Єдиний унікальний номер 235/626/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1929/2016

Єдиний унікальний номер 235 626/16-ц

Номер провадження 22-ц/ 775/1929/ 2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Величко О.В.

Доповідач: Груіцька Л.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Груіцької Л.О.,

суддів: Осипчук О.В., Соломахи Л.І.,

секретар:Чуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 13.06.2007 року між позивачем ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11168803000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 25000 доларів США, а останній зобов’язався щомісячно повертати кредит в терміни та в розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, згідно додатку № 1 до договору, але у будь-якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 13.06.2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

За користування кредитними коштами відповідач ОСОБА_1 повинен сплатити проценти у розмірі 13,5% річних в порядку, встановленому п. 1.3 кредитного договору. За порушення відповідачем термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань , передбачених Договорами, зокрема, термінів повернення кредитів або термінів сплати процентів, відповідач сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, за кожний день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

В забезпечення виконання кредитних зобов’язань позичальника по кредитному договору укладено договір поруки № 120636 від 13.06.2007 року з ОСОБА_3, відповідно до умов якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, в тому числі за повернення суми боргу, відсотків за використання кредитних коштів, штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Також в забезпечення виконання кредитних зобов’язань відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору, був укладений договір іпотеки від 13.06.2007 року з ОСОБА_1 та майновим поручителем ОСОБА_2 та передано в іпотеку банку нерухоме майно: трикімнатну квартиру, житловою площею 43,9 кв. м., загальною площею 59,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 120/4 та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності в 1/2 частці кожному на підставі Свідоцтва про право власності на житло.

ПАТ «УкрСиббанк» свої зобов’язання за договором та умовами виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, відповідачем ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором не виконані належним чином, внаслідок чого станом на 10.02.2014 року виникла заборгованість в розмірі 13238,79 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.02.2014 року еквівалентно 112903,04 грн., з яких: 88974,51 доларів США заборгованість за кредитом; 3311,68 доларів США прострочена заборгованість за процентами;770,09 доларів США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 282, 51 доларів США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Оскільки відповідач умови кредитного договору не виконував, позивач, як іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 13238,79 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.02.2014 року еквівалентно 112903,04 грн.;звернути стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру житловою площею 43,9 кв.м. загальною площею 59,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 120/4 та належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві власності в 1/2 частці кожному для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк», що виникли внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов’язань по кредитному договору № 11168803000 у розмірі 13238,79 доларів США. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути з відповідачів понесені судові витрати, з кожного по 376,34 грн.

Змінивши свої позовні вимоги, просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12186,19 доларів США та пеню в розмірі 8976,77 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру житловою площею 43,9 кв. м., загальною площею 59,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 120/4 та належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві власності в 1/2 частці кожному для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк», що виникли внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов’язань по кредитному договору № 11168803000 у розмірі 12186 доларів США та пеню у розмірі 8976,77 грн. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України « Про іпотеку» за початковою ціною, визначеною за домовленістю сторін у п.п. 1.1 Договору іпотеки від 13.06.2007 року реєстр № 2553 в розмірі не менше 223142 грн. 99 коп., стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у рівних частках з кожного по 376,34 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайоного суду Донецької області від 22 липня 2016 року Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11168803000 у розмірі 12186,19 доларів США, пеню у розмірі 8976,77 грн. судові витрати зі сплати судового збору з кожного по 376,34 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухваленого рішення, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме:

- суд першої інстанції неправомірно відмовив у зверненні стягнення на предмет іпотеки, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов’язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов’язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов’язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов’язанням відсутня. Суд повинен був вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;

- суд першої інстанції необґрунтовано при відмові у позові послався на не співмірність суми заборгованості, оскільки заборгованість за спірним кредитним договором не є меншою від оцінки іпотечного майна.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовано норми матеріального й процесуального права, досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суд першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

В судове засіданні апеляційного суду представник позивача «УкрСиббанк» не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений телефонограмою, яка зареєстрована 29 листопада 2016 року в журналі телефонограм по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області за № 5329 (а.с. 149), причини неявки у судове засідання не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився в судове засідання без поважних причин. Раніше представник позивача надсилав заяву про розгляд апеляційної скарги у його відсутність (лист № б/н від 21. 11.2016 року) (а.с. 151).

Відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які згідно позовної заяви зареєстровані в м. Донецьк, тобто на території, яка на теперішній час органами державної влади не контролюється, і поштовий зв'язок з якою з липня 2014 року відсутній, в судове засідання апеляційного суду також не з'явилися. Згідно повідомлення Міністерства соціальної політики України станом на 28 листопада 2016 року інформація щодо вказаних осіб в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня (а.с. 153-154), у зв'язку з чим інформація про час і місце судового засідання для відповідачів була розміщена на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua) на сторінці Апеляційного суду Донецької області у розділі «Інформація для учасників процесів (зона АТО)» за адресою: http://dna.court.gov.ua/sud0590/info_zona_ato/sud_pal_gr/ (а.с.150).

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідачів.

Вислухавши доповідь судді доповідача, вивчивши матеріли справи і перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що, апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.06.2007 року між позивачем ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11168803000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 25000 доларів США, а останній зобов’язався щомісячно повертати кредит в терміни та в розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але у будь-якому випадку повернути кредит та проценти у повному обсязі не пізніше 13.06.2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

За користування кредитними коштами відповідач ОСОБА_1 повинен сплатити проценти у розмірі 13,5% річних в порядку, встановленому п. 1.3 кредитного договору. За порушення відповідачем термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених Договорами, зокрема, термінів повернення кредитів або термінів сплати процентів, відповідач сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, за кожний день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

В забезпечення виконання кредитних зобов’язань позичальника по кредитному договору укладено договір поруки № 120636 від 13.06.2007 року з ОСОБА_3, відповідно до умов якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, в тому числі за повернення суми боргу, відсотків за використання кредитних коштів, штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

В забезпечення виконання кредитних зобов’язань відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору був укладений договір іпотеки від 13.06.2007 року з ОСОБА_1 та майновим поручителем ОСОБА_2 та передано в іпотеку банку нерухоме майно: трикімнатну квартиру, житловою площею 43,9 кв. м., загальною площею 59,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 120/4 та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності в 1/2 частці кожному на підставі Свідоцтва про право власності на житло.

ПАТ «УкрСиббанк» свої зобов’язання за договором та умовами виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідачем ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором не виконані належним чином, внаслідок чого станом на 10.02.2014 року виникла заборгованість в розмірі 13238,79 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.02.2014 року еквівалентно 112903,04 грн., з яких: 88974,51 доларів США заборгованість за кредитом; 3311,68 доларів США прострочена заборгованість за процентами;770,09 доларів США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 282, 51 доларів США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

30 грудня 2013 року на адресу відповідачів направлені повідомлення про прострочену заборгованість за кредитними договорами, що підтверджується реєстром поштових відправлень (а. с. 36-46).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог,щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 є одночасно і іпотекодавцем і позичальником, тому суд не має права одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредит ним договором. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на не співмірність суми заборгованості за кредитним договором вартості іпотечного майна, а також на Закон України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Проте погодитися з зазначеними висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того висновки суду не відповідають матеріалам справи.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення, або змінює рішення у разі невідповідності висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалене у справі судове рішення у оскаржуваній частині не відповідає цим вимогам.

Апеляційним судом встановлено, що 13.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11 168803000, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 25000 дол. США на термін до 13.06.2014 року, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. За користування кредитними коштами відповідач зобов’язався сплачувати проценти у розмірі 13,5 % річних у порядку, встановленому п. 1.3 кредитного договору.(9-12).

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань, за зазначеним кредитним договором, того ж дня між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалася відповідати солідарно з позичальником перед кредитором за належне виконання умов кредитного договору.(а.с.13).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно з яким вони передали банку в іпотеку трикімнатну квартиру, житловою площею 43,9 кв. м., загальною площею 59,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 120/4 та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності в 1/2 частці кожному на підставі Свідоцтва про право власності на житло. (а. с. 24-29).

ПАТ "УкрСиббанк" є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк".(49-52).

В порушення умов договору, ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, в результаті чого станом на 10.02.2014 року виникла заборгованість у розмірі 12186,19 доларів США та пеня в розмірі 8976,77 грн.;

ПАТ "УкрСиббанк" 30 грудня 2013 року направило кожному з відповідачів вимогу про усунення порушення, відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 36-46).

