь-якими бухгалтерськими документами не фіксувалась.
При цьому ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. ст. 23, 24 КЗпП України, трудову угоду в письмовій формі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не укладав, угоду в установленому законом порядку в органах державної служби зайнятості не зареєстрував, відповідні записи про роботу у трудові книжки не вносив.
Використовуючи працю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , грубо порушуючи їх права, передбачені Конституцією та Законами України, відпустки ОСОБА_1 Не надавав, відрахування у відповідні фонди загальнообов”язкового державного соціального страхування не здійснював.
Крім того, не оформивши з вищевказаними громадянами трудові відносини у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 , грубо порушив вимоги ст. ст.43, 45, 46 Конституції України, якими передбачено право людини на належні, безпечні і здорові умови праці, оплачувану щорічну відпустку, право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, яке гарантується загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, ст. ст. 253-256 КЗпП України та ст. ст. 11, 14 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згідно яких він повинен сплачувати страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб, працю яких використовує на умовах трудового договору, що є гарантією отримання працівником державного пенсійного забезпечення за віком.
Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , використовуючи працю найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та не оформивши з ними трудові відносини у встановленому законом порядку, вчинив грубе порушення законодавства про працю, а саме вимог ст. ст. 43,45,46 Конституції України, ст. ст. 23, п.6 ч.1 ст. 24, 48, 253-256 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 11, 14 Закону України “Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування”, ч.2 ст. 30 Закону україни “Про оплату праці” п.2.14 “Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58, що спричинило порушення прав найманих працівників на отримання заробітної плати, не нижчої від визначеної законом, оплачувану щорічну відпустку, соціальний захист, в тому числі отримання державного пенсійного забезпечення за віком, тобто скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 172 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 факт вчинення вказаного злочинного діяння визнав повністю, розкаявся у вчиненому.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінальної справи відносно підсудного, та звільнення його від кримінальної відповідальності в зв”язку дійовим каяттям, оскільки підсудний свою вину визнав, розкаявся у вчиненому, злочин, вчинений підсудним згідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, крім того, раніше ОСОБА_1 не засуджувався.
Суд, враховуючи вищевикладене, а також думку прокурора, який вважав за необхідне закрити кримінальну справу відносно підсудного, те, що злочинне діяння вчинене ОСОБА_1 є злочином, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, що вину свою підсудний визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і активно сприяв розкриттю злочину, згоду ОСОБА_1 на закриття кримінальної справи відносно нього, суд вважає, що він може бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
Керуючись ст.248, ст.7 - 2 КПК України, ст.45 КК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 , що обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, від кримінальної відповідальності звільнити у зв'язку з дійовим каяттям, а дану кримінальну справу закрити.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що був обраний відносно ОСОБА_1 - скасувати.
На постанову протягом 7-ми діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області.
Суддя Знам”янського міськрайонного суду Н.І.Попова