Рішення суду у частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості у розмірі 12186,19 доларів США та пені в розмірі 8976,77 грн. не оскаржене.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ПАТ "УкрСиббанк" вказував на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у зверненні стягнення на предмет іпотеки, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов’язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов’язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов’язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов’язанням відсутня. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції неправомірно послався на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», як на підставу у відмові у задоволенні позову, а також необґрунтовано при відмові у позові послався на не співмірність суми заборгованості, оскільки заборгованість за спірним кредитним договором не є меншою від оцінки іпотечного майна.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу з наступного.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Такий самий правовий висновок щодо застосування норм статті 33 Закону України "Про іпотеку" міститься й у постанові Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року,та постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року, який відповідно до статті 360 7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цієї норми права.

Отже, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач довів факт порушення позичальником ОСОБА_1 кредитних зобов’язань і вважає, що існують правові підстави для стягнення заборгованості одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості, відповідно до ст.33,39 Закону України «Про іпотеку».

Уточнюючи позовні вимоги, (а.с.75), ПАТ "УкрСиббанк" просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за домовленістю сторін у п.1.1. Договору іпотеки в розмірі не менше 223142,99 грн.

В апеляційній скарзі позивач також просив задовольнити його позов, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за домовленістю сторін у п.1.1. Договору іпотеки в розмірі не менше 223142,99 грн.

Апеляційна скарга у частині, щодо початкової ціни при проведенні прилюдних торгів підлягає частковому задоволенню з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, 13 червня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно з яким вони передали банку в іпотеку трикімнатну квартиру, житловою площею 43,9 кв. м., загальною площею 59,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Петровського, 120/4 та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності в 1/2 частці кожному на підставі Свідоцтва про право власності на житло. (а. с. 24-29).

За змістом пункту 1.1 іпотечного договору оціночна вартість предмета іпотеки становила 223142,99 грн.

За змістом статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року пор справі № 6-1205цс 15 , у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те,що задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, в резолютивній частині рішення необхідно вказати про те, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Заслуговує на увагу довід апеляційної скарги у частині того, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції неправомірно послався на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», як на підставу у відмові у задоволенні позову, з наступного.

7 червня 2014 року набув чинності Закон N 1304-VII, згідно з пунктом 1 статті 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотеко держателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Поняття "мораторій" у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України "Про мораторій", не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Таким чином, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій" не підлягає виконанню.

Заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги у частині того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з підстав не співмірності суми заборгованості, оскільки заборгованість за спірним кредитним договором не є меншою від оцінки іпотечного майна, а саме судом першої інстанції стягнута солідарно сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 12186,19 доларів США, що на дату прийняття рішення еквівалентно за курсом НБУ – 302413,92 грн., а ПАТ «УкрСиббанк» просив звернути стягнення на предмет іпотеки за початковою ціною не менше 223142,99 грн.

Оскільки в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, то в апеляційному порядку, відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України воно не переглядається.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасуванню з ухваленням нового рішення.

Підставами для цього, у відповідності п.п.1,4,ч.1 ст.309 ЦПК України, є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» також просило вирішити питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1241,94 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Апеляційним судом встановлено, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою

ПАТ «УкрСиббанк» сплатило судовий збір у сумі 1241,94 грн. ( а.с.99).

Апеляційна скарга судом задоволена, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки скасоване та постановлене нове про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути

судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі по 620 грн. 97 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 , 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2016 року у частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11168803000, укладеним 13 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, у розмірі 12186(дванадцять тисяч сто вісімдесят шість), доларів 19 центів США,та пені у сумі 8976 (вісім тисяч дев’ятсот сімдесят шість) гривень 77 коп., звернути стягнення на іпотечне майно – трикімнатну квартиру: житлова площа 43,9 кв. м., загальна площа 59,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на праві спільної часткової власності по ? частці кожному, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, від 25 травня 2007 року № 4565, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення суду у частині звернення стягнення на іпотечне майно на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті " не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі по 620 грн. 97 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Л.О. Груіцька

Судді: О.В.Осипчук

ОСОБА_4